Ухвала суду № 136006571, 27.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4031/26 1-кс/335/1466/2026

25 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ СУ ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з вищою освітою, працевлаштованої, неодруженої, яка на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12026080000000121 від 21.03.2026,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з вищезазначеним клопотанням, зазначивши в його обґрунтуванні таке.

Слідчими СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12026080000000121 від 21.03.2026.

Згідно з чинним законодавством України, в умовах воєнного стану через повномасштабну війну з Російською Федерацією встановлено ряд обмежень щодо перетину державного кордону громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Порядок перетину державного кордону України даною категорією осіб визначають Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , будучи обізнаною про наявність визначених обмежень, керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішила зайнятися злочинною діяльністю, спрямованою на організацію незаконного переправлення осіб чоловічої статі у віці від 18 до 60 років через державний кордон України шляхом виготовлення офіційних документів, які містять завідомо неправдиві відомості та надають право громадянам України безперешкодно перетинати державний кордон України, з метою незаконного особистого збагачення.

Суть злочинної діяльності полягала в такому. ОСОБА_6 підшукувала осіб з числа громадян України чоловічої статі призовного віку, які виявили бажання незаконно перетнути державний кордон України, та в подальшому безпосередньо отримувала від таких осіб копії особистих документів та грошові кошти за виготовлення документів, які містять завідомо неправдиві відомості, необхідні для визнання непридатними до військової служби та подальшого зняття з військового обліку, які забезпечили б безперешкодний перетин державного кордону України. Задля досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_6 за допомогою глобальної мережі Інтернет та кола знайомих підшукувала осіб з числа громадян України чоловічої статі призовного віку, які виявили бажання незаконно перетнути державний кордон України, яким пояснювала процедуру злочинної схеми отримання документів, які надають можливість безперешкодного перетину державного кордону України, та «вартість» такої послуги, яка складала 25 000 доларів США. У разі згоди особи на зазначені ОСОБА_6 умови остання отримувала від такої особи грошові кошти та копії документів і в подальшому координувала дії «клієнта» щодо отримання ним документів про зняття з військового обліку.

Так, ОСОБА_6 , діючи відповідно до розробленого раніше плану, розуміючи законодавчу процедуру встановлення придатності за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, підшукала особу з числа громадян України призовного віку, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виявив бажання здійснити незаконний перетин державного кордону України. У подальшому, 25 березня 2026 року, у першій половині дня, ОСОБА_8 , використовуючи власний номер телефону, здійснив телефонний дзвінок на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 . В ході телефонної розмови остання повідомила, що має можливість допомогти ОСОБА_8 у виготовленні документів для безперешкодного перетину державного кордону України за грошову винагороду.

02 квітня 2026 року ОСОБА_8 , використовуючи власний номер телефону, здійснив телефонний дзвінок на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 . В ході телефонної розмови остання запропонувала особисто зустрітися та обговорити всі деталі незаконного перетину державного кордону України.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом сприяння порадами, вказівками, усуненням перешкод, діючи з корисливих мотивів, 03 квітня 2026 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, за адресою: місто Запоріжжя, площа Митців, біля кафе «П`яна Вишня», при особистій зустрічі з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 повідомила усі умови отримання документів, які містять завідомо неправдиві відомості щодо наявності групи інвалідності та надають право громадянам України безперешкодно перетинати державний кордон України, а саме описала варіанти оформлення інвалідностей різних груп безпосередньо ОСОБА_8 .

У подальшому, 07 квітня 2026 року, у другій половині дня, ОСОБА_8 надійшло смс-повідомлення в месенджері «Телеграм» з номера мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 . В ході листування остання повідомила необхідний перелік документів для оформлення групи інвалідності, що стане підставою для безперешкодного виїзду за межі державного кордону України...

У подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом сприяння порадами, вказівками, усуненням перешкод, діючи з корисливих мотивів, 10 квітня 2026 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, за адресою: місто Запоріжжя, площа Митців, біля фонтану «Життя», ОСОБА_6 повторно пояснила ОСОБА_8 процедуру отримання фіктивних документів, які містять завідомо неправдиві відомості, а саме: оформлення інвалідності III групи, що є підставою для виключення з військового обліку, вартість зазначеної послуги становить 25 000 доларів США та перелік необхідних особистих документів, які повинен надати ОСОБА_8 .

У подальшому ОСОБА_6 , реалізуючи злочинний умисел, діючи згідно з розробленим злочинним планом, 23 квітня 2026 року, приблизно об 11 годині 29 хвилин, перебуваючи за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний, біля будинку 190, отримала від ОСОБА_8 необхідні для виготовлення документів, які містять завідомо неправдиві відомості та надають право громадянам України безперешкодно перетинати державний кордон України, документи... та грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США, після чого повинна була у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час виготовити офіційні документи про наявність групи інвалідності з подальшим виключенням з військового обліку, які надають право безперешкодного перетину державного кордону України, однак з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тому що була затримана працівниками поліції після отримання грошових коштів.

23.04.2026 слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України. В цей же день ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу слідчий обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим остання, з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), може безперешкодно переховуватися від слідства та суду. Окрім того, на теперішній час на підозрювану ОСОБА_6 не розповсюджуються обмеження щодо перетину державного кордону України, у зв`язку з чим остання може безперешкодно покинути територію України. У зв`язку з вищезазначеним орган досудового розслідування доходить висновку, що підозрювана ОСОБА_6 може безперешкодно змінити місце мешкання, чим може створювати перешкоди під час здійснення подальшого досудового розслідування та встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_6 особисто знайома з особами, яким надавала послуги щодо незаконного виготовлення документів, які є підставою для безперешкодного перетину державного кордону України. У зв`язку з цим ОСОБА_6 поза місцем позбавлення волі може безперешкодно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, чим провокуватиме останніх змінити свої показання, які є беззаперечним доказом причетності останньої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_6 на теперішній час офіційно працевлаштована на посаді директора ТОВ «Компанія «КОРДІС», має офіційний дохід, однак зазначений факт не став перешкодою для підозрюваної під час вчинення кримінальних правопорушень, метою яких було особисте збагачення. Окрім того, проведеними слідчими діями на теперішній час встановлено, що вчинення дій, пов`язаних з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом виготовлення офіційних документів, які містили завідомо неправдиві відомості, мало систематичний характер.

Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування доходить висновку, що підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може вчинити новий злочин або продовжувати вчиняти той, у якому підозрюється.

Застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не унеможливить вчинення останньою перешкод досудовому розслідуванню, дозволить їй негативно впливати на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитися від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів та визначити заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Такий розмір прокурор та слідчий обґрунтовують сумою неправомірної вигоди (25 000 доларів США), яку підозрювана мала отримати за свої послуги.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання. Слідчий додатково повідомив, що під час обшуків за місцем проживання підозрюваної та здійснення нею протиправної діяльності слідчими виявлено 36 пакетів документів чоловіків призовного віку, що може свідчити про системний характер злочинної діяльності підозрюваної. Причетність підозрюваної до вчинення інших кримінальних правопорушень перевіряється.

Захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти клопотання та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на його невідповідність вимогам процесуального закону та недоведеність обставин, викладених у ньому. Захисник вказував на відсутність корисливого мотиву та системності в діях підозрюваної, що підтверджується тим, що під час обшуків не було виявлено коштів, які б свідчили про злочинну діяльність ОСОБА_6 . Також захисник наполягав на тому, що діяльність підозрюваної зводилася до надання консультацій щодо легальної процедури оформлення інвалідності, в той час як стороною обвинувачення переконливих доказів зворотного не надано слідчому судді. Свідок ОСОБА_8 діяв під контролем правоохоронних органів та цілеспрямовано підбурював підозрювану, здійснюючи на неї тиск і створюючи штучні докази. Стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів існування заявлених ризиків. ОСОБА_6 раніше не судима, має постійне місце проживання у м. Запоріжжі. Доводи сторони обвинувачення про можливий вплив на свідків та вчинення підозрюваною інших кримінальних правопорушень ґрунтуються виключно на припущеннях. Підозрювана має тяжке захворювання (бронхіальну астму), лікування якого неможливе в умовах слідчого ізолятора. Крім того, вона здійснює догляд за самотньою особою похилого віку (1938 р.н.), ізоляція підозрюваної призведе до тяжких наслідків для життя її підопічної.

З огляду на викладене, захисник просив застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Розмір застави у 300 прожиткових мінімумів захист вважає необґрунтованим та завідомо непомірним, оскільки підозрювана непрацевлаштована та не має стабільного джерела доходів. У разі застосування застави захисник просив покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Підозрювана підтримала позицію захисника, додавши, що щиро розкаюється у вчиненому, готова понести справедливе покарання та не має наміру чинити перешкоди кримінальному провадженню.

Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання слідчого, заперечення захисника, дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Положеннями ст. 178 КПК визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Вирішуючи питання щодо застосування до особи запобіжного заходу, слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Аналіз викладених у клопотанні слідчого фактичних обставин кримінального провадження, даних, повідомлених свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , викладених у протоколах огляду, обшуку, затримання підозрюваної, дозволяє дійти висновку про ймовірну причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй злочину.

При цьому слідчий суддя на даному етапі провадження не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

Стороною захисту не наведено обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів. Остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам на предмет їх допустимості, належності, достовірності та достатності має бути здійснена судом на стадії судового провадження.

Перевіривши доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи слідчого є обґрунтованими.

Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певний ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому закон не вимагає від сторони обвинувачення надання слідчому судді доказів того, що підозрюваний обов`язково вчинить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

На існування заявлених стороною обвинувачення ризиків вказує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі доведення її вини у вчиненні інкримінованого їй тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

На переконання слідчого судді, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення її вини, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про наявність вказаного ризику свідчить і той факт, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , пов`язаний з організацією незаконного перетину через державний кордон України, що свідчить про її обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України, а тому підозрювана може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим уникнути кримінальної відповідальності.

Також є доведеним існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії і на теперішній час органом досудового розслідування встановлені та допитані не всі свідки, а відтак підозрювана, знаючи про це, може чинити протиправний вплив на таких свідків з метою схилити їх до відмови від давання показань взагалі або до їх зміни на свою користь. Крім того, на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, а відтак підозрювана може незаконно впливати на цих осіб з метою ускладнення їх викриття стороною обвинувачення, що, в свою чергу, вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно зі ст. 91 КПК України підлягають доказуванню.

Крім того, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків.

Обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що існує ризик вчинення підозрюваною нового кримінального правопорушення з метою особистого збагачення, оскільки доказів наявності у підозрюваної законних джерел доходу сторонами слідчому судді не надано. При цьому підозрювана в судовому засіданні пояснила, що з моменту встановлення у 2020 році карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, очолюване нею ТОВ «Компанія «КОРДІС» фактично припинило діяльність, а вона перестала отримувати заробітну плату. Протягом останніх 6 років єдиним джерелом доходу є допомога її колишнього чоловіка, про розмір якої підозрювана слідчому судді не повідомляла.

На виконання вимог ст. 194 КПК України слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.

Слідчий суддя визнає неможливим застосовувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистої поруки, оскільки на момент розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу жодна особа не виявила наміру поручитись за виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, на переконання слідчого судді, не унеможливлять вчинення підозрюваною перешкод кримінальному провадженню на даній стадії досудового розслідування. Доказів існування обставин, що унеможливлюють тримання підозрюваної під вартою, зокрема за станом здоров`я, слідчому судді не надано.

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що тримання підозрюваної під вартою є виправданим на даній стадії досудового розслідування, пропорційним доведеним прокурором ризикам. Такий запобіжний захід сприятиме дієвості кримінального провадження і є співмірним встановленим ризикам.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, який необхідно визначити підозрюваній для досягнення мети застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підозрюваного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).

З огляду на обставини інкримінованого підозрюваній злочину, дані про її особу, зокрема те, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, який має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити їй заставу в розмірі двохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На переконання слідчого судді, перспектива втрати підозрюваною або заставодавцем застави в зазначеному розмірі буде достатнім стримуючим фактором, щоб відбити у підозрюваної бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, на підозрювану у разі внесення нею або іншою особою застави необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу в розмірі 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії цієї ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за такими реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA928201720355289002015001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172; призначення платежу: застава ОСОБА_6 .

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрювану ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, у межах строку дії цієї ухвали, а саме:

-не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за вимогою;

-утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави та перевірки документа, що підтверджує її внесення, негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 .

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_6 або іншому заставодавцю обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти вона зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрювана ОСОБА_6 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії цієї ухвали до 21 червня 2026 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали складений 27 квітня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1