Рішення № 136015122, 24.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/16573/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо зміни статусу ОСОБА_1 , з 01.06.2023 як "непрацююча особа" та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області змінити статус ОСОБА_1 , з 01.06.2023 як "непрацююча особа";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01.06.2023 як непрацюючої особи з інвалідністю ІІ групи відповідно до ст.ст. 27, 28 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 01.06.2023 як непрацюючої особи з інвалідністю ІІ групи відповідно до ст.ст. 27, 28 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо зарахування додаткового стажу ОСОБА_1 , періоду роботи після початку отримання пенсії по інвалідності (з 11.12.2013 по 18.05.2023) та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області при обчисленні розміру пенсії здійснити зарахування додаткового стажу ОСОБА_1 , періоду роботи після початку отримання пенсії по інвалідності (з 11.12.2013 по 18.05.2023);

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 , до страхового стажу період її перебування у вимушеному прогулі після поновлення на раніше займаній посаді за рішенням суду у період 15.10.2013-11.02.2014 та 10.01.2017-12.12.2017 та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області при обчисленні розміру пенсії здійснити зарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу період її перебування у вимушеному прогулі після поновлення на раніше займаній посаді за рішенням суду у період 15.10.2013-11.02.2014 та 10.01.2017-12.12.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо здійснення перерахунку коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області при обчисленні розміру пенсії здійснити перерахунок коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо врахування показника середньої заробітної плати за останні три роки, з якої сплачено страхові внески, перед визначенням ІІ групи інвалідності, тобто з 28.02.2020 при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 , врахувати показник середньої заробітної плати за останні три роки, з якої сплачено страхові внески, перед визначенням ІІ групи інвалідності, тобто з 28.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що при призначенні та подальшій виплаті пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області допущено наступні порушення: з 18.05.2023 позивачка у трудових відносинах не перебуває, відповідно, має статус "непрацююча особа", проте, відповідачем її статус змінено не було, що позбавляє позивачку права на перерахунок пенсії як непрацюючої особи з інвалідністю ІІ групи, відповідно до положень ст.ст. 27, 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; відповідачем не зараховано позивачці період роботи після початку отримання пенсії по інвалідності (з 11.12.2013) по час звільнення її з роботи (18.05.2023) як додатковий стаж, що впливає на розмір пенсії при переході на пенсію за віком; до страхового стажу позивачки відповідачем не зараховано період перебування її у вимушеному прогулі після поновлення на раніше займаній посаді за рішенням суду; відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачки невірно обраховано коефіцієнт страхового стажу, що впливає на розмір пенсійних виплат; при обчисленні розміру пенсії позивачки у зв`язку із визначенням її особою, що має ІІ групу інвалідності, відповідачем не враховано середню заробітну плату за останні три роки, з якої сплачено страхові внески, що суттєво впливає на її розмір.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач не зверталась із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України щодо повідомлення про її звільнення. Вказує, що перерахунок пенсії позивачу, в зв`язку зі звільненням та встановлення статусу "непрацюючого" пенсіонера можливий при поданні відповідної заяви з усіма необхідними документами. Також зазначає, що згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058 та постанов КМУ від 22.02.2021№127, від 16.02.2022 №118 від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025№209 позивачу з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 проведено перерахунки пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії на відповідні коефіцієнти. Додатково вказує, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та завищено витрати на правничу допомогу.

Представником позивача надіслано відповідь на відзив, де представник зазначає, що доводи відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу є безпідставними.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд враховує надані позивачем пояснення, зокрема, що про порушення своїх прав вона дізналась вперше лише 17.03.2025 після отримання відповіді відповідача щодо обрахунку її стажу та пенсії. Відповідачем не спростовано дані пояснення, не надано доказів обізнаності позивача про порядок обрахунку її стажу та пенсії раніше вказаної нею дати. З урахуванням наведеного, суд в силу ст.121 КАС України вважає за можливе поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 11.12.2013, згідно з випискою із акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 667852 про визнання її з 11.12.2013 особою з інвалідністю 3 групи, їй було призначено пенсію по 3 групі інвалідності, а з 24.02.2023, згідно з випискою із акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 406227 про визнання її з 24.02.2023 особою з інвалідністю 2 групи, ОСОБА_1 отримує пенсію по 2 групі інвалідності, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 33 вказаного Закону розмір пенсії позивача обчислювався в розмірі 50 відсотків пенсії за віком, а з 24.02.2023 обчислюється в розмірі 90 відсотків пенсії за віком.

Як зазначає позивач, на підставі аналізу інформації, наявної у особистому кабінеті Порталу Електронних Послуг Пенсійного фонду України нею були встановлені порушення відповідачем ведення пенсійного обліку щодо неї в частині обрахунку стажу та розміру пенсії, з приводу чого представником позивача зроблено відповідні запити. Проте, встановлені порушення відповідачем не було усунуто.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернулась з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст.21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

роботодавців;

застрахованих осіб;

фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;

державної служби зайнятості;

інших підприємств, установ, організацій та військових частин;

компаній з управління активами;

зберігачів;

інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах четвертому - восьмому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Згідно із частиною 2 статті 16 Закону №1058-IV застраховані особи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до їх персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також відповідно до підпункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок) заява про працевлаштування (звільнення) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно із підпунктом 2.21 пункту 2 Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви. При цьому необхідно надати документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі трудову книжку із записом про працевлаштування та/або цивільно-правовий договір).

У разі звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) пенсіонер повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) також шляхом подання відповідної заяви.

При цьому, документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), є: копія наказу (розпорядження) про звільнення з роботи, трудова книжка або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, індивідуальні відомості про застраховану особу, що додаються органом, що призначає пенсію, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.

Отже, саме на пенсіонера покладено обов`язок своєчасно повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про факт працевлаштування чи звільнення з роботи.

Як зазначає позивач, відповідно до відомостей, що містяться у особистому кабінеті, у графі "Ознака роботи" наявні інформація "Працює", а у графі "Особливості" наявна інформація "Особливі умови виплати пенсій працюючим". Разом з тим, така інформація не відповідає дійсності, оскільки наказом виконуючого обов`язки Голови Державної митної служби України від 18.05.2023 № 21-дс, її звільнено з посади державної служби та припинено державну службу з 18.05.2023.

Водночас, як зазначає відповідач та не спростував позивач, ОСОБА_1 з письмовим зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про її звільнення з посади державної служби з 18.05.2023 не зверталася.

За таких обставин, орган Пенсійного фонду до подання пенсіонером заяви встановленої форми із підтверджуючими документами не може самостійно вносити зміни до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку цієї особи, а тому в цій частині відсутня бездіяльність відповідача.

Щодо обрахунку страхового стажу позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж, з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

Отже, періоди трудової діяльності позивача по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу на підставі трудової книжки та наданих документів, з 01.01.2004 згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Як зазначає відповідач, до страхового стажу після 01.01.2004 за даними системи персоніфікованого обліку зараховані періоди з 01.03.2004 по 15.03.2004, з 01.06.2004 по 14.06.2004, з 01.07.2004 по 25.07.2004, з 01.08.2004 по 31.12.2013, з 01.02.2014 по 28.02.2015, з 01.04.2015 по 21.04.2015, з 01.05.2015 по 28.02.2017, з 01.12.2017 по 31.03.2023 з 01.05.2023 по 31.05.2023.

За матеріалами пенсійної справи страховий стаж зараховано по 31.05.2023, що становить 36 років 3 місяці 16 днів, з урахуванням додаткового стажу - 42 роки 8 місяців 9 днів (коефіцієнт стажу 0,42667).

Також відповідач зазначає, що згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058 та постанов КМУ від 22.02.2021№127, від 16.02.2022 №118 від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025№209 Позивачу з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 проведено перерахунки пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, а саме показник середньої заробітної плати, який застосовувався при обчислені пенсій у 2017 році 3764,40 грн., збільшувався на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з 01.03.2019 1,17, з 01.03.2020 1,11, з 01.03.2021 -1,11, з 01.03.2022 1,14, з 01.03.2023 1,197, з 01.03.2024 1,0796, з 01.03.2025 1,115, і становить з 01.03.2025 8913,83 грн.

Водночас, як зазначає позивач, до її страхового стажу не зараховано періоди перебування у вимушеному прогулі після поновлення на раніше займаній посаді за рішеннями суду, зокрема 15.10.2013-11.02.2014 та 10.01.2017 -12.12.2017.

Так, наказом Житомирської митниці Міндоходів від 14.10.2013 № 145-о позивача звільнено з посади заступника начальника управління митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД - начальника відділу контролю за визначенням митної вартості з 15.10.2013.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 у справі № 806/6969/13-a зазначений наказ про звільнення скасовано як незаконний, а позивача поновлено на раніше займаній посаді.

На виконання вказаної постанови суду, наказом від 11.02.2014 № 34-о позивача поновлено на раніше займаній посаді. Крім того, виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згодом, наказом ДФС від 10.01.2017 № 9-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Департаменту митного адміністрування Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 826/2313/17 зазначений наказ про звільнення скасовано як незаконний, а позивача поновлено на раніше займаній посаді.

На виконання вказаної постанови суду, наказом від 12.12.2017 № 2976-о позивача поновлено на раніше займаній посаді. Крім того, виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як видно із Форми ОК-5 щодо позивача, за 2013 рік містяться відомості про сплату за неї роботодавцем страхових внесків, тому даний період повністю зараховано (до 31.12.2013). У січні 2014 року відсутні відомості про сплату страхових внесків, тому даний період не зараховано, лютий 2014 року зараховано до страхового стажу. Тобто, із часу вимушеного прогулу не зараховано січень 2014 року.

У 2017 році зараховано січень, лютий, грудень, тобто із часу вимушеного прогулу не зараховано березень-листопад 2017 року.

Суд погоджується із твердженням позивача, що час вимушеного прогулу має бути зараховано до її страхового стажу. Водночас, таке зарахування також має відбуватись після подання позивачем заяви із підтверджуючими документами до органів Пенсійного фонду.

Натомість матеріали справи не містять доказів такого звернення позивача до відповідача щодо зарахування вказаного періоду до її страхового стажу, а тому в цій частині суд також не вбачає бездіяльності відповідача.

Суд враховує, що відповідно до ст.30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно із ст.32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Статтею 33 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

При цьому під час обчислення розміру пенсії по інвалідності до страхового стажу зараховується додатковий стаж період з дня встановлення інвалідності до досягнення шістдесятирічного віку.

Таким чином, хибним є твердження позивача, що додатковий стаж - це період із дня встановлення інвалідності (11.12.2013) до дня звільнення зі служби (18.05.2023).

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях відповідача протиправної бездіяльності щодо обрахунку її страхового стажу, а тому й похідна вимога про зміну коефіцієнту страхового стажу не підлягає задоволенню.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч.3 статті 45 Закону №1058-IV, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії, в зв`язку з чим застосування для обчислення розміру пенсії по інвалідності показника середньої заробітної плати за останні три роки, з якої сплачено страхові внески.

Як видно з матеріалів справи, позивач не переходила із пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відбулась лише зміна групи інвалідності, відповідно зазначена норма на неї не розповсюджується, а тому відповідачем правильно застосовано показник середньої заробітної плати за останні три роки перед призначенням пенсії по інвалідності вперше.

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9,72-77,242-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 24 квітня 2026 р.

24.04.26