Рішення № 136000587, 07.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6978/25

н/п 2/953/325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті 17.06.2021 та збережені грошові кошти в сумі 12 000,00 євро, що відповідно до курсу Національного банку України євро до гривні на день складання позову становить 590 160,00 грн., та 3 % річних від суми безпідставно набутих та неповернених грошових коштів, за період з 18.06.2021 до моменту подання позову у розмірі - 1515,95 євро, що відповідно до курсу Національного банку України євро до гривні на день складання позову становить 74554,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у червні 2021 року між ним та відповідачем була досягнута усна домовленість про надання відповідачу грошових коштів у сумі 12 000,00 євро в позику на придбання дому у Словаччині, з умовою повернення цих коштів до кінця 2024 року. 16.06.2021 на виконання усної домовленості він, зі своєї банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 здійснив безготівковий SWIFT-переказ грошових коштів на рахунок Відповідача - ОСОБА_2 НОМЕР_2 в TATRA BANKA A.S. Братислави у сумі 12 000,00 євро, що в еквіваленті до національної валюти на момент здійснення переказу становило 397 017,07 грн. (триста дев`яносто сім тисяч сімнадцять гривень 07 коп). SWIFT переказ був проведений банком 17.06.2021 за протоколом номер SW24L616O65442. У зв`язку із тим, що він знав ОСОБА_2 давно, письмовий договір позики щодо надання вищевказаних грошових коштів між ними не укладався, надання розписки про отримання позики у сумі 12 000,00 євро він не вимагав від ОСОБА_2 і така розписка відсутня. За рахунок, у тому числі позичених ним коштів, цивільна дружина ОСОБА_2 ОСОБА_5 за 250 тисяч євро придбала собі будинок у Словаччині за адресою: Mlynska ulica 509/5, 930 21 Jahodna, Словаччина. За період з 16.06.2021 по теперішній час відповідач жодної суми в повернення наданих коштів не заплатив, розписку про отримання грошових коштів у позику не написав, від укладання письмового договору позики ухиляється. За таких обставин, він звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, а також 3 % річних за період з 17.06.2021 до моменту подання позову на підставі положень ст.ст. 1214, 625 ЦК України.

04.07.2025 вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зубу Г.А.

07.07.2025 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 07.07.2025.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

11.07.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

11.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.07.2025 у задоволенні заяви позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

27.08.2025 до суду від представника відповідача адвоката Розумної О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На обгрунтування відзиву представник посилається на те, що ОСОБА_2 є власником та кінцевим бенефіціаром щодо ТОВ «АзовоЧорноморська адміністративна компанія» ЄДРПОУ 40578993 та Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ (код 23915446), ОСОБА_4 понад 10 років, зокрема у 2020 та 2021 роках, працював у вказаній компанії. Також, інтереси ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» тривалий час представляв адвокат Орлов Олександр Олександрович. В ході консультацій адвокат Орлов О.О. запевнив Відповідача та членів його родини, що на території Словацької Республіки діють обмеження з переказів особистих коштів через відкриті рахунки українського банку, згідно яких один раз на місяць одна особа може здійснити переказ коштів в сумі, що не перевищує 11 800 -12 000 Євро. В 2021 році сім`я Відповідача вирішила придбати будинок в Словаччині, на що необхідні були значні кошти. З метою переказу особистих коштів з України до Словаччини ОСОБА_2 звернувся до кількох працівників свого підприємства ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», в тому числі до адвоката Орлова О.О. та ОСОБА_4 , з проханням надати дружню послугу, а саме: отримати від нього готівкові кошти та внести їх на свій рахунок, конвертувати у євро та здійснити переказ на ім`я його «цивільної дружини» - ОСОБА_5 або її сина - ОСОБА_6 або його самого. ОСОБА_2 особисто надав всім особам, в тому числі ОСОБА_4 свої особисті кошти (в гривні) в сумі, що дорівнювала еквіваленту 11 8000-12 000 євро на кожен переказ, повідомив реквізити відповідних банківських рахунків. і попросив здійснити переказ. Відповідно до переказу SWIFT 17.06.2021 року ОСОБА_4 зі своєї картки АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 переказав на картку ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 12 000 Євро. Внаслідок подібних дій члени родини ОСОБА_2 також отримали наступні перекази на суму 11 800,00 євро кожен: - на ім`я ОСОБА_6 : 31.05.2021 від ОСОБА_2 ; 01.06.2021 від ОСОБА_7 ; 02.06.2021 від ОСОБА_8 ; 03.06.2021 від ОСОБА_9 ; - на ім`я ОСОБА_5 : 26.05.2021 від ОСОБА_10 ; 28.05.2021 від ОСОБА_11 ; 01.06.2021 від ОСОБА_12 ; 04.06.2021 від ОСОБА_9 . В призначенні всіх вказаних платежів вказано «private transfer tofriend», тобто приватний переказ для друга. Зазначає, що ні відповідач, ні члени його родини не укладали з позивачем жодних договорів позики, а позивач не надав доказів , що кошти переведені ним на рахунок Відповідача були ним саме позичені, а не переведені з іншою метою. Дружній переказ коштів не є забороненим Законом, він не передбачає укладання договору або правочину для його здійснення, не існує норми права яка передбачає скасування такого переказу, визнання його недійсним і не свідчить, що у набувача коштів була відсутня законна правова підстава в їх отримані. Зазначає, що грошові кошти, які були переведені ОСОБА_4 на рахунок Відповідача, не були його власними коштами - це були особисті кошти самого ОСОБА_2 , які він попередньо надав Позивачу для здійснення відповідного переказу, а отже ОСОБА_4 не може визнаватись потерпілою особою виходячи із приписів ст. 1212 ЦК України, так як він виступив лише посередником між власником коштів - ОСОБА_2 і зарахуванням таких коштів на відповідний рахунок власника.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2025 за клопотанням представника відповідача витребувано у АТ КБ «Приватбанк», відомості про руху коштів (виписки) по рахунку картки № НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_3 ), що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , протягом періоду з 01.05.2021 по 18.06.2021, а саме: інформацію щодо балансу вказаної банківської картки (рахунку) та повний рух (виписку) коштів (внесення та списання) грошових коштів з вказаної картки (рахунку).

02.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить позов задовольнити, зазначивши, що відповідачем не надано доказів того, що саме йому належить право власності на грошові кошти в еквіваленті 12 000,00 євро на банківському рахунку позивача. Вважає, що має наявність факту зменшення коштів позивача, оскільки з його особистого рахунку вибула сума коштів, в еквіваленті 12 000,00 євро. Також наявні докази зарахування такої ж кількості коштів на рахунок Відповідача через банківський переказ. Відтак, відбулося зменшення майна Позивача та прямий відповідний приріст майна у Відповідача, що входить до предмету доказування у справі про стягнення безпідставно набутих коштів. При цьому зазначені кошти не наділені індивідуальними ознаками, які б дозволяли беззаперечно стверджувати про їх належність до власності Відповідача, а ОСОБА_2 не надав жодних доказів того, що ОСОБА_4 був зобов`язаний виконувати умови доручення шляхом отримання коштів від ОСОБА_2 та переказу їх зі свого власного рахунку на рахунок ОСОБА_2 у Словаччину.

08.09.2025 до суду від представника відповідача адвоката Розумної О.О. надійшли заперечення, в яких вона просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих, що переведені ним кошти на рахунок відповідача були саме позичені, а не переведені з іншою метою.

16.09.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він заперечує, щодо доводів викладених представником відповідача у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

16.09.2025 до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла запитувана інформація, на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2025, а саме виписка по рахунку картки № НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_3 ), за період з 01.05.2021 по 18.06.2021.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиву на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що ОСОБА_4 був співробітником її чоловіка ОСОБА_2 . У 2021 році вони з чоловіком вирішили придбати будинок у Словаччині. Для цього потрібно було перевести гроші в Словаччину для купівлі будинку. Вони шукали можливість перевести власні кошти на рахунки в Татра банку в Словаччині. З метою переказу частки особистих коштів з України до Словаччини її чоловік звернувся до ОСОБА_4 , з проханням надати дружню послугу, а саме: отримати від нього готівкові кошти та внести їх на свій рахунок, конвертувати у євро та здійснити переказ на його ім`я.

Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що ОСОБА_4 це працівник на фірмі ОСОБА_2 . Необхідність переказу грошей виникла через купівлю будинку в Словаччині, оскільки були обмеження для відправки коштів, звертались до працівників фірми для переказу коштів. Кошти, які переказували належали ОСОБА_2 , а до ОСОБА_4 звертались за допомогою переказу. Перекази здійснювались на його, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 рахунки. Зобов?язальних відносин щодо повернення коштів не було.

У судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_2 , який повідомив суду, що ОСОБА_4 довго працював в його компанії, на час звільнення був виконавчим директором, та він багато чого йому довіряв. Коли вирішили, що потрібно купити будинок в Словаччині, потрібно було вирішувати яким способом переказувати гроші. Багато його співробітників погодились переказати його гроші на рахунок Татра банку в Словаччині. Він також звернувся до ОСОБА_4 , з проханням надати дружню послугу, а саме: отримати від нього готівкові кошти у гривні та внести їх на свій рахунок, конвертувати у євро та здійснити переказ на його ім`я. В подальшому ОСОБА_4 здійснив відповідний переказ.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, ОСОБА_4 відкрито рахунок та отримано карту у АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до виписці по картці/рахунку № НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_3 ), належній ОСОБА_4 , 16.06.2021 здійснений переказ на суму 397017, 07 грн.

В матеріалах справи наявний протокол swift переказу ПриватБанку, виклад відомостей якого здійснений на англійській мові.

26.06.2025 ОСОБА_4 спрямована вимога ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, відповідно до якої позивач запропонував відповідачу до 03.07.2025 повернути грошові кошти в розмірі 12000,00 євро.

Отже, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 зазначив, що у червні 2021 року між ним та відповідачем була досягнута усна домовленість про надання відповідачу грошових коштів у сумі 12 000,00 євро в позику на придбання дому у Словаччині, з умовою повернення цих коштів до кінця 2024 року, однак відповідач кошти не повернув, а тому підставою для стягнення визначеної суми коштів є ст. 1212 ЦК України, як стягнення безпідставно набутих коштів.

Так, Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тобто, безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_2 кошти у розмірі 12000 євро, знаючи, що між ним та відповідачем було відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

Крім того, в призначенні вказаного платежу вказано «private transfer tofriend», тобто приватний переказ для друга ОСОБА_13 , що підтверджується нотаріально засвідченим перекладом вказаного платіжу, наданим до суду.

При цьому, позивач не був позбавлений можливості в призначені платежу зазначити підставу, як надання грошових коштів у позику.

Отже позивачем на надано до суду доказів, підтверджуючих, що кошти перераховані ним на рахунок відповідача були ним позичені, а не перераховані з іншою метою.

Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти відповідачу внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо надання грошових коштів у позику, проте він здійснив цей платіж, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Крім того, позивачем не надано доказів, що відповідач набув грошові кошти за його рахунок, тобто збагатився, оскільки суд приймає до уваги посилання відповідача, що грошові кошти належали саме йому, та він надав ОСОБА_4 свої особисті кошти (в гривні) в сумі 12 000 євро, повідомивши реквізити відповідного банківського рахунку і попросивши здійснити на нього переказ, що підтверджується також показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_2 є власником та кінцевим бенефіціаром ТОВ «АзовоЧорноморська адміністративна компанія» ЄДРПОУ 40578993, із статутним капіталом 10000000 грн., та Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ (код 23915446), із статутним капіталом 276700000 грн., отримував доходи, тобто мав на час проведення переказів грошові кошти у відповідному розмірі.

З виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку належному ОСОБА_4 за період з 01.05.2021 по 18.06.2021 вбачається, що 16.06.2021 ним було зараховано на картку грошові кошти у загальному розмірі 400000 грн., які у той же день були перераховані на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 397017, 07 грн.

Крім того, з метою переказу особистих коштів з України до Словаччини на придбання будинку ОСОБА_2 звернувся до кількох працівників свого підприємства ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», в тому числі до ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Внаслідок подібних дій члени родини ОСОБА_2 також отримали наступні перекази на суму 11 800,00 євро кожен: - на ім`я ОСОБА_6 : 31.05.2021 від ОСОБА_2 ; 01.06.2021 від ОСОБА_7 ; 02.06.2021 від ОСОБА_8 ; 03.06.2021 від ОСОБА_9 ; - на ім`я ОСОБА_5 : 26.05.2021 від ОСОБА_10 ; 28.05.2021 від ОСОБА_11 ; 01.06.2021 від ОСОБА_12 ; 04.06.2021 від ОСОБА_9 . В призначенні всіх вказаних платежів вказано «private transfer tofriend», тобто приватний переказ для друга.

Вказані відомості також підтверджується відповідними платіжними дорученнями, з нотаріально засвідченим перекладом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття78 ЦПК України).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 590160 грн. та 3% річних у розмірі 74554, 42 грн. відсутні.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ