Рішення № 136006088, 27.04.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1029/26

Провадження № 2/307/482/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 18 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8184509, згідно з умовами якого відповідач отримав 18000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. П. 7.1. Кредитного договору № 8184509 від 18 березня 2024 року визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

29 липня 2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29 липня 2024 року. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 8184509 від 18 березня 2024 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 59797,44 грн., відповідно до виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 17280 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 40717,44 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1800 грн. Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23773466/2500 від 04 лютого 2026 року.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за кредитним договором № 8184509 від 18 березня 2024 року у розмірі 59797,44 грн. та судові витрати у розмірі 2662,40 гривень та 8000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано уАТ «Універсал Банк» інформацію на підтвердження факту відкриття карткового рахунку відповідачем, зарахування на нього грошових коштів відповідно до кредитного договору.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

30 березня 2026 року АТ «Універсал Банк» надало до суду лист з якого вбачається, що на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) був зарахований платіж у сумі 18000,00 грн. за період з 18 березня 2024 року по 25 березня 2024 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно позовної заяви просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, за таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи у його відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8184509, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 18000,00 грн., строком на 105 днів. Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с.19-30).

Відповідно до пункту 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 .

Згідно із пунктом 3.3.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.1.1-1.5 та п.2.4 цього договору.

Згідно із пунктом 6.1 договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Кредитний договір містить Додаток № 1 до договору про споживчий кредит №8184509 від 18 березня 2024 року. В додатку міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту) за період з 18 березня 2024 року по 01 липня 2024 року (а.с.31).

Також, 18 березня 2024 року ОСОБА_1 підписав Додаток № 2 до договору про споживчий кредит №8184509 від 18 березня 2024 року, а саме заяву на отримання кредиту в якій також визначені загальні умови кредитування (а.с. 32).

Згідно із довідки, підписаної генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 18 березня 2024 року електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора (754004) направленого на номер НОМЕР_4 (а.с.34).

Анкета-заява на кредит №8184509 від 18 березня 2024 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 35-36).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором, що підтверджується платіжним дорученням №125881244 від 18 березня 2023 року (а.с. 37).

Як вбачається із інформації, наданої АТ «Універсал Банк» на вимогу суду № Е-2888-В від 29 березня 2026 року, на картковий рахунок платіжної картки №НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зарахований платіж у сумі 18000,00 грн. у період з 18 березня 2024 року по 25 березня 2024 року. До відповіді долучено виписку по рахунку відповідно до якої вбачається рух коштів, зокрема 18 березня 2024 року на рахунок зараховано суму 18000,00 грн. (а.с.85-86).

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 8184509 від 18 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом договором станом на 12 лютого 2026 2025 року становить 59797,44 гривень, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 17280 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 40717,44 грн.; прострочена заборгованість за комісією 1800 грн. (а.с.40).

29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення права вимоги № 108-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до боржників, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі (а.с. 41-59).

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників від 29 липня 2024 року до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 29 липня 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників кількістю:2604 (а.с. 60-61).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 29 липня 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №8184509 загальною сумою боргу 59797,44 грн. (а.с. 63).

04 лютого 2026 року ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направило на адресу відповідача письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23773466/2500, з вказівкою про реквізити для сплати (а.с. 64).

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором №8184509 загальною сумою боргу 59797,44 грн., що підтверджується відомістю (а.с.38-39).

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначених договорів.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ, укладений 29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» є дійсним та чинним, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку, відсутні.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України, вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Також з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання належним чином не виконував, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 59797,44 гривень, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 17280 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 40717,44 грн.; прострочена заборгованість за комісією 1800 грн.

Проте суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, а саме в частині нарахування заборгованості за процентами, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX(який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Також, ч.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

За встановленого, відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,5 % на день, починаючи з 23 квітня 2024 року по 01 липня 2024 року, є нікчемними.

З огляду на викладене, проценти підлягали до нарахування:

- з 19 березня 2024 року по 02 квітня 2024 року 4590,00 грн. (18000,00 грн. (заборгованість за кредитом) х 1,7 % х 15 (дні користування кредитом);

- 03 квітня 2026 року 414,00 грн. (18000,00 грн. (заборгованість за кредитом) х 2,3 % х 1 (дні користування кредитом);

- з 04 квітня 2024 року по 06 квітня 2024 року 881,28 грн. (17280,00 грн. (заборгованість за кредитом 18000,00 720 грн. часткове погашення) х 1,7 % - 3 (дні користування кредитом);

- з 07 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року 6359,04 грн. (17280,00 грн. (заборгованість за кредитом) х 2,3 % (максимально можлива процентна ставка) х 16 (дні користування кредитом);

- з 23 квітня 2024 року по 01 липня 2024 року 18144,00 грн. (17280,00 грн. (заборгованість за кредитом) х 1,5 % (максимально можлива процентна ставка) х 70 (дні користування кредитом).

Таким чином, загальний розмір процентів за період кредитування, розрахований з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», становить 30388,32 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією, то судом встановлено наступне.

Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Тобто, банк неуповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як за надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованість за комісією в розмірі 1800 грн. не підлягає задоволенню, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають до часткового задоволення, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 8184509 від 18 березня 2024року в загальному розмірі 47668,32 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17280,00 грн.; заборгованість за процентами в розмірі 30388,32 грн.

Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката судом встановлено наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1408806 від 20 жовтня 2025 року, акт №Д/18145 наданих послуг від 12 лютого 2026 року, детальний опис наданих послуг від 12 лютого 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською №2093.

Вартість правничої допомоги, згідно акту наданих послуг від 12 лютого 2026 року, становить 8000,00 грн..

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представник позивача згідно позовної заяви просив розгляд справи поводити без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» заборгованості за кредитним договором № 8184509 від 18 березня 2024 року у розмірі 47668 грн. 32 коп., з яких: 17280,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 30388,32 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» 2129 грн. 12 коп. сплаченого судового збору та 4000 грн. 00 коп. витрати на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»», адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1/28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя М.Д. Стецюк