Ухвала суду № 136006757, 27.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1646/26

Провадження № 2/461/1921/26

У Х В А Л А

27.04.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів Коваль О.Р.,

представника відповідача Медвідь В.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання представника відповідача Львівського національного університету імені Івана Франка адвоката Медвідь Василя Остаповича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, Львівського національного університету імені Івана Франка про визнання права на приватизацію,-

в с т а н о в и в:

в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначена цивільна справа.

Під час підготовчого провадження, а саме 06.04.2026 від представника відповідача Львівського національного університету імені Івана Франка адвоката Медвідь В.О. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки даний позов та позов у справі №461/4377/23 є тотожними, так як у таких збігаються предмет і підстави позову. Предметом позовних вимог у вказаних справах є приватизація одноквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з аналогічних підстав, долучені до позовної зави докази є ідентичними, та судами вже надано їм оцінку. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2023, мотивувальну частину якого змінено постановою Львівського апеляційного суду від 14.03.2024, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі №461/4377/23 відмовлено.

Від представника позивачів адвоката Коваль О.Р. 20.04.2026 надійшли письмові заперечення на заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, у яких остання просила відмовити у задоволенні такої, покликаючись на те, що у справі, що розглядається та справі №461/4377/23 різні сторони, оскільки особи, які у справі №461/4377/23 брали участь у якості третіх осіб, у справі, що розглядається є позивачами, та у цих справах різний предмет та підстави позову, у справі, що розглядається позивачами обрано інший спосіб захисту їх порушеного права.

У підготовчому засіданні представник відповідача Львівського національного університету імені Івана Франка адвокат Медвідь В.О. клопотання підтримав, просив таке задоволити з підстав, наведених ним у клопотанні.

Представник позивачів адвокат Коваль О.Р. у підготовчому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, надала пояснення, які відповідають змісту її письмових заперечень на клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача Міністерства освіти і науки України у підготовче судове засідання 06.04.2026 та 27.04.2026 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути клопотання про закриття провадження у справі у її відсутності.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши вказане клопотання суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з позовної заяви у даній справі, 03.03.2026 адвокат Коваль О.Р. в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася в суд із позовом до Міністерства освіти і науки України, Львівського національного університету імені Івана Франка, в якому просить: визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на приватизацію одноквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Міністерство освіти і науки України розглянути заяву про оформлення передачі одноквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; зобов`язати Львівський національний університет імені Івана Франка створити спеціальний уповноважений орган приватизації, в порядку ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки одноквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у його повному господарському віданні.

Встановлено, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа №461/4377/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Львівського національного університету імені Івана Франка, за участі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання незаконною відмови Міністерства освіти України щодо надання дозволу на приватизацію житлового будинку під літ. Б-1 по АДРЕСА_2 , та зобов`язання Міністерства освіти України надати дозвіл на приватизацію будинку літ. Б-1 по АДРЕСА_2 . Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2023, мотивувальну частину якого змінено постановою Львівського апеляційного суду від 14.03.2024, у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України свідчить про те, що підставою для ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження №14-225цс19) зазначила, що згідно із пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України у чинній редакції) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ зі спорів про право цивільне.

Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.

Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.

Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридично-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин (постанова Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 932/15395/19-ц, провадження № 61-20127св21).

Отже, враховуючи наведене вище, суд закриває провадження у справі, якщо у позовах, які розглядались судами, одночасно збігаються сторони, предмет та підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У даній справі сторонами є: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; відповідачі - Міністерство освіти і науки України та Львівський національний університет імені Івана Франка.

Предметом позову є визнання за позивачами права на приватизацію одноквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання Міністерства освіти і науки України розглянути заяву про оформлення передачі вказаного одноквартирного житлового будинку у приватну власність позивачів; зобов`язання Львівського національного університету імені Івана Франка створити спеціальний уповноважений орган приватизації в порядку ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Підставами заявлених позовних вимог у цій справі позивач зазначає визнання встановленого законом права на приватизацію житлового приміщення, що не має статусу службового житла, у яке позивачі вселилися на законних підставах та тривалий час там проживають, тобто мають триваючі зв`язки із цим житлом, та яке належить на праві власності державі в особі Міністерства освіти і науки України, на праві оперативного управління закріплене за Львівським національним університетом імені Івана Франка; зобов`язання Міністерства освіти і науки України вчинити дії щодо розгляду заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність; зобов`язання Львівського національного університету імені Івана Франка створити спеціальний уповноважений орган приватизації в порядку ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У справі №461/4377/23 сторонами є: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Міністерство освіти і науки України та Львівський національний університет імені Івана Франка, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Предметом позову у зазначеній справі є визнання незаконною відмови Міністерства освіти і науки України щодо надання дозволу на приватизацію житлового будинку та зобов`язання надати такий дозвіл.

Підставами позову у цій справі позивач зазначала протиправність та незаконність відмови Міністерства освіти і науки України в наданні дозволу на приватизацію житла, в яке вселилася на законних підставах та в якому проживає протягом тривалого часу, а тому просила зобов`язати Міністерство освіти і науки України надати такий дозвіл.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.03.2025, якою змінено мотивувальну частину рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2026 у справі №461/4377/23, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Підставою для відмови в задоволенні позову апеляційний суд зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Визнання відповідного суб`єктивного права (права на приватизацію) та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність у контексті цієї справи є належним та ефективним способом захисту порушених прав. Крім цього, зазначено, що у заявленому позові жодних позовних вимог до Львівського національного університету імені Івана Франка не пред`явлено, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову щодо Університету.

Враховуючи наведене, у справах №461/4377/23 та №461/1646/26 відмінними (нетотожними) є: сторони, предмети позовів та підстави позовних вимог, та оскільки закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто абсолютно збігаються сторони, предмет і підстави позовів, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 255, 260, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання представника відповідача Львівського національного університету імені Івана Франка адвоката Медвідь Василя Остаповича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, Львівського національного університету імені Івана Франка про визнання права на приватизацію відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 27.04.2026

Суддя Ольга Кротова