Ухвала суду № 136010317, 27.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4213/26

провадження № 1-кс/208/1562/26

УХВАЛА

про арешт майна

27 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Кам`янського ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 42025050000000135 від 22.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

Прокурор Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням в рамках кримінального провадження № 42025050000000135 від 22.09.2025 року, про арешт майна.

У своєму клопотанні просить суд накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час проведення 16.04.2026 обшуку житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно:

- банківська карта АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_4 .

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час проведення 17.04.2026 обшуку в кабінеті № 6 в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Довженка, буд. 3, наступне майно:

- мобільний телефон Iphone 16 pro max з сім-карткою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 ;

- журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів лікаря-терапевта ОСОБА_4 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав просив задовольнити.

Власник майна у судове засідання не з`явився, ніяких заяв клопотань на адресу суду не надходило.

Слідчий суддя, вивчивши надані суду матеріали, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що приблизно у вересні 2025 року, більш точну дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на осіб, які уповноваженої на виконання функцій держави, використовуючи особисті дружні стосунки з вказаними особами, а саме за вирішення питань, що стосуються оформлення групи інвалідності у зв`язку із наявними професійними захворюваннями, що в подальшому дозволить отримувати страхові виплати.

12.09.2025 ОСОБА_5 під час розмови дізнався від ОСОБА_6 , що останній має намір пройти медичні обстеження та оформити медичні документи для подальшого отримання групи інвалідності у зв`язку із наявним професійним захворюванням, на що ОСОБА_5 повідомив про особисті дружні стосунки зі службовими особами та членами експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» (м. Київ) та висловив ОСОБА_6 вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 400 000 гривень за вплив на осіб уповноважених на виконання функцій держави з метою встановлення йому групи інвалідності, попередивши, що у разі ненадання грошових коштів подані ним документи будуть розглянуті негативно. В цей же час, отримавши від ОСОБА_6 згоду на надання неправомірної вигоди, прийняв від нього пропозицію неправомірної вигоди.

У свою чергу ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що дії ОСОБА_5 , пов`язані з вимаганням грошових коштів, є незаконними, 16.09.2025 звернувся до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення та з часу звернення діяв під контролем працівників правоохоронних органів.

ОСОБА_5 з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, приблизно 20.01.2026, більш точну дату та час слідством не встановлено, звернувся до лікаря-пульмонолога КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» ОСОБА_4 , яка згідно з положеннями Примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України не є службовою особою, та під час спілкування шляхом умовлянь переконав ОСОБА_4 у необхідності складання та видачі завідомо неправдивого офіційного документу, що підтверджує факт стаціонарного лікування ОСОБА_6 в КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» в лютому 2026 року, обіцяючи надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди ОСОБА_4 у вигляді грошових коштів за вказані дії, чим схилив ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, після чого у останньої виник умисел на вчинення дій із використанням займаного становища в інтересах ОСОБА_6 , а саме складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документу, що підтверджує факт стаціонарного лікування у зазначеному медичному закладі.

Продовжуючи реалізацію протиправного умислу, приблизно 20.01.2026 року ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, надав ОСОБА_6 вказівку надати свої медичні документи, необхідні для оформлення документів щодо проходження стаціонарного лікування, в КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» та надав контактний телефон лікаря-пульмонолога зазначеного медичного закладу ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_6 у необхідності надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 15 000 гривень за складання та видачу медичних документів, що підтверджують лікування в зазначеному медичному закладі. Після цього, ОСОБА_6 , діючи за вказівками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , 21.01.2026 за допомогою месенджера «WhatsApp» надав ОСОБА_4 копії медичних документів на своє ім`я (довідки ВЛК, консультативних висновків тощо).

Надалі, продовжуючи реалізацію протиправного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, 09.02.2026 ОСОБА_5 надав вказівку ОСОБА_6 переказати грошові кошти в сумі 15 000 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 , яка належить його довіреній особі ОСОБА_7 , в якості неправомірної вигоди за виготовлення завідомо неправдивих медичних документів щодо стаціонарного лікування ОСОБА_6 у КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь». Після чого 10.02.2026 о 09 год 31 хв ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_5 здійснив переказ грошових коштів в сумі 14 970 гривень на банківську картку ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди за виготовлення завідомо неправдивих медичних документів щодо стаціонарного лікування ОСОБА_6 у КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь», що підтверджується квитанцією про грошовий переказ. У свою чергу ОСОБА_7 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 в той же день здійснив грошовий переказ в сумі 12 000 грн на банківську картку ОСОБА_4 .

16.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 358 КК України.

16.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 358 КК України.

16.04.2026 в період часу з 09 год. 26 хв. до 10 год. 06 хв., проведений обшук житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено:

- банківська карта АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_4

17.04.2026 в період часу з 11 год. 38 хв. до 14 год. 26 хв., проведений обшук в кабінеті № 6 в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Довженка, буд. 3, за місцем роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено:

- мобільний телефон Iphone 16 pro max з сім-карткою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 ;

- журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів лікаря-терапевта ОСОБА_4 .

Постановою старшого слідчого від 20.04.2026 вилучене майно визнано речовими доказами. У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені речі та документи несуть на собі відомості, необхідні для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.

Наразі встановлено наступні підстави і мету застосування арешту відносно вказаного вище майна, передбачені ст.170 КПК України. Підставами застосування арешту відносно вищенаведеного майна є те, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, та є речовими доказами з підстав, наведених вище за текстом, та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення. Метою застосування арешту відносно вищенаведеного майна є запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження. За наведених обставин метою застосування арешту вищенаведеного майна є збереження речових доказів.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 КПК України - ст. 173 КПК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-175 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 42025050000000135 від 22.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час проведення 16.04.2026 обшуку житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно:

- банківська карта АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_4 .

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час проведення 17.04.2026 обшуку в кабінеті № 6 в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Довженка, буд. 3, наступне майно:

- мобільний телефон Iphone 16 pro max з сім-карткою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 ;

- журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів лікаря-терапевта ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1