Ухвала суду № 136020890, 27.04.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11253/25

Провадження № 4-с/359/3/2026

УХВАЛА

Іменем України

27 квітня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіона--льного управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа : ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій просив : визнати бездіяльність Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови закритті виконавчого провадження №70907239 яке було відкрито 02 лютого 2023 року на підставі виконавчого листа від 17 липня 2017 року за №2/359/267/2017, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне місце проживання: № НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є боржником, протиправною. Зобов`язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закрити виконавче провадження №70907239 яке було відкрито 02 лютого 2023 року на підставі виконавчого листа від 17 липня 2017 року за №2/359/267/2017, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне місце проживання: № НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є боржником, у зв`язку з відсутністю підстав для його виконання. Стягнути з Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне місце проживання: № НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 44 100 грн. та судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Скаргу мотивував тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2017 року по справі №359/6247/16, за позовом ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконанні в Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження №70907239 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , яке було відкрито 02 лютого 2023 року на підставі виконавчого листа від 17 липня 2017 року №2/359/267/2017.

Позивачу про винесене рішення по справі №359/6247/16 не було відомо, і судові повістки він не отримував, оскільки на момент розгляду справи і винесення рішення він знаходився закордоном. Про винесене рішення та відкрите виконавче провадження дізнався з сайту Судової влади України та реєстру виконавчих проваджень.

ОСОБА_1 перебуваючи за кордоном, здійснював постійні грошові перекази через систему «MoneyGram» на рахунок отримувача, саме ОСОБА_4 , для добровільної сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .

Загальна сума сплати аліментів з 29 червня 2017 року по 20 жовтня 2021 року на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складає 816707 грн.

Скаржник стверджує, що грошові перекази здійснювалися на утримання сина, кошти боржник сплачував добровільно ще до прийняття рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини за усною домовленістю зі стягувачам.

Однак, Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у своїй відповіді на адвокатський запит відмовив у закритті виконавчого провадження на підставі того, що в квитанціях не зазначено призначення платежу.

Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року у справі відкрито провадження за скаргою та призначено до розгляду з викликом і повідомленням сторін.

14 листопада 2025 року від представника Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Міністерства юстиції України Пироженко Л.І. до суду надійшли пояснення по справі, яким представник повністю заперечує проти заявлених скаржником вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні.

Так, 01 вересня 2025 року до відділу надійшов адвокатський запит адвоката Покоєвич А.О. від 18 серпня 2025 року, у якому зазначено прохання долучити до матеріалів провадження перелік транзакцій за період з 29 червня 2017 року по 20 жовтня 2021 року із системи «Money Gram» та ПрАТ «Українська фінансова група», нібито призначених на утримання сина ОСОБА_5 . Також адвокат просить врахувати ці перекази як сплату аліментів та надати оновлену довідку про стан розрахунків.

У зв`язку з цим 01 вересня 2025 року державним виконавцем направлено вимогу стягувану щодо підтвердження або спростування зазначених транзакцій. З отриманої відповіді від ОСОБА_2 вбачалося, що надані адвокатом транзакції не можуть бути визнані сплатою аліментів, оскільки стягувач не отримував жодного платежу з призначенням «аліменти на утримання сина» або подібним. Натомість метою переказів зазначалося «допомога родичів», що свідчить про їх добровільний характер і не підтверджує виконання рішення суду.

Таким чином, боржником ОСОБА_1 за період з 2022 по 2025 роки не надано жодних доказів або платіжних документів, що підтверджували б сплату аліментів. Це свідчить про систематичне ухилення від виконання судового рішення.

24 листопада 2025 року до суду надійшли пояснення представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Красюк А.В., яким представник повністю заперечує проти заявлених скаржником вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні. Так, як вбачається з прохальної частини скарги, боржник оскаржує дії Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) та просить суд зобов`язати суб`єкт оскарження закрити виконавче провадження №70907239 у зв`язку з відсутністю підстав для його виконання та стягнути з суб`єкта оскарження на користь Боржника витрати на правову допомогу в розмірі 44 100 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 211грн. 20 коп. Однак, відповідь виконавчої служби на Адвокатський запит від «18» серпня 2025 є абсолютно правомірною. Вимоги Адвокатського запиту до Виконавчої служби щодо доручення документів та вчинення певних дій виходять за межі повноважень адвоката та самої сутності адвокатського запиту, передбачених ч. 1 ст. 24 вищезгаданого закону.

Проте, замість надання офіційної інформації щодо доходів боржника та остаточного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, останній вирішив оскаржити відповідь виконавчої служби на Адвокатський запит від його імені, що є безпідставним, оскільки шляхом подання адвокатського запиту документи не долучаються та не вимагається вчинення певних дій.

Представник стверджує, що боржник в Адвокатському запиті від його імені, не звертався до Виконавчої служби з вимогою закрити ВП №70907239, а лише вимагав долучити до матеріалів справи транзакції, врахувати перекази та надати актуальну довідку про заборгованість, тому незрозумілим є оскарження дій відповідача в частині не закриття ВП №70907239, оскільки такого звернення від боржника не було. З огляду на викладене, дії виконавчої служби здійснювались в межах чинного законодавства України та спрямовані на належне виконання рішення суду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Старший державний виконавець Мельниченко А. подала до суду клопотання згідно якого просила проводити розгляд справи у її відсутність та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Крім того, від представника заінтересованої особи адвоката Красюк А.В. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, у задоволенні клопотання просить відмовити у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, перевіривши матеріали скарги, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення, надані сторонами, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що на виконанні у Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2/359/267/2017, 359/6247/16-ц виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 17 січня 2022 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наведене, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягає.

18 серпня 2025 року адвокат Покоєвич А.О. звернувся до Бориспільського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) Київської області з адвокатським запитом в порядку ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якого просив : долучити до матеріалів виконавчого провадження N? АСВП: 70907239 перелік транзакцій в період з 29 червня 2017 року по 20 жовтня 2021 року з системи «MoneyGram» та Приватне акціонерне товариство «Українська Фінансова Група» (ПрАТ «УФГ») по сплаті аліментів на рахунок особи, ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України у Київській області, адреса: АДРЕСА_2 ) призначенні на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загальна сума яких складає - 816707 грн. Врахувати вказані перекази в врахування сплати аліментів по виконавчому провадженню № АСВП: 70907239. Надати актуальну довідку по сплаті аліментів № АСВП: 70907239 (т. 1 а.с.18-22).

01 вересня 2025 року державним виконавцем на адресу стягувача ОСОБА_2 направлено вимогу державного виконавця про підтвердження або спростування зазначених транзакцій (т.2 а.с. 213-214).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 серпня по 26 вересня 2025 року, виданою старшим державним виконавцем Мельниченко А. 26 вересня 2025 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 вересня 2025 року становить 430383 грн. 15 коп. (т. 2 а.с. 203-207).

Відповідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуд-жених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановле-ному СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок за боргованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами на підставі відомостей, отриманих, зокрема, із квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником, та імперативно передбачив, що у разі подання заяви стягувачем або боржником, повідомити про розрахунок заборгованості, з відображенням її складових у розрахунку заборгованості, стягувача і боржника.

Згідно п.4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», повідом-ляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування виплати квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та(або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником дозволу або сплату ним аліментів.

Відповідно ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Кожна сторона має нести ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Встановлено, що надані скаржником платіжні документи не містять посилання на аліменти у призначенні платежу, що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що дії державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким не враховані зазначені перекази у розрахунку заборгованості, є правомірними.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24.

Оцінюючи доводи скаржника щодо системності та регулярності здійснення платежів як підстави для їх зарахування в рахунок сплати аліментів, суд виходить з наступного. Відповідно вимог ст. 180, 181 Сімейного кодексу України обов`язок батьків утримувати дитину є безумовним, а виконання цього обов`язку має здійснюватися належним чином. Разом з тим, належність виконання грошового зобов`язання передбачає можливість чіткої ідентифікації платежу, зокрема його призначення та отримувача.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а також здійснювати виконавчі дії на підставі належних і допустимих доказів. При цьому відповідно ст. 71 цього Закону розрахунок заборгованості зі сплати аліментів здійснюється на підставі документально підтверджених даних про їх сплату.

Встановлено, що надані скаржником квитанції не містять чіткого призначення платежу як «аліменти» та не містять відомостей про отримувача коштів. Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та нормативно-правових актів Національного банку України, платіжні документи повинні містити обов`язкові реквізити, зокрема призначення платежу, що є необхідним для ідентифікації його правової природи. За відсутності таких відомостей державний виконавець обґрунтовано не має можливості беззастережно віднести відповідні платежі до аліментних.

При цьому, суд враховує позицію стягувача, яка не заперечує факту отримання нею та сином сторін коштів на рахунки, але заперечує те, що ці кошти були перераховані ОСОБА_2 як аліменти.

Суд вказує, що саме сталість чи регулярність грошових переказів сама по собі не є достатньою підставою для їх визнання аліментами.

Отже, доводи скаржника про те, що системність платежів сама по собі свідчить про їх аліментний характер, не можуть бути прийняті судом, оскільки така обставина не є безумовним доказом цільового призначення коштів та не виключає можливості існування інших правовідносин між сторонами. Сам по собі регулярний характер перерахувань не замінює вимоги щодо належного оформлення платіжних документів.

З урахуванням наведеного та доказів, які містяться в матеріалах справи, скаржником не доведено факту бездіяльності державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіональ-ного управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови закритті виконавчого провадження №70907239.

В свою чергу, матеріали скарги не містять доказів виконання рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області та погашення боржником наявної заборгованості.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 .

Також суд враховує позицію ЄСПЛ, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Керуючись вимогами ст. 258- 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа : ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлено 27 квітня 2026 року.

Суддя Яковлєва Л.В.