Ухвала суду № 135998868, 27.04.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/9891/18

Провадження № 6/947/211/26

УХВАЛА

27.04.2026 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Гниличенко М.В розглянувши заяву ОСОБА_1 про неналежне виконання ухвали суду про забезпечення позову, порушення процесуального контролю та зобов`язання приватного виконавця вчинити певні дії по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (боржник), заінтересована особа КП «ЖКС» Вузівський (стягувач) про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд визнати судовий наказ від 13.08.2018 року у справі № 520/9891/18 таким, що не підлягає виконанню, також просить зупинити стягнення за даним судовим наказом у виконавчому провадженні № 80350523 від 25.02.2026 року на підставі даної заяви до набрання ухвалою законної сили. В обгрунтування даної заяви посилається на те, що 13.08.2018 року Київським районним судом м.Одеси винесено судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь заявника - КП «ЖКС «Вузівський» заборгованість за надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 12315,30 грн. Стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь заявника КП «ЖКС «Вузівський» витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн. Також, заявник просить зупинити стягнення за даним судовим наказом у виконавчому провадженні № 80350523 від 26.02.2026 року до набрання ухвалою суду законної сили.

Згідно з ч.3 ст.432 ЦПК України до розгляду заяви по суті суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження було задоволено.

Зупинено стягнення на підставі судового наказу № 520/9891/18 від 13.08.2018 року, виданого Київським районним судом м.Одеси від 05.11.2018 року, щодо стягнення коштів у розмірі 12315,30 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства «Житлово-Комунальний сервіс «Вузівський», ЄДРПОУ 35303304, по виконавчому провадженню № 80350523 від 26.02.2026 року, відкритому постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною, до набрання законної сили ухвалою суду по вказаній справі. Обов`язок пред`явлення цієї ухвали до виконання покладено на заявника ОСОБА_1 .

В мотивувальній частині ухвали суду зазначено, що не вжиття заходів шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого документа /судового наказу/ може ускладнити ефективний захист заявника своїх прав у випадку фактичного визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що слід зупинити стягнення до вирішення даної справи по суті.

08.04.2026 року на виконання ухвали суду про зупинення, приватним виконавцем Мельниченко А.В. було винесено постанову по ВП № 80350523 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу № 520/9891/18, виданого Київським районним судом м.Одеси 05.11.2018 року, до розгляду справи по суті.

17.04.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси з заявою про неналежне виконання ухвали суду про забезпечення заяви та вжиття заходів процесуального контролю щодо виконання ухвали суду від 02.04.2026 року, зобов`язавши приватного виконавця Мельниченко А.В. привести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.04.2026 року у відповідність до резолютивної частини ухвали суду, вказавши строк зупинення «до набрання законної сили ухвалою суду». На підставі ст.262 ЦПК України розглянути питання про постановлення окремої ухвали щодо дій приватного виконавця Мельниченко А.В. у зв`язку з викривленням змісту судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Предметом звернення ОСОБА_1 до суду 25.03.2026 року є визнання судового наказу від 13.08.2018 року у справі № 520/9891/18 таким, що не підлягає виконанню.

Предметом звернення ОСОБА_1 до суду 17.04.2026 року є вжиття заходів процесуального контролю шляхом зобов`язання приватного виконавця Мельниченко А.В. привести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.04.2026 року у відповідність до резолютивної частини ухвали суду, вказавши строк зупинення «до набрання законної сили ухвалою суду», та постановлення окремої ухвали.

Конституція України гарантує кожному право на судовий захист його прав і свобод у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства України.

Судовий захист прав і свобод людини та громадянина є видом державного захисту.

Право на судовий захист передбачає й конкретні гарантії, які закріплені на законодавчому рівні, ефективного поновлення в правах, якщо ті були порушені, шляхом здійснення правосуддя. Одним із дієвих засобів впливу на стан виконання судових рішень уважають судовий контроль, який в Україні здійснюють у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про виконавче провадження".

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Суд не є обов`язковим учасником виконавчого провадження, але до його повноважень належить розгляд процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень.

Зокрема, розділом VII ЦПК України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень. Відповідно ст.447 ЦПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу, як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом. Таким чином, формою такого контролю є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного чи приватного виконавця, чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, під час виконання судового рішення/ухвали.

Слід зауважити, що принцип обов`язковості судових рішень є складовою права особи на справедливий судовий захист прав і свобод людини та громадянина, видом державного захисту й гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод за допомогою правосуддя.

Заявник звертає увагу суду, що виконавець не є стороною матеріальних правовідносин, проте вона є суб`єктом, який зобов`язаний суворо дотримуватись тексту судового рішення/ухвали, в даному випадку виконавцем було змінено формулювання у постанові про зупинення до «розгляду справи по суті» замість до «набрання законної сили ухвалою», що було зазначено в ухвалі суду про зупинення, вказана зміна створює для заявника передчасне відновлення виконавчого провадження, а не до закінчення апеляційного розгляду, що прямо порушує її права та нівелює мету забезпечення, наданого судом.

Дії виконавця, який у постанові про зупинення виконавчого провадження вказав термін "до розгляду справи по суті", тоді як в ухвалі суду зазначено "до набрання ухвалою законної сили", є неправомірними. Постанова виконавця не може звужувати або змінювати зміст ухвали суду, яка має вищу юридичну силу та є обов`язковою для всіх органів державної влади, включаючи виконавчу службу. Виконавець, керуючись Законом «Про виконавче провадження», при отриманні ухвали про зупинення стягнення, зупиняє вчинення виконавчих дій. Якщо ухвала суду нечітка, виконавець може сам звернутися до суду за роз`ясненням.

Однак важливо зазначити, що постанова виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій або інші процесуальні дії у межах виконавчого провадження є обов`язковими до виконання, поки вони не скасовані в установленому законом порядку.

При цьому, суд також звертає увагу на норми п.2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» - зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;у ст.35 вказаного Закону зазначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Крім того, у постанові про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.04.2026 року вказано, що постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Заявник ОСОБА_1 вважає, що постановочна частина постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.04.2026 року, винесена приватним виконавцем Мельниченко А.В., викривляє дійсний зміст судової ухвали, якою було зупинено стягнення виконавчого документа, проте доказів звернення з заявою до приватного виконавця про внесення виправлень або змін у постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.04.2026 року, суду не надано. При цьому, при наявності відповідного звернення, приватний виконавець має право виправити помилку шляхом винесення нової постанови про внесення змін/виправлення описки. Якщо приватний виконавець відмовляється виправити помилку у позасудовому порядку, боржник оскаржує дії/бездіяльність виконавця шляхом звернення зі скаргою до суду.

Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 2-3 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, заявником обрано неналежний спосіб захисту свого права шляхом подання заяви про неналежне виконання ухвали суду про забезпечення заяви, та зобов`язання приватного виконавця вчинити певні дії, оскільки належною формою судового контролю є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного чи приватного виконавця, чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, під час виконання судового рішення/ухвали.

Крім того, заявник ОСОБА_1 у заяві про вжиття заходів процесуального контролю просить на підставі ст.262 ЦПК України розглянути питання про постановлення окремої ухвали щодо дій приватного виконавця Мельниченко А.В. у зв`язку з викривленням змісту судової ухвали, про що суд зазначає наступне.

Відповідно ч.3 ст.262 ЦПК України - суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали, суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Аналізуючи питання щодо того, які саме порушення вимог законодавства можуть стати підставою для постановлення судом окремої ухвали слід звернути на вимоги частини п`ятої статті 262 ЦПК України, де зазначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Фактично зміст ч.3 ст.262 ЦПК України встановлює, що окрема ухвала щодо приватного виконавця обов`язково повинна містити або ознаки дисциплінарного проступку чи кримінального правопорушення. Проте, перевірка наявності чи відсутності притягнення відповідної особи до відповідальності здійснюється органами, уповноваженими на це.

Таким чином, суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали відносно приватного виконавця Мельниченко А.В.

На підставі викладеного, заява ОСОБА_1 про неналежне виконання ухвали суду про забезпечення заяви та зобов`язання приватного виконавця Мельниченко А.В. вчинити певні дії, є передчасною, без належного звернення до приватного виконавця з заявою про зміну/виправлення постанови, проте у разі відмови у задоволенні заяви, належним способом захисту заявника є звернення зі скаргою до суду на дії/бездіяльність приватного виконавця у порядку ст.447-1 ЦПК України, при цьому у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.260,262,447 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про неналежне виконання ухвали суду про забезпечення позову, порушення процесуального контролю та зобов`язання приватного виконавця вчинити певні дії по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (боржник), заінтересована особа КП «ЖКС» Вузівський (стягувач) про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.04.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко