Рішення № 136013360, 22.04.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/871/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 35 583,02 грн та понесені судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.10.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено кредитний договір №110-018-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина). За Договором кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі, шляхом видачі їх з каси Банку готівкою, в сумі та на умовах визначених Договором, які позичальник зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до Договору, тобто свої зобов`язання Банк перед позичальником виконав. Натомість позичальник свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії за користування ним виконав не в повному обсязі.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором №110-018-869-2-21-Г від 27.10.2021.

27.12.2024 між ТОВ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зокрема і до відповідача за кредитним договором №110-018-869-2-21-Г від 27.10.2021.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 35 583,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 13 034,41 грн; заборгованість за відсотками у сумі 7 764,61 грн; комісія у сумі 14 784,00 грн, яку позивач і просить стягнути.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 17.03.2026 призначено судове засідання у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися, а тому, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналіз наведених положень закону дає підстави стверджувати, що передбачено таке зобов`язання як кредит. Так передбачено надання коштів у кредит за яким боржник має повернути його у встановлений строк та сплатити проценти за користування. При цього закон передбачає, що сторони зобов`язані виконувати свої обов`язки належним чином. Боржник має виконати свої обов`язки належним чином та у строк.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що 27.10.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено кредитний договір №110-018-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 14 000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних, строком 60 місяців з 27.10.2021 по 26.10.2026, загальна вартість кредиту 45 641,76грн, 3,30 % комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячний платіж - у розмірі 760,67 грн. Для обліку кредиту позичальнику було відкрито позичковий рахунок НОМЕР_1 .

Договір, паспорт споживчого кредиту, заява-анкета на отримання кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором підписано власноруч сторонами 27.10.2021 року (матеріали в електронному вигляді).

Підписавши зазначені документи відповідач підтвердила, що ознайомлена з ними і погодилась із зазначеними в них істотними умовами кредитування.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику/відповідачу підтверджується платіжними дорученнями від 27.10.2021 року та виписками про рух коштів з 27/10/2021 по 02/12/2022 по рахунку НОМЕР_1 . (матеріали в електронному вигляді)

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов`язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов`язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.

А тому, суд вважає виписку за картковим рахунком позичальника/відповідача належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує як отримання останнім кредитних коштів, так і користування ними.

Таким чином, встановлені вище обставини підтверджують факт укладання Договору про надання коштів у кредит, досягнення згоди з усіх істотних умов кредитування, факт видачі грошових коштів відповідачу згідно умов Договору, що свідчить про виникнення кредитних зобов`язань між сторонами, а також факт належного виконання АТ «МЕГАБАНК» свого зобов`язання, у тому числі кредитного, за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

Натомість, зі змісту виписок по банківському рахунку, довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач своє зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх використання належним чином не виконала, допустивши прострочення грошового зобов`язання

У зв`язку з порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості становить 35 583,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) у сумі 13 034,41 грн; заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена) у сумі 7 764,61 грн, комісія у сумі 14 784,00 грн.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором №110-018-869-2-21-Г від 27.10.2021.

27.12.2024 між ТОВ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зокрема і до відповідача за кредитним договором №110-018-869-2-21-Г від 27.10.2021.

На підтвердження правомірності переходу Права вимоги до матеріалів справи долучено: Договір факторингу №GL1N426240 від 03.09.2024; Витяг з Додатку №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного "03" вересня 2024 року; платіжну інструкцію №66895 від 31.07.2024 про оплату за лот GL1N426240; Договір про відступлення права вимоги №1/12 від 27.12.2024; Витяг з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного "27" грудня 2024 року; копії платіжних інструкцій №1074 від 27.12.2024 року, №1091 від 31.01.2025 року, №1822 від 22.09.2025 року про оплату згідно договору №1/12. (матеріали в електронному вигляді)

Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», як новий кредитор, правомірно набуло Право вимоги до відповідача за кредитним договором №110-018-869-2-21-Г від 27.10.2021 року.

Однак, відповідач після відступлення Права вимоги за Договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.

Відповідно до Довідки-розрахунку позивача станом на 03.09.2024 року заборгованість за кредитним договором №110-018-869-2-21-Г від 27.10.2021 року складає 35 583,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) у сумі 13 034,41 грн; заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена) у сумі 7 764,61 грн, комісія у сумі 14 784,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини використання відповідачем кредитних коштів, що вбачаються з виписки по особовому рахунку, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

З наведених положень закону та встановлених обстави вбачається, що відповідач отримав кошти у кредит, але не повернув їх належним чином та не сплатив проценти. Відтак суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому необхідно стягнути заявлену суму заборгованості за договором кредиту у загальному розмірі 35 583,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію про сплату позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн за подання позову у справі. З огляду на положення ст. 141 ЦПК України сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн, позивачем долучено: Договір про надання правничої допомоги № 1/07 від «01» липня 2025 року; копію Акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №12096300 від 05.01.2026 року; Копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на ім`я адвоката Журавльова С.Г.

При цьому, суд враховує, що до понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу адвоката відносяться як оплачені, так і ті, що будуть оплачені ним у майбутньому, що відповідає умовам договору та усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 27.07.2022р. у справі №686/28627/18, від 15.06.2021р. у справі №159/5837/19, від 03.10.2019р. у справі №922445/19та Європейського суду з прав людини (п.115 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України від 07.11.2013р»).

Суд зважує на ту обставину, що відповідачем не було подано заперечень чи клопотань про зменшення пред`явлених стороною позивача до стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Водночас, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на викладене суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, без участі сторін, бере до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), у зв`язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Тому, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн є завищеною і непропорційною до предмета спору та його складності. З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 12 000,00 грн до 3 000,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Договором №110-018-869-2-21-Г від 27.10.2021 року у розмірі 35 583 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривень 02 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.04.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко