Ухвала суду № 136014222, 27.04.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

27 квітня 2026 р. Справа № 120/1905/25

Cуддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 27.05.2025 року адміністративний позов задоволено частково. Зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату його грошового забезпечення з 28.02.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, компенсації за невикористану щорічну основну відпустки за 2022 рік, невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, невикористаної щорічної відпустки учасника бойових дій за 2023 рік та одноразової грошової допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (за період з 28.02.2022 року по 19.05.2023 року), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти гідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язано військову частину НОМЕР_2 зарахувати ОСОБА_1 період проходження служби В Управлінні МВС України у Вінницькій області з 27.12.2013 року до 16.10.2015 року до вислуги років.

До суду від позивача надійшла заяви про встановлення судового контролю та визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, що мотивовані невиконанням відповідачем рішення суду.

Ухвалами суду від 03.12.2025 року вказані заяви призначено до розгляду та надано відповідачеві строк на надання пояснень.

Так, до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній вказує на належне виконання рішення у межах наданих повноважень.

Ознайомившись із такими поясненнями та вирішуючи по суті заяви позивача, суд зауважує таке.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" від 19.02.2009).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури (пункт 55).

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами статей 382383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як можливий варіант накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.

Суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій, а метою визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду є забезпечити ефективного, повного та своєчасного виконання судового рішення шляхом надання особі права оскарження дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з його невиконанням, у межах тієї ж адміністративної справи.

При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем здійснено ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 28.02.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, компенсації за невикористану щорічну основну відпустки за 2022 рік, невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік, невикористаної щорічної відпустки учасника бойових дій за 2023 рік та одноразової грошової допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (за період з 28.02.2022 року по 19.05.2023 року), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти гідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум на суму 136466,03 грн. Вказане підтверджується довідкою-розрахунком про грошове забезпечення позивача.

Окрім того відповідачем зараховано позивачеві період проходження служби в Управлінні МВС України у Вінницькій області з 27.12.2013 року до 16.10.2015 року до вислуги років, що підтверджується відповідним розрахунком вислуги років та наказом про внесенні змін до пункту 15 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 327 від 14.11.2024 року.

Судом враховано, що вказані відомості надсилалися позивачеві поштовим відправленням, однак такі не отримані останнім із незалежних від відповідача підстав.

Окрім того, судом враховано, що відповідачем про потребу в коштах на виконання рішення Суду включено до основної заявки розрахунку за вересень-листопад 2025 року: від 10.09.2025 вих. №1112/82000, від 10.10.2025 вих. №182/1/4818, від 10.11.2025 вих. №182/1/5301, повідомлено розпорядника коштів другого ступеню ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного фінансування за КЕКВ 2800 та відсутність коштів на виконання рішень суду, які набрали законної сили, у тому числі, тих, за виконанням яких встановлено судовий контроль.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п.п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі окремого керівника військової частини.

Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення в цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування військової частини НОМЕР_1 , яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень - спрямовує до ІНФОРМАЦІЯ_2 запити на отримання додаткового фінансування.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду із цими поясненнями, відповідач позбавлений можливості виконати судове рішення в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.

У даному випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.

Суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов`язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану.

Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов`язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/2389/24 від 28.11.2025 року.

У даному випадку відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення із незалежним від них підстав.

Тобто, суд констатує, що відповідачем рішення суду виконано у рамках наявних у нього повноважень.

А відтак, відсутні підстави стверджувати про те, що останній ухиляється від належного виконання судового рішення або виконав його неналежним чином, що свідчить про відсутність підстав для застосування механізмів, передбачених статтями 382 та 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Альчук Максим Петрович