Рішення № 136018673, 27.04.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Справа № 480/6383/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6383/24 за позовом Фермерського господарства "АПІС" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом Фермерського господарства "АПІС" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.07.2024 року № ПІП №025355 про накладення адміністративно-господарського штрафу на фермерське господарство «Апіс» у сумі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що 07.06.2024 інспектором Укртрансбезпеки складено акт №АР 035914, у якому у графі «під час перевірки виявлено порушення» вказано, що ФГ «Апіс» порушено ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезень вантажів, перевізник не забезпечив водія карткою водія або роздруківкою при цифровому тахографі, передбаченою п.3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, або бланку підтвердження діяльності водія за 01.06.2024, 02.06.2024. Відповідачем протиправно, з порушенням норм матеріального права та невірного встановлення фактичних обставин, 09.07.2024 прийнято постанову ПШ №025355 про застосування до ФГ «Апіс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». На переконання позивача, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач станом на дату прийняття оскаржуваного рішення мав всі належні докази того, що 01.06.2024-02.06.2024 водій не працював, мав вихідні. Проте, відповідачем було прийнято постанову про застосування штрафу за відсутність у водія роздруківки тахографа за 01.06.2024-02.06.2024, коли водій не працював, а відповідно і не міг мати такої роздруківки. Крім того, позивач зауважує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку перевізника складати бланк підтвердження діяльності водія у разі перебування водія на вихідних.

Також, у позовній заяві позивач просить відшкодувати йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

За наслідками автоматизованого розподілу справ у Сумському окружному адміністративному суді зазначена справа була розподілена судді Осіповій О.О.

Ухвалою від 10.06.2024 Сумський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України № 958/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу Сумського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/6383/24.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справа була розподілена судді Опімах Л.М.

Ухвалою від 27.01.2026 справу прийнято до провадження судді Опімах Л.М., вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів, зокрема заповненених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.

Відсутність необхідних документів (в даному випадку - роздруківка роботи цифрового тахографа або бланк підтвердження діяльності водія за період роботи 01.06.2024 по 02.06.2024, що визначені положеннями Закону №2344-ІІІ та пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, знайшло своє відображення в акті від 07.06.2024 № АР 035914.

Відповідач зазначає, що водієм ОСОБА_2 перевіряючий особі не була надана роздруківка з цифрового тахографа або бланк підтвердження діяльності за 01.06.2024, 02.06.2024.

Отже, у позивача відсутні документи, що свідчать про облік робочого часу та відпочинку за 01.06.2024, 02.06.2024, а отже водій мав надати бланк підтвердження діяльності, в якому вказані причини нездійснення діяльності в обумовлений період водієм (лікарняний, відпустка тощо).

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а позов - таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

07.06.2024 о 10 год. 53 хв. старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Гончаровим О.М. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на а/м М-29 перевірено транспортний засіб MAN тах 18.440 державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , напівпричіп BODEX державний номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 .

За результатами перевірки складений Акт № АР 035914 від 07.06.2024 де було виявлено порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", під час перевезення вантажу (соя) згідно з ТТН №267 від 07.06.2024, а саме під час здійснення перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія карткою водія або роздруківкою при цифровому тахографі, передбаченою п.3.3. наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010, або бланком підтвердження діяльності водія за 01.06.2024, 02.06.2024 (а.с. 21).

Листом Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.06.2024 № 51447/36/24-24 позивача повідомлено, що розгляд справи про порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відбудеться у приміщенні відділу 09.07.2024 з 9-00 до 12-00 год. (а.с. 6).

28.06.2024 позивач подав до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті письмове пояснення, в якому зазначив, що автомобіль 01.06.2024, 02.06.2024 не їздив, оскільки це вихідні дні у водія (субота - 01.06.2024 та неділя - 02.06.2024), що підтверджується табелем обліку робочого часу за перші 15 днів червня 2024 року. До пояснень додав копії роздруківки з тахографа за 01.06.2024, 02.06.2024, бланку підтвердження діяльності за 03.06.2024, виписку з табелю обліку робочого часу за перші 15 днів червня (а.с. 49-51).

09.07.2024 відповідачем винесено постанову № ПШ 026355 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а.с. 20).

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що вникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом частини сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, частиною першою - другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, абзацом третім частини першої якої встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, (далі Положення № 340) встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 передбачено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відтак, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 1 липня 1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, у разі обладнання аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 передбачена можливість альтернативи щодо наявності таких документів: або заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, лише у разі відсутності заповненої тахокарти при обладнанні транспортного засобу аналоговим тахографом, або карти водія чи роздруківки даних роботи тахографа при обладнанні транспортного засобу цифровим тахографом, вважається, що водій не виконав вимоги пункту 3.3 Інструкції № 385.

Як вбачається з акту перевірки №АР035914, транспортний засіб марки МАN TAX 18.440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний цифровим тахографом, відтак вірними є доводи позивача, що закон у цьому випадку вимагає від водія мати при собі або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа.

Суд зазначає, що відповідачем до відзиву надано роздруківки з тахографа за 01.06.2024 та 02.06.2024, які зроблені 07.06.2024 під час проведення рейдової перевірки, за допомогою особистої картки водія ОСОБА_2 .

Отже, картка водія була наявна у тахографі при проведенні перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, тобто коли не керує транспортним засобом то, не використовує.

У письмових поясненнях від 28.06.2024, поданих до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, та у позовній заяві позивач зазначає, що автомобіль марки МАN TAX 18.440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 01.06.2024, 02.06.2024 не їздив, оскільки це вихідні дні у водія (субота - 01.06.2024 та неділя - 02.06.2024).

Із роздруківки тахографа за 01.06.2024 та 02.06.2024 можна встановити, що водій ОСОБА_2 не керував транспортним засобом 01.06.2024 та 02.06.2024, а транспортний засіб стояв. Тобто, водій не повинен був використовувати картку водія, оскільки не керував транспортним засобом.

Окрім того, згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку ФГ «Апіс», затвердженого Протоколом загальних зборів трудового колективу 24.03.2023 року №1 (а.с. 11-15), пунктом 3.3 розділу 3 «Робочий час і його використання» для працівників господарства встановлено п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю 8 робочих годин на день та 40 годин на тиждень. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП).

Час початку і закінчення роботи, перерви для відпочинку і харчування встановлюється такими: початок роботи - 8.00 год., перерва 13.00-14.00 год., закінчення роботи 17 год. 00 хв. (пункт 3.5).

Пунктом 3.29 вихідними днями встановлено суботу та неділю.

На водіїв поширюється норма ст. 52 КЗпП п`ятиденного і шестиденного робочого тижня та тривалості щоденної роботи: при п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом профспілкової організації підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст.ст. 50,51).

Згідно виписки з табеля обліку робочого часу за першу половину червня 2024 року ФГ "Апіс" (а.с. 10) водій ОСОБА_2 у суботу 01.06.2024 та у неділю 02.06.2024 мав вихідні дні, тобто відпочивав, а транспортний засіб не рухався.

В силу вищезазначених правових приписів Інструкції № 385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

При проведенні перевірки водій мав і карту водія і роздруківку відпочинку водія за 01.06.2024 та 02.06.2024. Отже висновок відповідача про відсутність у водія одного з документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 є безпідставним.

Відповідачем не спростовуються факти відсутності руху транспортного засобу та наявності вихідних днів у водія 01.06.2024 і 02.06.2024, однак він наполягає, що в такому випадку позивачем як перевізником мав бути складений бланк підтвердження діяльності водія за 01.06.2024 та 02.06.2024.

З цього приводу суд зазначає наступне.

07.09.2005 року прийнято Закон України № 2819 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.70 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Однак вказаною нормою передбачене право, а не обов`язок.

Крім того, пункт 6.4 абз. 2 Положення № 340 передбачає випадки коли перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності, а саме: у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Суд також враховує зміст Додатку 4 до Положення №340, згідно якого пункт 14 бланку підтвердження діяльності містить виключний перелік підстав для його заповнення, а саме: перебував у стані тимчасової непрацездатності; перебував у відпустці; не здійснював перевезення пасажирів та /або вантажів; виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом.

Згідно примітки до Бланку підтвердження діяльності, у пункті 14 вибирається тільки одна позиція.

Суд зауважує, що бланк підтвердження діяльності не містить такої підстави для його заповнення, як вихідний день водія.

Тобто, пункт 6.4 абз 2 Положення № 340 стосується часу, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (робочого часу водія), до робочого часу водія не включаються вихідні дні водія, які визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Враховуючи викладене, у позивача відсутній обов`язок заповнювати бланк підтвердження діяльності Стаценка В.М. за 01.06.2024, 02.06.2024, коли водій мав згідно трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку вихідні дні.

Відтак, суд приходить до висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахокарти) або бланк підтвердження діяльності за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29. Тахокарта фіксує відомості про режим праці водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом. Проте, це застосовується лише якщо транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом, оскільки у цифровому тахографі ці дані фіксуються автоматично. У даному ж випадку транспортний засіб обладнано цифровим тахографом, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 3.3. Інструкції № 385 водій мав при проведенні перевірки карту водія та роздруківку даних з цифрового тахографа за кожен день, протягом якого керував транспортним засобом.

Суд зазначає, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів. Такими документами згідно п. 3.3 Інструкції № 385 в даному випадку є картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа. Таким чином, за наявності у водія або діючої картки водія, або роздруківки тахографа констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в цьому випадку немає жодних підстав. Як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку із чим оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 3028, 00 грн., сплачений при поданні позовної заяви (а.с. 5).

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Як встановлено судом, позивач не надав жодних доказів на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу, обґрунтування їх розміру.

В матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), квитанція про оплату послуг адвоката тощо.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства "АПІС" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.07.2024 № ПШ № 025355 про накладення адміністративно-господарського штрафу на фермерське господарство «Апіс» у сумі 17 000 грн.

Стягнути на користь фермерського господарства «Апіс» (вул. Гоголя, 79, с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область, 42839, ідентифікаційний код 22978083) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

У відшкодуванні витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах