Ухвала суду № 136010476, 13.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/12712/25

Провадження № 2-др/204/38/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 адвокатки Мартем`янової Юлії Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (судова справа № 204/12712/25), в якій 02 березня 2026 року судом ухвалено рішення.

31 березня 2026 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла заява представниці відповідачки про ухвалення додаткового рішення у цій цивільній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенні суду не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачкою у розмірі 5000 гривень. Вважає, що оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а відповідачкою надано належні і достатні докази на підтвердження понесення нею витрат на правничу допомогу, то вказані витрати відповідачки підлягають стягненню з позивача на її користь пропорційно до частини задоволених і відхилених позовних вимог. Прохає стягнути на її користь з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2244 гривень.

Розглянувши заяву, ознайомившись із рішенням суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд не вбачає необхідності викликати сторони в судове засідання, у зв`язку з чим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Так, судом встановлено, що 02 березня 2026 року у вказаній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 3655607669/193986 від 28 грудня 2019 року у сумі 4499 гривень 40 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000 гривень та відсотків за користування кредитом у сумі 1499 гривень 40 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення суду зазначається розподіл судових витрат.

Нормою ч. 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При цьому, вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Більш того, суд зазначає про те, що приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на сторін: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Так, відповідачка на підтвердження понесення нею витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи надає суду: копію договору про надання правничої допомоги від 31 грудня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 07 січня 2026 року до вказаного договору та платіжну інструкцію № 2.471784535.1 від 31 грудня 2025 року.

Відповідно до змісту договору про надання правничої допомоги від 31 грудня 2025 року адвокат Мартем`янова Ю.М. прийняла на себе зобов`язання щодо надання клієнту ОСОБА_3 правничу допомогу із захисту її інтересів по справі № 204/12712/25, що перебуває у провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра (а. с. 56-57).

Згідно з наданим відповідачкою актом приймання-передачі наданих послуг від 07 січня 2026 року до вищевказаного договору про надання правничої допомоги, адвокатом надано ОСОБА_3 правову допомогу на загальну суму 5000 гривень, яка включає в себе: правовий аналіз ситуації клієнта, вивчення документів клієнта (матеріалів позовної заяви з додатками по цивільній справі №204/12712/25), консультація клієнта щодо перспектив захисту його прав у межах вказаної судової справи, надання консультації щодо особливостей цивільного процесу та судової практики в Україні зі стягнення заборгованості за кредитними договорами; складення і подання до суду адвокатом відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив та інших заяв і клопотань за потреби по справі №204/12712/25; повний юридичний супровід справи в суді першої інстанції (а. с. 63).

При цьому, суд зазначає, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 07 січня 2026 року не вказано кількість витрачених представницею відповідачки годин на надання тієї чи іншої послуги, що ставить під сумнів її достовірність, а відтак є неналежним доказом у справі, через що суд не приймає його до уваги.

Крім того, суд зазначає, що у вказаній справі позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за тілом кредиту та відсотками, яку відповідачка не визнавала та прохала у позовній заяві відмовити у повному обсязі, однак по суті судом позовні вимоги задоволені, зі зменшенням їх розміру, через що позовні вимоги задоволено частково.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, ураховуючи, те що справа розглядалася судом в порядку спрощеного провадження, приймаючи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позовні вимоги відповідачкою заперечувались, а судом по суті частково задоволені, та акт про надання правничої допомоги судом визнаний неналежним доказом у справі, суд дійшов переконливого висновку, що підстави для стягнення позивача на користь відповідачки понесених витрат на правову допомогу відсутні, у зв`язку із чим у прийнятті додаткового рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 259, 260, 270 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 адвокатки Мартем`янової Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна