Рішення № 136008970, 27.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

27.04.2026

Справа №607/19118/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №11475-01/2024 від 09 січня 2024 року в розмірі 39 160 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 09 січня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №11475-01/2024.

Відповідач належним чином не виконала зобов`язання та у встановлений строк коштів не повернула.

24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №24052024, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №11475-01/2024 від 09 січня 2024 року в розмірі 39 160 грн, з яких: 11 500 грн заборгованість за основною сумою боргу та 27 660 грн заборгованість за відсотками.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Відповідач подала відзив на позов та заперечення. Вказала, що долучений позивачем електронний договір кредиту не містить підписів сторін та не відповідає вимогам ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Роздруківка електронного листування не є електронним документом в розумінні даного закону та не може вважатись доказом, оскільки не містить електронного підпису. Доказів укладення договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано. Відтак, вважає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру та умов надання кредиту, сплату процентів, відповідальності за неналежне виконання умов договору. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт видачі кредиту, наявність заборгованості за договором. Не доведено факту відступлення права вимоги, оскільки не надано реєстр договорів та докази оплати за договором відступлення. Крім того, нарахування процентів у розмірі 2,5 % в день суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування». Також звернула увагу на те, що є дружиною військовослужбовця, а тому проценти та штрафні санкції не нараховуються.

Посилаючись на наведене, просила відмовити у задоволені позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив. Вказав, що кредитний договір був укладений належним чином в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідача, що підтверджується фінансовими документами. Крім того, відповідач здійснювала часткові платежі, що є підтвердженням визнання боргу та умов договору. Відсотки в розмірі 2,5% погоджені сторонами у договорі, а тому нараховані правомірно. Позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позові просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 09 січня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту за №11475-06/2024 (далі - Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 11500 грн, строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% в день. Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8876.

24 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Аванс кредит» (Клієнт) укладено договір факторингу за №24052024.

Відповідно до положень п. 1.1 договору, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою, процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з положеннями п. 1.2. вказаного договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

В силу положень п. 3.4 договору факторингу, Фактор сплачує Клієнту 100% ціни продажу, протягом 6 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.

24 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №24052024 від 24 травня 2024 року (а.с. 18).

З платіжної інструкції № 21383 від 30 травня 2024 року встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило в користь ТОВ «Аванс кредит» 6 971 277,86 грн. Призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №24052024 від 24 травня 2024 року (а.с. 19).

Згідно витягу з Реєстру боржників від 24 травня 2024 року, від ТОВ «Аванс кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №11475-06/2024 від 09 січня 2024 року в сумі 39 160 грн (а.с. 20).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

Відповідно до вимог статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

Згідно з вимогами частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24052024, відповідно до умов якого, ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

Згідно з п. 1.2. Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників, який підписаний представниками сторін, та витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року до договору факторингу №24052024 від 24 травня 2024 року, ТОВ «Аванс кредит» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11475-01/2024 в сумі 39160 грн, з яких: 11 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 27660 грн - сума заборгованості за відсотками.

Перелічені вище належні та допустимі докази у своїй сукупності є достатніми для висновку суду про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №11475-01/2024 від 09 січня 2024 року, а тому суд вважає, що стороною позивача доведено факт набуття права вимоги до відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказаний вище договір факторингу у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази фактичного зарахування відповідачу кредитних коштів.

Надані позивачем документи не підтверджують перерахування грошових коштів саме на виконання спірного кредитного договору, не містять даних, які б дозволяли однозначно ідентифікувати відповідні надходження як кредитні, та не відповідають встановленим вимогам до первинних банківських документів, у зв`язку з чим обставина надання кредиту є недоведеною.

Надане позивачем повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.07.2025 року №3466_250708112122 від 08.07.2025 року суд вважає неналежним доказом отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором №11475-01/2024 від 09.01.2024 року. При цьому, відповідач заперечує факт укладення договору та отримання коштів.

Зазначений документ складений третьою особою та за своєю правовою природою є лише інформаційним повідомленням платіжного сервісу про обробку транзакції у його внутрішній системі. Водночас, він не є первинним банківським документом, який підтверджує проведення операції та фактичне зарахування грошових коштів на рахунок отримувача.

Таке повідомлення не підтверджує завершення платіжної операції шляхом зарахування коштів на карту ОСОБА_1 , а лише відображає інформацію про нібито успішне перерахування коштів у системі платіжного сервісу.

Зазначений документ не містить відомостей, які б дозволяли однозначно ідентифікувати відповідний платіж як переказ коштів саме на виконання спірного кредитного договору, зокрема у ньому відсутні: повне призначення платежу, посилання на кредитний договір, прізвище позичальника, чи інші дані, що підтверджують зв`язок цієї операції з кредитним договором.

За таких обставин, надане позивачем повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» саме по собі не підтверджує факту отримання відповідачем кредитних коштів, що дає підстави для висновку про недоведеність позивачем факту надання кредиту.

Більше того, матеріали справи не містять та стороною позивача також не надано виписок з рахунків відповідача, з яких можна було б встановити факт належності ОСОБА_2 певного платіжного засобу, користування нею банківською карткою, банківським рахунком та наявність у неї заборгованості. Позивачем також не надано суду відповідний касовий документ, який відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Щодо наданого розрахунку заборгованості, у якому на думку позивача є інформація про отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, часткова сплата відповідачем кредиту та який надано на підтвердження суми боргу, то такого розрахунку недостатньо для висновку про отримання відповідачем кредитних коштів та порушення останнім обов`язку щодо їх повернення.

Відповідний розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги частини першої статті 77 ЦПК України, не містить посилань на карткові чи інші банківські рахунки, якими користувалася відповідачка.

Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

Суд звертає увагу на тому, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Крім того, у позовній заяві представник позивача просив розглянути справу без його участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з підстав недоведеності позивачем факту надання кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підстав для розподілу судових витрат не має.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 27 квітня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька