Рішення № 13600031, 14.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2011 р.

Справа № 15/89-10-2642

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе.

За участю представників:

від позивача – Басистий В.О.,

від відповідачів:

1) ТОВ „РАФ-Плюс” –Судейко В.А.,

2) ТОВ „Карго Сервіс” –Таргонський С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Еквіпмент” Лізинг Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” про стягнення 1 479 364,26 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СК Еквіпмент” Лізинг Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” грошових коштів у розмірі 1479364,26 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” умов договору лізингу № F19 від 19.09.2007 р. щодо оплати лізингових платежів, поручителем якого згідно договору поруки № G1/F19 від 19.09.2007 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс”.

При цьому позивач вказав на наступні обставини.

19.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” був укладений договір № F19, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу у володіння та користування на певний строк майно (сідельний тягач MAN TGA 18.463 FLS, у кількості 3 одиниць, 2003 року виробництва, серійні номери: WMAH01ZZZ3С164523; WMAH01ZZZ36164588; WMAH 1ZZZ4С165751) придбане у постачальника відповідно до встановлених ТОВ „Карго Сервіс” специфікацій та умов, а відповідач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати позивачу плату (лізингові платежі) та в кінці строку договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.

Згідно п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору F19 та договору поставки, постачальник ТОВ „Онікс" здійснило поставку сідельного тягача MAN TGA 18.463 FLS, у кількості 3 одиниць, 2003 р. виробництва, серійні номери: WMAH01ZZZ3С164523; WMAH01ZZZ36164588; WMAH 1ZZZ4С165751.

Так, позивач стверджує, що зазначене підтверджується договором поставки № 14 від 28.09.2007 р., актом прийому-передачі від 28.09.2007 р., видатковою накладною № 15 від 28.09.2007 р. та свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином та в строк.

Відповідно до розділу № 2 вказаного договору ціна договору включає в себе наступні платежі:

- операційний збір (одноразова плата за адміністрування) - 0% від ціни предмета лізингу, у т.ч. ПДВ;

- початковий лізинговий платіж: 40% бази обчислення лізингових платежів, у т.ч. ПДВ;

- щомісячні лізингові платежі, у т.ч. ПДВ;

- вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів у т.ч. ПДВ;

- відшкодування витрат пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу;

- відшкодування витрат, пов'язаних з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, інших витрат, які несе Позивач як власник предмета лізингу.

Відповідно до п.1.2. договору фінансового лізингу, загальна ціна предмету лізингу становить 1 227 280,59 грн. з ПДВ.

Згідно з п.2.3.8. договору щомісячні лізингові платежі, за винятком першого, підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця.

Так, позивач зазначає, що згідно ч. 2. ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання по сплаті лізингових та інших передбачених договором лізингу платежів 19.09.2007 року між ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, ТОВ „Карго Сервіс” та ТОВ „РАФ-Плюс” був укладений договір поруки № С1/Р19 від 19.09.2007 р.

Відповідно до умов п.1. договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за Договором лізингу № F19 від 19.09.2008 р., за яким останній зобов'язаний виконати усі фінансові зобов'язання (сплата лізингових платежів, залишкової вартості предмета лізингу, неустойки, зборів) у розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу.

Проте, за твердженнями позивача, не зважаючи на отримання предмету лізингу, ТОВ „Карго Сервіс” з січня 2009 р. почав ухилятися від виконання умов договору, не виконуючи свій обов'язок щодо оплати лізингових платежів.

Так, позивачем було виставлено рахунки на оплату відповідачем – ТОВ „Карго Сервіс” лізингових платежів, які не було оплачено в сумі 231810,00 грн., у т.ч.:

- рахунок фактура № 179/17/Р1936 від 25.01.2009 року - 36266,59 грн.;

- рахунок фактура № 707/18/Р19 від 25.02.2009 року - 44 568,02 грн.;

- рахунок фактура № 969/19/Р19 від 25.03.2009 року - 37 820,48 грн.;

- рахунок фактура № 1431/20/Р19 від 25.04.2009 року - 36 373,52 грн.;

- рахунок фактура № 1670/21/Р19 від 25.05.2009 року - 38 001,19 грн.,

- рахунок фактура № 2006/22/Р19 від 25.06.2009 року - 38 780,20 грн.

Відтак, позивач стверджує, що порушуючи свої договірні зобов'язання, ТОВ „Карго Сервіс” не сплатило зазначені вище лізингові платежі.

Таким чином загальна сума процентів за прострочення грошового зобов'язання, яка передбачена п. 2.3.12. договору, становить 429 533,42 грн. (28 876,29 грн. + 400 657,13 грн.)

Згідно з п. 7.7. договору лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, в тому числі не виконав в цей же строк зобов'язання щодо сплати початкового лізингового платежу.

Відповідно до п. 8.1. договору при відмові лізингодавця від договору згідно з п.п. 7.3., 7.7., дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення лізингодавця про відмову від Договору. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний негайно сплатити лізингодавцю суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування. Розмір дисконту встановлюється за ставкою згідно п. 7.3. договору.

Таким чином, враховуючи солідарну відповідальність, ТОВ „РАФ-Плюс” та ТОВ „Карго Сервіс”, відповідно до п. 8.1. договору, повинні солідарно сплатити решту лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування у розмірі 450 689,04 грн. (розрахунок решти лізингових платежів) та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості).

Як зазначає позивач, відповідно до п. 8.2. договору, у разі дострокового припинення договору, у випадках, передбачених цим договором, лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу. У повідомленні зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмета лізингу.

Згідно п. 8.3. договору, після одержання відповідного повідомлення лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний лізингодавцем в повідомленні, повернути Предмет лізингу лізингодавцю у вказане ним місце.

Відповідно до п. 8.7. договору, за продовження утримання предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю неустойку в розмірі трикратному щомісячного лізингового платежу, визначеного для місяця, в якому повинно було відбутись повернення предмета лізингу за кожен повний місяць продовження утримання предмета лізингу.

Отже, позивач вказує, що розмір неустойки за продовження утримання предмета лізингу по договору № F19 від 19.09.2007 р., що тривало 3 місяця, становить 352 986,43 грн.

Крім того, згідно п. 8.7. лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю всі інші витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку із вилученням, зберіганням, продажем предмета лізингу, припиненням договору та інше.

Так, розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку з вилученням предмета лізингу, складає 12 615,21 грн. Зокрема, позивачем були понесені наступні витрати:

- станом на 09.11.2009 р. - 720,00 грн. згідно рахунку-фактури № РФ-0177 від 06.11.2009 р., 720,00 грн. згідно рахунку-фактури №РФ-0176 від 06.11.2009 р., 720,00 грн. згідно рахунку-фактури № РФ-0175 від 06.11.2009 р. (сервісні послуги);

- станом на 02.11.2009 р. - 1860,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-010 від 29.01.2010 р., 1440,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-036 від 26.02.2010 р., 1860,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0286 від 30.12.2009 р., 1800,00 грн., згідно рахунку-фактури № СФ-0254 від 30.11.2009 р., 180,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0238 від 30.10.2009 р. (послуги зберігання згідно договору зберігання № 21/10 від 21.10.2009 р.);

- станом на 22.10.2009 р. - 654,20 грн. згідно рахунку-фактури № 211.0194279-43- 44 (02,03) від 01.02.2010 р.; 654,20 грн. згідно рахунку-фактури № 211.0194279-43-44 (12,01) від 28.12.2009 р.; 327,10 грн. згідно рахунку-фактури № 211.0194279-43-44 (11) від 30.10.2009 р.; 1679,71 грн. згідно рахунку-фактури № 200.0194271-9-10 (10) від 01.10.2009 р. (послуги добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту згідно договору № 211.0194279 від 19.03.2009 р.)

Як стверджує позивач, повідомлення про вилучення предмета лізингу було надіслано відповідачу 07.07.2009 р. листом № 583-248/t/0/1 від 07.07.2009 р., в якому, зокрема, зазначалось про обов'язок ТОВ „Карго Сервіс” з моменту отримання листа повернути сідельний тягач MAN TGA 18.463 FLS, у кількості 3 одиниць, 2003 р. виробництва, серійні номери: WMAH01ZZZ3С164523; WMAH01ZZZ36164588; WMAH 1ZZZ4С165751, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1. Даний лист відповідач отримав 21.07.2009 р. Проте, у зазначений час відповідач свій обов'язок не виконав.

Також позивач вказує, що акт вилучення предмету лізингу був підписаний між позивачем та відповідачем лише 28.10.2009 року.

Разом з тим позивач зазначає, що ТОВ „РАФ-Плюс” неодноразово попереджувалось в усній та письмовій формі про факт прострочення ТОВ „Карго Сервіс” строків сплати лізингових платежів по договору лізингу та необхідності виконання грошового зобов'язання, що підтверджується листом № 710-297/g/0/1 від 19.08.2009 р., вих. № 75-524/gtp/gt/1 від 03.02.2010 р., які були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про їх вручення.

Однак, у зв’язку з невиконанням вимог позивача та ухиленням від їх виконання 03 лютого 2010 року ТОВ „РАФ-Плюс” був направлений лист вих. №75-524/gtp/gt/1 від 03.02.2010 р. про зобов'язання погасити заборгованість відповідно до п. 3. договору поруки №61/F19 від 19.09.2007 р.

Оскільки ТОВ „Карго Сервіс" неналежно виконало свої договірні зобов'язання, позивач вважає, що ТОВ „РАФ-Плюс” зобов'язано солідарно з ТОВ „Карго Сервіс” сплатити на користь позивача лізингові платежі у розмірі 231810,00 грн.; платежі у розмірі 1730,16 грн.; суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, яка передбачена п. 2.3.12. договору, у розмірі 429533,42 грн.; решту лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу (позалишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування у розмірі 450689,04 грн.; неустойку за продовження утримання предмету лізингу у розмірі 352986,43 грн.; витрати, понесені позивачем у зв'язку з вилученням предмету лізингу 12615,21 грн., а всього 1479364,26 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі № 15/89-10-2642 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

01.07.2010 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс” про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею господарської справи № 3/32-10-2628 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Еквіпмент” Лізинг Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” про розірвання договору поруки № G1/F19 від 19.09.2007 р. За результатами розгляду вказаного клопотання в засіданні суду 19.07.2010 р. суд, порадившись на місці, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс” про зупинення провадження у справі.

В подальшому ТОВ „РАФ-Плюс” подало до суду клопотання про виключення його зі складу відповідачів (а.с. 37-39 т. 2), посилаючись на те, що рішенням господарського суду Одеської області по справі № 3/32-10-2628 було розірвано договір поруки G1/F19 від 19.09.2007 р., який став підставою для пред’явлення позивачем вимог до ТОВ „РАФ-Плюс” у даній справі.

Зазначене клопотання відповідача судом не було задоволено з тих підстав, що позивачем заявлено позовні вимоги саме до двох відповідачів.

Відповідач –ТОВ „Карго Сервіс” з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 19.07.2010 р.(а.с. 126-129 т. 1). Проте, в засіданні суду 14.01.2011 р. представник відповідача - ТОВ „Карго Сервіс” пояснив, що відповідач проти позову не заперечує.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 вересня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” (лізингоодержувач) був укладений договір № F19, відповідно до умов п. 1.1. якого лізингодавець зобов’язався передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно, спеціально придбане ним у визначеного лізингоодержувачем постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов’язався прийняти цей предмет лізингу, користуючись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною у договорі.

У якості предмету лізингу сторонами договору № F19 визначено сідельний тягач MAN TGA 18.463 FLS у кількості 3 одиниці, рік виробництва 2003, номери шасі: WMAH01ZZZ3С164523; WMAH01ZZZ36164588; WMAH 1ZZZ4С165751 вартістю 1227280,59 грн. (п. 1.2 договору лізингу), постачання якого має здійснити ТОВ „Онікс”.

Так, слід зазначити, що згідно п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору F19 та договору поставки, постачальник ТОВ „Онікс" здійснило поставку сідельного тягача MAN TGA 18.463 FLS, у кількості 3 одиниць, 2003 р. виробництва, серійні номери: WMAH01ZZZ3С164523; WMAH01ZZZ36164588; WMAH 1ZZZ4С165751, що підтверджується договором поставки № 14 від 28.09.2007 р., актом прийому-передачі від 28.09.2007 р. та видатковою накладною № 15 від 28.09.2007 р.

З урахуванням підпунктів 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1,3, 2.1.5. 2.1.6, 2.1.7 розділу 2 договору № F19 визначено, що строк лізингу становить 36 місяців, валюта здійснення розрахунків - гривня, валюта обчислення - євро, початковий лізинговий платіж складає 40% бази обчислення лізингових платежів, щомісячний лізинговий платіж складає 2,02560% бази обчислення лізингових платежів, т.ч. ПДВ, вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів, у т.ч. ПДВ.

За умовами підпункту 2.1.8 договору №F19 визначено, що договором встановлюється розмір лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7), що базуються на плаваючій відсотковій ставці; відсотковий період протягом якого відсоткова ставка не підлягає перегляду становить 3 місяці; як основа для встановлення лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення (достовірна відсоткова ставка) EURIBOR 3М; до моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу та/або видаткової накладної значення достовірної відсоткової ставки є 4,1380%.

Умовами пп. 2.2.7 договору № F19 передбачено, у разі, якщо достовірна відсоткова ставка, чинна в момент оплати постачальнику вартості предмета лізингу, є іншою ніж та, що була чинною на момент подання лізингоодержувачу пропозиції, то лізингодавець має право скоригувати розмір лізингових платежів відповідно до нової відсоткової ставки. Якщо було встановлено лізингові платежі на основі плаваючої відсоткової ставки, то лізингодавець встановлює новий розмір лізингових платежів згідно із розміром достовірної відсоткової ставки, згідно з пп. ІІІ п. 2.1.8 договору (на рівні 4,1380%) та відповідно до графіку лізингових платежів. Новий розмір лізингових платежів встановлюється для всіх наступних платежів, щоразу із збереженням відсоткової маржі лізингодавця на попередньому рівні. У цьому випадку кінцева залишкова вартість не підлягає зміні.

Отже, як вбачається з умов договору та графіку платежів до договору лізинговий платіж залежить від двох ставок : 1)2,02560% - за договором (2,0436% - за графіком платежів) та 2) EURIBOR 3М –за договором у розмірі 4,1380%, за графіком платежів у розмірі 4,792%.

Згідно п. 2.2.5 договору № F19 розмір авансового платежу в рахунок початкового лізингового платежу становить 490912,24 грн.

У відповідності з умовами п. 2.3.1 договору № F19 встановлено, що терміни і розмір окремих лізингових платежів, із застереженням п. 2.2.7 договору, визначено у графіку сплати лізингових платежів. Графік сплати лізингових платежів надається лізингоодержувачу протягом 7 календарних днів з моменту отримання лізингодавцем акту приймання-передачі.

Згідно з п. 2.3.8. договору № F19 перший лізинговий платіж підлягає сплаті протягом 5-ти календарних днів з моменту початку лізингу, але не пізніше останнього дня поточного місяця. Підставою для здійснення щомісячних лізингових платежів є рахунки-фактури. Наступні щомісячні лізингові платежі, підлягають сплаті до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Так, вищевказаний договір лізингу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як з’ясовано судом та підтверджено відповідачем –ТОВ „Карго Сервіс”, 28.09.2007 р. останнім було отримано об’єкт лізингу: сідельні тягачі MAN TGA 18.463 FLS, у кількості 3 одиниць, 2003 р. виробництва, серійні номери: WMAH01ZZZ3С164523; WMAH01ZZZ36164588; WMAH 1ZZZ4С165751, про що свідчить складений ТОВ „Онікс” і відповідачем - ТОВ „Карго Сервіс” акт прийому-передачі від 28.09.2007 р. При цьому ТОВ „Карго Сервіс” підтверджує факт внесення ним авансового платежу у сумі 490912,24 грн. по договору №F19 від 19.09.2007р.

Разом з тим, як вказує позивач, ТОВ „Карго Сервіс” з січня 2009 р. ухиляється від виконання умов договору щодо оплати лізингових платежів. Так, позивачем було виставлено рахунки на оплату відповідачем –ТОВ „Карго Сервіс” лізингових платежів, які не було оплачено в сумі 231810,00 грн., зокрема по наступним рахункам-фактурам:

- № 179/17/Р1936 від 25.01.2009 року - 36266,59 грн.;

- № 707/18/Р19 від 25.02.2009 року - 44 568,02 грн.;

- № 969/19/Р19 від 25.03.2009 року - 37 820,48 грн.;

- № 1431/20/Р19 від 25.04.2009 року - 36 373,52 грн.;

- № 1670/21/Р19 від 25.05.2009 року - 38 001,19 грн.,

- № 2006/22/Р19 від 25.06.2009 року - 38 780,20 грн.

Відтак, позивач стверджує, що порушуючи свої договірні зобов'язання, ТОВ „Карго Сервіс” не сплатило зазначені вище лізингові платежі, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 231810,00 грн., наявність якої відповідач ТОВ „Карго Сервіс” не оспорює.

Між тим за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

При цьому слід зазначити, що невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, п. 2.3.12. договору лізингу передбачено, що у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу лізингоодержувач зобов'язується сплатити проценти за неправомірне користування грошовими коштами на підставі рахунків-фактур. Дані проценти обчислюються відповідно до формули: НП*КП*0,5%*Д (де НП - несплачений вчасно платіж у валюті обчислення; КП - курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ „Каліон Банк Україна" в м. Києві на дату належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим; Д - кількість календарних днів затримки платежу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені ТОВ „Карго Сервіс” наступні рахунки-фактури щодо сплати процентів згідно п. 2.3.12 договору:

- № 447/Р/F19 від 03.02.2009 р. на суму 10570,86 грн.;

- № 448/Р/F19 від 03.02.2009 р. на суму 7007,68 грн.;

- № 449/Р/F19 від 03.02.2009 р. на суму 3695,07 грн.;

- № 1319/Р/F19 від 03.02.2009 р. на суму 2148,70 грн.;

- № 1944/Р/F19 від 23.06.2009 р. на суму 5453,98 грн.

Однак, вказані рахунки на загальну суму 28 876,29 грн. не були сплачені відповідачем - ТОВ „Карго Сервіс”, що не спростовано останнім.

Також позивачем згідно п. 2.3.12. договору № F19 нараховано відповідачу - ТОВ „Карго Сервіс” проценти за прострочення грошового зобов’язання по лізинговим платежам, заборгованість по яким є предметом спору. Згідно розрахунку позивача (а.с. 31 т. 1) сума нарахованих процентів складає 400 657,12 грн. Відтак, загальна сума процентів за прострочення грошового зобов'язання, яка передбачена п. 2.3.12. договору, що підлягає стягненню з відповідача –ТОВ „Карго Сервіс” за порушення ним зобов’язань щодо своєчасності сплати лізингових платежів, становить 429533,42 грн. (28 876,29 грн. + 400 657,13 грн.).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, згідно листа ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” вих. №583-248/t/0/1 від 07.07.2009р. (а.с. 68 т. 1), який було направлено ТОВ „Карго Сервіс”, позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору лізингу та просив відповідача підготувати і передати предмет лізингу лизінгодавцю у строк до 14.07.2009 р. Розірвання договору у односторонньому порядку позивач обґрунтував порушенням лізингоодержувачем зобов’язань щодо внесення лізингових платежів понад 30 календарних днів. Вказаний лист одержано отримувачем - ТОВ „Карго Сервіс”, 21.07.2009 р., що вбачається з поштового повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

В ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Так, за умовами п. 7.7 договору № F19 лізингодавець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів.

Відповідно до п. 8.1. договору № F19 від 19.09.2007 р. при відмові лізингодавця від договору згідно з п.п. 7.3., 7.7. дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення лізингодавця про відмову від договору. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний негайно сплатити лізингодавцю суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування. Розмір дисконту встановлюється за ставкою згідно п. 7.3. договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що дію договору лізингу було припинено 21.07.2009р. на підставі п. 8.1. договору лізингу. При цьому згідно п. 8.1 договору відповідач - ТОВ „Карго Сервіс” зобов’язаний сплатити решту лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування, що за розрахунками позивача складають 450 689,04 грн., розмір яких не оспорено відповідачем.

До того ж в п. 2.3.11. договору №F19 від 19.09.2007р. зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати самостійно або відшкодовувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі витрати на податки та платежі, пов’язані з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, та компенсувати інші витрати, які несе лізингодавець як власник предмета лізингу. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактуру № 2302/Т/F19 від 21.07.2009 р. на суму 1730,16 грн. щодо відшкодування позивачу податку з власників транспортних засобів. Однак, відповідачем –ТОВ „Карго Сервіс” вказані витрати не були відшкодовані, що не спростовано відповідачем.

Згідно п. 8.2. договору № F19 від 19.09.2007 р. у разі дострокового припинення договору у випадках, передбачених цим договором, лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу. У повідомленні зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмета лізингу.

Згідно п. 8.3. договору № F19 від 19.09.2007 р. після одержання відповідного повідомлення лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний лізингодавцем в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю у вказане ним місце.

Відповідно до п. 8.7. договору №F19 від 19.09.2007 р. за продовження утримання предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю неустойку в розмірі трикратному щомісячного лізингового платежу, визначеного для місяця, в якому повинно було відбутись повернення предмета лізингу за кожен повний місяць продовження утримання предмета лізингу.

Так, повідомлення про вилучення предмета лізингу було надіслано відповідачу 07.07.2009 р. листом № 583-248/t/0/1 від 07.07.2009 р., в якому, зокрема, зазначалось про обов'язок ТОВ „Карго Сервіс” з моменту отримання листа повернути сідельний тягач MAN TGA 18.463 FLS, у кількості 3 одиниць, 2003 р. виробництва, серійні номери: WMAH01ZZZ3С164523; WMAH01ZZZ36164588; WMAH 1ZZZ4С165751, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1. Даний лист відповідач отримав 21.07.2009 р. Проте, у зазначений час відповідач свій обов'язок не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, акт вилучення предмету лізингу був підписаний між позивачем та відповідачем –ТОВ „Карго Сервіс” лише 28.10.2009 року. У зв’язку з тим, що відповідач продовжував утримувати предмет лізингу після отримання повідомлення про необхідність його повернення, позивачем здійснено розрахунок неустойки згідно п. 8.7 договору лізингу (а.с. 37 т.1), розмір якої становить 352 986,43 грн.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

В силу ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно п. 8.7 договору № F19 від 19.09.2007 р. лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю всі інші витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку із вилученням, зберіганням, продажем предмета лізингу, припиненням договору та інше.

Так, розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку з вилученням предмета лізингу, складає 12 615,21 грн., у т.ч.:

- витрати на сервісні послуги - 720,00 грн. згідно рахунку-фактури № РФ-0177 від 06.11.2009 р., 720,00 грн. згідно рахунку-фактури №РФ-0176 від 06.11.2009 р., 720,00 грн. згідно рахунку-фактури №РФ-0175 від 06.11.2009 р.;

- витрати на послуги зберігання згідно договору зберігання № 21/10 від 21.10.2009 р. – 1860,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-010 від 29.01.2010 р., 1440,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-036 від 26.02.2010 р., 1860,00 грн. згідно рахунку-фактури №СФ-0286 від 30.12.2009 р., 1800,00 грн., згідно рахунку-фактури №СФ-0254 від 30.11.2009 р., 180,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0238 від 30.10.2009 р.;

- витрати на послуги добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту згідно договору № 211.0194279 від 19.03.2009 р. - 654,20 грн. згідно рахунку-фактури № 211.0194279-43-44 (02,03) від 01.02.2010 р.; 654,20 грн. згідно рахунку-фактури № 211.0194279-43-44 (12,01) від 28.12.2009 р.; 327,10 грн. згідно рахунку-фактури № 211.0194279-43-44 (11) від 30.10.2009 р.; 1679,71 грн. згідно рахунку-фактури № 200.0194271-9-10 (10) від 01.10.2009 р.

Отже, загальна сума заборгованості ТОВ „Карго Сервіс” перед позивачем за договором лізингу № F19 від 19.09.2007 р. складає 1479364,26 грн., у т.ч.: по лізинговим платежам - 231810,00 грн.; витратам на сплату податку з власників транспортних засобів - 1730,16 грн.; по процентам за прострочення грошового зобов'язання згідно п. 2.3.12. договору - 429533,42 грн.; решти лізинговим платежам та вартості викупу предмета лізингу (позалишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування, - 450689,04 грн.; по сплаті неустойки за продовження утримання предмету лізингу - 352986,43 грн.; по витратам, понесеним позивачем у зв'язку з вилученням предмету лізингу, - 12615,21 грн. При цьому слід зазначити, що відповідач - ТОВ „Карго Сервіс” вказану суму заборгованості не оспорив.

Однак, позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості солідарно з відповідачів, посилаючись на укладення між сторонами по справі в забезпечення виконання ТОВ „Карго Сервіс” зобов’язань за договором №F19 від 19.09.2007 р. договору поруки.

В п. 11.3 договору лізингу № F19 забезпечення виконання зобов’язань лізингоодержувача за договором не передбачається.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2007р. між сторонами договору № F19 ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” (лізингодавець - кредитор) та ТОВ „Карго Сервіс” (лізингоодержувач - боржник), а також ТОВ „РАФ-Плюс” (поручитель) укладено договір поруки № G1/F19, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за договором №F19 від 19.09.2007р., за яким останній зобов’язався виконати усі фінансові зобов’язання (сплата лізингових платежів, залишкової вартості предмета лізингу, неустойки, зборів тощо) у розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу.

За умовами п.п. 2, 3, 4, 5, 6 договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов’язань за основним зобов’язанням. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник згідно умов договору лізингу, включаючи сплату лізингових платежів, залишкової вартості предмета лізингу, неустойки, зборів та відшкодування збитків; у випадку (неналежного виконаним) боржником зобов’язань за договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на яку поручитель зобов’язаний сплатити заборгованість; поручитель зобов’язаний сплатити зазначену у вимозі кредитора суму за вказаними у вимозі реквізитами протягом 10 календарних днів з дати надіслання кредитором вимоги; Поручитель ознайомлений з усіма умовами договору лізингу.

Згідно з п. 12 договору поруки № G1/F19 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов’язань за договором лізингу боржником чи поручителем.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору лізингу не передбачена обов’язковість укладення договору поруки з метою забезпечення зобов’язань сторін за договором.

До того ж, як встановлено судом, рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2010 р. по справі № 3/32-10-2628, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р., було задоволено позовну заяву ТОВ „РАФ-Плюс” до ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” та ТОВ „Карго Сервіс” про розірвання договору поруки, а саме розірвано договір поруки №G1/F19 від 19.09.2007 р., укладений між ТОВ „РАФ-Плюс”, ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” та ТОВ „Карго Сервіс”.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для покладення на ТОВ „РАФ-Плюс” солідарного обов’язку щодо сплати заборгованості ТОВ „Карго Сервіс” за договором лізингу № F19 від 19.09.2007 на користь позивача.

Відтак, на думку суду, вимоги позивача в частині щодо стягнення з відповідача - ТОВ „РАФ-Плюс” спірної заборгованості ТОВ „Карго Сервіс” є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” обґрунтовані частково, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій ТОВ „Карго Сервіс” відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача - ТОВ „Карго Сервіс”.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Еквіпмент” Лізинг Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” про стягнення 1 479 364,26 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс" (65029, м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 14, кв. 54; код ЄДРПОУ 32280190; р/р № 2600212010799 в ОФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 388324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, оф. 2-305; код ЄДРПОУ 34537760; р/р № 26007007515000 в ПАТ „Каліон Банк Україна" в м. Києві, МФО 300379) заборгованість у розмірі 1 479 364/один мільйон чотириста сімдесят дев’ять тисяч триста шістдесят чотири/грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 14793/ чотирнадцять тисяч сімсот дев’яносто три/грн. 64 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „СК Еквіпмент” Лізинг Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2011 р.