Рішення № 135997971, 23.04.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/81/26

Провадження № 2/483/262/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15 вересня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1001209 в електронній формі, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачці кредит у розмірі 3500 грн., шляхом перерахування коштів на картку позичальника № НОМЕР_1 , а остання підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та зобов`язалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно договору, строк кредиту становив 360 дні. 21 червня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 21062024 за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1001209 від 15 вересня 2023 року укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою. Посилаючись на те, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором в сумі 20747 грн. 99 коп., з яких: 3499 грн. 99 коп. заборгованість за тілом кредиту, 17248 грн. заборгованість за процентами, та відповідачка має непогашену суму заборгованості за цим договором перед ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», яке набуло право грошової вимоги до неї, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь зазначену суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1001209 від 15 вересня 2023 року та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

20 лютого 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка не заперечувала про укладення кредитного договору, однак не погоджується з розміром заборгованості, заявленим позивачем, та вважає його необґрунтованим. Просила суд перевірити: наявність належних та допустимих доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»; правильність та законність розрахунку заборгованості; обґрунтованість нарахування штрафних санкцій, процентів та витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн., а також зазначила, що невиконання зобов`язань за договором було зумовлено складними життєвими обставинами, відсутністю стабільного доходу та умовами воєнного стану. На даний час вона не працевлаштована та здійснює волонтерську діяльність у благодійному фонді. З урахуванням викладеного просила суд: відмовити у задоволенні позовних вимог у частині необґрунтованих нарахувань; або зменшити розмір стягнення до розумного та справедливого. Також просила розглянути справу без її особистої участі.

25 лютого 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання в якому представник зазначив, що доводи, викладені у відзиві відповідачки, є необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, і спрямовані виключно на ухилення від виконання зобов`язання. Обставини, на які посилається відповідачка, не мають характеру виняткових та не можуть бути прийняті судом до уваги. Посилання на складні життєві обставини, за відсутності належних та допустимих доказів, не підтверджує наявність об`єктивних підстав для відступу від загальних принципів судового захисту порушених прав та законних інтересів. Позичальниці надавалась інформація щодо умов договору, з якою вона ознайомилася та підтвердила підписом факт ознайомлення із кредитним договором. Підписуючи даний договір відповідачка погодилася, що вона до його підписання ознайомилася з усіма умовами, на яких банк здійснює кредитування, а також свідомо обрала умови, викладенні у кредитному договорі. У разі незгоди з наведеними умовами у кредитному договорі ОСОБА_1 мала право відмовитися від укладення цього договору. Відтак, твердження відповідачки є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» представник просив задовольнити у повному обсязі.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в клопотанні від 25 лютого 2026 року просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, а також в ньому зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилася у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Крім того, враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1001209 в електронній формі, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачці кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором в розмірі 3500 грн., а позичальниця зобов`язалася одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором, строк надання кредиту становив 360 днів (а.с. 17-21).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 3500 грн. який був перерахований на її картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 20 жовтня 2025 року (зв. бік а.с. 22).

Як вбачається з повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 23 березня 2026 року № БТ/Е-14253 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 15 вересня 2023 року було зараховано кошти в сумі 3500 грн. (а.с. 80).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1001209 від 15 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 21 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 20747 грн. 99 коп., з яких: 3499 грн. 99 коп. заборгованість за тілом кредиту, 17248 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 23-28).

21 червня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 21062024 за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1001209 від 15 вересня 2023 року та позивач набув права кредитора у договорах, зазначених у Реєстрі боржників (зв. бік а.с. 28, а.с. 29-34).

З витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 вбачається, що до реєстру боржників включено заборгованість боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 1001209 від 15 вересня 2023 року в сумі 20747 грн. 99 коп. (зв бік а.с. 33).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи викладене, а також, що позивач довів належними та допустимим доказами наявність в нього права вимоги до відповідачки в обсязі заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідачки, щодо перевірки розрахунку заборгованості та переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суд зазначає наступне.

Так, погашення заборгованості відповідачкою здійснювалось частково, розрахунок наданий позивачем є послідовним та заборгованість нарахована в межах дії кредитного договору.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача 2662 грн. 40 коп. судового збору, оплата яких підтверджується відповідною платіжною інструкцією (зв. бік а.с. 6).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін., документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача надано договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12 січня 2026 року, детальним описом наданих послуг від 12 січня 2026 року(зв. бік а.с. 37, а.с. 38-39).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу розмірі 5000 грн., саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, в рахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1001209 від 15 вересня 2023 року 20747 (двадцять тисяч сімсот сорок сім) гривень 99 копійок, з яких: 3499 грн. 99 коп. заборгованість за тілом кредиту, 17248 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: