Рішення № 136005329, 22.04.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/227/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

представника позивача адвоката Царківського О. Ю.,

представника відповідача Герман І. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що 26.02.2026 поліцейським РПП СПД № 1 ВП № 4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Мельником В. О. винесено постанову серії ЕНА № 6729190 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частинами 1, 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Відповідно до зазначеної постанови, 26.02.2026 о 14 год. 20 хв. в м. Погребище по вул. Кооперативна позивач керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» з несправними зовнішніми світловими приладами (покажчиками поворотів)

не був пристебнутий ременем безпеки та не мав посвідчення водія відповідної категорії.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки, фактично не вчиняв вказаних правопорушень.

Він зазначає, що у вказаний час 26.02.2026 о 14 год. 20 хв. перебував на робочому місці в м. Києві та фізично не міг керувати зазначеним транспортним засобом.

Разом з тим, позивач пояснює, що його рідний брат ОСОБА_2 дійсно керував автомобілем марки «Volkswagen Golf» у зазначений час та був зупинений працівниками поліції у м. Погребище по вул. Кооперативна. З метою уникнення адміністративної відповідальності останній повідомив поліцейському анкетні дані позивача. На думку позивача, працівник поліції, проявивши службову недбалість, належним чином не встановив особу правопорушника, унаслідок чого безпідставно притягнув до адміністративної відповідальності саме ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, з посиланням на положення статей 126, 247, 251, 255, 256, 258, 276, 287-289, 293 КУпАП, а також статей 6, 17, 18, 19, 70, 71, 104, 158-163, 167 КАС України, просить:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6729190 від 26.02.2026, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 3 400 грн;

- закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 16.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 19).

Ухвалою суду від 19.03.2026 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та викликано як свідка ОСОБА_2 (а. с. 25).

27.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Герман І. В. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заперечення проти позову зазначено, що адміністративне стягнення, передбачене ч. 1, 5 ст. 121, та ч. 2 ст. 126 КУпАП, накладено уповноваженою службовою особою поліцейським, у межах наданих законом повноважень, під час виконання службових обов`язків, та з дотриманням вимог чинного законодавства України. Вказані обставини, за твердженням відповідача, відображені у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6729190 від 26.02.2026.

Представник відповідача також зазначає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких уповноважена посадова особа, зокрема за результатами безпосереднього спостереження за порушенням правил дорожнього руху, встановлює наявність події адміністративного правопорушення та винність особи. (а. с. 34-42).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі. Вказував, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.ч.1, 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП закриттю.

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області Герман І. В, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила залишити спірну постанову без змін, а позов без задоволення, посилаючись на законність дій працівника поліції та обґрунтованість прийнятого рішення.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що дійсно 26.02.2026 о 14 год. 20 хв. в м. Погребище по вул. Кооперативна керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» та був зупинений працівниками поліції. Під час встановлення його особи він умисно повідомив анкетні дані свого рідного брата ОСОБА_1 з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та всебічно й повно з`ясувавши обставини у їх сукупності, оцінивши наявні докази, відповідно до внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що 26.02.2026 поліцейським ВП № 4 (м. Липовець) Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Мельником В. О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6729190, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Відповідно до зазначеної постанови, 26.02.2026 о 14 год. 00 хв. в м. Погребище по вул. Козацька водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , експлуатував транспортний засіб із технічною несправністю зовнішніх світлових приладів, а саме покажчиків повороту, під час руху не був пристебнутий ременем безпеки та не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зазначеними діями, як вказано у постанові, було порушено п. 31.4.3, п. 2.3, 2.1а Правил дорожнього руху.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП (а. с. 9).

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Частиною 2 ст. 36 КУпАП встановлено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, а також чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як визначено п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із ключових принципів, якому має відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах, зокрема під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Зміст цього принципу полягає в тому, що рішення повинно прийматися з урахуванням усіх обставин, які мають значення для його ухвалення або вчинення відповідних дій. Це, вимагає від суб`єкта владних повноважень, у тому числі при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, враховувати як обставини, обов`язковість урахування яких прямо передбачена законом, так і інші істотні обставини конкретної справи.

При цьому суб`єкт владних повноважень зобов`язаний уникати прийняття невмотивованих рішень, що ґрунтуються на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах та встановлених фактичних даних.

Несприятливе для особи рішення, зокрема рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, повинно бути належним чином вмотивованим, із наведенням чітких і переконливих підстав його прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 . Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачених частинами 1, 5 ст.121, ч. 2 ст. 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або, за наявності технічної можливості, в електронній формі, з дотриманням установлених вимог.

Як убачається з оскаржуваної постанови, поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.ч. 1, 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Водночас, позивач стверджує, що притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним, а постанова підлягає скасуванню, оскільки транспортним засобом у момент вчинення правопорушення керував не він, а його рідний брат.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція має право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, а також застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- ,кіно- та відео зйомки.

Відповідно ст. 32 зазначеного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право, зокрема у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, а також технічні засоби фіксації правопорушень.

Такі засоби можуть закріплюватися, зокрема, на однострої поліцейського або службових транспортних засобах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 зазначив, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. Зокрема, у постанові мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, а також мотиви відхилення доводів чи доказів, на які посилалася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як убачається оскаржувана постанова, у її пункті 7, містить посилання на наявність відеофіксації (795409).

На підтвердження обставин, викладених у постанові, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву долучено відеофайли з портативного відеореєстратора поліцейського.

З досліджених судом відеозаписів вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 .

Після зупинки поліцейський повідомив про виявлені ним порушення Правил дорожнього руху, а саме несправність покажчиків повороту та некористування водієм ременем безпеки під час руху.

На вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб водій пояснив, що залишив документи вдома. Після цього поліцейський запропонував водієві назвати анкетні дані для встановлення його особи.

Водій назвався ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зазначив, що один із працівників поліції знає його. Водночас на відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції зауважив водієві, що той є не ОСОБА_3 , а є ОСОБА_4 . На це водій підтвердив, що він дійсно є ОСОБА_5 , рідним братом ОСОБА_1 .

Незважаючи на зазначені обставини, за результатами розгляду справи поліцейським було винесено оскаржувану постанову саме щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено вичерпний перелік документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Встановлення особи правопорушника виключно на підставі інформації з електронних баз даних МВС без пред`явлення документів, що посвідчують особу

(зокрема паспорта громадянина України чи посвідчення водія), не відповідає вимогам закону та порушує гарантії належної процедури розгляду справи. Таке порушення є істотним і тягне недопустимість отриманих доказів.

Отже, суд дійшов висновку, що під час винесення оскаржуваної постанови особу, щодо якої її було складено, належним чином встановлено не було, що є істотним порушенням процесуальних вимог та ставить під сумнів законність такого рішення.

Крім того, досліджений у судовому засіданні відеозапис не підтверджує факту вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта.

Водночас відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що саме позивач порушив ПДР України, що свідчить про недоведеність правомірності оскаржуваної постанови.

Сам по собі факт винесення оскаржуваної постанови не є беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» наголосив, що принцип презумпції невинуватості поширюється не лише на суди, а на всі органи державної влади.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, оцінка доказів здійснюється за критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», що має ґрунтуватися на достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказах.

Відповідно до ст.ст. 70, 73 КАС України доказами є будь-які фактичні дані, які містять інформацію щодо предмета доказування, а належними є ті докази, що прямо стосуються предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Сукупність встановлених судом обставин свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів як щодо факту вчинення правопорушення саме позивачем, так і щодо законності його фіксації.

Суд також враховує, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути законним і обґрунтованим та не може ґрунтуватися на припущеннях чи неперевірених даних.

Водночас єдиним доказом вини позивача фактично є сама оскаржувана постанова, яка не може розглядатися як належний доказ за відсутності інших підтверджуючих матеріалів.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе виключно за наявності події адміністративного правопорушення та доведення вини особи, підтвердженої належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи з оцінкою всіх доказів та доводів сторін.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена поліцейським ВП № 4 (м. Липовець) Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Мельником В. О. з порушенням вимог законодавства, зокрема Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, у зв`язку з чим не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин та наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, у разі задоволенні позову судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 20, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6729190 від 26.02.2026, винесену поліцейським РПП СПД № 1 ВП № 4 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Мельником Василем Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частинами 1, 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частинами 1, 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місце знаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця Вінницької області, 21050.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністртивного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

Суддя