Рішення № 13600001, 27.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.11                                                                                           Справа№ 5/4 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі

судді Матвіїв Р.І.

при секретарі судового засідання Боржієвській Л.

По справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Приріст Плюс», м.Луцьк

до відповідача: Командитне товариство «Его», с.Гряда Жовківського району Львівської області

про стягнення 40050,00 грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Осокіна І.С. - предст. згідно доручення № 1 від 14.01.2011року

Від відповідача: не з’явився

Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приріст Плюс»про стягнення із Командитного товариства «Его»400050,00 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.01.2011 року.

Представнику позивача роз’яснено зміст ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на відсутність представника відповідача розгляд справи було відкладено на 27.01.2011 року.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та наполягає на їх задоволенні.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча у встановленому ст. 64 Господарського процесуального кодексу України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі усної домовленості позивачем було здійснено поставку товару відповідачу (дріжджі кормові неактивні в кількості 3 тони на суму 12000 грн. та монокальційфосфат в кількості 3 тони на суму 22350 грн.), що підтверджується накладною № 217 від 30.06.2010 року.

23.07.2010 року на підставі накладної № 242 позивачем було поставлено відповідачу товар (дріжджі кормові неактивні в кількості 1 тони на суму 4000 грн. та монокальційфосфат в кількості 0,5тон на суму 7400 грн.)

Загальна вартість поставленого відповідачу товару становила 42050,00 грн.

25.11.2010 року відповідачем було оплачено 2000 грн., згідно виписки по банківському рахунку позивача за 25.11.2010 року від 26.11.2010 року.

З огляду на відсутність оплати решти вартості товару з боку відповідача, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, що складає 40050,00 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару.

Укладення договору поставки підтверджується відповідними видатковими накладними та фактом проведення часткової оплати.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов’язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обов’язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у відповідних видаткових накладних № 242 від 23.07.2010 року № 217 від 30.06.2010 року і взагальному становить 42050,00 грн.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а Командитне «Его»зобов’язалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був.

Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач надіслав відповідачу вимогу № 1 від 17.11.2010 року.

Після надсилання відповідачу вимоги ним було оплачено 2000,00 грн.

Решту суми вартості товару, що складає 40050,00 грн. відповідачем не оплачена.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язання недопустима.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 4050 грн. 00 коп. боргу.

Судові витрати покласти на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України,

суд,-

в и р і ш и в :

           Позов задоволити повністю.

Стягнути з Командитне товариство «Его», вул. Шевченка с.Гряда Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30445247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приріст Плюс», вул. Словацького, 30, м. Луцьк (код ЄДРПОУ 33990773) 40050,00 грн., 400,50 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя