Ухвала суду № 136006355, 27.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3228/26

Провадження № 1-кс/331/993/2026

УХВАЛА

іменем України

27.04.2026

Слідчий суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082020000299 від 02.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

У провадження слідчого судді надійшло клопотання про арешт майна у якому зазначено, що 02.04.2026 до відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт від оперативних співробітників про те, що невідома особа на території Олександрівського району міста Запоріжжя зберігає з метою збуту вогнепальну зброю та вибухівку.

16.04.2026 в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України, біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено:

- грошові кошти у сумі 6000 гривень у вигляді 6 купюр номіналом 1000 гривень з серійними номерами: ЛИ5464137, ЛИ5464138, ЛИ5464139, ЛИ5464140, ЛИ5464141, ЛИ5464142;

- мобільний телефон RedmiNote 13 з сім-картою НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 .

Вищевказане майно було визнане речовим доказом відповідною постановою слідчого.

На теперішній час у кримінальному провадженні виникла необхідність у проведення судових експертиз для встановлення всіх обставин кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучені речі.

Слідчий подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, на задоволенні клопотання наполягає.

ОСОБА_4 до судового засідання не з`явилася з невідомих суду причин.

Згідно ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття слідчого у судове засідання не перешкоджає його розгляду.

Фіксування розгляду клопотання технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних обставин.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

За ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 додаткового (першого)протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено,що кожна фізична,або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше,як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом,або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

Як вбачається з наданого суду витягу з ЄРДР №12026082020000299 від 02.04.2026 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого.1 ст.263 КК України.

16.04.2026 в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України, біля будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 47, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено:

- грошові кошти у сумі 6000 гривень у вигляді 6 купюр номіналом 1000 гривень з серійними номерами: ЛИ5464137, ЛИ5464138, ЛИ5464139, ЛИ5464140, ЛИ5464141, ЛИ5464142;

- мобільний телефон RedmiNote 13 з сім-картою НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 .

Вищевказане майно було визнане речовим доказом відповідною постановою слідчого.

На теперішній час у кримінальному провадженні виникла необхідність у проведення судових експертиз для встановлення всіх обставин кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучені речі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого,прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Метою накладення арешту слідчий вважає забезпечення збереження речових доказів.

Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України та належним чином обґрунтоване. Доведена необхідність такого арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Крім того, слідча суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082020000299 від 02.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке 16.04.2026 вилучено в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України, біля будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 47, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- грошові кошти у сумі 6000 гривень у вигляді 6 купюр номіналом 1000 гривень з серійними номерами: ЛИ5464137, ЛИ5464138, ЛИ5464139, ЛИ5464140, ЛИ5464141, ЛИ5464142;

- мобільний телефон RedmiNote 13 з сім-картою НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1