Рішення № 136012520, 16.04.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/7082/25

Номер провадження 2/725/2424/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

представника позивача Кравченко О.М. в режимі ВКЗ,

та представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 30.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір №CVBHAN37512574 відповідно до якого останній, з метою придбання автомобіля, отримав від банку кредит в сумі 19357,51 доларів США строком до 29.04.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом на умовах передбачених договором. З метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання 30.04.2008 року між банком на ОСОБА_3 було укладено договір поруки №CVBHAN37512574.

Зазначав, що позичальник належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав та рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04.11.2015 року у справі № 725/4146/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованість за кредитним договором № CVBHAN37512574 в розмірі 98618,61 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 04.11.2015 року еквівалентно 2269214,22 грн.

Разом з тим, вказане судове рішення на даний час не виконано, з часу його ухвалення боржниками погашено заборгованість на суму 221,17 доларів США та їх заборгованість за вказаним рішенням, з урахуванням сум погашення, становить 98397,44 долари США.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушення, у зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року 8873,53 доларів США, що становить 370613,62 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 31.07.2025 року.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 3 % річних в сумі 8873,53 долари США та судові витрати.

На вказану позовну заяву надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Василинчук А.В., надійшов відзив в якому остання позов не визнала та зазначала, що вказане вище судове рішення було пред`явлене до примусового виконання та в рамках виконавчого провадження з ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості було стягнуто 5800,24 грн. та 157235,42 грн., натомість вказані кошти не були враховані банком при розрахунку заборгованості, а також у позові не вказано, що погашення заборгованості здійснювалось поручителем, а не боржником. Також, просила врахувати мораторій на нарахування штрафних санкцій, пені на період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються гарантії передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не можуть бути стягнуті штрафні санкції та суми, нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення аналогічні змісту поданих ними заяв по суті справи, представник позивача позов підтримала, а представник відповідача просила відмовити в задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 . Також, представник банку у додаткових поясненнях акцентувала увагу на тому, що до виконання були пред`явлені виконавчі листи до обох боржників, натомість виконавчий лист щодо ОСОБА_2 було повернуто з підстав відсутності майна або кошті на які можна було б звернути стягнення. Також, зазначала, що вказані у відзиві суми погашення відображено у доданій до позову виписці та враховано при підготовці позову та розрахунку суми 3 % річних. Так, у виписці з рахунку ОСОБА_2 зазначені погашення, що співпадають із інформацією, наданою виконавчою службою, дати можуть не співпадати через час, необхідний для переведення коштів між рахунками. Також, звертала увагу на те, що відповідачі є солідарними відповідача.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Слід зазначити, що зі змістом процесуальних рішень у даній справі сторони могли знайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/ , а також інформація щодо даної справи розміщується на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/, де в розділі «Громадянам» містяться відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судових засідань у даній справі, про що також сторонам було повідомлено в ухвалі про відкриття провадження по справі.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

У своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі № 5015/1763/12 Верховний Суд вказав на те, що сам факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки за належною адресою, самостійно зазначеною стороною у справі, та яка повернулася в суд у зв`язку з неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, судом встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04.11.2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованість за кредитним договором № CVBHAN37512574 в розмірі 98618,61 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 04.11.2015 року еквівалентно 2269214,22 грн. (а/с 24).

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що 30.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №CVBHAN37512574 та в забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором 30.04.2008 року між банком на ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Боржник належним чином своїх зобов`язань за договром не виконав та у нього станом на 26.05.2015 року утворилась заборгованість в сумі 98618,61 доларів США, яка була стягнуто з нього та з поручителя в солідарному порядку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що з метою примусового виконання вказаного судового рішення судом були видані виконавчі листи, які пред`являлись стягувачем до примусового виконання.

Так, виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 30.06.2016 року було повернуто стягувач на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_3 перебуває на виконанні у Першому ВДВС у м.Чернівці та в рамках вказаного виконавчого провадження з боржника на користь стягувача було стягнуто на користь банку у 2019, 2021 роках було стягнуто грошову суму в розмірі 5800,24 грн. (а/с 91).

Вказана сума погашення заборгованості банком балу конвертована у валюту кредиту на при розрахунку заборгованості для обчислення 3 % річних врахована як погашення заборгованості на суму 221,17 доларів США. Слід звернути увагу, що інші платежі відображені у довідці Першого ВДВС у м.Чернівці від 11.12.2025 року стосуються стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також здійсненні за межами період за який заявлені вимоги про стягнення 3 % річних.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачі виступають солідарними боржниками в рамках грошового зобов`язання перед кредитором за догвором №CVBHAN37512574 від 30.04.2008 року, а ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність розміру заборгованості відповідачів перед позивачем за спірний період.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З системного аналізу положень ст. 625 ЦК України, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Наведене узгодується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 254цс 19). Позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень у державі.

Право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України і стягнення з боржника трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду не залежить від діяльності органів державної виконавчої служби з цього приводу.

Така правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 4 грудня 2019 року справі № 601/2120/17.

Відповідно до постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Отже, враховуючи положення ст. 625 ЦК України та наведені правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а тому у позивча виникло право на нарахування та стягнення 3 % річних та інфляційних на суму боргу до погашення позичальником заборгованості.

При цьому, слід зазначити, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості поширюється і порука, оскільки наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і с поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України. Вказана норма не містить застереження щодо неможливості солідарної відповідальності боржника та поручителів за порушення грошового зобов`язання.

Отже, з відповідачів на користь позивача слід стягнути 3 % річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року.

Надаючи оцінку посиланням представника позивача на мораторій на період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», слід зазначити наступне.

Так, Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року зі змінами "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 03 квітня 2020 року на всій території України запроваджено карантин, який діяв до 30 червня 2023 року.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частинами першою та третьою статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З системного аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що на період дії карантину заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Про звільнення від цих мір відповідальності згідно статті 625 ЦК України в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), не вказано.

Таким чином, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) боржник під час дії карантину та протягом 30 днів після його закінчення звільняється від сплати неустойки.

При цьому, боржник, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати за весь час прострочення і 3% річних від простроченої суми, оскільки вказаним законом, на який посилається представник відповідача, не врегульовано питання звільнення від сплати передбачених частиною другою статті 625 ЦК України виплат на період дії карантину та 30 днів після його закінчення.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України»).

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"№ 1126-VII від 17.04.2014 року, в Україні оголошено проведення часткової мобілізації.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Тобто на вказані пільги мають право мобілізовані позичальники, військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення, залучених до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань.

Відповідний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14.

Проценти нараховані відповідно до статті 625 ЦК України не підпадають під обмеження, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки за своєю суттю, як і інфляційні втрати, мають компенсаційний, а не штрафний характер, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року №703/2718/16-ц, від 23 жовтня 2019 року, №723/304/16-ц та 27 листопада 2019 року №340/385/17).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, при цьому солідарний обов`язок на відшкодування судових витрат не поширюється.

Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівців від 30.09.2025 року з метою забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку площею 0,9512 га, кадастровий номер: 7321085400:01:006:0563, адреса: Чернівецька обл., Глибоцький р., с/рада. Тереблеченська, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 530, 553, 554, 591, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 3 % річних в сумі 8873,53 (вісім тис. вісімсот сімдесят три долари 53 центи) доларів США.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 5559,21 грн., а саме по 2779,61 грн. (дві тис. сімсот сімдесят дев`ять грн. 61 коп.) з кожного.

Заходи забезпечення позову у виді арешту на земельну ділянку, наладеного на підставі ухвали Чернівецького районного суду м.Чернівців від 30.09.2025 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення буде виготовлений 24.04.2026 року.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.