Ухвала суду № 136002681, 22.04.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

22 квітня 2026 р. Справа № 902/1371/24

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Богуна І., буд. 2, офіс 304, м. Вінниця, 21010; код ЄДРПОУ 40884934)

та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПЕРТ" (вул. Каштанова, буд. 54, м. Кагарлик, Київська область, 09200; код ЄДРПОУ 32010004)

до: Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул.Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226; код ЄДРПОУ 00496573)

про банкрутство

за участю представників:

боржника: Туйчев В.Г.

заявника Дмитренка Р.М.: Левицька-Корчун В.І.

Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: Косюк О.М.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 902/1371/24 за заявою ТОВ "ГРОУ СІДС" та ТОВ "АГРО ЕКСПЕРТ" до ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" про банкрутство.

Ухвалою суду від 03.03.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України. Введено процедуру розпорядження майном боржника у справі. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Панченка Р.М.

07.03.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

18.02.2026 року до суду від представника ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява № 17/02-26 від 18.02.2026 року (вх. № 01-32/273/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 633 041,34 грн у справі №902/1371/24.

18.02.2026 року до суду від представника ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява № 18/02-26 від 18.02.2026 року (вх. № 01-32/274/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 92 598,00 грн у справі №902/1371/24.

Ухвалою від 23.02.2026 року залишено заяви ОСОБА_1 № 17/02-26 від 18.02.2026 року та № 18/02-26 від 18.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1371/24 - без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про недоліки, виявлені судом при огляді заяв № 17/02-26 від 18.02.2026 року та № 18/02-26 від 18.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1371/24. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків кредиторської заяви - протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду про залишення заяви без руху. Зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду: докази на підтвердження надсилання розпоряднику майна - арбітражному керуючому Панченку Р.М. копій заяв № 17/02-26 від 18.02.2026 року та № 18/02-26 від 18.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1371/24 та доданих до них доказів.

02.03.2026 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява № 28/02-2026 від 28.02.2026 рок про усунення недоліків.

Ухвалою від 04.03.2026 року призначено заяви ОСОБА_1 № 17/02-26 від 18.02.2026 року та № 18/02-26 від 18.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1371/24 до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2026 року.

В судове засідання на визначену дату з`явились представники заявника, боржника та Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Арбітражний керуючий та інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористались.

Натомість, 22.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Панченка Р.М. надійшли наступні документи:

- повідомлення № 02-01/174 від 21.04.2026 року про розгляд заяви з кредиторськими вимогами до боржника, в якому повідомлено про визнання заявлених вимог в розмірі 633 041,34 грн.;

- клопотання № 02-01/175 від 21.04.2026 року про розгляд справи за відсутності арбітражного керуючого, з посиланням на перебування у відрядженні до м. Львів.

В ході розгляду справи представник заявника надала пояснення щодо обставин, наведених у кредиторських заявах, підтримала її вимоги та просила задоволити; на запитання суду, пояснила, що заявлені вимоги у заяві № 17/02-26 від 18.02.2026 року підтверджені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 року; у заяві № 18/02-26 від 18.02.2026 року заявлено додаткові вимоги, які не були предметом дослідження Господарського суду, у зв`язку з цим заявником було подано дві кредиторські заяви; сума, яка фігурує в розрахунку заяви № 17/02-26 від 18.02.2026 з грошовими вимогами до боржника, нарахована за період квітень-червень 2024 року, а у заяві № 18/02-26 від 18.02.2026 року за період липень-вересень 2024 року.

Представник боржника зазначив про те, що заявлені вимоги у заяві № 17/02-26 від 18.02.2026 року є підтвердженими рішенням суду та підлягають визнанню в повному обсязі; щодо вимог у заяві № 18/02-26 від 18.02.2026 року зазначив, що вони є спірними, оскільки не були предметом судового розгляду.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Так, за змістом заяви № 17/02-26 від 18.02.2026 року та наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із боржником, де у період з 21.09.2021 року по 24.03.2024 обіймав посаду директора ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України".

На час його звільнення з посади директора, Боржником не виплачено йому належні грошові суми, що виникли з трудових правовідносин, а саме: 455 709,84 грн - заборгованість із заробітної плати; 70 571,90 грн - компенсація за невикористану відпустку.

Наявність непогашеної заборгованості зумовила звернення ОСОБА_1 до Вінницького міського суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку, а також відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В зв`язку із порушенням господарським судом Вінницької області справи про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", позов ОСОБА_1 було передано на розгляд до вказаного суду.

Правомірність вимог заявника ОСОБА_1 підтверджено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 року, згідно якої з ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 стягнуто:

455 709,84 грн - заборгованість із заробітної плати;

70 571,90 грн - компенсація за невикористану відпустку;

92 598,00 грн - відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку;

1 631,59 грн - витрати по сплаті судового збору;

10 572,10 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції;

1 957,91 грн - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Загальна сума грошових вимог становить: 633 041,34 грн.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили та на її виконання господарським судом Вінницької обласної було видано відповідні накази про примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 року.

А відтак, визначена вище заборгованість Боржника перед ОСОБА_1 в розмірі 633041,34 грн є безспірною. Також вказаним рішенням судом достеменно встановлено перебування заявника у трудових правовідносинах з Боржником, період нарахування заробітної плати та факт її невиплати, а також період, за який стягується заборгованість по оплаті праці та іншим виплатам та середньомісячна заробітна плата.

Посилаючись на наведене, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 633 041,34 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед кредитором до суду не надано.

При цьому, у повідомленні арбітражного керуючого Панченка Р.М. про результати розгляду кредиторських вимог, зазначено про визнання заявлених кредиторських вимог в сумі 633 041,34 грн., в повному обсязі.

Представник боржника в судовому засіданні зазначив про те, що заявлені вимоги у заяві № 17/02-26 від 18.02.2026 року є підтвердженими рішенням суду та підлягають визнанню в повному обсязі.

За змістом заяви № 18/02-26 від 18.02.2026 року та наявних матеріалів справи вбачається, що як зазначено вище, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із боржником, де у період з 21.09.2021 року по 24.03.2024 обіймав посаду директора ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України"

На час його звільнення з посади директора (наказ від 25.03.2024 року) Боржником не було виплачено йому належні грошові суми, що виникли з трудових правовідносин, а саме: 455 709,84 грн - заборгованість із заробітної плати, а також 70 571,90 грн - компенсація за невикористану відпустку.

В зв`язку з порушенням Боржником, як роботодавцем приписів ст.116 КЗпП України щодо проведення розрахунків при звільненні його з роботи, ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом до Вінницького міського суду (справа № 127/21871/24).

Поряд із зазначеними вище вимогами, ОСОБА_1 також було заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за період від часу його звільнення з посади до часу звернення із позовом до суду, тобто за період квітень, травень, червень 2024 року.

В зв`язку із порушенням господарським судом Вінницької області 03.03.3025 року справи про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, позовні вимоги ОСОБА_1 було розглянуто судами господарської юрисдикції.

Так, заявлені ОСОБА_1 суми виплат було стягнуто з Боржника на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 року.

Отже, цією постановою судом апеляційної інстанції достеменно встановлено наявність трудових відносин Заявника з Боржником, період заборгованості, за який підлягала виплаті позивачу заробітна плата, а саме з 01.01.2023 по 25.03.2024, та її розмір - 455709,84 грн. А також було встановлено суму компенсації за невикористану відпустку, що складає 70571,90 грн, яка також не була виплачена ОСОБА_1 під час його звільнення та суму середнього заробітку за час затримки за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 року, розмір якої становить 92598,00 грн.

Разом з цим, за приписами ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розмірі належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Так, Велика Палата ВС в постанові від 12.11.2025 р. № 306/2708/23 дійшла висновку щодо застосування норм трудового законодавства, а саме, Законом № 2352- IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, було внесено зміни до статті 117 КЗпП України, якими обмежено виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку періодом у шість місяців.

Разом з цим, ОСОБА_1 до суду з вимогами щодо виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати звернувся в межах трьохмісячного строку.

Тож, наявність трудових правовідносин між ОСОБА_1 та Боржником, дата його звільнення з посади, факт непроведення розрахунків, розмір середнього заробітку, а також правомірність його вимог було встановлено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 року, згідно якої з ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 стягнуто: 455 709,84 грн - заборгованість із заробітної плати;70 571,90 грн - компенсація за невикористану відпустку; 92 598,00 грн - відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку за період 01.04.2024-30.06.2024, а також судові витрати.

Наявність судового рішення, яке набуло законної сили 06.01.2026 року дає підстави ОСОБА_1 заявити вимоги щодо стягнення з Боржника коштів за затримку проведення з ним розрахунків за період, який не було включено до позовної заяви, але в межах строків, встановленого ст.117 КЗ ПП України, а саме, за період липень, серпень вересень 2024 року.

Як встановлено Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 05.01.2026 року "…згідно з штатним розписом посадовий оклад ОСОБА_1 становив 30866,0грн. сума його середнього заробітку за весь час затримки (квітень, травень, червень 2024 року) становить 92 598,00 грн (30 866,00 х 3) (…) З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що стягненню з ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на корить позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 у розмірі 92 598,00 грн…".

Отже, сума середнього заробітку за період липень, серпень, вересень 2024 року становить 92 598,00 грн (як і сума за квітень-червень 2024 року).

Вказаний період не було включено ОСОБА_1 до позовної заяви, оскільки відносно сум належних йому при звільненні мав місце спір і у зазначений період він фактично перебував на розгляді в суді.

За наявності судового рішення, прийнятого на користь заявника, вважаємо вимоги останнього щодо включення до реєстру вимог кредиторів також грошової вимоги, що заявляється окремо від основних сум, присуджених рішенням суду, а саме вимоги щодо сплати коштів за затримку проведення розрахунків при звільненні за період липень, серпень, вересень 2024 року в розмірі 92 598,00 грн обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного трудового законодавства..

Посилаючись на наведене, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 92 598,00 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед кредитором до суду не надано.

Арбітражний керуючий Панченко Р.М. повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог в сумі 92 598,00 грн., до суду не подав.

Представник боржника в судовому засіданні зазначив про те, що заявлені вимоги у заяві № 18/02-26 від 18.02.2026 року зазначив, що вони є спірними, оскільки не були предметом судового розгляду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вказувалось вище, 07.03.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до матеріалів справи, заяви представника ОСОБА_1 № 17/02-26 від 18.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 633 041,34 грн у справі №902/1371/24 та № 18/02-26 від 18.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 92 598,00 грн у справі №902/1371/24 надійшли до суду 18.02.2026 року (сформовані в системі "Електронний суд" - 18.02.2026 року), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 року у справі № 910/6555/21, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/1371/24(127/21871/24) за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат, в межах справи № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України".

Рішенням від 11.09.2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 року рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.2025 у справі № 902/1371/24(127/21871/24) в частині відмови у позові до Національної академії аграрних наук України та Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України - залишити без змін; в частині відмови у позові до Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" - скасовано.

Ухвалено в частині вимог до Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" нове рішення, яким позов задоволено частково.

Викладено пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.2025 у справі № 902/1371/24(127/21871/24) у такій редакції:

"1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат у справі № 902/1371/24(127/21871/24), в межах справи № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України".

2. Позов до Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 618 879,74 грн, з яких 455 709,84 грн заробітна плата, 70 571,90 грн компенсація за невикористану відпустку, 92 598,00 грн відшкодування середнього заробітку за час затримки, 1 631,59 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

У позові про стягнення 7 280,16 грн заробітної плати, 6 593,10 грн компенсації за невикористану відпустку відмовити".

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 1 957,91 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 10 572,1 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції у встановленому законом порядку ніким не оскаржена, не скасована, набрала законної сили та є чинною на даний час.

Так, апеляційним судом встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 займав посаду директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" у період з 21.09.2021 по 25.03.2024 на підставі укладеного Контракту з керівником підприємства, що є у державній власності від 20.09.2021.

25.03.2024 НААН України видано наказ за № 132 -К, яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва ІС НААН України" за власним бажанням з 25.03.2024 та достроково розірвано контракт від 20.09.2021.

При цьому ОСОБА_1 не було проведено виплату всіх сум, що належать працівникові від підприємства, в день звільнення.

Враховуючи, що ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" не надано жодних доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати починаючи з 01.01.2023 по 25.03.2024, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо виплати йому заробітної плати за цей період є обґрунтованими та правомірними.

Як стверджує позивач в позові, заборгованість перед ним за період з 01.01.2023 по 25.03.2024 із заробітної плати становить 462 990,00 грн, виходячи із сукупного доходу 30 866,00 грн на місяць (30 866,00 х 15).

Перевіривши розрахунок заборгованості по заробітній платі, а також враховуючи долучені до матеріалів справи докази, зокрема, довідки ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" про дохід ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.06.2023, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" перед позивачем за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 становить 183 795,08 грн /т. 3 а.с. 145/.

За період з 01.07.2023 по 29.02.2024 заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" перед позивачем (виходячи із сукупного доходу 30 866,00 грн на місяць) становить 246 928,00 грн (30 866,00 х 8).

За період з 01.03.2024 по 25.03.2024 включно, заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" перед позивачем становить 24 986,76 грн (30 866,00 : 21 робочий день за березень 2024 року = 1 469,81 грн х 17 фактично відпрацьованих робочих днів).

Тобто розмір заборгованості по заробітній платі, що підлягає виплаті позивачу за період з 01.01.2023 по 25.03.2024 становить 455 709,84 грн (183 795,08 + 246 928,00 + 24 986,76).

За наведених обставин позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню частково, стягненню з ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" підлягає 455 709,84 грн, у стягненні 7 280,16 грн слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 77 165,00 грн компенсації за невикористану відпустку.

Позивач не надав розрахунок 77 165,00 грн компенсації за невикористану відпустку, яку просить стягнути.

Згідно з довідкою ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" про нарахування відпустки № ДПОО-000002 за період з 21.09.2021 по 25.03.2024 розмір компенсації за невикористану відпустку становить 70 571,90 грн.

Перевіривши здійснення ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" нарахувань за період з 21.09.2021 по 25.03.2024, колегія суддів дійшла висновку, що кількість днів відпустки за вказаний період становить 70 днів.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата згідно з довідкою № ДПОО-000002 становить 1008,17 грн, розмір компенсації за невикористану відпустку, який підлягає стягненню з ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на корить позивача становить 70 571,90 грн (1 008,17х 70).

Отже вимога позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 77 165,0 грн підлягає задоволенню частково - у розмірі 70 571,90 грн, в стягненні 6 593,10 грн слід відмовити.

Щодо відшкодування середнього заробітку за весь час затримки.

Як вже зазначалося вище позивача звільнено з займаної посади з 25 березня 2024 року.

Так з урахуванням положень пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з штатним розписом посадовий оклад позивача становить 30 866,00 грн.

З позовом до Вінницького міського суду позивач звернувся 02.07.2024.

Позивач зазначає сума його середнього заробітку за весь час затримки (квітень, травень, червень 2024 року) становить 92 598,00 грн (30 866,00 х 3).

Разом з тим відповідно до норм КЗпП, затримка розрахунку з позивачем почалася з 26.03.2024.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України (також статтею 14 ГПК України), суд розглядає справи виключно в межах заявлених позивачем вимог. Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що саме позивач визначає предмет та підстави свого позову. Суд не має права за власною ініціативою змінювати період, за який позивач просить стягнути кошти, або збільшувати суму позовних вимог.

Позивач, маючи право змінити (уточнити) позовні вимоги до закінчення підготовчого засідання (стаття 49 ЦПК України), не скористався цим правом і не включив період з 26 по 31 березня 2024 року до своїх розрахунків.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за період, який не був заявлений позивачем до стягнення, а саме: за дні з 26.03.2024 по 29.03.2024 та 31.03.2024.

Суд стягує середній заробіток виключно за заявлений період: квітень, травень, червень 2024 року, розрахований виходячи з суми, вказаної позивачем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що стягненню з ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на корить позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 у розмірі 92 598,00 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним до стягнення ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на корить позивача є 455 709,84 грн заборгованості по заробітній платі, 70 571,90 грн компенсації за невикористану відпустку та 92 598,00 грн відшкодування середнього заробітку за час затримки, у позові в частині стягнення 7 280,16 грн заробітної плати, 6 593,10 грн компенсації за невикористану відпустку відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Крім того, кредитором (окрім розміру середнього заробітку за період квітень, травень, червень 2024 року, що були предметом судового розгляду) пред`явлено до визнання також грошові вимоги до боржника в розмірі 92 598,00 грн. середнього заробітку за період липень, серпень, вересень 2024 року, з посиланням на положення ст. 117 КЗпП.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч. 1 цієї статті.

Отже закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Суд, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, стягує на підставі ст. 117 КЗпП України на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини. Тобто визначальним і достатнім для вирішення питання щодо застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, є встановлення судом вини роботодавця в не проведенні повного розрахунку з працівником у день звільнення.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Отже, саме роботодавець має надати докази щодо відсутності вини в порушенні строків виплати працівнику сум при звільненні.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно ч. 1 ст. 9 ЦК України кореспондується з наведеною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" та за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100) зі змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 25 березня 2024 року.

Згідно п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з штатним розписом, посадовий оклад ОСОБА_1 становить 30 866,00 грн.

При цьому, як зазначено вище, постановою суду апеляційної інстанції від 05.01.2026 року було стягнуто на корить позивача - ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 у розмірі 92 598,00 грн.

Отже, враховуючи наведені вище обставини та положення ст. 117 КЗпП, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період липень-вересень 2024 року становить 92 598,00 грн.

Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення боржником заборгованості перед ОСОБА_1 в загальному розмірі 725 639,34 грн. (633 041,34 + 92 598,00 = 725 639,34), не надано.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про визнання заявлених вимог ОСОБА_1 до ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" у загальному розмірі 725 639,34 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

За змістом п.п. 1,4 ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяв представника ОСОБА_1 № 17/02-26 від 18.02.2026 року (вх. № 01-32/273/26) та № 18/02-26 від 18.02.2026 року (вх. № 01-32/274/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1371/24, в повному обсязі, з мотивів наведених вище та визнання грошових вимог в загальному розмірі 725 639,34 грн., з віднесенням їх: до першої черги задоволення вимог кредиторів в розмірі 711 477,74 грн. та четвертої черги задоволення вимог кредиторів в розмірі 14 161,60 грн., згідно положень ст. 64 КУзПБ.

При цьому, судом не приймаються заперечення боржника щодо заявлених вимог в розмірі 92 598,00 грн., оскільки посилання боржника на те, що такі вимоги не були предметом судового розгляду, не спростовують заявлених вимог та не є підставою для відмови в задоволенні кредиторської заяви; водночас, суд зауважує, що чинне законодавство не встановлює для кредитора обов`язку попереднього розгляду в судовому порядку заявлених кредиторських вимог до боржника.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 64 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

В С Т А Н О В И В :

1. Задоволити заяву представника ОСОБА_1 № 17/02-26 від 18.02.2026 року (вх. № 01-32/273/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 633 041,34 грн у справі №902/1371/24.

2. Задоволити заяву представника ОСОБА_1 № 18/02-26 від 18.02.2026 року (вх. № 01-32/274/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 92 598,00 грн у справі №902/1371/24, повністю.

3. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул. Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226; код ЄДРПОУ 00496573) в загальному розмірі 725 639,34 грн., з яких: 633 041,34 грн (618 879,74 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 14 161,60 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів) та 92 598,00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів, у справі № 902/1371/24.

4. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Панченку Р.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по справі № 902/1371/24.

5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: представнику ТОВ "ГРОУ СІДС" та ТОВ "АГРО ЕКСПЕРТ" Нагірняк Я.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" - dpdg496573@gmail.com; Національній академії аграрних наук України - prezid@naas.gov.ua, secretar@naas.gov.ua; арбітражному керуючому Панченку Р.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) - info@kv.minjust.gov.ua; Хмельницькому міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України - bankrutvn@gmail.com; Туйчеву В.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; представнику ТОВ "Агро Віз" адвокату Сташку П.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; представнику Дмитренка Р.М., адвокату Левицькій-Корчун В.І. - ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.