Ухвала суду № 136009145, 27.04.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/970/25

Провадження № 1-кп/674/34/26

УХВАЛА

іменем України

27 квітня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024240000000134 від 18.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.4 ст.408 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.4 ст.408 КК України,

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою кожному із обвинувачених.

В обґрунтування клопотання відносно ОСОБА_6 зазначається, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні вказаних вище злочинів. На даний час ризики встановлені раніше, передбачені п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, категорію вказаних кримінальних правопорушень, суспільний резонанс, наявні ризики переховування від суду, продовження вчинення кримінального правопорушення у яких обвинувачується чи вчинення іншого кримінального правопорушення. Окрім того, ОСОБА_6 перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на його фактичну поведінку, яка свідчить про його виняткову цинічну зухвалість та зневагу до інститутів держави. Також, існує ризик знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Також на думку прокурора, необхідно врахувати в сукупності всі обставини, у тому числі й вік та стан здоров`я обвинуваченого, його майновий стан, наявність судимостей. Просить не визначати розмір застави ОСОБА_6 .

В клопотанні відносно ОСОБА_7 зазначає, що той обґрунтовано обвинувачується у вчиненні вказаних вище злочинів. На даний час ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились. Зокрема, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, категорію вказаних кримінальних правопорушень, суспільний резонанс, наявні ризики переховування від суду, продовження вчинення кримінального правопорушення у яких обвинувачується чи вчинення іншого кримінального правопорушення. Окрім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на його фактичну поведінку, яка свідчить про його виняткову цинічну зухвалість та зневагу до інститутів держави. Також, крім наявності вказаних ризиків, слід врахувати в сукупності всі обставини, у тому числі й вік та стан здоров`я обвинуваченого, його майновий стан, наявність судимостей. Просить не визначати розмір застави ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_9 висловили думку про можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, вважають можливим застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Також захисник зазначив про завищену кваліфікацію інкримінованих діянь, суперечність імперативної норми КПК України щодо застосування запобіжного заходу з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали клопотань, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Положення ст. 183 КПК України визначають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09.03.2026 обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кожному продовжено запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою до 07.05.2026 включно, без визначення застави.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.4 ст.408 КК України.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.4 ст.408 КК України.

Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у разі визнання їх винними у злочинах, у вчиненні яких вони обвинувачуються, серед яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна; те, що вони втекли з місця вчинення злочину, обвинувачені усвідомлюють тяжкість обвинувачення, суспільний резонанс. Водночас суд враховує вік та стан здоров`я обвинувачених, щодо яких відсутні відомості, які б перешкоджали триманню їх під вартою, те, що вони мають постійне місце проживання, раніше судимі, відсутні відомості про постійну роботу і джерело доходів на території України, що може свідчити про те, що вони можуть переховуватись від суду.

Також обставини інкримінованих кримінальних правопорушень свідчать про можливість обвинуваченими продовжити вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

За обставин даного кримінального провадження, наявні достатні підстави вважати, що кожен із цих обвинувачених може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальні правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції»).

Зокрема, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, продовжує існувати ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, позаяк обвинувачений ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Відповідно до обвинувального акта, частина доказів злочинної діяльності, в якій обвинувачується ОСОБА_6 , зафіксовано в його листуваннях через мобільні додатки, до яких він матиме доступ у разі перебування поза межами установи тримання під вартою, оскільки знає паролі доступу до персональних сторінок та акантів, може здійснити дистанційний вхід до них та редагувати чи видалити відповідну інформацію.

Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, про що свідчать обставини інкримінованих їм кримінальних правопорушень та спосіб їх вчинення.

Частиною 6 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Зазначені вище обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки ризики негативної поведінки обвинувачених та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу.

Отже, наведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а застосування інших запобіжних заходів не зможуть запобігти таким ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Враховуючи вищенаведене, обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід продовжити строк тримання під вартою до 25.06.2026 включно.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує положення ч. 4 ст. 183 КПК України, які визначають, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. За наведених вище обставин та відповідних ризиків визначення застави не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки кожним із цих обвинувачених.

Посилання сторони захисту на невідповідність норми ч. 6 ст. 176 КПК України Конституції України спростовуються рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(II)2024 (справа №3-111/2023 (207/23, 315/23), згідно якого дану норму визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною). Стосовно твердження про "завищення" кваліфікації інкримінованих діянь, то на даному етапі судового розгляду суд не встановлює відповідність кваліфікації певним діянням, як і взагалі винуватість чи невинуватість обвинувачених.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 369-372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 25.06.2026 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 25.06.2026 включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та надіслати до Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий: суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3