Рішення № 136006668, 27.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1367/26

Провадження №: 2/336/2067/2026

27.04.26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Худіної О.О., за участю секретаря судового засідання Дорошенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі», інтереси якого представляє Артьомов Сергій Олександрович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

Концерн «Міські теплові мережі», інтереси якого представляє Артьомов Сергій Олександрович, відповідно до довіреності №1213/20-26 від 17.12.2025, звернувся до суду з вказаною позовною заявою, електронним шляхом через підсистему «Електронний суд» в якій просить: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість загальною сумою 60 085,25 грн. та судові витрати.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 справу передано в провадження судді Худіної О.О. 13.02.2026.

Ухвалою суду від 20.02.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Відповідно до ухвали постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Також судом роз`яснено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Представник позивача відповідно до позовної заяви просить розглянути справи за відсутності сторони позивача, крім того не заперечує щодо винесення заочного рішення по справі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв до справи не скеровували, відповідно до конвертів, які двічі повернулись на поштову адресу суду згідно з позначкою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд вважає за можливе розглянути вказану справу, оскільки строк на подання відзиву сплинув з урахування поштового зв`язку.

Відповідачка ОСОБА_3 , отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 23.06.2026 відповідно до поштового повідомлення яке міститься в матеріалах справи.

24.03.2026 за вхідним номером Вх:9768/26 від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. Згідно зі змістом якого відповідачка зазначає, що не зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , більше чотирьох років, крім того зазначає, що відповідачка є матір`ю одиначкою та перебуває у декретній відпустці, на підтвердження вказаних обставин надала відповідні докази.

Від представника позивача 31.03.2026 за вхідним номером Ес:10540/26 надійшла відповідь на відзив, за змістом якої представник зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, 21.04.2026 від представника позивача за вхідним номером Ес:13242-26 надійшли додаткові пояснення. Відповідно до пояснень: ОСОБА_3 з 27.08.2021 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 та дані щодо її реєстрації за адресою АДРЕСА_1 відсутні.

Як вбачається із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який надавався разом із письмовими поясненнями, ОСОБА_3 є власником 1/5 квартири з 21.08.2019р.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга статті 317 ЦК України).

А отже, виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_2 з 21.08.2019 року. Послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та постачання теплової енергії фактично на вказану адресу надавались.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідачка ОСОБА_3 просить суд про розгляд справи з викликом сторін відповідно до ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ст. 19 ч. 6 ЦПК України для цілей ЦПК України малозначними є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, враховуючи роз`яснення ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за доцільне відмовити у клопотанні відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Судом встановлено, що відповідачі є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються Концерном «Міські теплові мережі» шляхом укладання типового індивідуального договору №105442009 від 01.11.2021 року з відповідачами.

Вищевикладене підтверджується: довідкою щодо заборгованості, розрахунком заборгованості за особистим рахунком № НОМЕР_1 .

З довідки щодо заборгованості та розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за період з 01.01.2014 року по 30.11.2025 рік виникла заборгованість за використання теплової енергії та послуг з надання гарячої води, у сумі 60 085,25 гривень.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 набули право власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , 21.08.2019 відповідно до витягу з реєстру нерухомості.

Проте, відповідачі ОСОБА_1 з 22.11.1994, ОСОБА_2 з 11.10.2003, ОСОБА_4 з 14.07.2006, ОСОБА_5 з 13.08.2009 проживають за АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведені обставини відповідачка ОСОБА_3 , набула право власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , 21.08.2019 відповідно до витягу з реєстру нерухомості.

Суд, враховуючи наведені обставини вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за період саме з дати набуття право власності на житлове приміщення, а саме з 21.08.2019 по 30.11.2025.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

За пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019 року, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання. Відповідно до ч.5. ст.13 Закону №2189, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Вимогами статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові 13.03.2019 року у справі ЄУН № 521/3743/17 ц (ст. 263 ч. 4 ЦПК України), кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежного від того, хто здійснює фактичні дії спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги, регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети, той із співвласників, який сплатив кошти за послуги, спрямовані на утримання спільного майна, в подальшому може пред`явити іншому із співвласників вимогу про стягнення в порядку регресу коштів, сплачених на утримання квартири у відповідності до його частки у спільному майні.

Концерн «Міські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у м. Запоріжжі. Відповідачка користуються вказаними послугами, чим підтвердила свою згоду на отримання вказаних послуг, що і призвело до виникнення між нею та позивачем договірних відносин, які регулюються цивільним законодавством.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вимогами статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Що стосується клопотання про розстрочку виконання судового рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ст. 267 ч.1 ЦПК України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).

Частини четверта та п`ята статті 435 ЦПК України передбачають, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Разом з тим, судом встановлено те, що відповідачка на тепер знаходиться у скрутному матеріальному становищі, ОСОБА_3 , є матір`ю одиначкою, яка виховує дитину самостійно, без участі батька відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім того відповідно до відповіді з Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_3 перебуває на обліку в Пенсійному фонду України та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям та допомогу на дітей одинок матерям.

Вказані обставини підтверджені належними доказами.

Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26грудня 2003року №14 вказує, що судам у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи надзвичайні обставини, зумовлені введенням на території України воєнного стану, фінансове становище відповідачки, яка від виконання рішення суду не ухиляється наявність об`єктивних даних, які перешкоджають виконанню рішення суду з поважних причин, суд дійшов висновку про необхідність розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за за житлово-комунальні послугистроком на 6 місяців, чим буде досягнуто баланс інтересів сторін.

З довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, з розрахунку суми позову вбачається, що за даною адресою в період з 01.01.2014 по 20.08.2019 рік нарахована загальна заборгованість в розмірі 5 801,00 гривень, а в період з 21.08.2019 по 30.11.2025 нарахована загальна заборгованість в розмірі 54 284,25 гривень.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження погашення заборгованості відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 станом на момент розгляду справи, вважаю, що позовні вимоги Концерну «МТМ» мають бути задоволені в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі», інтереси якого представляє ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; на розрахунковий рахунок: ЄДРПОУ 32121458, МФО 322313, Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, НОМЕР_2 ) заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2014 по 20.08.2019 в сумі 5 801,00 гривень (П`ять тисяч вісімсот одна гривня 00 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; на розрахунковий рахунок: ЄДРПОУ 32121458, МФО 322313, Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, НОМЕР_2 ) заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 21.08.2019 по 30.11.2025 в сумі 54 284,25 гривень (П`ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 25 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; на розрахунковий рахунок: ЄДРПОУ 32121458, МФО 320478, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 2 662,40 гривень (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Розстрочити виконання рішення суду ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги строком на 6 (шість) місяців шляхом стягнення рівними частинами від загальної суми заборгованості за житлово-комунальні послуги (абзац резолютивної частини 3).

Реквізити сторін:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі» код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП судом не встановлений, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 27.04.2026.

Суддя О.О. Худіна