Ухвала суду № 136015624, 27.04.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід

27 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/294/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву про ОСОБА_1 до Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася через систему "Електронний суд " до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом , в якому просить :

1.Визнати протиправною бездіяльність адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України першого рівня Ради адвокатів Закарпатської області, яка полягає у тривалому не виключенні із Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про ОСОБА_2 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», а саме:

«Обліковується у:Рада адвокатів Закарпатської області»; «№ Свідоцтва:21/575»; «Дата видачі свідоцтва:21.12.2006»; «Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА»;

«Номер рішення:190/93»; «Дата прийняття рішення:21.12.2006»; «Адреса основна:89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К. Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний: +38(050)372-19-73 »; «Індивідуальна адвокатська діяльність»; «Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К. Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 031 314 1859, 050 372 1973»..

- зобов`язати адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України першого рівня Раду адвокатів Закарпатської області, виключити з Єдиного реєстру адвокатів України всі відомості про ОСОБА_2 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», а саме:

«Обліковується у: Рада адвокатів Закарпатської області»; «№ Свідоцтва:21/575»; «Дата видачі свідоцтва: 21.12.2006»; «Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА»; «Номер рішення: 190/93»; «Дата прийняття рішення: 21.12.2006»; «Адреса основна:89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К. Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний:+38(050)372-19-73»; «Індивідуальна адвокатська діяльність»;

«Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К. Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 031 314 1859, 050 372 1973».

2.Визнати протиправною бездіяльність адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України другого рівня Ради адвокатів України яка полягає у нездійсненні перевірки правильності, повноти та точності відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України про ОСОБА_2 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», а саме:

«Обліковується у: Рада адвокатів Закарпатської області»; «№ Свідоцтва:21/575»; «Дата видачі свідоцтва: 21.12.2006»; «Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА»; «Номер рішення:190/93»; «Дата прийняття рішення:21.12.2006»; «Адреса основна:89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К. Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний: +38 (050) 372-19- 73»; «Індивідуальна адвокатська діяльність»; «Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К. Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 031 314 1859, 050 372 1973».

- Зобов`язати адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України другого рівня Раду адвокатів України, виключити з Єдиного реєстру адвокатів України всі відомості про ОСОБА_2 передбачених положеннями п.п.1-6 ч.2 ст.17 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», а саме:

«Обліковується у:Рада адвокатів Закарпатської області»; «№ Свідоцтва:21/575»; «Дата видачі свідоцтва:21.12.2006»; «Орган, що видав свідоцтво: Закарпатська обласна КДКА»; «Номер рішення:190/93»; «Дата прийняття рішення:21.12.2006»; «Адреса основна:89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., м. Мукачево, вул. К Беляєва, буд. 9/10; Стаціонарний: +38(031)314-18-59; Мобільний:+38(050)372-19-73»; «Індивідуальна адвокатська діяльність»; «Індивідуальна адвокатська діяльність, вул. К. Беляєва, 9/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 тел. 031 314 1859, 050 372 1973»;

3.Звільнити адвоката ОСОБА_1 від сплати судового збору з підстав тривалої, незалежної від адвоката ОСОБА_1 відсутності доходів від здійснення адвокатської діяльності.

4.Ухвалити судове рішення про участь позивача ОСОБА_1 в усіх судових засіданнях в судовій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через зареєстрований ОСОБА_1 Електронний кабінет в ЕСІТС у підсистемі «Відеоконференцзв`язок» (ВКЗ), та повідомляти про дату і час судового засідання не менше чим за три дні до кожного судового засідання у справі; Копії ухвал надіслати на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

5.Внести РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_1 до додаткових відомостей по учасників справи, переводити усі без включення паперові матеріали судової справи в електронну форму, приєднувати до електронної судової справи.

6.Позивач ОСОБА_1 залишає за собою право подавати до суду інші докази після відкриття провадження у справі, оскільки на момент подання позовної заяви позивачу ОСОБА_1 невідомо якими доказами і документами оперуватимуть відповідачі у справі, а тому в залежності від поданих відповідачами доказів до суду, ОСОБА_1 можливо подаватиме інші докази які не подано разом з позовною заявою на спростування доводів та доказів відповідачів.

Додатки одним файлом копії згадуваних по тексту документів

Додатки:

1. Додатки до позовної заяви одним файлом (1).pdf.

2. Квитанція про надсилання стороні РАДА АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38533335.pdf.

3. Квитанція про надсилання стороні НЕДЕРЖАВНА НЕКОМЕРЦІЙНА ПРОФЕСІЙНА

ОРГАНІЗАЦІЯ "НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ" 38488439.pdf.

09.02.26 року ухвалою ЗОАС задоволено заяву позивача про відвід головуючої по справі судді Калинич Я.М.

11.02.2026 року ухвалою ЗОАС задоволено самовідвід головуючого по справі судді Микуляк П.П.

11.02.26 року згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено головуючого суддю Плеханову З.Б.

У позовні заяві позивачка зазначає, що :

протиправна бездіяльність Ради адвокатів України та Ради адвокатів Закарпатської області щодо не виключення з Єдиного реєстру адвокатів України відомостей, внесених із порушенням вимог статті 17 Закону № 5076-VI, має характер триваючого правопорушення, яке не припинене станом на день звернення до суду. Така бездіяльність щоденно породжує та підтримує стан порушення прав та законних інтересів позивача та суспільства у цілому, а відтак у цих правовідносинах відсутній юридичний момент, з яким може бути пов`язаний

початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

З урахуванням усталеної та послідовної практики Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду, строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, не підлягає застосуванню до вимог, спрямованих на припинення триваючого порушення. Відповідно, позивач - ОСОБА_1 - має право звернутися до адміністративного суду з даним позовом у будь-який час до моменту фактичного усунення протиправного стану, а доводи про пропуск строку звернення до суду за таких умов є юридично неспроможними та такими, що суперечать правовим позиціям Верховного Суду.

Посилання відповідачів на «давність» первинного внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України є юридично неспроможним, оскільки предметом цього спору є не історичний факт внесення запису у 2013 році, а триваючий протиправний стан його збереження та підтримання суб`єктами владних повноважень у ЄРАУ, який існує щоденно та не припинений станом на день звернення позивача до суду, а отже не може бути легалізований плином часу або формальним застосуванням процесуальних строків.

13 лютого 2026 року ЗОАС ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Рада адвокатів Закарпатської області Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України (НААУ), Ради адвокатів України (РАУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Надати ОСОБА_1 строк протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме зазначити:1.відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.2.зазначити місце проживання або перебування позивача3.відомості, які повинні бути внесені згідно п.2 ч. 5 статті 160 КАСУ щодо кожного з відповідачів .4. зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.5. перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.6.додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.7.додати документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

18 лютого 2026 року подала до суду заяву про відвід судді Плеханової З.Б., мотивуючи тим , що суддя фактично залишила позовну заяву без руху з підстав, які або вже були усунуті позивачем, або взагалі не передбачені КАС України, зокрема щодо електронного кабінету, судового збору, строків звернення до суду, переліку додатків та визначення відповідача. Такий підхід свідчить не про наявність процесуальних недоліків позову, а про неправильне застосування статті 160 КАС України та формальний підхід до перевірки поданих через ЄСІТС матеріалів справи .

Як свідчать мотиви та обгрунтування заяви про відвід головуючої судді Плеханової З.Б. позивачка не згідна з процесуальними рішеннями судді - ухвалою від 13 лютого 2026 року, якою суддя залишила буз руху позов, зазначивши недоліки позову, які підлягали усуненню відповідно до вимог статей 160, 161 КАСУ та з процесуальним рішенням судді у справі №260/10589/23, а незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, про що зазначено у ч. 4 статті 36 КАСУ, а тому заява про відвід головуючої судді Плехановій З.Б. є необгрунтованою, про що зазначено в ухвалі від 19 лютого 2026 року , а справу ухвалено передати для вирішення питання про відвід - суддею у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАСУ.

23 лютого 2026 року ухвалою судді Іванчулинець Д.В. зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід судді визнано суб`єктивними, не підтвердженими належними та допустимими доказами та які не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо неупередженості та об`єктивності судді, у зв`язку із чим заява про відвід судді Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. від розгляду справи №260/294/26 визнана такою, що задоволенню не підлягає.

24 лютого 2026 року позивачка подала Заяву на виконання ухвали від 13.02.2026 року у справі № 260/294/26 про залишення позовної заяви без руху.

26 лютого 2026 року головуюча суддя Плеханова З.М. прийняла ухвалу про повернення позовної заяви , в якій, зокрема , вказала наступне.

Із зазначеними в ухвалі недоліками позивачка не згідна в повній мірі , однак їх усунула .

Щодо необхідності подання заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску., то в заяві вказано наступне.

Позивачка в позовній заяві просить визнати бездіяльність відповідачів та зобовязати їх вчинити дії визначені у статті 17 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до статті 17 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність "(Про Єдиний реєстр адвокатів України):

1. Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

2. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката;

2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;

4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку;

5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Адресою робочого місця адвоката є місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності або адреса фактичного місця здійснення адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності. У разі наявності декількох адрес робочих місць адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України вноситься лише одна адреса робочого місця адвоката.

3. Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

4. Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

5. Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

6. Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.

7. З метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України затверджений від 22.08.2022 № 74 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції.

Відповідно до п. 2.11. відомості, що підлягають внесенню до ЄРАУ, включаються до нього реєстратором (створювачем) Адміністратора бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та/або актами НААУ.

Відповідно до п. 3.6. Реєстратор (створювач) Адміністратора бази даних ЄРАУ відмовляє у внесенні відомостей до ЄРАУ, а також у публічному їх відображенні як недостовірних відомостей про адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України, у випадку, якщо адвокат отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у неналежно створеному та/або неналежно сформованому відповідно до законодавства України та актів НААУ органі - раді адвокатів регіону або кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури регіону.

Недостовірними є також відомості, які не відповідають даті та номеру рішення належно створеного та належно сформованого органу - ради адвокатів регіону або кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, у тому числі не відповідають даті та номеру виданого свідоцтва.

У відповідності до п. 3.7. Реєстратор (створювач) Адміністратора бази даних ЄРАУ, у разі виявлення недостовірних відомостей в ЄРАУ, щодо отримання адвокатом свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, негайно повідомляє про це адвоката та Адміністратора ведення ЄРАУ.

З часу такого виявлення в профайлі адвоката відображається інформація про те, що такі відомості в ЄРАУ щодо права на заняття адвокатською діяльністю не підтверджені адвокатом та не відповідають вимогам достовірності, згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України.

Дані відомості не можуть бути використані як підтвердження права на заняття адвокатською діяльністю, до надання адвокатом належних документів на підтвердження достовірності зазначених відомостей, якими є рішення відповідної ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону.

У разі надання адвокатом зазначених підтверджуючих документів реєстратор (створювач) Адміністратора бази даних ЄРАУ вносить (підтверджує) відомості про адвоката до ЄРАУ на підставі рішення Адміністратора ЄРАУ - Ради адвокатів України.

У відповідності до п. 3.8. Реєстратор (створювач) Адміністратора бази даних ЄРАУ відмовляє у внесенні відомостей до ЄРАУ у разі, якщо документи, які їх підтверджують, оформлені та/або подані з порушенням вимог законів та/або актів НААУ.

Згідно вимог п. 3.9. Реєстратор (створювач) Адміністратора бази даних ЄРАУ, у разі виявлення, що відомості до ЄРАУ оформлені та/або подані адвокатом з порушенням вимог закону та/або актів НААУ (окрім тих, що підтверджують право на заняття адвокатською діяльністю), повідомляє адвоката про необхідність у 5-денний строк, з моменту отримання такого повідомлення, їх належного оформлення та подання, а також інформує про це Адміністратора ЄРАУ.

У разі ненадання адвокатом належно оформлених документів у 5-денний строк його профайл не відображається в публічній частині ЄРАУ на офіційному вебсайті НААУ.

У разі надання адвокатом належних відомостей, оформлених та поданих відповідно до вимог закону та актів НААУ, вони підлягають внесенню реєстратором (створювачем) Адміністратора бази даних ЄРАУ в загальному порядку.

Отже вищевказаними спеціальними нормами встановлено строки внесення відомостей з різних підстав до ЄРАУ. Позивачка не надала ні запитів, ні відповідей щодо внесення до ЄРАУ відомостей , про які вона зазначає в позовних вимогах , які би свідчили про початок строку бездіяльності відповідачів.

Крім того , відповідно до статті 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Також позивачкою не дотримано шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом. Суду не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення з даним позовом.

Щодо посилання позивача, що у спірних правовідносинах строк звернення до адміністративного суду не розпочинав свого перебігу, оскільки протиправна бездіяльність відповідачів триває дотепер і не припинена, а за відсутності факту пропуску строку звернення до суду відсутній і предмет для його поновлення., то суд констатує наступне.

Щоби констатувати триваюче порушення, яке вчинено субєктом владних повноважень, то треба вести відлік бездіяльності після строку, встановленого законом, коли особа зобовязана була прийняти відповідне рішення або вчинити певну дію, тобто йдеться , як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2025 року №990/29/22 про триваюче порушення прав позивачки у виді невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку протягом законодавчо визначеного строку.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2025 року №990/29/22( на яку посилається і сама позивачка) зробила наступний висновок:

- У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у передбачений законом строк;

- зобов`язати Президента України видати указ на підставі та в межах рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 10 червня 2021 року № 1305/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва».

- Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що:

- Президент України має відреагувати на подання ВРП протягом 30 днів. Цей строк є гарантійним, як у сенсі забезпечення формування корпусу суддів і реалізації ВРП відповідних дискреційних повноважень для цього, так і для захисту права особи, яка взяла участь у доборі на зайняття посади судді. Тому для розгляду Президентом України подання ВРП строк у 30 днів є достатнім, прийнятним, обов`язковим і розумним;

- враховуючи те, що подання про призначення ОСОБА_1.на посаду судді Печерського районного суду міста Києва направлене до Офісу Президента України супровідним листом від 18 червня 2021 року № 19419/0/9-21 та зареєстроване в Офісі Президента України 18 червня 2021 року за вх. № 139/31956-01, тобто більше ніж за вісім місяців до введення воєнного стану в Україні, Президентом України допущена бездіяльність, яка полягає у нерозгляді подання ВРП про призначення ОСОБА_1.на посаду судді Печерського районного суду міста Києву у строк більше ніж 30 днів з дня внесення відповідного подання ВРП.

-строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

58. Ураховуючи те, що в цій справі оскаржується саме протиправна бездіяльність Президента України щодо невидачі указу про призначення ОСОБА_1 на посаду судді, видати який відповідач має не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРП, то предметом спору в цій справі є триваюче порушення прав позивачки у виді невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку протягом законодавчо визначеного строку.

59. Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

60. Отже, вчинена відповідачем бездіяльність фактично є триваючим правопорушенням, оскільки відсутність дій щодо розгляду відповідного подання ВРП триває з 2021 року.

61. Велика Палата Верховного Суду враховує, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення».

62. Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

63. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.

Наведена , як вказує позивачка "усталена правова позиція Верховного Суду " не є релевантною до предмету позову, правовідносин та законодавства, яке підлягає застосуванню у справі № 260/294/26.

Так , позивачка в обгрунтування своїх мотивів, що в даних правовідносинах має місце триваюча бездіяльність субєктів владних повноважень, посилається на рішення в цивільній справі № 127/2-2177/2005 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (провадження № 61-38328св18), де зазначено , зокрема:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві) Магди С. Г.

Скарга мотивована тим, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року зобов`язано Державну виконавчу службу у Печерському районі м. Києва негайно вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Постановою державного виконавця від 09 вересня 2005 року № 512/2 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці. Надалі виконавче провадження неодноразово зупинялось, закінчувалось і відновлювалось державним виконавцем. Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 грудня 2011 року та зобов`язано негайно і в примусовому порядку вчинити дії. Як стало відомо заявнику 29 січня 2018 року, постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали суду від 23 квітня 2012 року немає.

29 січня 2018 року заявнику стало відомо від Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що виконавчі дії не проводяться, тому вважає бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. з невжиття негайних і примусових виконавчих дій для виконання рішення суду протиправними, які порушують його права та законні інтереси захищені судовим рішенням. Виконання цього рішення напряму стосується виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 липня 2014 року, де ОСОБА_1 є одним із заявників і суд зобов`язав державу виконати рішення ЄСПЛ протягом трьох місяців. Таким чином, саме протиправна бездіяльність державного виконавця стала результатом того, що рішення суду не виконується близько дванадцяти років, п`ять разів місцевими судами м. Вінниці визнавалась протиправною бездіяльність або незаконними дії державного виконавця.

Отже, в даному випадку відповідачем не було вчинено дію та прийняте рішення у визначений ЗУ "Про виконавче провадження" та згідно судового рішення - строк.

Позивачкою також не наведено інформації про судове рішення, яке набуло законної сили , яким би було зобовязано відповідачів вчинити дії, про які вона зазначає в позовних вимогах , для можливості надання оцінки початку строку бездіяльності та для визнання поважних причин строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом у визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Під "поважними причинами" слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

(1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

(2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

(4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Суд звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, з урахуванням наведеного, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з позовом залежала виключно від волевиявлення самої позивачки, тобто мала суб`єктивний характер. Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом, позивачкоюії не надано.. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Аналогічну позицію висловив КАС ВС 10 березня 2025 року у справі № 520/28829/24 адміністративне провадження № К/990/48401/24.

Стаття 123 КАСУ (Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду) встановлює:

1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже судом не встановлено поважних підстав пропуску строку звернення з даним позовом або інших підстав незастосування строків звернення до суду встановлених КАСУ .

Дану ухвалу позивачка оскаржила , і 08 квітня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд своєю постановою скасував ухвалу ЗОАС , а справу направив на продовження розгляду.

22 квітня 2026 року справа надійшла до ЗОАС.

24 квітня 2026 року головуючою суддею по даній справі подано заяву про самовідвід, яка обгрунтована врахуванням позиції суду першої інстанції, викладеній в ухвалі про залишення позову без руху та в ухвалі про повернення позову, та задля усунення будь-яких сумнівів з боку позивача у безсторонності головуючої судді по даній справі .

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 36 КАСУ суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1989 року у справі "Хаушильд проти Данії", заява № 11/1987/134/188).

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96).

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й з об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ від 7 серпня 1996 року у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії").

У своєму рішенні у справі "Газета "Україна-центр" проти України" (рішення від 15 жовтня 2010 року, заява № 16695/04) ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту першого статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.

Також у рішенні ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саттею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Як зауважила РСУ у рішенні від 04.11.2016 № 75 самовідвід є одним із способів врегулювання конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення .Положення процесуального законодавства щодо підстав для самовідводу (відводу) судді ґрунтуються на принципі об`єктивності, який є головною ознакою судової влади і призначений мінімізувати вплив суб`єктивного фактору на результати розгляду справи

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на принцип об`єктивності, який є головною ознакою судової влади і призначений мінімізувати вплив суб`єктивного фактору на результати розгляду справи, а також з врахуванням позиції суду першої інстанції , яка вже визначена ним в судовому рішенні, задля усунення будь-яких сумнівів з боку позивача у безсторонності головуючої судді по даній справі заява про самовідвід є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 36-41 КАСУ суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити самовідвід головуючої судді Плеханової З.Б. у справі № 260/294/26.

Передати справу № 260/294/26 для розгляду іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя З.Б.Плеханова