Ухвала суду № 136018647, 27.04.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

27 квітня 2026 року м. Рівне№460/4590/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі Позивач 1) та ОСОБА_2 (далі Позивач 2) до Міністерства оборони України (далі Відповідач), в якому Позивачі просять суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 65 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 серпня 2024 року №93/975, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2023 №975: батьку, матері та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2 013 000 (Два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп, у рівних частках кожному;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити Позивачам одноразову грошову допомогу, як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_3 - сина, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15000000 грн та здійснити виплату належних часток одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, в якій зазначає, що Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом від 16.08.2024 №93/975, яким Позивачам призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Зазначене рішення було реалізоване шляхом призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги, яка була перерахована 31.08.2024, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи. Отримання позивачами грошових коштів є об`єктивним юридичним фактом, який свідчить про їх обізнаність або, щонайменше, обов`язок знати про існування відповідного рішення та наслідки. Саме з цього моменту розпочався перебіг шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, який сплив 28.02.2025. Водночас адміністративний позов подано у 2026 році, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху; надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали.

24 квітня 2026 року Позивачі подали до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, в якій зазначили, що оскаржуване рішення вони отримали 24.09.2025, що підтверджується листом Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 24.09.2025. Після ознайомлення з листом Позивачі дізналися про порушення своїх прав та інтересів.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, суд зазначає таке.

За правилами частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, касаційне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатися».

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Разом з тим право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Так, предметом спору в межах даної адміністративної справи є визнання протиправним та скасування пункту 65 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.08.2024 №93/975, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2023 №975.

Позивачі зазначають, що оскаржуване рішення вони отримали 24.09.2025, що підтверджується листом Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 24.09.2025.

Так, в матеріалах справи міститься лист Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 24.09.2025 про надання Позивачам витягу з протоколу від 16.08.2024 №93/975.

Проте, суд зазначає, що Позивачі зверталися до уповноваженого органу із заявами про призначення та виплату ОГД саме за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, а не за нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Рішенням від 16.08.2024 №93/975, оформленим протоколом, Позивачам призначена ОГД: батьку, матері та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2 013 000 (Два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп, у рівних частках кожному.

При цьому, сума ОГД Позивачам у розмірі їх часток 1342000,00 грн сплачена їм 29.08.2024, що підтверджується Платіжною інструкцією від 29.08.2024 №2074.

Отже, вже станом на таку дату Позивачам було достеменно відомо про суму (розмір) ОГД, яка їх фактично виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Отже, Позивачам недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення їх прав, свобод та інтересів до моменту отримання листа Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 24.09.2025.

Позивачі жодним чином не довели той факт, що вони не могли дізнатися про порушення своїх прав саме після отримання суми ОГД (29.08.2024), адже саме в цю дату вони були обізнані про розмір ОГД, а відтак, і про свої можливо порушені права.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зазначає, що причини пропуску строку звернення до суду можуть вважатися поважними, якщо вони відповідають одночасно таким умовам:

(1) виникли протягом строку, який пропущено;

(2) унеможливили або ускладнили можливість вчинення процесуальних дій вчасно;

(3) виникли об`єктивно, незалежно від волі особи;

(4) не залежали від волевиявлення особи;

(5) пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій;

(6) підтверджуються належними та допустимими доказами.

В даному випадку Позивачі дізналися / повинні були дізнатися про порушення їх прав та інтересів саме після отримання суми ОГД (29.08.2024), натомість з цієї дати не вживали жодних активних заходів щодо звернення до суду з позовом в установлені законодавством строки.

Тому, підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду з позовом поважними відсутні.

За приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до частини пєятнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За приписами пункту сьомого частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 241, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повну ухвалу суду складено 27 квітня 2026 року.

Суддя К.М. Недашківська