Рішення № 13599941, 29.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.10                                                                                           Справа№ 10/236(10)

За позовом Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» м. Київ

До відповідача Державне територіально-галузеве об‘єднання «Львівська залізниця» м. Львів

Про стягнення суми боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача           Харкова М.Д. - представник за довіреністю № 2/2009 від 15.01.2010 року ; Щербак С.О. - представник за довіреністю № 12/2010 від 12.04.2010 року

Від відповідача Ковба В.А. - представник за дорученням від 29.07.2010 року № НЮ-456

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» м. Київ до Державного територіально-галузевого об‘єднання «Львівська залізниця» про стягнення 31914108,93 грн. суми боргу.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 23.12.2010 року оголошувалась перерва до 29.12.2010 року.

Представники Позивача в судових засіданнях підтримують позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору. В ході судового розгляду спору Позивачем подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог з підстав:

Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» подано позов про стягнення грошових коштів в сумі 31914108,93 грн. розрахованого станом на 31.10.2010 року з Державного територіально-галузевого об‘єднання «Львівська залізниця». Станом на 30.11.2010 року Відповідачем на користь Позивача були сплачені грошові кошти в сумі 2153166,72 грн., а саме: по договору № 13-ФЛ-Л/П-071395/НЮ від 18.07.2007 року –10.11.2010 року в розмірі 98146,30 грн. ; по договору № 14-ФЛ-Л/П-071396/НЮ від 18.06.2007 р.- 10.11.2010 р. - в розмірі 186374,54 грн.; по договору № 15-ФЛ-Л/П-071397/НЮ від 18.06.2007 р. - 10.11.2010 р. - в розмірі 196183,73 грн.; по договору № 206-ФЛ - Л/Ш-071963/НЮ від 25.09.2007 р. - 10.11.2010 р.- в розмірі 71831,85 грн.; по договору № 207-ФЛ - Л/Ш-071962/НЮ від 21.09.2007 р. - 10.11.2010 р.- в розмірі 448443,31грн.; по договору № 208-ФЛ - Л/П-071965/НЮ від 25.09.2007 р. - 10.11.2010р.- в розмірі 186374,24 грн.; по договору № 209-ФЛ - Л/П-071966/НЮ від 25.09.2007 р. - 10.11.2010р.- в розмірі 107979,43 грн.; по договору № 210-ФЛ - Л/П-071967/НЮ від 24.09.2007 р. - 10.11.2010р.- в розмірі 139780,90грн.; по договору № 211-ФЛ - Л/П-071968/НЮ від 24.09.2007 р. - 10.11.2010 р. - в розмірі186374,54 грн.; по договору № 213-ФЛ - Л/Е-071969/НЮ від 25.09.2007 р. - 10.11.2010р.- в розмірі 196 183,73грн.; по договору № 249-ФЛ - Л/П-072248/НЮ від 13.11.2007 р. - 10.11.2010 р. - в розмірі 30560,69 грн., 11.11.2010 р., - в розмірі 27374,35 грн., 16.11.2020 р. - в розмірі 2758,84 грн.; по договору № 250-ФЛ - Л/Ш-071961/НЮ від 21.09.2007 р. - 10.11.2010р.- в розмірі 274800,27грн..

Як зазначає Позивач - станом на 30.11.2010 року, настав строк сплати чергових лізингових платежів за листопад 2010 р. і відповідно, розмір основної простроченої заборгованості за Договором збільшився (навіть з урахуванням часткової оплати) та становить 29 588 917 грн. 53 коп.

Зважаючи на вищевикладене Позивач, керуючись ч. 4 ст. 22 ГПК України, просить:

Стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(ЄДРПОУ 23962049) на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»(ЄДРПОУ 34356910):

- по договору № 13-ФЛ-Л/П-071395/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 382 584,85 грн., пеню у розмірі 108 528,64 грн., 3% річних у розмірі 8 832,04 грн., втрати від інфляції у розмірі 50 553,77 грн.

- по договору № 14-ФЛ-Л/П-071396/НЮвід 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 2 560 978,34 грн., пеню у розмірі 206 027,78 грн., 3% річних у розмірі 15 918,60 грн., втрати від інфляції у розмірі 92 535,74 грн.

- по договору № 15-ФЛ-Л/П-071397/НЮвід 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 2 870 296,70 грн., пеню у розмірі 216 936,89 грн., 3% річних у розмірі 19 065,30 грн., втрати від інфляції у розмірі 106 780,38 грн.

- по договору № 206-ФЛ - Л/Ш-071963/НЮ від 25.09.2007 р., основний борг у розмірі 1 003 239,67 грн., пеню у розмірі 79 368,42 грн., 3% річних у розмірі 6 349,56 грн., втрати від інфляції у розмірі 36 534,74 грн.

- по договору № 207-ФЛ - Л/Ш-071962/НЮ від 21.09.2007 р., основний борг у розмірі 6 265 811,68 грн., пеню у розмірі 495 387,62 грн., 3% річних у розмірі 39 674,74 гри., втрати від інфляції у розмірі 228 225,91 грн.

- по договору № 208-ФЛ - Л/П-071965/НЮ від 25.09.2007 р., основний борг у розмірі 2 612 084,28 грн., пеню у розмірі 206 127.58 грн., 3% річних у розмірі 16 594,90 грн., втрати від інфляції у розмірі 95 281,60 грн.

- по договору № 209-ФЛ - Л/П-071966/НЮ від 25.09.2007 р., основний борг у розмірі 1 458 988,76 грн., пеню у розмірі 116 348,15 грн., 3% річних у розмірі 9 197,75 грн., втрати від інфляції у розмірі 53 097,63 грн.

- по договору № 210-ФЛ - Л/П-071967/НЮ від 24.09.2007 р., основний борг у розмірі 1 934 504,15 грн., пеню у розмірі 154 577,13 грн., 3% річних у розмірі 12 121,13 грн., втрати від інфляції у розмірі 70 141,45 грн.

- по договору № 211-ФЛ - Л/П-071968/НЮ від 24.09.2007 р., основний борг у розмірі 2 510 233,90 грн., пеню у розмірі 206 090,06 грн., 3% річних у розмірі 15 247,29 грн., втрати від інфляції у розмірі 89 810,16 грн.

- по договору № 213-ФЛ - Л/Е-071969/НЮ від 25.09.2007 р., основний борг у розмірі 2 272 648,28 грн., пеню у розмірі 226 668,71 грн., 3% річних у розмірі 11 606,82 грн., втрати від інфляції у розмірі 76 865.93 грн.

- по договору № 249-ФЛ - Л/П-072248/НІО від 13.11.2007 р., основний борг у розмірі 876 011,02 грн., пеню у розмірі 70 147,18 грн., 3% річних у розмірі 5 437,22 грн., втрати від інфляції у розмірі 31 575,99 грн.

- по договору № 250-ФЛ - Л/Ш-071961/НЮ від 21.09.2007 р., основний борг у розмірі 3 841 535,90 грн., пеню у розмірі 303 632,22 грн., 3% річних у розмірі 24 337,68 грн., втрати від інфляції у розмірі 139 957,40 грн.

Представник Відповідача проти заявленого позову заперечує з підстав, викладених у клопотанні про повернення позовної заяви без розгляду ( вх. № 23029 від 26.11.2010 року), з огляду на те, що джерелом і підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб‘єктний склад, породжує різні взаємні права та обов‘язки, обумовлені відмінністю у предметах їх регулювання, що ускладнює розгляд справи. У відзиві на позов Відповідач зазначає, що правові та економічні засади фінансового лізингу визначені спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг». Відповідно до Закону лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов‘язані з виконанням договору лізингу.

У відзиві на позов Відповідач зазначає, що особливості оренди майна інших форм власності державним підприємством, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якого оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди; якщо орендарями є державні підприємства оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону (частини 4,5 статті 1 цього Закону).

Договори фінансового лізингу Л/П-071395/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071966/НЮ від 25.09.2007 року; Л/П-071396/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071967/НЮ від 24.09.2007 року ; Л/П-071397/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071968/НЮ від 24.09.2007 року; Л/Ш-071963/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Е-071969/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Ш-071962/НЮ від 21.09.2007 року; Л/П-072248/НЮ від 13.11.2007 року; Л/П-071965/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Ш-071961/НЮ від 21.09.2007 року, укладені між ПП «ВТБ Лізинг Україна»та ДТГО «Львівська залізниця», яке належить до державних комерційних підприємств, згідно ст.ст. 1,5 Закону України «Про залізничний транспорт»та пункту 1.1 Статуту ДТГО «Львівська залізниця», що має значення для справи та вирішення спору.

Крім цього, як вказує Відповідач, у вищевказаних договорах фінансового лізингу та доповненнях до них, відсутні будь-які застереження та домовленості між сторонами, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», що суттєво впливає на склад лізингових платежів у договорах фінансового лізингу та на правильність проведення їх нарахувань.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України (частина 2 статті 2 Закону «Про оренду державного та комунального майна»). Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 за № 786 затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, відповідно до якої орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди (пункт 4), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 13);

- враховуючи всі вартісні показники, які може включати в себе «Лізинговий платіж»згідно чинного законодавства, зокрема Закону України «Про фінансовий лізинг», Позивач не поніс жодних витрат в іноземній валюті, що виключає в свою чергу можливість Лізингодавця здійснювати коригування лізингових платежів.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №1998 «Про удосконалення порядку формування цін»передбачено встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України виключно у національній грошовій одиниці. Під час формування цін обгрунтованим вважається врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. Проте, як зазначено Відповідачем у відзиві, в порушення вищевказаної постанови, Позивач в Договорі встановлює коригування лізингового платежу на курс НБУ за 100 доларів США на момент сплати лізингового платежу, без зазначення імпортної складової у вартості предмета лізингу.

Крім цього, Відповідач звертає увагу на те, що згідно умов Договору №13-ФЛ-Л/П-071395/НЮ від 18.06.2007, зокрема Розділу 1 п. 1.8. - «Лізинговий платіж»- сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю відповідно до Графіка лізингових платежів. В лізинговий платіж: входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості Предмета лізингу, а також винагороди лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання Предмета лізингу, податків, сплачувані відносно Предмета лізингу лізингодавцем, інші витрати, тощо.

Враховуючи аналогічний принцип розрахунку по всіх вказаних Договорах в заяві про збільшення та уточнення позовних вимог залізницею, станом на 20.11.2010 рік, сплачено на 475447,25грн. більше, що в свою чергу виключає наявність заборгованості;

- щодо штрафних санкцій, то Залізниця заявляє про застосування позовної давності до нарахованих штрафних санкцій, зокрема до пені, а також, просить суд, звернути увагу на те, що згідно ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищевикладеного, Відповідач просить суд, залишити позовні вимоги ПП «ВТБ Лізинг Україна» м. Київ про стягнення 33234501,64 грн. без задоволення.

Клопотанням № НЮ-801 від 27.12.2010 року ( вх. № 25513 від 28.12.2010 року) ДТГО «Львівська залізниця» просить суд прийняти до уваги часткове погашення заборгованості Відповідачем, наявність великої кредиторської заборгованості, надмірний розмір штрафних санкцій, відсутність збитків у ПП «ВТБ Лізинг Україна», та на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір пені на 50% - до 685960,11 грн.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов‘язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача ( відповідачів) має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії ( ст.36 ГПК).

Справа розглядається за правилами ГПК України, оскільки за даним спором, Позивач та Відповідач, які є юридичними особами, виступають як суб‘єкти господарювання, правовідносини, які між ними виникли із Договорів фінансового лізингу Л/П-071395/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071966/НЮ від 25.09.2007 року; Л/П-071396/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071967/НЮ від 24.09.2007 року ; Л/П-071397/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071968/НЮ від 24.09.2007 року; Л/Ш-071963/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Е-071969/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Ш-071962/НЮ від 21.09.2007 року; Л/П-072248/НЮ від 13.11.2007 року; Л/П-071965/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Ш-071961/НЮ від 21.09.2007 року, які сторони уклали вільно, відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладення цього договору його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав та обов‘язків за договором, зазначений договір є цивільним (господарським), а кожний суб‘єкт цього договору виступає як рівний один одного.

Вказані договори є типовими, ідентичними за змістом та різняться лише предметом лізингу, їх вартістю, розміром лізингових платежів.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог пов'язаних між собою підставою (та/або підставами) виникнення або поданими доказами.

Суд погоджується з Позивачем щодо ідентичності угод за змістом, що свідчить про однакову підставу виникнення, укладення договорів за одних фактичних обставин.

Відповідно до умов вказаних Договорів, Відповідачеві було передано в тимчасове платне володіння Предмети лізингу ( акти приймання –передачі долучено до матеріалів справи), найменування яких наведені в Додатку № 1 до кожного із зазначених договорів.

Оплату лізингових платежів за користування вказаним майном ДТГО «Львівська залізниця» зобов‘язалося здійснювати згідно графіків нарахування платежів, які є невід‘ємними частинами договору.

Сторонами вносились зміни до вказаних договорів, шляхом підписання додаткових угод та підписувались фактичні Графіки лізингових платежів, які також є невід‘ємними частинами договорів.

Як визначено розділом 1 кожного з договорів, серед основних визначень понять, що застосовуються в договорах фінансового лізингу є такі:

Лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю відповідно до графіка лізингових платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачуваних відносно предмета лізингу лізингодавцем, інші витрати тощо.

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення: К = «Курс 2»/«Курс 1», де «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного долара СІ IIА на дату підписання договору. «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Лізинговий період - період часу, за який проводиться нарахування лізингового платежу. Лізинговим періодом для розрахунку лізингових платежів є календарний місяць. Початок перебігу першого лізингового періоду починається з наступного дня після дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Пунктами З.2., 3.4.(3.3.) Договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8., 1.9. договорів.

Пунктом 3.5.(3.4) договорів встановлено, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

Згідно з пунктом 3.6. (3.5) договорів зобов‘язання лізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості та інших сум. що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після зарахування суми відповідного платежу на рахунок лізингодавця.

Згідно з п.п. 3.7.(3.6) договорів, лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку:

1) в рахунок оплати прострочених лізингових платежів;

2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Як встановлено пунктами 1.8., 1.9., 3.4.(3.3), 3.7.(3.6.), 3.11(3.10.) Договорів, Відповідач зобов'язаний був, щомісячно, виходячи з підписаного сторонами фактичного графіку лізингових платежів, який є невід'ємною частиною цього договору, не пізніше 20 числа поточного місяця, сплачувати лізингові платежі скориговані на коефіцієнт коригування (К) на день, коли фактично здійснюється платіж, починаючи з 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулась передача предметів лізингу,

Згідно п. 1.8., 1.9. Договорів коефіцієнт коригування - це розрахункова величина, одержана з відношення: К= «Курс2 »/ «Курс 1», де «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.

Відтак, умовами Договорів фінансового лізингу Сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані Відповідачем на час здійснення відповідних розрахунків.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового значення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях (ч.2 ст. 189 ГК України).

Чинне законодавство обмежує застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань і визначення ціни продукції, робіт чи послуг в іноземній валюті.

Таким чином, положення Договорів фінансового лізингу та Графіки сплати лізингових платежів повністю відповідають вимогам наведених вище норм чинного законодавства, оскільки визначають розмір лізингових платежів в гривнях та передбачають, що платежі мають сплачуватись в гривнях.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов‘язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В Договорах лізингу ( п. 1.8,1.9) сторонами передбачено особливий порядок розрахунків ( кожен платіж має бути скоригований на коефіцієнт коригування в день сплати).

Відтак, коефіцієнт коригування не є складовою лізингового платежу, а є порядком (способом) оплати такого лізингового платежу.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

-          суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

-          платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пункт 1.8. кожного з договорів встановлює, що «В лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання Предмета лізингу, податків, сплачуваних відносно предмета лізингу Лізингодавцем, інші витрати тощо.

До складу лізингових платежів включені зокрема відсотки за користування позиковими коштами по договору позики № 2-В від 16.04.2007р.

Оскільки позика була надана в іноземній валюті (доларах США), а курс Національного Банку України гривні по відношенню до долара США не є сталим, то специфічний порядок розрахунків, передбачений п. 1.8 та 1.9. договорів фінансового лізингу, врегульовує інтереси сторін в разі зміни курсу гривні по відношенню до долара США.

Тобто, коли курс гривні був менший (в період з 22.05.2008 р. по 22.10.2008 р.), ніж на дату укладення договорів лізингу Відповідач коригуючи лізинговий платіж не переплачував в частині відшкодування відсотків за користування позиковими коштами, тобто сплачував лізингові платежі з урахуванням коефіцієнту коригування в меншому розмірі, ніж передбачено в базових графіках, а коли курс більший і Позивач відповідно до цього курсу купує валюту для погашення відсотків за кредитом, то відповідно Відповідач коригуючи лізинговий платіж відшкодовує в повному обсязі відсотки за користування позиковими коштами, як це і передбачено п. 1.8. договорів фінансового лізингу та ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Отже, специфічний порядок розрахунків за договорами лізингу захищає інтереси сторін в разі зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долара США.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед позивачем.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем по лізинговим платежам за Договорами Л/П-071395/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071966/НЮ від 25.09.2007 року; Л/П-071396/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071967/НЮ від 24.09.2007 року ; Л/П-071397/НЮ від 18.06.2007 року; Л/П-071968/НЮ від 24.09.2007 року; Л/Ш-071963/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Е-071969/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Ш-071962/НЮ від 21.09.2007 року; Л/П-072248/НЮ від 13.11.2007 року; Л/П-071965/НЮ від 25.09.2007 року; Л/Ш-071961/НЮ від 21.09.2007 року яка підтверджена матеріалами справи, та не спростована Відповідачем становить 29588917,53 грн., та підлягає до стягнення.

Відповідно умов Договорів лізингу ( Відповідальність сторін), у разі прострочення сплати платежів, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов‘язань.

Згідно поданого Позивачем розрахунку пені (з урахуванням ставки пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України) розмір пені за прострочку виконання взятих на себе Відповідачем зобов’язань за спірними договорами становить 2389840,38 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 611 ЦК України як правовий наслідок порушення зобов'язання передбачено, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Строк на стягнення з Відповідача пені Позивачем не пропущений.

Як вбачається із п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, норми вищезазначеного пункту статті 83 ГПК України передбачають право господарського суду, при прийняття рішення, зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), а не відмовляти в їх задоволенні повністю.

Відповідно до п.2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В силу приписів статті 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230,231 ГК України.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

З огляду на викладене, враховуючи те, що викладені Відповідачем у своєму клопотанні обставини для зменшення господарським судом при прийнятті рішення розміру неустойки (штрафу, пені) не є винятковими, підстав для зменшення судом розміру пені відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає розмір пені підлягає до стягнення, та становитиме – 2389840,38 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 184383,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1071360,70 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо об’єктивних та підтверджених матеріалами справи доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

Судові витрати слід покласти на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об‘єднання «Львівська залізниця»( 79000, м. Львів, вул. Гоголя,1, МФО 325956, ЄДРПОУ 23962049, ІПН 010599013025) на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»(03152 м. Київ, вул. Гоголівська,22, МФО 321767, ЄДРПОУ 34356910, ІПН 343569126592) 29 588 917,53 грн. боргу, 2 389 840,38 грн. пені, 3 % річних від суми боргу у розмірі 184 383,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 071 360,70 грн., 25 000,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.