Рішення № 136000551, 27.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2079/23

Провадження № 2/953/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання - Панченко Л.В.

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Загорулько Євген Олегович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бородіна Євгенія Анатоліївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , в якому просить:

- скасувати рішення Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45346952 від 04.02.2019, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 404 кв.м., житловою площею 286.8 кв.м;

- визнати недійсним Договір дарування від 13.02.2019, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С., зареєстрований у реєстрі за № 466, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 404 кв.м., житловою площею 286,8 кв.м;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45503506 від 13.02.2019, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 404 кв.м., житловою площею 286,8 кв.м.

Вимоги позову позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що йому на підставі свідоцтва, виданого 09.06.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою І.М. за реєстраційним № 1051, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , а відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку (під`їзд 1, поверх 4).

Позивач зазначає, що відповідно до листа Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 22.03.2018 № ПУБЛ-11/0/236-18 в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, розміщеному на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції України («www.dabi.gov.ua». розділ «реєстр дозвільних документів»), відсутня інформація стосовно об`єктів будівництва на даху за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до інформації Департаменту житлового господарства ніяких документів дозвільного, погоджувального чи іншого характеру, пов`язаних із будівництвом вказаного об`єкту нерухомості не надавалося.

10.04.2018 під час комісійного обстеження житлового будинку АДРЕСА_4 встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_4 , 4-х поверховий, 6-ти під`їзний, 1932 року будівництва. Квартира АДРЕСА_5 розташована на 4-му поверсі, у третьому під`їзді, двокімнатна, ізольована, приватизована загальною площею приблизно 48 м2. У житловій кімнаті, площею приблизно 18 м2, на підвісній стелі, обклеєній шпалерами, спостерігаються сліди залиття з обваленням гіпсокартону площею приблизно 4 м2. На стінах обклеєних шпалерами спостерігаються сліди залиття з відшаруванням шпалер, площею приблизно 16 м2, також спостерігається обвалення штукатурного шару до цегли і до дранки на міжкімнатних перегородках загальною площею приблизно 16 м2. На несучій стіні з боку АДРЕСА_4 біля вікна і на стіні сходової клітки під`їзду спостерігається поздовжня тріщина з 4-го по 2-й поверх з кроком розкриття приблизно 2 мм. З огляду на несанкціоновані зміни конструктиву покрівлі власником квартири АДРЕСА_3 , залиття квартири АДРЕСА_5 відбулося через відсутність герметичного примикання покрівельного покриття з жолобами і звисами над квартирою. Наведене зафіксовано Актом від 10.04.2018 № 290. складеним КП «Жилкомсервіс».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 20.09.2021 № 275709758 власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 20.09.2021 № 275711212, - власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

Позивач вказує, що 04.02.2019 під час комісійного обстеження житлового будинку АДРЕСА_4 встановлено обставини, аналогічні встановленим 10.04.2018, про що КП «Жилкомсервіс» складено відповідний Акт.

Відповідно до листа Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради від 26.08.2021 № ПУБЛ-112/0/236-21, інформація про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів в експлуатацію, у Реєстрі будівельної діяльності щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_4 відсутня. Будь-які документи стосовно зазначеного об`єкта у Департаменті відсутні.

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, містобудівні умови та обмеження для проектування будь-яких об`єктів на даху під`їздів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , З у будинку АДРЕСА_4 не надавались.

Відповідно до інформації Адміністрації Київського району Харківської міської ради, у результаті комісійного обстеження житлового будинку АДРЕСА_4 , за участю спеціалістів дільниці № 12 КГІ «Жилкомсервіс» встановлено, що власником квартири АДРЕСА_7 раніше були розпочаті роботи з облаштування мансардного «приміщення на горищному поверсі над під`їздами № 1-2 вищезазначеного житлового будинку без дозвільних документів на будівництво».

Спеціалістами дільниці № 12 КП «Жилкомсервіс» за фактом самовільного будівництва сформовано та передано документи щодо самочинного будівництва до Відділу самовільного будівництва КП «Жилкомсервіс» для подальшої роботи і передачі до Юридичного Департаменту Харківської міської ради, та складено протокол про адміністративне правопорушення.

Також, позивач вказує, що він звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні належним йому на праві власності майном, зобов`язавши ОСОБА_4 привести у попередній стан, тобто такий, який існував до початку здійснення будівництва об`єкту нерухомості на даху під`їздів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 , - шляхом його знесення.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.12.2021 за даним позовом відкрито провадження у справі .

Разом із цим, звертаючись до суду із позовом, що розглядається, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_4 своїми протиправними діями, що виявляються у самочинному будівництві об`єкту нерухомості на даху під`їзду №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 , порушує його право приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 у цьому ж будинку, та його право спільної сумісної власності на майно даного багатоквартирного будинку.

Позивач вважає, що вказані вище роботи, пов`язані із надбудовою об`єкту нерухомості, проводилися без права на виконання будівельних робіт та без належно ствердженого проекту, що є самочинним будівництвом, суперечить суспільним інтересам, порушують права інших осіб, впливають на міцність окремих конструктивних елементів і безпечність та загрожують життю й здоров`ю людини, та, відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, є безумовною підставою для зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, знести зазначений об`єкт будівництва. Тобто, це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови, а порушене право позивача захищено у інший спосіб.

Так, Законом України, який введений державою для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Позивач вказує, що докази про наявність дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку у відповідача відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, при проведенні будівельних робіт з будівництва спірного об`єкту нерухомості порушені наступні нормативно-правові акти, а саме: ДБН А.2.2-3-2012, яким встановлено порядок розробки, узгодження та затвердження проектної документації на нове будівництво та реконструкцію будівель та споруд, а також визначено, що будівництво починається після затвердження проектної документації; ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», якою передбачено, що будівництво об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої, виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт; ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої, експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється; ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», відповідно до якої, при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», згідно якої будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища га якнайкращих умов життєдіяльності людини; вимоги інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, в тому числі вищенаведених.

Тому, позивач вважає, що самочинне будівництво, що здійснено з численними порушеннями державних будівельних норм, стандартів та правил, посягає на встановлений порядок та основні засади регулювання містобудівної діяльності та забезпечення безпеки інших осіб у процесі використання нерухомого майна за цільовим призначенням.

Також, позивач вказує, що згідно довідки ТОВ «ГАЛИЦЬКА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НЕРУХОМОСТІ», загальна площа квартири збільшена з 49.7 кв.м. до 404,0 кв.м, у зв`язку із уточненням лінійних розмірів кімнат при поточній інвентаризації за рахунок приєднання виходу на покрівлю 4-го поверху, що раніше не входило до площі квартири, та влаштування антресолі не є самовільним, згідно Постановою КМУ № 406 від 07.06.2017 «Про перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання», та після закінчення яких, об`єкт не підлягає прийнято в експлуатацію.

Тобто, дана довідка стала підставою для реєстрації права власності на даний об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.01.2019 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 175687136301, номер запису про право власності: 30126757.

Проте, пунктом 3 Примітки Постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 передбачено, що виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та відповідно до розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації.

Проте, у різних джерелах антресоль згадується, як площадка усередині приміщення, настил під стелею (відкритий чи закритий) для зберігання речей. Антресоль - 1. Папівповерх, розташований між двома поверхами або збудований у об`єм основного поверху для збільшення корисної площі приміщення; Антресоль (англ.: entresol; mezzanine)" згадується у нормативному документі ДБН В.2.2-15-2005. Житлові будинки. Теги: ПРОСТІР, ДБП В.2.2-15-2005, поверх, антресоль. ДБН В.2.2-23:2009; Антресолі напівповерх, розташований між двома поверхами або вбудований зі об`єм основаного поверху для збільшення корисної площі приміщення. ДБП В.2.2-23:2009.

Тобто, у даному випадку очевидним є, що на даху під`їзду №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 побудовано новостворений об`єкт самовільного будівництва, що має всі ознаки самостійного об`єкту нерухомого майна, а не антресоль.

Позивач вказує, що ОСОБА_4 самочинним будівництвом, вчиненням реєстраційних дій та укладанням угод стосовно об`єкту самочинного будівництва порушує, гарантоване Конституцією України, його право власності, завдаючи своїми протиправними діями значної матеріальної та моральної шкоди, яка виявляється у перенесеному стресі, нервових перевантаженнях. Через пошкодження майна, його позбавлено можливості належним чином користуватися власністю, ним докладено податкових зусиль для організації свого життя, зокрема такі обставини призвели до порушення його життєвого укладу.

Так, під час, так званої «легалізації» об`єкту самочинного будівництва державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45346952 від 04.02.2019, про реєстрацію права власності на квартиру, 4-кімнатну, загальною площею (кв.м.): 404, житловою площею (кв.м.) 286.8, за адресою: АДРЕСА_10 за ОСОБА_2 .

У подальшому, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено Договір дарування від 13.02.2019. посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С., зареєстрований у реєстрі за № 466, відповідно до п. 1 якого Дарувальник (в особі представника) передає Обдарованому безоплатно у власність квартиру АДРЕСА_1 , а Обдарований цей дарунок приймає. Загальна площа квартири становить 404 кв.м., житлова площа - 286.8 кв.м. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45503506 від 13.02.2019 про реєстрацію права власності на квартиру, 4-кімнатну, загальною площею (кв.м.): 404. житловою площею (кв.м.) 286.8, за адресою: АДРЕСА_10 за ОСОБА_4 .

Позивач вважає, що саме цими рішеннями та правочинами порушено його права, оскільки об`єкт самочинного будівництва, який має всі ознаки окремого об`єкту нерухомого майна, було протиправно включено до складу квартири АДРЕСА_7 , що фактично унеможливлює поновлення порушених прав позивача. Отже, в даному випадку належним та ефективним способом захисту є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та визнання недійсним Договору.

Крім того, у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого чайна, не набуває права власності на нього. Тобто, об`єкт нерухомого майна, створений внаслідок самочинного будівництва не може бути предметом Договору, що тягне за собою необхідність визнання останнього недійсним в судовому порядку.

При цьому, абзацом 2 частини 3 статті 26 Закону України № 1952-1V передбачено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Ухвалення судом рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з підстав, наведених у його обґрунтування.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 просить задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на обставини, наведені ним у позові.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цим судовим рішенням витребувано: з Департаменту реєстрації Харківської міської ради засвідчену належним чином копію реєстраційної справи на квартиру, 4-кімнатну, загальною площею (кв.м.): 404, житловою площею (кв.м.) 286.8, за адресою: АДРЕСА_10 ; у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. засвічену належним чином копію договору дарування, укладеного 13.02.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за № 466, та документів, на підставі яких вчинено даний правочин.

Ухвалою Київського районного суду с. Харкова від 31.03.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та вжито заходів забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_4 вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа квартири становить 404 кв.м., житлова площа - 286.8 кв.м., що належить ОСОБА_4 ), та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа квартири становить 404 кв.м., житлова площа - 286.8 кв.м., що належить ОСОБА_4 ).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.05.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НЕРУХОМОСТІ» завірені належним чином копії документів, що стали підставою видачі довідки, складеної за результатами обстеження 13.12.2018 (експерт Бідна Г.В.) квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.07.2023, яка набрала законної сили 24.04.2024, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу (стосовно об`єкту будівництва на даху під`їздів №№ 1, 2, АДРЕСА_8 ), на вирішення якої коло запитань. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 провадження у справі поновлено, у зв`язку із надходженням цивільної справи на адресу суду разом із листом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені Засл. професора М.С. Бокаріуса" про неможливість проведення судової будівельно-технічної експертизи № 21545.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.02.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та витребувано з Першої Харківської міської державної нотаріальної контори інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину після смерті відповідача ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В. завірену копію спадкової справи за № 23/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заведеної 12.08.2024.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.08.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та замінено померлого 16.02.2024 відповідача ОСОБА_4 його правонаступником - ОСОБА_3 , в особі її законного представника ОСОБА_5 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.08.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та витребувано: з Департаменту реєстрації Харківської міської ради інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; з Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції завірену копію актового запису про народження ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Загорулька Є.О. та замінено правонаступника відповідача у справі ОСОБА_3 , в особі її законного представника ОСОБА_5 , відповідачем ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Загорулько Є.О. про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Такий висновок суду мотивований тим, що матеріали цивільної справи містять достатній обсяг документів, що стосуються предмету доказування, відтак, відсутні підстави у повторному призначенні судової експертизи, яка не проведена з причини, що не залежали від суду.

Цим же судовим рішенням закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Аргументи сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Загорулько Є.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив задовольнити з підстав, наведених у заявах по суті.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бородіна Є.А. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість його вимог.

Судовий розгляд цивільної справи, за погодженням із учасниками справи, проведений за відсутності сторін, у зв`язку із належним їх повідомленням, та викликом відповідача ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання у справі в порядку визначеному ст. 12-1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

4. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_6 , який допитаний у судовому засіданні пояснив про обставини самочинного будівництва на даху під`їзду №№ 1, 2, АДРЕСА_8 , дійшов наступного висновку.

Статтею 2 ЦПК України унормовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку із позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17-ц, від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц та від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду 18.10.2023 у справі № 300/808/19, від 07.12.2023 у справі № 363/2300/20, від 13.12.2023 у справі № 753/8710/21).

Крім того, у постанові від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)). Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно правових висновків, які були висловлені у п. 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Судом встановлено, що, звертаючись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_1 просить:

- скасувати рішення Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45346952 від 04.02.2019, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 404 кв.м., житловою площею 286.8 кв.м;

- визнати недійсним Договір дарування від 13.02.2019, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С., зареєстрований у реєстрі за № 466, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 404 кв.м., житловою площею 286,8 кв.м;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45503506 від 13.02.2019, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 404 кв.м., житловою площею 286,8 кв.м.

Проте, позивачем ОСОБА_1 не залучено до участі у справі в якості відповідачів державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, яка здійснила таку державну реєстрацію.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що незалучення позивачем до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Крім того, слід зауважити, що у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 не вказує, які саме права та законні інтереси, як заінтересованої особи, порушені при укладенні між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Договору дарування від 13.02.2019, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С, а лише зазначає, що ОСОБА_4 не реалізував своє право на введення в експлуатацію об`єкту нерухомості шляхом звернення до компетентних органів.

Суд зауважує, що позов про визнання договору недійсним може подавати одна зі сторін договору або будь-яка інша заінтересована особа, яка має конкретний майновий інтерес та чиї права порушені внаслідок укладення договору. Заінтересована особа повинна довести суду, що її права порушені, і що визнання договору недійсним відновить її майнові інтереси. Така особа повинна довести суду, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені договором, а визнання договору недійсним призведе до відновлення її майнових інтересів.

Постановою Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 зазначено, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Особа може бути визнана добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження.

З огляду на вимоги ст.ст. 2, 5 ЦПК України, об`єктом судового захисту є не будь-який законний інтерес, а лише порушений, тобто, судовому захисту підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: незаконність інтересу його суперечність Конституції, законам України, принципам права; не правовий характер вимог вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Як установлено судовим розглядом, вимоги позивача ОСОБА_1 стосуються не переходу права власності на майно, а фактичних дій з майном, яке позивач вважає самовільним будівництвом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 4 та ч. 7 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Слід зауважити, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована .

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору.

При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину.

Відтак, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , якими він просить визнати недійсним Договір дарування від 13.02.2019, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С., зареєстрований у реєстрі за № 466, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Інші доводи і заперечення сторони позивача ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди із будівництвом окремого об`єкту нерухомого майна на даху під`їздів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 , усуненням перешкод у користуванні належним йому на праві власності майном, не стосуються предмета доказування у даній справі, та на означений висновок суду не впливають.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

5. Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання даного позову і заяви про вжиття заходів забезпечення позову, слід компенсувати за рахунок позивача.

6. Заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 9 та ч. 10 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2023 заходи забезпечення даного позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 12, 81, 141, 158, 263-254 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - відмовити.

Вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2023 заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа квартири становить 404 кв.м.. житлова площа - 286.8 кв.м., що належить ОСОБА_4 ) та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа квартири становить 404 кв.м., житлова площа - 286.8 кв.м., що належить ОСОБА_4 ), - після набрання законної сили рішенням суду скасувати.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача адвокат Загорулько Євген Олегович, адреса: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Бородіна Євгенія Анатоліївна, адреса: м. Харків, м-н Конституції, 21/2, РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя Ю.Ю. Власова