Рішення № 136005786, 22.04.2026, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 933/296/26

Провадження № 2/933/56/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 квітня 2026 року селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участі:

секретаря судового засідання - Осадчої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача Руденка Костянтина Васильовича, який діє в інтересах Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

20.02.2026 року до Олександрівського районного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом представника позивача Руденка Костянтина Васильовича, який діє в інтересах Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК"УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 26.02.2026 року відкрито провадження по справі, та призначено судове засідання на 08:30 годину 25.03.2026 року, з викликом сторін.

25.03.2026 року ухвалою суду було відкладено судове засідання на 08:30 год. 22 квітня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем 07.04.2024 було укладено договір позики № 7764891, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав відповідачу кредит в сумі 11000 грн на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки. Даний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Зазначає, що відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її.

24.12.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК"УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 24.12/24-Ф, згідно якого до ТОВ «ФК"УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за цим договором.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вказаному кредитному договору у відповідача перед позивачем виник борг станом на 24.12.2024 в сумі 44042,52 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 10588,60 грн

- заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.5 кредитного договору 27953,92 грн

- заборгованість за штрафом - 5500 грн.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаним кредитним договором в сумі 44042,52 грн, сплачений при зверненні до суду судовий збір та витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі,проти заочного розгляду справи не заперечував. Позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, до суду повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з повторною неявкою відповідача, належним чином повідомленої про час і місце судового засідання, від якої не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, яка не подала відзив на позовну заяву, суд відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи (а.с.11 на зв.).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що 07.04.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7764891 (а.с.12-16) відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11000 грн на строк 360 днів, з умовою сплати відсотків за користування кредитом: за зниженою ставкою у розмірі 1,87% на день; за стандартною ставкою у розмірі 2,2% від суми кредиту за кожен день користування. Також сторонами була погоджена таблиця обчислення загальної вартості кредиту, відповідальність сторін та інші умови кредитування (а.с.14-23).

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання ним даного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В паспорті споживчого кредиту зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформація. Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 (а.с.24-26).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 07.04.2024 року на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 11000 грн (а.с.27,92-94).

24.12.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 24.12/24-Ф, відповідно до якого та реєстру боржників від 24.12.2024, ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7764891 від 07.04.2024 у розмірі 44042,52грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10588,60 грн; заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.5 кредитного договору 27953,92 грн; заборгованість за штрафом - 5500 грн (а.с.50-61).

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив в судовому засіданні надані сторонами письмові докази по справі, їх взаємозв`язок у сукупності, та вважає, що вони є достатніми для вирішення справи по суті.

Зобов`язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.

До встановлених судом правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

У ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

При цьому договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Частиною першою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами дійсно 07.04.2024 року було укладено кредитний договір № 7764891 у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про захист прав споживачів», та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст.ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України. На виконання вимог ч. 1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він відповідно до положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перед відповідачем виконав, перерахувавши обумовлені кредитним договором кошти, що підтверджено документально.

Оскільки кредитні кошти відповідачем не повернуті, суд вважає заборгованість щодо тіла кредиту наявною та доведеною.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 27953,92 грн, суд виходить із того, що укладеним між сторонами договором було досягнуто згоди щодо основних умов кредитування, зокрема, щодо порядку визначення та нарахування процентів.

Так, у кредитному договорі № 7764891 від 07.04.2024 року були виконані умови, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сторони узгодили всі його істотні умови: суму кредиту, дату видачі кредиту, відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; відповідач ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що він ознайомився та погодився з умовами цього договору, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі. На момент укладення кредитного договору відповідач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину. Також суду надано Паспорт споживчого кредиту, що містить відповідну інформацію про кредит та надавався відповідачу, як позичальнику, до укладення договору позики.

Позовних вимог про визнання недійсним договору чи окремих його частин заявлено не було.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача в частині розміру заборгованості за процентами у сумі 27922,50 грн, яка є доведеною та підлягає стягненню.

Щодо вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Позивачем нараховане штраф у розмірі 5500 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штраф в розмірі 5500 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач, отримавши від ТОВ «Авентус Україна» кошти за кредитним договорами, умови договору належним чином не виконував та кошти банку не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі. Зважаючи на те, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало право вимоги за кредитним договорами до ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс», яке звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача кошти за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», тому вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024; довіреність на представництво інтересів ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» адвокатом Руденко К.В.; акт приймання-передачі наданих послуг № 116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024; витяг з реєстру № 1 від 04.11.2025 до акту приймання-передачі наданих послуг № 116 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 щодо боржника ОСОБА_1 на суму 10000 грн; платіжну інструкцію № 3337 від 06.11.2025 про перерахування позивачем адвокату Руденку К.В. коштів за надання правової допомоги в розмірі 100000 грн (а.с. 62-68).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2329,92 грн. (38542,52 х 2662,40 / 44042,52).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133,137, 141, 263-266, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Руденка Костянтина Васильовича, який діє в інтересах Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "«ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за Договором № 7764891 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.04.2024 р. станом на 24.12.2024 року у загальному розмірі 38542 (тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 52 копійки, що складається з заборгованості за кредитом - 10588,60 грн. та заборгованості за нарахованими процентами - 27953,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2329,92 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

В іншій частині - відмовити.

Рішення ухвалено у приміщені суду та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 квітня 2026 року.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацслава Гавеля, буд. 4, ЄДРПОУ 41915308.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.