Вирок № 136006527, 27.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.04.2026

Справа № 334/8800/24

Провадження № 1-кп/334/229/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024082050001556 від 30.07.2024 року стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1). 31.03.1993 року Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 117 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнився 20.02.1997 умовно-достроково, не відбутий термін 1 рік 11 місяців 7 днів;

2). 01.12.1998 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 206 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 08.06.2000 у зв`язку з відбуванням покарання;

3). 22.02.2001 року Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 229-6, ч. 1 ст. 215-3, ч. 2 ст. 196-1, ст. 42 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 03.08.2002 у зв`язку з відбуттям покарання;

4). 25.12.2003 року Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 152 КК України до 3 років позбавлення волі.

5). 27.02.2006 року Оріховським районним судом Запорізької області за ст. 391, ст. 71 КК України до 3 років 10 днів позбавлення волі. Звільнився 02.10.2007 у зв`язку з відбуванням покарання;

6). 23.02.2010 року Кам`янсько- Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України до 1 року 1 місяці позбавлення волі. Звільнився 19.11.2010 у зв`язку з відбуванням покарання;

7). 08.09.2011 року Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 152, ст. 395, ч.1 ст. 70, ст. 72 КК України до 8 років позбавлення волі;

8). 29.04.2014 року Енергодарським місцевим судом Запорізької області за ч. 2 ст. 152, ст. 395, ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України до 8 років позбавлення волі.

9). 07.12.2017 Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 4 ст. 296 КК України, зміненого вироком від 19.07.2018 року Апеляційного суду Дніпропетровської області до 6 років позбавлення волі. Звільнився 14.04.2023 у зв`язку з відбуванням покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

установив:

Указами Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено військовій стан, та впроваджено визначені ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану.

Крім цього, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, Президентом України прийнято Закон України №2117-ІХ від 03.03.2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», відповідно до якого частину четверту статті 185 після слів «у великих розмірах» доповнити словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».

30.07.2024 приблизно о 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись в якості гостя за адресою: АДРЕСА_2 за місцем мешканням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під приводом прослуховування музики, попросив у ОСОБА_9 належний останній мобільний телефон «Xiaomi Redmi 10С» у корпусі чорного кольору, вартістю 2823 гривень 33 копійки, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_1 , яка цінності для потерпілої на становить. Після чого у ОСОБА_6 виник прямий умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу, в зв`язку з чим ОСОБА_10 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та свідомо бажаючи їх настання, не реагуючи на зауваження потерпілої щодо повернення її мобільного телефону та утримуючи його при собі, розпилив спеціальну хімічну речовину (отруйну речовину подразнюючої дії), а саме капсаїцин, з перцевого балончика в обличчя потерпілої ОСОБА_9 , після чого наніс останній два удари кулаком у область правої скроні, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці нижньої щелепи ліворуч, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Далі ОСОБА_6 , знаходячись в тому ж місці та в той же час, після заволодіння майном ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, знаходячись за вказаною адресою розпилив спеціальну хімічну речовину (отруйну речовину подразнюючої дії), а саме капсаїцин, з перцевого балончику в обличчя потерпілого ОСОБА_8 , чим подавив супротив останнього, та спричинив хімічний опік кон`юктиви та рогівки обох очей середньої тяжкості, яке кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, не реагуючи на зауваження, заволодів належною ОСОБА_8 чоловічою сумкою чорного кольору, вартістю 550 гривень, у якій знаходились: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , банківські картки «Приват Банк» у кількості двох штук, «Укрсіббанк» та «Пумббанк», емітовані на ім`я ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_6 зник з місця скоєння злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 2823 гривень 33 копійки та потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 550 гривень.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані за частиною четвертою статті 187 КК України, а саме: розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_6 не був допитаний у судовому засіданні, ухвалою суду від 10.03.2026 року обвинуваченого ОСОБА_6 через систематичне порушення порядку в залі судових засідань видалено на весь час судового розгляду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційний кримінальний суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі №607/7710/23 виснував, що відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Аналогічне право на надання пояснень, показань з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмови їх давати визначено в п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК України.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 330 КПК України встановлено, що якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов`язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту. У разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду, судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому після його ухвалення.

Європейський суд з прав людини (далі за текстом ЄСПЛ) у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі «Карпюк та інші проти України» (заяви № 30582/04 і 32152/04) також наголосив, що для належного здійснення судочинства дуже важливо, щоб у залі судових засідань дотримувалися принципи гідності, порядку та норми етикету як відмінні риси судового провадження. Злісне недотримання підсудним елементарних стандартів належної поведінки жодним чином не може і не повинно допускатися (п. 134).

Приписи ст. 330 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 20 цього Кодексу (забезпечення права на захист), а також положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчать про те, що видалення із зали суду обвинуваченого повинно мати винятковий характер, допускатись лише за наявності для цього обґрунтованих підстав, оскільки відсутність обвинуваченого під час судового розгляду суттєво обмежує його права на захист та справедливий суд.

Положення ч. 4 ст. 349 КПК України визначають обов`язок суду провести допит обвинуваченого та винятки, за яких невиконання цього обов`язку не свідчить про порушення норм КПК. До таких винятків нормою ч. 4 ст. 349 КПК України віднесено випадки відмови обвинуваченого від давання показань, а також випадки, передбачені ч. 3 ст. 323 та ст. 381 цього Кодексу.

Разом з тим, Касаційний кримінальний суд відмітив, що передбачені у ч. 4 ст. 349 КПК випадки за наявності яких не проводиться допит обвинуваченого в обов`язковому порядку без відповідних наслідків є ординарними. Натомість застосування до порушників порядку судового засідання приписів ст. 330 КПК є винятковим засобом забезпечення принципів гідності, порядку та норми етикету під час судового розгляду, та виключає можливість безпосереднього допиту обвинуваченого внаслідок його видалення на весь час судового розгляду, що не може свідчити про порушення норм ст. 349 КПК та бути безумовною підставою, передбачено п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК, до скасування судового рішення.

Обвинувачений ОСОБА_6 був видалений із зали судових засідань через систематичне порушення порядку в залі судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні, яке відбулось 18 лютого 2025 року його було видалено із зали судових засідань через те, що він висловлювався нецензурною лексикою, плювався в бік інших учасників провадження та вигукував погрози на адресу прокурора (зокрема, висловлював погрози життю та здоров`ю прокурора). У судовому засіданні, яке відбулось 26 лютого 2026 року, обвинуваченого ОСОБА_6 також було видалено із зали судових засідань через недотримання ним розпоряджень головуючого та порушення порядку в залі судових засідань. Так, під час допиту потерпілого ОСОБА_8 обвинувачений неодноразово висловлював погрози на адресу потерпілого, ігнорував розпорядження головуючого щодо порядку поставлення питань під час допиту тощо.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.03.2026 року ОСОБА_6 неодноразово висловлювався нецензурною лексикою, а саме: висловлював образи на адресу потерпілої, суддів та не адресуючи нікому конкретні образи та лайливі слова, а також вдарив рукою загородження із захисного скла. У зв`язку із вказаним головуючий суддя тричі в цьому судовому засіданні робив йому усні зауваження щодо неприпустимості подібної поведінки та роз`яснював наслідки продовження такої поведінки, а саме видалення з судового засідання.

Під час допиту потерпілої обвинувачений ОСОБА_6 не зважав на зауваження головуючого щодо порядку та обсягу питань, зокрема, задавав одне й те саме питання декілька разів і стверджував, що не почув відповіді від потерпілої на це питання. Після чергового зауваження головуючого, обвинувачений ОСОБА_6 , ігноруючи попередні попередження головуючого, продовжив вживати нецензурну лексику на адресу суду та з-за загородження із захисного скла вилив у сторону колегії суддів рідину із ємності, яку мав при собі.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення обвинуваченого ОСОБА_6 до зали судових засідань для його допиту.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.04.2025 року, після проголошення обвинувального акту ОСОБА_6 вказав, що свою вину не визнає, також відповідні заяви ним неодноразово робились під час інших судових засідань та у численних заявах та клопотаннях, які були подані обвинуваченим.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.

Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судових засіданнях та у відповідних клопотаннях неодноразово заявляв про недопустимість доказів, які надані стороною обвинувачення через порушення вимог статті 290 КПК України щодо відкриття йому матеріалів досудового слідства.

Статтею 290 КПК України передбачено обов`язок прокурора або слідчого за його дорученням надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Відкриття матеріалів у порядку ст. 290 КПК України передбачає надання вільного доступу із можливістю ознайомлення та копіювання усіх матеріалів досудового розслідування, які є в розпорядженні прокурора.

Прокурором на підтвердження виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України надані відеозаписи проведення такої процедури на стадії досудового слідства, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні.

На вказаних відеозаписах зафіксовані неодноразові візити слідчого у приміщення слідчого ізолятора до підозрюваного ОСОБА_6 і вільне надання матеріалів досудового слідства, у тому числі із наданням можливості переглянути відеоматеріали, які містило кримінальне провадження.

На етапі досудового розслідування сторони відповідно до ст. 290 КПК повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

ЄСПЛ зазначив, що як ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі за текстом Конвенція) вимагає, щоб органи кримінального переслідування повідомляли захисту всі наявні у них докази, які свідчать на користь як обвинувачення, так і захисту (Rowe and Davis v. the United Kingdom, § 60). Питання доступу до доказів може виникнути, якщо вони є доречними для вирішення справи заявника. Це стосується випадків, коли докази використовувалися та на них посилалися для визначення винуватості заявника, або в них містилися такі відомості, які могли б дозволити заявникові реабілітуватися або зменшити покарання. Йдеться не лише про докази, які безпосередньо стосуються фактів конкретної справи, але й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти перших (Rowe and Davis v. the United Kingdom, § 66; Mirilashvili v. Russia, § 200; Leas v. Estonia, § 81; Matanovic v. Croatia, § 161).

Проте, від обвинуваченого можливо очікувати обґрунтування його клопотання про доступ до доказів, і національні суди вправі перевірити його обґрунтованість (Janatuinen v. Finland, § 45, Leas v. Estonia, § 81; Matanovic v. Croatia, § 157). В системах, у яких органи прокуратури за законом зобов`язані брати до уваги факти як за, так і проти підозрюваного, оцінка цими органами, що є бути доречним до справи, без будь-яких наступних процесуальних гарантій прав захисту, не відповідає вимогам ст. 6 § 1 (Natunen v. Finland, §§ 47-49; Matanovic v. Croatia, §§ 158, 181-182).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.

Заперечення обвинуваченого стосовно виконання вимог статті 290 КПК України зводяться до того, що ОСОБА_6 висловлював бажання знайомитись із матеріалами досудового слідства тільки у присутності адвоката, якому довіряє, натомість від адвокатів, які були присутні під час відкриття матеріалів слідчим, він відмовлявся і вимагав аби вони покинули приміщення слідчого ізолятора, в тому числі мотивуючи це тим, що він їм не довіряє.

Слід зазначити, що поняття «обов`язкова участь захисника», яку містить стаття 52 КПК України не означає спільне виконання усіх дій обвинуваченим, підозрюваним із захисником. Тобто, законодавством не визначено, що обвинувачений та його захисник, наприклад, мають разом та одночасно знайомитись із матеріалами досудового слідства. У даному випадку обов`язкова участь захисника означає неможливість здійснення досудового слідства та судового розгляду без обов`язкового залучення захисника підозрюваному, обвинуваченому.

Те, яким чином та у якій послідовності захисник і його підзахисний будуть реалізовувати свої процесуальні права, у тому числі, знайомитись із матеріалами справи, законодавчо невизначено, адже це є логічним наслідком втілення засад кримінального провадження, зокрема, диспозитивності, яка передбачає вільне використання сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Досліджені судом відеозаписи підтверджують факт відкриття підозрюваному ОСОБА_6 матеріалів досудового слідства та забезпечення йому можливості ознайомитись із ними, водночас, твердження обвинуваченого про те, що він мав знайомитись із такими матеріалами виключно у присутності адвоката, якому довіряє є вільним трактуванням самим обвинуваченим норм кримінального процесуального законодавства, і не приймається судом в якості підтвердження порушення стороною обвинувачення вимог статті 290 КПК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 у своїх заявах неодноразово зазначав про те, що суд вчиняв «процесуальну аферу», намагаючись виконати вимоги статті 290 КПК України вже під час перебування обвинувального акту на розгляді в суді.

Під час підготовчого засідання у справі, обвинувачений ОСОБА_6 заявив, що не у повній мірі ознайомлений із матеріалами досудового слідства. З метою забезпечення права на захист обвинуваченого та підготовки справи до судового розгляду, суд надав таку можливість (ознайомлення обвинуваченого з відповідними матеріалами). У зв`язку із тим? що на стадії підготовчого провадження відповідні матеріали були відсутні у суду, головуючий надав відповідне доручення прокурору, а з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_6 перебував у слідчому ізоляторі, то окремо були визначені дати його вивозу до приміщення суду для надання можливості ознайомитись.

Строки, визначені статтею 290 КПК України, є пресічними і не можуть бути поновлені чи продовжені судом після звернення прокурора до суду із обвинувальним актом, а тому твердження обвинуваченого ОСОБА_6 не відповідають дійсності.

Слід окремо зазначити, що обвинувачений ОСОБА_6 в жодній із заяв з вищевказаного приводу не зазначив, яким саме чином надання судом йому можливості ознайомитись із матеріалами справи порушило його права.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію від 30.07.2024 року від ОСОБА_9 .

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію від 30.07.2024 року від ОСОБА_8 .

Висновок експерта №1282п від 02.08.2024 року, відповідно до якого «судово-медичний експерт приходить до наступних підсумків:

1. Синець в ділянці нижньої щелепи ліворуч у гр. ОСОБА_9 кваліфікується як легке тілесне ушкодження (п.2.3.2.6, п.2.3.5. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6).

2. Тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмета.

3. Давність утворення ушкодження не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи.

4. Тілесне ушкодження, виявлене у гр. ОСОБА_9 , не відноситься до переліку ушкоджень, які є небезпечними для життя (п.2.1.1., п.2.1.2., п.2.1.3. «Правила...»).

Діагноз: «Забій м`яких тканин правої скроневої ділянки.» у гр. ОСОБА_9 за наданою медичною документацією не підтверджений об`єктивними відомостями і згідно п.4.13. (Правила...») не повинен враховуватись при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.»

Висновок експерта №1547/к від 16.09.2024 року, відповідно до якого «судово-медична експертна комісія доходить наступних підсумків:

1. Згідно «Висновку експерта» №1282п від 02.08.2024р. у ОСОБА_9 , 1973 р.н., зафіксовані наступні тілесні ушкодження:

1.1. синець в ділянці нижньої щелепи ліворуч фіолетового кольору розмірами 1х1,5см;

1.2. забій м`яких тканин правої скроневої ділянки.

2. Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів у зазначені ділянки голови (нижньої щелепи ліворуч і правої скроні).

3. За даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_9 від 30.07.2024р. встановлено, що Купрін спричинив два удара кулаком у праву скроневу ділянку голови, від яких вона двічі падала (без деталізації особливостей падінь).

4. Порівнянням механізму виникнення ушкоджень у потерпілої (п.2 підсумків) з механізмом нанесення їх за даними її допиту встановлено співпадіння за знаряддям травми (тупі предмети) і травмованими ділянками голови. Наведене не виключає можливості спричинення ушкоджень п. 1.1. і 1.2. за наведеним механізмом, за умови, що синець в ділянці нижньої щелепи ліворуч виник внаслідок удару об тупий предмет під час падіння потерпілою після одного з ударів кулаком у праву скроню.»

Висновок експерта №1545/к від 16.09.2024 року, згідно із яким «судово-медична експертна комісія доходить наступних підсумків:

1. Згідно «Висновку експерта» №1282п від 02.08.2024р. у ОСОБА_9 ,1973 р.н., зафіксовані наступні тілесні ушкодження:

1.1. синець в ділянці нижньої щелепи ліворуч фіолетового кольору розмірами 1x1,5см;

1.2. забій м`яких тканин правої скроневої ділянки.

2. Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів у зазначені ділянки голови (нижньої щелепи ліворуч і правої скроні).

3. За даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 від 30.07.2024р. встановлено, що ОСОБА_6 двічі вдарив рукою в скроневу ділянку голови (без уточнення локалізації і наслідків).

4. Порівнянням механізму виникнення ушкоджень у потерпілої (п. 2 підсумків) з механізмом спричинення їх за даними слідчого експерименту за її участю встановлено співпадіння за знаряддям травми (тупий предмет) і травмованою ділянкою голови (скроня). Наведене не виключає можливості спричинення забою м`яких тканин (ушкодження п. 1.2) за механізмом, наведеним потерпілою.

Дані про механізм виникнення синця в ділянці нижньої щелепи ліворуч не наведені.»

Висновок експерта №1281п від 02.08.2024 року, відповідно до якого «судово-медичний експерт приходить до наступних підсумків:

1. «Хімічний опік кон`юнктиви та рогівки обох очей середньої тяжкості» у гр. ОСОБА_8 сам по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.1 .а, п.2.3.3. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6).

2. Синець в ділянці лівого плечового суглоба, що розповсюджується на ліве плече у ОСОБА_8 сам по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження (п.2.3.2.6, п.2.3.5. «Правила...»).

3. Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів).

4. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи.

5. Тілесні ушкодження, які виявлені у гр. ОСОБА_8 , не відносяться до переліку ушкоджень, які є небезпечними для життя (п.2.1.1., п.2.1.2., п.2.1.3. «Правила...»).»

Висновок експерта №1246/к від 10.09.202 року, згідно із яким «судово-медична експертна комісія доходить наступних підсумків:

1. Згідно «Висновку експерта» №1281п від 01.08.2024р. у ОСОБА_8 , 1968 р.н., були виявлені наступні тілесні ушкодження:

1.1. «хімічний опік кон`юнктиви та рогівки обох очей середньої тяжкості»,

1.2. рана в ділянці носу,

1.3. синець в ділянці лівого плечового суглоба, що розповсюджується на ліве плече.

Ушкодження зазначене в п.1., пп.1.1. утворилося від впливу хімічно-активної речовини подразнюючої дії, інші ушкодження (зазначені в п.1., пп. 1.2.,1.3.) утворились від дії тупих предметів. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи.

2. (Відповідь на питання)

Згідно протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 30 липня 2024 року, останній зазначає, що «Куприн бризнув мені з перцевого балончика, від чого я закрив руками очі».

Враховуючи збіг характеру травмуючого предмету та локалізації впливу (розпилення з перцевого балончика в ділянку очей) з характером та локалізацією тілесного ушкодження зазначеного в п.1., пп.1.1., експертна комісія вважає, що утворення даного ушкодження за механізмом, який вказує потерпілий в протоколі допиту потерпілого від 30.07.2024р. - не виключається.

Механізм утворення ушкоджень, зазначених в п.1., пп.1.2.,1.3., в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 від 30.07.2024р. - не вказано.»

Висновок експерта №1544/к від 10.09.2024 року, згідно із яким «судово-медична експертна комісія доходить наступних підсумків:

1. Згідно «Висновку експерта» №1281п від 01.08.2024р. у ОСОБА_8 , 1968 р.н., були виявлені наступні тілесні ушкодження:

1.1. «хімічний опік кон`юнктиви та рогівки обох очей середньої тяжкості»,

1.2. рана в ділянці носу,

1.3. синець в ділянці лівого плечового суглоба, що розповсюджується на ліве плече.

Ушкодження зазначене в п.1., пп.1.1. утворилося від впливу хімічно-активної речовини подразнюючої дії, інші ушкодження (зазначені в п.1., пп. 1.2.,1.3.) утворились від дії тупих предметів. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи.

2. (Відповідь на питання)

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 30 липня 2024 року, останній зазначає, що «Куприн бризнув мені з перцевого балончика, від чого я закрив руками очі».

Враховуючи збіг характеру травмуючого предмету та локалізації впливу (розпилення з перцевого балончика в ділянку очей) з характером та локалізацією тілесного ушкодження зазначеного в п.1., пп.1.1., експертна комісія вважає, що утворення даного ушкодження за механізмом, який вказує потерпілий в протоколі проведення слідчого експерименту від 30.07.2024р. - не виключається.

Механізм утворення ушкоджень, зазначених в п. 1., пп. 1.2., 1.3., в протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 30.07.2024р. - не вказано.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту на відеозаписі за участю потерпілого ОСОБА_8 від 30 липня 2024 року, останній продемонстрував на місці події як Куприн кулаком правої руки наніс один удар в ділянку його лівого плеча; забризкав з перцевого балончика очі.

Враховуючи збіг характеру травмуючих предметів та локалізації впливів (розпилення з перцевого балончика в ділянку очей, удар кулаком руки - діє на тіло як тупий предмет) з характером та локалізацією тілесних ушкоджень зазначених в п.1., пп.1.1.,1.2., експертна комісія вважає, що утворення ушкоджень в ділянці очей та лівої верхньої кінцівки (п.1., пп.1.1.. 1.2.) за механізмом, який вказує потерпілий в протоколі проведення слідчого експерименту від 30.07.2024р. - не виключається.

Механізм утворення ушкодження, зазначеного в п.1., пп.1.3., в протоколі проведення слідчого експерименту на відеозаписі за участю потерпілого ОСОБА_8 від 30.07.2024р. - не вказано.»

Експерт ОСОБА_11 пояснила суду, що вона проводила первинну експертизу №1281п від 02.08.2024 року, а також була експертом-доповідачем під час проведення судово-медичних експертиз №1546/к від 10.09.2024 року та №1544/к від 10.09.2024 року. Експерт пояснила, що в ході проведення експертних досліджень вона використовувала діагноз лікаря-офтальмолога, матеріали якого перебували у її розпорядженні, у вказаному діагнозі був детальний перелік ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , з урахуванням цього діагнозу та власних експертних досліджень, експерт й пришла до відповідних висновків, які зазначені у висновку. Експертизою підтверджено, що хімічний опік очей мав середню тяжкість, таке ушкодження лікується в середньому два тижні, а відтак відноситься до легких тілесних ушкоджень. Експерт також пояснила, що ступінь хімічного опіку очей та тяжкість тілесних ушкоджень не є тотожними і визначаються зі різними методиками, а тому наявність опіку очей середньої тяжкості не дорівнює наявності тілесного ушкодження середньої тяжкості. Стосовно виду хімічної речовини, якою нанесений опік, то експертом враховуються обставини отримання травми. У даному випадку це був газовий балончик, інших травм в області очей (порізів, подряпин тощо) у потерпілого виявлено не було, а тому комісійна експертиза не спростувала висновків та діагнозів лікаря-офтальмолога, а підтвердила їх щодо наявності хімічного опіку очей. Встановлення конкретної хімічної речовини, якою завдано опік, не передбачено методиками наявними в експертній установі, і проведення такої експертизи виходить за межі її компетенцій, як експерта.

Також експерт зауважила про те, що експертні дослідження проводились комісійно у складі трьох експертів, і експерти прийшли до одностайних висновків, що підтверджується самими висновками.

Висновок експерта №СЕ-19/108-24/17203-ФХД від 17.09.2024 року, у відповідності до якого «У вмісті металевого балончика чорного кольору з написом «PFEFFER КО FOG...», виявлено спеціальну хімічну речовину (отруйну речовину подразнюючої дії), а саме капсаїцин, який відноситься до спеціальних хімічних речовин (отруйних речовин подразнюючої дії).»

Висновок експерта №СЕ-19/108-24/17241-ТВ від 10.09.2024 року, згідно із яким «Ринкова вартість мобільного телефона «Xiaomi Redmi 10С (220333QNY) 4/128 Гб» в корпусі чорного кольору, вживаного, у справному, працездатному стані, без ушкоджень, який придбаний та введений в експлуатацію восени 2023 року, на момент скоєння злочину, а саме на 30.07.2024 складає 2823 грн. 33 коп. (дві тисячі вісімсот двадцять три грн 33 коп.).»

Експерт ОСОБА_12 пояснила суду, що проводила експертизу №СЕ-19/108-24/17241-ТВ від 10.09.2024 року щодо оцінки вартості мобільного телефону. Експерт вказала, що у відповідності до нормативно-правових актів, якими врегульовано питання проведення відповідних експертиз, при оцінці вартості того чи іншого об`єкту не береться до уваги оцінка його власником, а визначається саме середня ринкова вартість на певну дату з урахуванням стану відповідного об`єкту оцінювання. У даному випадку експертиза проведена саме з дотриманням таких вимог і вартість мобільного телефону, яка встановлення в ході експертизи відповідає як вимогам щодо проведення таких експертиз, так і середній ринковій вартості телефону.

Висновок експерта №СЕ-19/108-24/17230-ТВ від 23.09.2024 року, відповідно до якого «Ринкова вартість чоловічої сумки чорного кольору з ручками для носіння в руці та на плечі, яка була придбана в 2023 році, на момент скоєння злочину, а саме на 30.07.2024 може складати 550 грн 00 коп. (п`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

Протокол отримання зразків для експертизи від 21.08.2024 року у якому зафіксоване відібрання зразків рідкої крові у ОСОБА_9 .

Протокол зразків для експертизи від 21.08.2024 року у якому зафіксоване відібрання зразків рідкої крові у ОСОБА_8 .

Висновок експерта №2842 від 26.08.2024 року, яким визначено групу рідкої крові ОСОБА_9 .

Висновок експерта №2841 від 26.08.2024 року, яким визначено групу рідкої крові ОСОБА_8 .

Висновок експерта №2998 від 19.09.2024 року, згідно із яким «3.1. Кров від потерпілого ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

3.2. Кров від потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

3.3. При дослідженні марлевого тампона зі змивом (об`єкт № 1), який був вилучений під час огляду місця події, встановлена наявність крові людини та виявлений антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від потерпілих ОСОБА_8 та (або) ОСОБА_9 ».

Протокол огляду місця події від 30.07.2024 року із додатками, в якому зафіксований огляд домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Огляд проводився за участю власника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В ході огляду виявлено та вилучено: фрагмент внутрішньої ручки, лопата, змив РБК та контроль до нього, фрагмент сліду пари взуття та пляшку, дентоплівку та ліпку стрічку типу скоч, чарку, полімерну пляшку, предмет схожий на газовий балончик, пару кедів.

Протокол огляду предмету від 04.08.2024 року із додатком, у якому зафіксований огляд відеозапису з камер відеоспостереження з приміщення супермаркету «Сільпо», який розташований по вулиці Петра Сагайдачного у місті Запоріжжі. При досліджені протоколу та додатку до нього зафіксовано, що ОСОБА_6 о 09:39 год. заходить до приміщення супермаркету «Сільпо», на спині в нього рюкзак та є сумка через плече. Він вдягнений у помаранчеву футболку, сині шорти, кепку та окуляри. Далі, зафіксовано, як ОСОБА_6 підходить до камер схову магазину та кладе до однієї з камер чорний рюкзак та йде до торгівельного залу.

Протокол огляду предмету від 10.08.2024 року із додатком, у якому зафіксований огляд відеозапису з камер відеоспостереження з приміщення камери утримування ОСОБА_6 в ізоляторі тимчасового тримання №1 м. Запоріжжя.

Протокол огляду предмету від 09.08.2024 року із додатками, у якому зафіксований огляд відеозаписів з камер відеоспостереження з приміщень та на території Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Зокрема, зафіксовано, як ОСОБА_6 в супроводі двох поліцейських заходить до приміщення Запорізького РУП, він одягнений в помаранчеву футболку, сині шорти, в лівій руці тримає частково відкритий рюкзак, через плече в нього сумка. Далі, зафіксовано, як 30.07.2024 року об 11:12 ОСОБА_6 разом з працівниками поліції заходить всередину приміщення Запорізького РУП. На інших відеозаписах зафіксоване подальше перебування ОСОБА_6 в приміщенні Запорізького РУП, у тому числі факт перебування ОСОБА_6 в кайданках протягом тривалого часу. Також, за клопотанням обвинуваченого судом досліджено момент відеозапису на якому о 17:05 працівник поліції заносить до приміщення, де ОСОБА_6 перебуває разом із працівниками поліції, сумку темного кольору.

Протокол проведення слідчого експерименту від 30.07.2024 року із додатком, який проведений за участю потерпілої ОСОБА_9 . У протоколі зафіксований слідчий експеримент в ході якого потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що 29.07.2024 зранку вона і ОСОБА_13 будучи на кухні виявили, що з підвіконня у приміщенні кухні зник перцевий балончик у корпусі чорного кольору з малюнком жовто-красного кольору. Вони відразу зрозуміли, що це міг тільки ОСОБА_14 вкрасти.

Уночі, коли ОСОБА_15 буде спати, вони вирішили перевірити речі ОСОБА_15 на наявність балончика. Так, поки він спав, ОСОБА_16 у сумці ОСОБА_15 виявив перцевий балончик, який забрав.

30.07.2024 біля 07.30 хв. ОСОБА_17 прокинувся. Вони утрьох сиділи на кухні, спілкувались. Про перцевий балончик розмови не починали. Знайшли - забрали і все.

ОСОБА_14 попросив мобільний телефон ОСОБА_9 , послухати музику. Далі, біля 08.00 ОСОБА_14 почав щось шукати у сумці (пакеті), після чого запитав «кто рився у моїй сумці».

Після чого ОСОБА_14 пішов до кімнати, де на ліжку сидів ОСОБА_16 почав кричати на нього, а потім ОСОБА_18 почула звук удару.

ОСОБА_15 вийшов з приміщення кухні у двір, схопив лопату та почав нею руйнувати все, що траплялось йому на очі: вхідні двері до будинку, зламав замок, двері міжкімнатні у будинку, стіл на кухні, посуд на столі у кухні та інше.

ОСОБА_9 вирішила зупинити ОСОБА_19 , адже ОСОБА_14 сильний, зріст 190 см, вага біля 120 кг, потерпілій важко як жінці чинити опір йому, та побігла до кімнати ОСОБА_20 , де в шафі узяла перцевий балончик та побігла на кухню, але ОСОБА_15 побачив, як вона піднесла балончик до нього, схопив його однією рукою, а другою тримав лопату та перехопив балончик в свої руки, і відразу балончиком бризнув їй в очі та вдарив потерпілу у праву скроню, від удару ОСОБА_21 впала. Вона схопилась за очі, почала кричати, щоб він ( ОСОБА_15 ) повернув телефон, бо вона бачила як він його поклав у кишеню. Потерпіла кричала неодноразово «поверни телефон и убирайся з дома», на що ОСОБА_15 кулаком наніс Самоткан у праву скроню удар, від чого вона впала.

У цей час із кімнати вийшов ОСОБА_22 та підняв ОСОБА_18 з підлоги.

Купрін зняв сумку із речами ОСОБА_23 , потім вибіг на вулицю з цією сумкою на вулицю, та пішов з подвір`я.

Скляренко та ОСОБА_21 вибігли за ним на вулицю та кричали «поверни телефон». ОСОБА_24 також кричав «поверни мої речі», на що ОСОБА_15 прокричав лайливі слова та пішов геть.

ОСОБА_13 побіг на вулицю щоб викликати поліцію, а ОСОБА_18 у будинку промивала свої очі.

Протокол проведення слідчого експерименту від 30.07.2024 року із додатком, який проведений за участю потерпілого ОСОБА_8 . У протоколі зафіксований слідчий експеримент в ході якого потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 28.07.2024 до них із ОСОБА_18 у будинок без попередження приїхав чоловік, односельчанин ОСОБА_9 . ОСОБА_6 і він знав, де вона мешкає тимчасово, бо раніше приїжджав до Запоріжжя і знав адресу мешкання ОСОБА_25 . Приїхавши, ОСОБА_14 попросив декілька днів пожити в у будинку, поки він знайде квартиру. ОСОБА_13 погодився.

28.07.2024 - 29.07.2024 все було гаразд, жодних питань та сварок не виникало.

29.07.2024 зранку ОСОБА_13 виявив, що з підвіконня у приміщенні кухні зник перцевий балончик у корпусі чорного кольору з малюнком жовто-красного кольору. Виявивши про балончик, дуже здивувались, куди він міг зникнути, але звернули увагу, що окрім ОСОБА_26 ніхто не міг його взяти.

Уночі, коли ОСОБА_15 ліг спати, а він цією ночі спав у кімнаті ОСОБА_21 , а її ОСОБА_16 уклав у свою кімнату, ОСОБА_13 вирішив перевірити його речі, щоб перевірити, чи він забрав балончик і дійсно у сумці, яка висіла на стільці у кухні, там під одягом виявив балончик, який дістав та повернув на місце.

30.07.2024 біля 07.30 хв. ОСОБА_17 прокинувся, вони разом у трьох випили «по стопочці», а потім ОСОБА_6 почав щось шукати у сумці. ОСОБА_18 була на кухні, а ОСОБА_13 у цей час був в кімнаті поряд. ОСОБА_15 почав задавати питання «хто рився у моїй сумці».

Після чого ОСОБА_15 зайшов до кімнати до ОСОБА_16 , який сидів на ліжку, вдарив його у ліве плече та вийшов на вулицю. У цей час ОСОБА_27 зайшла до кімнати та дістала із шафи балончик і пішла з ним на веранду, ОСОБА_6 з-за двері вдарив ОСОБА_9 рукою у скроню, відібрав у неї балончик та бризнув з нього в неї. Забравши балончик, ОСОБА_15 пішов до кімнати, де у цей час перебував ОСОБА_13 та забризкав йому очі з газового балончику.

Поки ОСОБА_13 протирав очі, ОСОБА_14 вийшов з кімнати, взяв лопату та почав трощити двері та меблі в квартирі. Потім ОСОБА_14 зняв сумку ОСОБА_20 , вдягнув її, забрав свою сумку та пішов.

ОСОБА_13 підійняв ОСОБА_18 з підлоги та вийшовши на вулицю, де вони почали кричати «поверни телефон», ОСОБА_27 пішла до квартири, а ОСОБА_13 побіг на вулицю шукати телефон аби викликати поліцію.

Крім того, судом допитаний потерпілий ОСОБА_8 (судове засідання від 26.02.2026 року), який пояснив суду, що 28 липня 2024 року (спочатку потерпілий вказав на 2023 рік, проте, в подальшому, на питання обвинуваченого уточнив, що події відбувались саме у 2024 році) до нього додому прийшов ОСОБА_17 , який є знайомим співмешканки потерпілого ОСОБА_9 і попросив пожити в його квартирі пару днів. Оскільки про це просила також і сама ОСОБА_9 ОСОБА_8 дозволив ОСОБА_6 залишитись у квартирі. До цього, потерпілий ОСОБА_8 бачив ОСОБА_6 , коли він навесні приїжджав до Запоріжжя. У цей день у ОСОБА_9 було день народження, вони втрьох відсвяткували його та разом вживали алкоголь. Наступного дня вони разом у трьох ходили на міський пляж, жодних конфліктів у них не було.

ОСОБА_8 вказав на те, що у нього на підвіконні стояв газовий балончик чорного кольору для самозахисту. Цей балончик потерпілий знайшов на вулиці та ніколи не використовував. Вранці 30.07.2024 року ОСОБА_8 виявив, що названого балончику немає на підвіконні, натомість він побачив його у рюкзаку, який належав ОСОБА_6 та знаходився на той час на кухні. Потерпілий дістав цей балончик з рюкзака, належного обвинуваченому, та поставив його у шафу, про вказане він сказав ОСОБА_9 .

Вранці 30.07.2024 року, ОСОБА_6 попросив у ОСОБА_9 , належній останній мобільний телефон «Xiaomi Redmi 10С», для того аби послухати музику та перебував разом із телефоном на кухні. ОСОБА_6 побачив, що хтось рився у його речах та почав сварку з цього приводу, він зайшов у кімнату, де перебував ОСОБА_8 та почав сваритись із ним. ОСОБА_9 зайшла в кімнату та взяла балончик із шафи, обвинувачений це побачив та пішов за нею і відібрав у неї балончик. Після чого він забризкав її з балончику (особисто цього потерпілий не бачив), та зайшов до кімнати де знаходився ОСОБА_8 , ОСОБА_6 забризкав йому очі з газового балончику та вдарив у плече. Внаслідок вказаного у потерпілого був синець на плечі та опік очей і тимчасове погіршення зору, з цього приводу він звертався до лікаря, який його оглядав, за додатковим лікуванням він не звертався.

Після цього ОСОБА_6 вийшов з кімнати та пішов на вулицю, де взяв лопату і повернувшись із нею почав трощити нею квартиру потерпілого. Після цього ОСОБА_6 двічі з-за двері вдарив правою рукою двічі вдарив ОСОБА_9 у праву скроню, коли вони знаходились на веранді. При цьому, ОСОБА_9 стояла боком до ОСОБА_6 і відповідно правою стороною до нього. Від ударів ОСОБА_9 впала на підлогу. Як ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_9 ОСОБА_8 бачив особисто.

Після цього ОСОБА_6 забрав сумку потерпілого ОСОБА_8 , у якій знаходились його особисті речі (банківські картки, паспорт) та телефон ОСОБА_9 і пішов з квартири. Потерпілі кричали вслід ОСОБА_6 аби він повернув сумку та телефон. Коли саме обвинувачений взяв сумку ОСОБА_8 не бачив, він вказав, що сумка висіла біля вхідних дверей і побачив, що вона пропала, коли ОСОБА_6 пішов з квартири.

В подальшому, працівники поліції видали йому речі, які забрав із собою ОСОБА_6 , а саме сумку шкіряну, банківські картки, паспорт та дисконтні картки. Вказані речі потерпілий ОСОБА_8 впізнав, як свої.

Також потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що телефон «Xiaomi Redmi 10С» він до описаних подій знайшов на вулиці та подарував ОСОБА_9 і з того часу цей телефон перебував у власності ОСОБА_9 .

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_9 (судове засідання від 10.03.2026 року) пояснила суду, що 28.07.2024 року до них із ОСОБА_8 без попередження приїхав ОСОБА_6 , якого вона раніше знала, оскільки вони проживали в одному селі. Вона попросила ОСОБА_8 , який був власником квартири, розташованої адресою АДРЕСА_3 , аби ОСОБА_6 залишився в них на деякий час, на що ОСОБА_8 погодився. У цей день в неї був день народження і увечері вони втрьох відмічали його, розпиваючи, у тому числі, алкоголь, наступного дня вони разом ходили на міський пляж. Вранці, 30 липня 2024 року, ОСОБА_9 помітила відсутність газового балончика, який завжди стояв у них на кухні про що сказала ОСОБА_28 . Останій пішов на кухню, там стояв рюкзак, який належав ОСОБА_29 і знайшов в цьому рюкзаку цей газовий балончик, про що повідомив ОСОБА_9 .

Після того, як ОСОБА_6 прокинувся він попросив у ОСОБА_9 її телефон аби послухати музику, потерпіла надала телефон, а пізніше запитала у ОСОБА_6 як газовий балончик опинився у нього в рюкзаку. Після цього ОСОБА_6 почав кричати, ОСОБА_9 у цей час взяла газовий балончик, оскільки хотіла забризкати ним ОСОБА_6 , проте той відібрав у неї балончик та забризкав її саму, після чого пішов до кімнати, де перебував ОСОБА_22 та забризкав його і вдарив його. Потерпіла вказала, що була у цей момент на кухні, проте чула як ОСОБА_6 бив та кричав на ОСОБА_8 .

Після цього, ОСОБА_6 вийшов на вулицю, де взяв лопату та повернувшись із нею почав громити цією лопатою меблі в квартирі та двері. ОСОБА_9 стала заспокоювати ОСОБА_6 , проте він її вдарив двічі кулаком правої руки в її ліву скроню від удару потерпіла впала на підлогу і почала плакати. Її підняв ОСОБА_22 , а ОСОБА_9 почала казати ОСОБА_29 аби він пішов геть. ОСОБА_6 , в свою чергу, схопив сумку на довгому ремені, яка належала ОСОБА_8 і висіла на гачку біля вхідної двері, у цій сумці були особисті речі ОСОБА_8 банківські картки, паспорт, та пішов геть з квартири. Телефон потерпілої при цьому він також не повернув.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вийшли за ОСОБА_6 на двір та кричали аби він повернув їм їхні речі, проте ОСОБА_6 відповів їм щось матом та пішов.

Після цього потерпілі викликали поліцію, приблизно через годину приїхала поліція показала фото на якому ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_6 , а також два телефони, один з яких потерпіла впізнала як свій.

Пізніше вона разом із ОСОБА_8 їздила до лікарні та відділення поліції. Пізніше їй повернули її телефон, але вже пошкоджений.

За словами потерпілої ОСОБА_9 у потерпілого ОСОБА_8 були червоні очі через дію газу ще декілька днів після подій описаних вище, а також синець на плечі. У самої ОСОБА_9 були синці.

У судовому засіданні на запитання обвинуваченого, вона підтвердила, що ОСОБА_6 тривалий час проживав із її донькою, як чоловік і дружина, і у цей час в них виникали побутові конфлікти, проте ці події відбувались доволі давно, її донька померла декілька років тому. За словами ОСОБА_9 у них з ОСОБА_6 до описаних подій були нормальні відносин, при зустрічі вітались, конфліктів чи неприязні не було.

Потерпіла ОСОБА_9 в судових дебатах вказала, що вона із потерпілим ОСОБА_8 надала усі необхідні медичні документи та покази на підтвердження вини ОСОБА_6 , вважає, що обвинувачений винний у вчинені злочину, покарання просила призначити на розсуд суду.

У порядку, передбаченому ст. 352 КПК України, судом допитано свідків сторони обвинувачення, показання яких мають значення для цього кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_30 пояснив суду, що він був сусідом ОСОБА_8 у 2024 році, станом на дату надання свідком показів ОСОБА_8 вже продав свою квартиру та переїхав. У 2024 році в теплу пору року (точної дати та місяця свідок не пам`ятає), ОСОБА_8 , який проживав із жінкою на ім`я ОСОБА_31 (прізвища жінки свідку невідоме) привів до себе до квартири незнайомого чоловіка і вони разом цілий день дуже гучно гуляли, а потім майже всю ніч хтось з`ясовував між собою відносини, оскільки свідок має проблеми із зором він нікого не може описати, проте чув голоси, зокрема, незнайомий чоловічий голос та звуки шарудіння важкими предмета. Вранці свідок почув знову почув незнайомий чоловічий голос, який казав: «віддайте мою сумку, вас всіх треба порубати», а у відповідь кричали «ми нічого не брали, ти прийшов без сумки», після цього хтось щось викинув м`яке на вулицю, після цього свідок почув як ОСОБА_32 кричав: «Лада дай мне телефон».

Свідок ОСОБА_33 пояснив суду, що на момент інкримінованих обвинуваченому подій він працював помічником оперативного уповноваженого карного розшуку Запорізького РУП. Свідок вказав, що був виклик про те, що відбулось побиття та був забраний телефон. Свідок разом із начальником ОСОБА_34 приїхали за цим викликом, на місці були жінка та чоловік, за їх словами вони впустили знайомого жінки переночувати, вранці чоловік виявив, що цей знайомий забрав газовий балончик. Ці чоловік та жінка пояснили, що цей знайомий попросив у жінці телефон, а після того як його стали розпитувати про газовий балончик, він почав трощити меблі, битися, після чого забрав телефон, сумку, карточки і документи чоловіка. Вони описали прикмети цього знайомого. Інші оперативники виявили схожого чоловіка у магазині «Сільпо» та затримали його, про що повідомили. Свідок разом із начальником сектору ОСОБА_35 приїхали на паркову до «Сільпо» де перебували інші оперативні працівники та цей чоловік. Чоловік вів себе спокійно, в нього були ознаки алкогольного сп`яніння та пив «рево», сказав працівникам, що доп`є «рево» та поїде разом із поліцейськими. Поліцейські дочекались поки він допив, потім він сказав, що в нього залишились речі у камері схову магазину, та разом із іншим оперативником ОСОБА_36 пішов їх забрати. Він забрав з комірки сумку на ремені та звичайний рюкзак, після чого сів у машину до поліцейських та поїхав до відділення поліції.

Свідок ОСОБА_37 пояснив суду, що наприкінці липня 2024 року він виконував обов`язки начальнику відділу кримінально поліції. Зранку десь о 08-й годині 30 липня 2024 року надійшло повідомлення про відкрите викрадення майна у Дніпровському районі. Він разом із ОСОБА_38 виїхав до осіб, які викликали поліцію, а іншим групам доручив здійснити перевірку найближчої місцевості. Чоловік і жінка пояснили, що до них приїхав мешканець Енергодару ОСОБА_17 з міста Харкова у гості. В ніч перед цим в них нібито виник конфлікт, через те, що ОСОБА_15 викрав у них перцевий балончик, але вони знайшли його в речах ОСОБА_15 . Також ОСОБА_15 попросив у дівчини мобільний телефон, щоб послухати музику. В подальшому в ході конфлікту ОСОБА_15 взяв лопату, потрощив меблі, штовхнув чи вдарив чоловіка, а жінці дав ляпасів і забризкав балончиком, потім забрав барсетку з речами потерпілих та документами чоловіка та пішов із дому. Свідок вказав, що у дівчину на обличчі був синець, а ушкодження чоловіка згадати не зміг. Після цього свідок вказав, що вони встановили анкетні дані ОСОБА_26 та повідомили його опис іншим співробітникам. Через десять хвилин свідку повідомили, що виявили ОСОБА_15 у магазині «Сільпо» неподалік від місця події. Свідок під`їхав до цього магазину та запропонував ОСОБА_39 проїхати разом до відділку поліції, на що ОСОБА_15 спокійно погодився. Також, свідок зазначає, що ОСОБА_15 запитав їх чи зможе забрати свої речі рюкзак з камери схову магазину, на що поліцейські погодились і вже після того, як ОСОБА_15 забрав рюкзак поїхали до відділення поліції. Після того, як ОСОБА_6 доставили до відділення поліції, його відвели до слідчої кімнати, де запропонували викласти речі, які він мав при собі. Серед цих документів були, зокрема, документи потерпілого чоловіка та мобільний телефон. В подальшому, після роз`яснення ОСОБА_6 підстав його затримання, він почав поводитись неадекватно, погрожувати, кричати.

Також прокурор заяв про відмову від свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 . Зазначені особи також є працівниками поліції. Вказана відмова прийнята судом.

Крім того, судом безпосередньо у судовому засіданні досліджені речові докази у справі, а саме: лопата, сумка наплічна, червона футболка, футболка із помаранчевими рукавами, телефон, чорна сумка, аерозольний балончик, сліди взуття, чарка, полімерні пляшки.

Також судом досліджені процесуальні документи на підтвердження правомірності проведення слідчих дій під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази з точки зору достатності та взаємозв`язку суд приходить до наступного.

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.07.2024 року із додатком, у якому зафіксоване затримання ОСОБА_6 . Протокол складений у присутності адвоката ОСОБА_44 . На відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_6 тривалий час говорить, що він відмовляється від адвоката, яка присутня під час процесуальної дії. Також при особистому огляді заявляє, що більше в нього речей немає і «що рюкзака в нього немає і це не його рюкзак».

Оцінюючи протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.07.2024 року із додатком, у якому зафіксоване затримання ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку про те, що ненадання слідчим права ОСОБА_6 на внесення зауважень, доповнень чи пояснень до протоколу затримання є грубим порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, а тому наслідком цього має бути визнання цього доказу недопустимим, враховуючи приписи статті 86 КПК України.

Так, у протоколі зафіксовано, що зауваження підозрюваного зафіксовані на відеозаписі, проте на відеозаписі відображено, що ОСОБА_6 не завершив висловлювати свої доповнення та зауваження, і намагався підійти до слідчого аби вписати такі зауваження до протоколу, проте відеозапис було завершено за вказівкою слідчого.

Тобто, у даному випадку такі зауваження особи, яка затримується, які є невід`ємною частиною фіксування відповідної слідчої дії, не були внесені у письмовому вигляді до самого протоколу, а відеозапис на якому могли б бути в подальшому зафіксовані такі пояснення був перерваний. Об`єктивних причин, які зумовили припинення відеозапису судом не встановлено.

При цьому інші доводи обвинуваченого стосовно участі адвоката від якого від відмовлявся, відсутності окулярів, перекладача, суд відхиляє, як такі, що не призвели до порушення його прав. Зокрема, ОСОБА_6 не мав при собі окулярів, а увесь зміст протоколу йому неодноразово проголошувався слідчим. Відмова від адвоката, яка приймала участь у складені протоколу невмотивована та зводиться до незгоди ОСОБА_6 аби адвокат взагалі була присутня під час проведення відповідної процесуальної дії.

Стосовно участі перекладача, то слід наголосити на тому, що відповідно до копії паспорта громадянина України та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 є громадянином України, з народження проживає на території України. З відеозапису вбачається, що він розуміє українську мову, надавав зрозумілі відповіді на поставлені йому українською мовою питання та не плутався у діях стосовно проведення яких проголошував слідчий. Сам по собі факт того, що ОСОБА_6 надавав усі пояснення російською і подекуди використовував окремі слова українською, не свідчить про нерозуміння ним українською та не свідчить про не дотримання слідчим вимог щодо залучення перекладача.

Зважаючи на визнання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.07.2024 року із додатком недопустимим, як наслідок слід визнати недопустимими доказами і речі вилучені під час затримання обвинуваченого, та відповідні протоколи огляду від 31.07.2024 року щодо огляду сумки потерпілого ОСОБА_8 та протокол огляду предмету від 31.07.2024 року у якому зафіксований огляд речей, які вилучені в ОСОБА_6 під час його затримання, оскільки вони є похідними від протоколу затримання від 30.07.2024 року.

Проте, оцінюючи у сукупності показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 надані безпосередньо у суді, а також висловлені ними під час проведення слідчих експериментів за їхньої участі, суд дійшов висновку про те, що вони є послідовними, логічними та такими, що не викликають сумніву у їхній достовірності.

Так, показання потерпілих цілком узгоджуються між собою стосовно дати, часу, місця подій, судом не встановлено очевидних та суттєвих розбіжностей у показах потерпілих щодо послідовності подій конфлікту, який відбувся між ними та обвинуваченим.

Опис ушкоджень, які були нанесені потерпілим та обставини за яких вони (ушкодження) були нанесені обвинуваченим є послідовним та збігається із висновками експертів.

Будь-яких інших обставин за яких потерпілі могли отримати тілесні ушкодження відображені у висновках експертиз та описані самими потерпілими судом не встановлено.

Також, суд не встановив об`єктивних даних, які б спростували факт заволодіння ОСОБА_6 речами потерпілих, а саме: мобільним телефоном, сумкою, банківськими картками та паспортом потерпілого ОСОБА_8 .

Сам обвинувачений ОСОБА_6 не висловлював заперечень щодо факту перебування в гостях у потерпілих, передачу йому потерпілою ОСОБА_9 мобільного телефону у тимчасове користування, а також наявності між ними конфлікту.

Факт наявності конфлікту також підтверджуються показами свідка ОСОБА_45 , який підтвердив, що в гостях у ОСОБА_8 перебував незнайомий свідку чоловік, і вранці між ОСОБА_8 , його співмешканкою та невідомим чоловіком відбувся конфлікт, через який ОСОБА_8 просив у свідка телефон аби викликати поліцію.

Твердження обвинуваченого про підробку відеозапису з магазину «Сільпо» та недопустимість протоколу його огляду, суд відхиляє, зважаючи на те, що у протоколі та додатку до нього зафіксовані відомості, які мають значення для з`ясування обставин цієї конкретної справи, а саме перебування ОСОБА_6 у зазначений на відеозаписі дату та час в приміщенні магазину «Сільпо» та наявність у нього речей. Зауваження ОСОБА_6 стосовно «неправильного» перебігу часу на цих відеозаписах не відповідає дійсності, а твердження про те, що необхідно дослідити повне відео тривалістю дві години не містить будь-якого обґрунтування, тобто обвинуваченим не вказано, які саме події, на його переконання, мали б бути зафіксовані на такому відеозаписі та яке суттєве значення для розгляду справи вони мають.

Обвинувачений ОСОБА_6 висловлював заперечення щодо висновків судово-медичних експертиз проведених потерпілому ОСОБА_8 , зазначаючи, що у висновках вказано, що потерпілий отримав хімічний опік середньої тяжкості, натомість тілесні ушкодження кваліфіковано, як легкі тілесні ушкодження. Крім того, відсутні будь-які відомості щодо відібрання у ОСОБА_8 матеріалів для встановлення того, що він отримав хімічний опік саме від дії газового балончику. Також експерти не дають підтвердження, що застосовувався саме газ. Загалом отримані потерпілим ушкодження є легкими тілесними ушкодженнями, які не становлять загрози життю та здоров`ю. Крім того, обвинувачений вказував на те, що зафіксовані у ОСОБА_9 ушкодження не відповідають висновкам експертиз.

Щодо висновків експертів згідно яких у ОСОБА_8 зафіксовані тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юнктиви та рогівки обох очей середньої тяжкості та синця на лівому плечі, то вони повністю узгоджуються із іншими доказами дослідженими судом, а саме: висновком експерта від №СЕ-19/108-24/17203-ФХД від 17.09.2024 року, стосовно наявності у наданому на експертизу балончику спеціальної хімічної речовини (отруйної речовини подразнюючої дії), а саме капсаїцину, який відноситься до спеціальних хімічних речовин (отруйних речовин подразнюючої дії) та показаннями наданими експертом ОСОБА_11 у судовому засіданні, за змістом яких кваліфікація ступеню хімічного опіку роговиці очей та кваліфікація ступеня нанесених травм для цілей кримінального закону, є різними і не є тотожними.

Об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_8 отримав вказані тілесні за інших обставин, ніж він та потерпіла ОСОБА_9 вказують, немає.

Так само, описані потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_8 травми, які, за їх словами, обвинувачений наніс потерпілій ОСОБА_9 повно описані у висновках експертиз. Зокрема, експертизою встановлено, що не виключається можливість спричинення ушкоджень за наведеним в показах потерпілої та у слідчому експерименті за її участю механізмом, за умови, що синець в ділянці нижньої щелепи ліворуч виник внаслідок удару об тупий предмет під час падіння потерпілою після одного з ударів кулаком у праву скроню.

Наведене не викликає об`єктивних сумнівів у достовірності пояснень щодо обставин за яких вони були отримані ОСОБА_9 та знайшли своє підтвердження у таких висновках.

Зауваження стосовно того на підставі чого експерт, досліджуючи вміст аерозольного балончику, дійшов висновку про наявність у ньому капсаїцину та віднесення його до категорії отруйних речовин подразнюючої дії, спростовуються самою експертизою у тексті, якої чітко визначено на підставі чого та застосовуючи які саме методологічні дослідження експерт дійшов до таких висновків. Об`єктивних даних, які б викликали сумніви у достовірності проведеної експертизи судом не встановлено.

Зауваження обвинуваченого щодо фальсифікації слідчим обставин слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_8 не знайшло свого підтвердження. У даному випадку проведення слідчого експерименту зафіксовано на відеозаписі, який є додатком до протоколу та досліджений судом. Час проведення слідчого експерименту співпадає із часом вказаним і у протоколі, і на відеозаписі. Демонстрація на відеозапису екрану мобільного телефону на якому вказано «22:32», тобто іншого часу, ніж відображено у протоколі проведення слідчої дії, суд не може розцінювати, як суттєве порушення вимог процесуального законодавства, адже будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили, що фактичний час його проведення не збігається із часом зафіксованим у самому протоколі судом не встановлено. Допитаний потерпілий ОСОБА_8 підтвердив факт проведення слідчого експерименту за його участі.

Зауваження обвинуваченого ОСОБА_6 , яке полягає у нібито підміні слідчим чи прокурором шорт на футболку, суд відхиляє з огляду на те, що, по-перше, ці зауваження ґрунтуються виключно на словах самого обвинуваченого, а, по-друге, судом не встановлено яким саме чином наявність футболки чи шорт впливає на суть висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.

Численні зауваження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що в нього була сумка, а не рюкзак чи навпаки, суд вважає несуттєвими виходячи з такого.

По-перше, згідно із словником рюкзак (або наплічник) це спеціалізована сумка з двома лямками, призначена для тривалого перенесення вантажів на спині. Тобто, сумка і рюкзак є словами синонімами і можуть використовуються у розмові для позначення одних і тих саме предметів. По-друге, у ОСОБА_6 при собі було як мінімум дві сумки, що зафіксовано на відеозаписах з магазину «Сільпо» та його входу до приміщення Запорізького РУП, а також у показах свідків ОСОБА_46 та ОСОБА_47 .

Тобто, використання слів «сумка» та «рюкзак» для позначення одного й того самого предмету є допустим та широко вживаним. Як саме почергове використання цих слів у показах потерпілих вплинуло на наявність чи відсутність у ОСОБА_6 цих предметів судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_6 висловив заперечення стосовно досліджених судом витягів з ЄРДР з приводу того, що в них заявником вказана лише ОСОБА_9 , а також наявності двох витягів із різними датами та часом внесення таких відомостей до ЄРДР.

Витяг з ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань) не є самостійним доказом винуватості особи, але є офіційним документом, що підтверджує факт реєстрації заяви про злочин та початок кримінального провадження. Він засвідчує час, номер провадження та попередню кваліфікацію, але не замінює постанови або процесуальні документи. Тобто, відомості внесені в ЄРДР не можуть слугувати доказом того, що потерпілою є лише ОСОБА_9 .

Стосовно встановлення часу фактичного затримання обвинуваченого та визнання, як наслідок незаконності його затримання, то слід вказати про таке.

За клопотанням сторони захисту судом витребувано копію запису у журналів відвідувачів Запорізького РУП за 31.07.2024 року з метою підтвердження часу його прибуття до приміщення поліції.

Обвинуваченим заявлено клопотання про визнання наявності у вказаному журналі виправлень, адже він згідно із відеозаписами прибув у відділення об 11:11, натомість в журналі вказано «12:12» та очевидно наявне виправлення цифри «1» на цифру «2».

Судом, під час судового розгляду за клопотанням обвинуваченого з метою з`ясування часу його фактичного затримання, досліджені матеріали провадження №1-кс/334/1912/24 щодо розгляду слідчим суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 був затриманий 30 липня 2024 року.

При досліджені матеріалів щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, встановлено, що відповідне клопотання надійшло в провадження слідчого судді 01 серпня 2024 року та було ним розглянуто, про що постановлена відповідна ухвала, яка залишена без змін в ході апеляційного перегляду Запорізьким апеляційним судом.

Приписами частини другої статті 211 КПК України унормовано, що затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Вказаний 60-годинний строк на доставлення затриманого в порядку статті 208 КПК України ОСОБА_6 до слідчого судді органом досудового слідства дотриманий. Нечітке позначення цифр в журналі відвідувачів поліцейського відділення не вплинуло на зміну цього строку. Відтак, обставин, які б свідчили про незаконне позбавлення волі обвинуваченого (на той момент підозрюваного) судом не встановлено.

Також обвинувачений ОСОБА_6 висловив незгоду із постановою від 04.10.2024 року про зміну правової кваліфікації інкримінованого злочину. Узагальненими доводами його заперечень є те, що в матеріалах наданих стороною обвинувачення відсутні відомості про те, що потерпілі отримали легкі тілесні ушкодження, а відтак сторона обвинувачення протиправно інкримінувала йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України. Ураховуючи вказане, ОСОБА_6 заявляв про необхідність перекваліфікації кримінального правопорушення.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у судових дебатах вказав на те, що склад інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, у тому числі у зв`язку із показами, які надав потерпілий ОСОБА_8 під час свого допиту, стосовно того, що причиною конфлікту стала саме поведінка самого потерпілого. А тому просив суд виправдати обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із недоведеністю наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України в його діях.

Тілесні ушкодження отриманні потерпілими, відображені у висновках експертиз, які досліджені судом, повно та послідовно описані самими потерпілими як під час безпосереднього їхнього допиту судом, так в ході проведення слідчих експериментів за участю потерпілих.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 24 травня 2021 року у справі № 629/1663/16 виснував, що обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство. При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності", застосування до потерпілого без його згоди отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров`я чи не було, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК або за відповідною частиною ст. 187 КК.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що об`єктивних даних, які б могли викликати сумніви стосовно часу та обставин за яких потерпілі отримали тілесні ушкодження (синці та хімічний опік очей) не встановлено. Факт застосування обвинуваченим до потерпілих насильства, у тому числі, з використанням отруйних сильнодіючих речовин (капсаїцину, який містив у собі перцевий балончик), тобто насильства небезпечного для здоров`я особи, та заподіяння внаслідок цього легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Водночас, доводи обвинуваченого стосовно того, що отримані потерпілими ушкодження є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а тому його дії неправильно кваліфіковані, не відповідають ані фактичним обставинам справи, ані вищевикладеним позиціям Верховного Суду, які містять роз`яснення з приводу кваліфікації відповідних дій.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо «поза розумним сумнівом» є підставою для виправдувального вироку.

Виключення судом з числа доказів протоколу затримання ОСОБА_6 та протоколів огляду, вилучених при затримані предметів, не спростовує достовірність інших досліджених доказів, які у своїй сукупності не суперечать критерію «поза розумним сумнівом» щодо доведеності подій та обставин кримінального правопорушення у вигляді заволодіння майном у поєднанні з насильством, небезпечним для здоров`я особи.

Аналізуючи об`єктивно з`ясовані обставини, підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується поза розумним сумнівом комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6 , суд кваліфікує за частиною четвертою статті 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставиною, яке обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається рецидив злочину.

Судових дебатах захисник ОСОБА_7 заперечив проти визнання рецидиву злочину, як обтяжуючої обставини.

Відповідно до статті 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 був засуджений до шести років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, звільнився у зв`язку із відбуттям покарання 14.04.2023 року, а відтак на момент інкримінованих обвинуваченому подій він дійсно мав непогашену судимість, тому прокурором вірно зазначено рецидив злочину, як обтяжуючу обставину.

Згідно із приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_6 неодружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно непрацевлаштований, раніше неодноразово судимий, не перебуває на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах, свою вину в вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення не визнав, у вчиненому не розкаявся.

З урахуванням предмета посягання, характеру діяння, способу, місця та часу скоєння злочину, форми, виду і ступеня провини, мотивів і мети злочину, обставин, що характеризують поведінку винного до скоєння злочину, обставин, безпосередньо пов`язаних із вчиненням злочину, що характеризують поведінку винного після вчинення злочину, а також індивідуальних особливостей особистості: стать, вік, стан здоров`я, сімейний стан, спосіб життя, - суд приходить до висновку про можливість призначення покарання, у вигляді позбавлення волі не в мінімальних межах санкції відповідної статті КК України.

Суд прийшов до переконання, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання чинності вироком залишити без змін.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 368-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 30 липня 2024 року.

Зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання 30 липня 2024 року до набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судові витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз загалом у розмірі 4 922 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 32 копійки.

Речові докази:

-аерозольний балончик, чарку, дверну ручку, полімерну пляшку, які упаковані до спецпакету №6277646, лопату, сліди взуття, мобільний телефон чорного кольору у неробочому стані, які передані до камери схову Запорізького РУП знищити,

-чоловічу сумку чорного кольору повернути власникові ОСОБА_8 ,

-одяг, термос, чорну сумку, два ключі, запальнички повернути власникові ОСОБА_6 ,

-мобільний телефон «Xiaomi Redmi 10С» у корпусі чорного кольору залишити власникові ОСОБА_9 ,

-паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , банківські картки «Приват Банк» у кількості двох штук, «Укрсіббанк» та «Пумббанк», емітовані на ім`я ОСОБА_8 залишити власникові ОСОБА_8 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07.08.2024 року у справі №334/6231/24 на майно, а саме:

- банківську картку «все можу» «world debit» № НОМЕР_3 (банк «ПУМБ»);

- банківську картку «Приват» для виплат № НОМЕР_4 ;

- банківську картку «Приват» для виплат № НОМЕР_5 ;

- банківську картку «А-Банк» № НОМЕР_6 ;

- банківську картку «ukrsibbank» № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_48 ;

- мобільний телефон чорного кольору без пізнавальних надписів;

- мобільний телефон «Xiaomi Redmi 10C» іmei1: НОМЕР_8 , imei2: НОМЕР_9 , в якому знаходиться сім-картка № НОМЕР_10 , № НОМЕР_1 ;

- запальнички, годинник, одяг, взуття, термос, два ключі, фрагменти аркушів, ручку, гаманець, наплічну сумку, рюкзак.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3