Рішення № 136000412, 27.04.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/2281/25 Провадження № 2/613/282/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/2281/25, провадження № 2/613/282/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4903781 від 20.08.2024 у розмірі 91 297,56 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.08.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4903781.

У кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови, зокрема щодо розміру кредиту, строку кредитування, відсотків за користування кредитом.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та у повному обсязі, а саме надало позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 17.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.02.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Представник ТОВ «Українські фінансові операції» в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі представника ТОВ «Українські фінансові операції», не заперечував проти ухвалення заочного рішення, позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась шляхом направлення рекомендованої кореспонденції. Відповідач причину неявки суду не повідомила, відзив на позов не подавала, заяви про розгляд справи без її участі не надходило.

Крім того, про місце, дату та час слухання справи відповідач повідомлена належним чином, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 20.08.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4903781 за допомогою ІТС, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний застосунок «Credit7». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 57611 20.08.2024 об 11.02 год., який, згідно з п.п.9.7.1. Договору, направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений у цьому Договорі /а.с.21-31/.

Умовами Договору передбачено, що сума кредиту становить 22 000,00 грн., строк кредитування 360 днів, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.2., 1.3., 1.8).

Відповідно до п.п. 1.2.1. Договору, за взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Відповідно до п.п. 1.3.1., 1.3.2. Договору, строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом підписання Сторонами додаткового договору до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.

У Клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі звернення до Товариства із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Згідно з п. 1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1 %.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 20.08.2024 або 21.08.2024.

Згідно з п. 4.4. Договору, у разі затримання Клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу Клієнта, зазначену в Договорі (або окремо надану Клієнтом Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контакті дані Клієнта, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Клієнтом), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання Клієнтом повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення.

В даному випадку Клієнт повинен здійснити повне дострокове повернення (виплату)кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня одержання від Товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду Клієнт усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф:

у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Відповідно до п. 9.9.Договору, підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, зокрема що:

- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування;

- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Крім того, в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором 14627 /а.с.18-20/.

Згідно з повідомленням директора ТОВ «ПЕЙТЕК», між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 20.08.2024 об 11.04 год. в сумі 22 000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 /а.с.41/.

Крім того, на виконання ухвали суду від 25.02.2026 про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надало суду повідомлення, згідно з яким на ім`я гр. ОСОБА_4 емітовано карту № НОМЕР_2 . По вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 22 000,00 грн. за період з 20.08.2024 по 25.08.2024.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

02.06.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» уклали Договір факторингу № 02-1/06/2025 /а.с.68-72/, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1. п. 1 договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2 та надходження Ціни продажу у повному обсязі.

02.06.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Українські фінансові операції» право вимоги за кредитними договорами щодо 3620 боржників на суму 51 941 209,44 грн. /а.с.73/.

Крім того, ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» підписали Акт прийому-передачі інформації згідно з Реєстром боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 /а.с.77/.

Додаток № 1 до Договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 (реєстр боржників) містить відомості про боржника ОСОБА_2 , кредитний договір № 4903781, загальна сума заборгованості 84 587,57 грн. /а.с.51-52/.

Відповідно до Платіжної інструкції № 11185, № 257 платник ТОВ «Українські фінансові операції» здійснило переказ коштів на рахунок отримувача - ТОВ «Лінеура Україна» як сплату за договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 /а.с.88,102/.

03.06.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Українські фінансові операції» /а.с.37/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4903781 від 20.08.2024.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Лінеура Україна», за період з 20.08.2024 по 02.06.2025 (по дату відступлення права грошової допомоги) відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 84 587,57 грн., з яких: 21999,99 грн. тіло кредиту, 53 237,58 грн. відсотки за користування кредитом / а.с.54-58/.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Українські фінансові операції», за період з 03.06.2025 по 14.08.2025 відповідачу нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 16060,00 / а.с.53/.

Суд звертає увагу, що відсотки за користування кредитом нараховані за відсотковою ставкою, відповідно до умов договору, та в межах строку кредитування.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, позовні вимоги не спростувала, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.

З п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано:

- копію Договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» з однієї сторони та адвокатом Дідух Є.О. з іншої сторони;

- копію заявки № 4903781 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4903781 від 20.08.2024, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 ;

- копію детального опису робіт (наданих послуг) № 4903781 від 30.10.2025 у справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 ;

- копію Акту № 4903781 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зідно з Договором № 01/08/2024-А від 01.08.2024, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4903781 від 20.08.2024, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 . Крім того, у вказаному акті зазначено вид наданих послуг, а також їх вартість, загальну суму гонорару за надання правової допомоги згідно цього Акту, яка складає 10 000,00 грн.

- копію рахунау на оплату № 4903781 від 31.10.2025.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22 вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надходило.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з положень ст.137, 141 ЦПК, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи ціну позову, перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, час, витрачений адвокатом на надання послуг, категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за відповідною формулою, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві також просив суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до частин 10, 11 статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновків про те, що нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період, протягом якого зобов`язання не виконується. Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Отже, норма частин 10, 11 статті 265 ЦПК України передбачає, що лише приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України. Натомість позивач просив обумовити у рішенні нарахування інфляційних витрат та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, нарахування яких не є предметом позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, вимога щодо зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних суперечить нормам Цивільного кодексу України та задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягенню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (місцезнаходження: 03045, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4903781 від 20.08.2024 у розмірі 91 297 (дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто сім гривень 56 копійок), судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень 00 копійок), а всього 103 719 (сто три тисячі сімсот дев`ятнадцять гривень 96 копійок).

В іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", місцезнаходження: 03045, місто Київ, вул.Набережно-Корчуватська, будинок 27, код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 27.04.2026.

Суддя