Рішення № 136014972, 27.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Справа№200/2587/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про

визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо визначення максимального розміру пенсійних виплат та виплати пенсії в заниженому розмірі ОСОБА_1 ;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.01.2026, з урахуванням розміру пенсії, обчисленої відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 200/6581/20-а, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку працюючого працівника прокуратури в розмірі 40320,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецький області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 2008 року. Згідно протоколу 130356 від 21 березня 2007 року йому призначено пенсію з 05 березня 2007 року з розрахунку 90% від місячного заробітку.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 №у справі 200/6581/20-а розмір пенсії позивача з 13.12.2019 визначається без обмеження максимального розміру.

Після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду відповідач самостійно без попередження чи офіційного роз`яснення зменшив суму пенсійних виплат в два рази. В супереч нарахованому за період з 01.01.2020 01.01.2021 помісячні пенсійні виплати складали в розмірі 16380 грн. 19340 грн.

Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Просив задовольнити позов.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі 200/6581/20-а позивачу з 13.12.2019 проведено перерахунок по заробітної плати на підставі довідки про заробітну плату від 12.03.2020 № 18-85-417. Розмір пенсії за вислугу років було розраховано із розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці. Розмір пенсії складає 16380,00 грн. Зобов`язань щодо перерахунку пенсії із розрахунку 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати позивача судом не покладено. Позивачу перерахунок пенсії проведено з 01.04.2021. Розмір пенсії складає 25950 грн.

Вважають такі дії такими, що вчинені на підставі та у межах чинного законодавства.

У зв`язку з наведеним просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 . що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , є пенсіонером відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 та є інвалідом 2 групи відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 4075/26/10/В.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 2008 року.

Згідно довідки про доходи №3547 5553 4864 2579 пенсію позивачу призначено за січень 2020 - лютий 2021 в розмірі 9966,99 грн., березень 2021 - 10154 грн., квітень-червень 2021 - 17690 грн., липень-листопад 2021 - 18540 грн., грудень 2021 - червень 2022 - 19340 грн., липень-листопад 2022 - 20270 грн., грудень 2022 - лютий 2024 - 20930 грн., березень 2024 - вересень 2025 - 23610 грн., листопад-грудень 2025 - 23797.35 грн., всього 1365936,90 грн.

На звернення позивача відповідачем надано відповідь від 30.01.2026 №6079-59656/Р-02/8-0500/26, в якій повідомлено, що Головним управлінням в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов`язань виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 200/6581/20-а, здійснено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість за період з 13.12.2019 по 31.03.2021 в розмірі 109065,70 грн. заборгованість за період з 13.12.2019 по 31 03.2021 в розмірі 109065,70 грн., яка нарахована на виконання рішення суду, облікована та фінансується відповідно до вимог Порядку №821. Залишок заборгованості згідно рішення суду станом на 01.01.2026 складає 108503,65 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №200/6581/20-а визнано неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Донецької області від 12.03.2020 року №18-85-417; визнано протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2167 від 05.06.2020 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 42171861) здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки прокуратури Донецької області від 12.03.2020 №18-85-417, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

У вказаному рішенні судом встановлено, що згідно протоколу 130356 від 21 березня 2007 року позивачу призначено пенсію з 05 березня 2007 року з розрахунку 90% від місячного заробітку.

Згідно протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії розмір пенсії позивача з надбавками складає 40350 грн., максимальний розмір пенсії - 25950 грн., загальний процент розрахунку заробітку від пенсії від заробітку - 60. Дані станом на 22.02.2026 08:22:45.

Згідно протоколів/розпоряджень пенсії: Дата-час розрахунку: 24.06.2021 18:12, Дата-час розрахунку: 30.06.2021 10:57, Дата-час розрахунку: 01.12.2021 10:42, Дата-час розрахунку: 19.06.2022 04:26, Дата-час розрахунку: 05.11.2022 22:18, Дата-час розрахунку: 28.02.2024 01:43, Дата-час розрахунку: 05.01.2026 16:48 загальний процент розрахунку заробітку від пенсії від заробітку позивача складає 60.

В матеріалах справи наявні:

довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії №21-85-693 від 30.04.2021;

довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії №18-85-417 від 12.03.2025;

заява про перерахунок пенсії №4786;

заява про перерахунок пенсії №5132;

рішення №2167 від 05.06.2020 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років;

розрахунки ППВП ПФУ від 14.04.2026.

Позивач оскаржує вищевказані дії відповідача, як такі, що порушують його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до положень ст. 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать одна одній.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.

Приписами частини 7 статті 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Окрім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII дія цього закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року, в той час коли пенсія позивачу призначена ще задовго до 01 січня 2016 року, а саме 14 жовтня 2011 року.

Проте, варто зазначити, що частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016.

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06 грудня 2016 року зміни до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни є повторним запровадженням нормативного регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому слід констатувати, що ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. …».

Таким чином, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду суд дійшов висновку про протиправність обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання здійснювати виплату пенсії з урахуванням розміру пенсії, обчисленої відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 200/6581/20-а, суд зазначає, що перерахунок за цим рішенням відповідачем проведено, а тому в цій частині слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати виплату, оскільки такі вимоги заявлені на майбутнє.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Позивача звільнено від сплати судового збору за законом як інваліда другої групи (витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №4075/26/10/В).

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо визначення максимального розміру пенсійних виплат та виплати пенсії в заниженому розмірі ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.01.2026, з урахуванням розміру пенсії, обчисленої відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 200/6581/20-а, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку працюючого працівника прокуратури в розмірі 40320,00 грн. - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо визначення максимального розміру пенсійних виплат та виплати пенсії в заниженому розмірі ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії без обмеження граничного розміру пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.01.2026, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку працюючого працівника прокуратури в розмірі 40320,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Аканов