Рішення № 13600228, 31.01.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.11

Справа № 15/173-10.

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Центролит», м. Суми

про стягнення 92 965 грн. 37 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з‘явився

Від відповідача: Анісімов В.І., довіреність №5/2542 від 09.09.2010р.

В судовому засіданні 20.01.2011р. оголошувалась перерва до 31.01.2011р. о 11 год. 00 хв.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 92 965 грн. 37 коп. заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р., а саме: 14 752 грн. 36 коп. основний борг, 73 544 грн. 53 коп. пені, 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат.

В судове засідання 06.01.2011р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог №18-7/17 від 05.01.2011р., в якій він вказав, що 10.12.2010р. відповідач частково погасив існуючу заборгованість, сплативши суму основного боргу в розмірі 4 752 грн. 36 коп. Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р., а саме: 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 73 544 грн. 53 коп. пені, 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

В судове засідання 20.01.2011р. представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог №18-7/96 від 19.01.2011р. в якому зазначив, що враховуючи те, що господарським судом Сумської області порушено справу про банкрутство відповідача №6/227-09, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р., а саме: 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Також в судовому засіданні 20.01.2011р. представником позивача було подано заяву про часткове повернення державного мита №18-7/105 від 19.01.2011р., в якій він просить суд повернути частину надмірно сплаченого державного мита в розмірі 782 грн. 97 коп.

В даному судовому засіданні представник відповідача усно пояснив, що уточнені позовні вимоги щодо стягнення заборгованість по договору №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р., а саме: 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат, відповідач визнає в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення, виконавець (позивач) зобов’язується надавати споживачеві (відповідач) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 10 договору споживач (відповідач) до 10 числа розрахункового місяця сплачує виконавцю (позивачеві) вартість послуг, визначену відповідно до додатку №1 до договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового місяця).

Строк дії договору визначений п. 33 договору, а саме: договір укладається на 1 рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено іншій стороні про розірвання або необхідність перегляду договору.

Матеріалами справи, зокрема актами прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р., від 30.04.2010р. підтверджується факт передачі відповідачеві теплової енергії загальною вартістю 155 274 грн. 24 коп. за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. (а.с. 24-29). Вказані акти підписані повноважними представниками позивача та відповідача і скріплені печатками сторін.

Відповідачем вказана сума заборгованості за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. була сплачена частково у розмірі 140 521 грн. 88 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 14 752 грн. 36 коп.

В судове засідання 06.01.2011р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог №18-7/17 від 05.01.2011р., в якій він вказав, що 10.12.2010р. відповідач частково погасив існуючу заборгованість, сплативши суму основного боргу в розмірі 4 752 грн. 36 коп. Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р., а саме: 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 73 544 грн. 53 коп. пені, 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

В судове засідання 20.01.2011р. представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог №18-7/96 від 19.01.2011р. в якому зазначив, що враховуючи те, що господарським судом Сумської області проти відповідача порушено справу про банкрутство, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р., а саме: 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Таким чином відповідно до уточнених позовних вимог, заборгованість відповідача по основному боргу перед позивачем складає 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, вимоги позивача визнає повністю, тому вимоги позивача щодо стягнення 10 000 грн. 00 коп. боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Також, згідно клопотання про уточнення позовних вимог, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору про надання послуг з централізованого опалення №ВЖ2-6/303 від 01.10.2006р., позивач просить стягнути з відповідача 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене, і оскільки відповідачем вимоги позивача визнані в повному обсязі, позовні вимоги стосовно стягнення 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Представником позивача було подано заяву про часткове повернення державного мита №18-7/105 від 19.01.2011р., в якій він просить суд повернути частину надмірно сплаченого державного мита в розмірі 782 грн. 97 коп., оскільки 10.12.2010р. у день подачі позовної заяви про стягнення заборгованості до господарського суду Сумської області відповідач частково погасив існуючу заборгованість, сплативши суму основного боргу – 4 752 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Тому, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про часткове повернення державного мита в розмірі 782 грн. 97 коп., оскільки при поданні позовної заяви позивачем була заявлена сума до стягнення у розмірі 92 965 грн. 37 коп. і ним було вірно сплачено розмір державного мита у сумі 929 грн. 66 коп.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Центролит» (40020, м. Суми, вул. Брянська, 1, код 00217875) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 380 грн. 03 коп. – 3% річних та 3 288 грн. 45 коп. інфляційних витрат, 146 грн. 69 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» №18-7/105 від 19.01.2011р. про часткове повернення державного мита в розмірі 782 грн. 97 коп. – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили та за наявності заяви позивача про його видачу.

СУДДЯ О.Ю. Резніченко

Повне рішення cкладено 01.02.2011р.