Ухвала суду № 136008760, 27.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3282/26

н\п 2-з/490/63/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський Кар`єр» про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський Кар`єр» про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою судді від 21.04.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено проведення підготовче засідання на 27.05.2026 року на 16:30 год.

24.04.2026 року від представниці позивачки адвоката Бартошук В.О. надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просить суд:

накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛАРІВСЬКИЙ КАР`ЄР» та знаходяться або обліковуються на будь-яких його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, крім коштів, накладення арешту на які заборонено законом, у межах суми 2692145,90 грн;

заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛАРІВСЬКИЙ КАР`ЄР» вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування будь-яким особам прав на користування надрами згідно із спеціальним дозволом на користування надрами на родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га, що отриманий ТОВ «Коларівський кар`єр» 21 лютого 2025 року;

заборонити третій особі, без самостійних вимог на предмет спору: Державній службі геології та надр України до ухвалення остаточного рішення у цій справі розглядати та приймати рішення щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами на родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га, що отриманий ТОВ «Коларівський кар`єр» 21 лютого 2025 року.

В обгрунтування заяви представниця позивачки зазначила, що предметом поданого позову є саме стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2692145,90 грн, а тому обраний вид забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, є логічним, адекватним та співмірним заявленим вимогам. Відповідач є юридичною особою, яка має право вільно розпоряджатися належними їй коштами на рахунках, у тому числі шляхом їх перерахування, зняття, розподілу, використання у господарській діяльності, переказу на користь третіх осіб тощо. Також основним видом діяльності відповідача є добування піску, гравію, глин і каоліну, для чого 21 лютого 2025 року ним було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами на родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га (далі спеціальний дозвіл від 21.02.2025). Відтак відповідач може ініціювати будь-які дії, спрямовані на внесення змін до спеціального дозволу від 21.02.2025, а саме відчужити вказаний дозвіл на користь третіх осіб, або будь-яким іншим чином надати право на його використання. До того ж відчуження прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами, або передача їх у користування третім особам позбавить ТОВ «Коларівський кар`єр» можливості здійснювати свою основну діяльність, що заподіє значну матеріальну шкоду відповідачу та унеможливить виконання господарських зобов`язань, у тому числі і виконання рішення суду в даній справі, у разі його винесення на користь позивачки. Будь які дії, спрямовані на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, позбавлять ТОВ «Коларівський кар`єр» основного активу і унеможливлять його подальшу господарську діяльність.

Відтак, представниця позивачки стверджує, що за відсутності заходів забезпечення позову відповідач у будь-який момент може розпорядитися належними йому коштами та активами (спеціальним дозволом від 21.02.2025 на користування надрами), таким чином, що на час ухвалення рішення суду та стадії його виконання реальне стягнення присудженої суми буде істотно ускладненим або взагалі неможливим. При цьому слід врахувати, що між учасниками ТОВ «КОЛАРІВСЬКИЙ КАР`ЄР» тривалий час наявний корпоративний конфлікт, який супроводжувався судовими спорами, оскарженням рішень загальних зборів та реєстраційних дій щодо Товариства.

За таких обставин, представниця позивачки вважає, що існує об`єктивно підвищений ризик непрозорого розпорядження активами та коштами Товариства особами, які фактично здійснюють управління ним або претендують на таке управління. Крім того, сам факт неповернення відповідачем коштів позики у визначений сторонами строк, незважаючи на чітко встановлений договором строк повернення та наявність письмових доказів на підтвердження суми боргу, вже свідчить про недобросовісну процесуальну та майнову поведінку відповідача і підтверджує ризик утруднення виконання можливого рішення суду.

Також, сторона позивачки зазначає, що заявлений захід забезпечення позову не є надмірним, оскільки позивачка просить накласти арешт не на все майно відповідача, а лише на грошові кошти у межах суми позовних вимог, тобто у межах 2692145,90 грн, та заборонити відповідачу здійснювати відчуження прав на користування надрами згідно із спеціальним дозволом від 21.02.2025, а також заборонити Державній службі геології та надр України розглядати та приймати будь-які рішення щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами на родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га, що наданий ТОВ «Коларівський кар`єр» 21 лютого 2025 року. Вважає, що вказані заходи забезпечення є співмірними, не порушують нічиїх прав та законних інтересів, а заборона на внесення змін до спеціального дозволу від 21.02.2025 не позбавляє Державну службу геології та надр України її дискреційних повноважень, не заподіює жодної майнової чи немайнової шкоди ні сторонам цієї справи ні іншим особам.

За таких обставин позивачка вважає, що у даній справі наявні всі передбачені законом підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову та забороні третім особам вчиняти певні дії.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.2026 року дану заяву передано на розгляд судді Саламатіну О.В.

Дослідивши подану заяву та додатки до неї, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд уважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існуєреальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Щодо вимоги про накладення арешту на рахунки відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Так, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 року по справі №320/3560/18 зазначив, що арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Між тим, інформація про наявність рахунків, їх номери, назва банківських установ, де ці рахунки відкриті, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення до матеріалів заяви заявником не долучена.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Так, позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.

Крім того, накладення арешту на грошові кошти відповідача можуть бути обмеженням можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що в свою чергу може призвести до втручання в господарську діяльність, оскільки саме за рахунок отриманих доходів і здійснюється господарська діяльність підприємств, що є неприпустимим.

При цьому, суд зазначає, що арешт рахунків за відсутності їх ідентифікаційних даних може призвести до накладення арешту на рахунки, з яких здійснюється перерахування заробітної плати працівників, відраховуються податки та обов`язкові збори до державного бюджету. За відсутності даних про розмір сум, що знаходяться на рахунках, суд позбавлений можливості дотримання принципу співмірності між заявленим заходом забезпечення позову та позовними вимогами.

Щодо вимоги заяви про заборону відповідачу та третій особі вчиняти певні дії, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даному випадку є стягнення заборгованості за Договором безвідсоткової позики №2/ОЛ-ТОВ від 03.02.2025 року у розмірі 2692145,90 грн, а його підставою є невиконання боржником своїх зобов`язань у строк, визначений договором.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотніх наслідків.

Суд враховує, що ТОВ «КОЛАРІВСЬКИЙ КАР`ЄР» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у зв`язку з чим, заборона Товариству вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування будь-яким особам прав на користування надрами згідно із спеціальним дозволом на користування надрами на родовище Коларівське, та заборони Державній службі геології та надр України розглядати та приймати рішення щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами на родовище Коларівське може мати своїм наслідком перешкоджання господарській діяльності товариства та обмежуватиме її право на вільне володіння майном.

Слід зазначити, що у постанові від 03 травня 2022 року у справі №450/4113/19 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Пурій-Дизайн» вчиняти дії з відчуження активів товариства, передачі їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання становитиме втручання у господарську діяльність товариства, що є надмірним, передчасним та непропорційним заходом забезпечення позову та зможе призвести до банкрутства товариства.

Крім того, суддя зазначає, що обраний стороною позивачки вказаний спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову, яким є стягнення боргу за договором позики, а отже не існує конкретного зв`язку між правом відповідача розпоряджатися правом на користування надрами згідно із спеціальним дозволом на користування надрами на родовище Коларівське і предметом позовної вимоги, а саме стягнення заборгованості за договором позики.

Висновок суду узгоджується з викладеною у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №911/527/19 та від 10.10.2019 у справі №904/1478/19 правовою позицією, суть якої полягає в тому, що, накладаючи арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу, суд першої інстанції не врахував, що у такому випадку немає зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про стягнення грошових коштів, оскільки накладення арешту має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

У даному випадку, на думку судді, негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову відносно юридичної особи значно переважатимуть над тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Таким чином, запропонований заявницею захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, він не є таким, що направлений на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог і на охорону матеріально-правових інтересів позивача.

З огляду на викладені обставини, доходжу до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, у зв`язку із її необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 259-261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський Кар`єр» про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Саламатін О.В.