Рішення № 135997853, 24.04.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/69/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"24" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому вказувало, що 18 квітня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №41575-04/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 200 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 15 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі 1 320 грн.

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

28 серпня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №28082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №41575-04/2025 від 18 квітня 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 35 376 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 13 200 грн;

-заборгованість за процентами 14 256 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 1 320 грн;

-нарахований штраф 6 600 грн.

Крім цього, 23 квітня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №51273-04/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 20 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі 400 грн.

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

28 серпня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №28082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №51273-04/2025 від 23 квітня 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 16 720 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-заборгованість за процентами 4 320 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 400 грн;

-нарахований штраф 8 000 грн.

Крім цього, 23 квітня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7348413.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у розмірі 5 000 грн зі строком користування коштами протягом 345 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 03 квітня 2026 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,0010 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 25 % від суми кредиту (1 250 грн) та комісію за обслуговування кредиту у розмірі 14 % від суми кредиту (15 400 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку штраф у розмірі 1 000 грн за кожен випадок порушення.

18 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №18092025, за яким первинний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7348414 від 23 квітня 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 17 600 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 000 грн;

-заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 5 600 грн;

-нарахований штраф 7 000 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Алієва Н. не з`явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача у позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 18 квітня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №41575-04/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 200 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 15 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі 1 320 грн.

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

28 серпня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №28082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №41575-04/2025 від 18 квітня 2025 року.

Крім цього, 23 квітня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №51273-04/2025.

Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 20 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі 400 грн.

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку штраф у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

28 серпня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №28082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №51273-04/2025 від 23 квітня 2025 року.

Крім цього, 23 квітня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7348413.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у розмірі 5 000 грн зі строком користування коштами протягом 345 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 03 квітня 2026 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,0010 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 25 % від суми кредиту (1 250 грн) та комісію за обслуговування кредиту у розмірі 14 % від суми кредиту (15 400 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити неустойку штраф у розмірі 1 000 грн за кожен випадок порушення.

18 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №18092025, за яким первинний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7348414 від 23 квітня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори були вчинені в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у них усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з ними та підписав правочини за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, на підставі вказаних договорів у ОСОБА_1 виникли відповідні права та обов`язки позичальника.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, з укладенням договорів факторингу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли усі права та обов`язки первісних кредиторів.

Матеріалами справи (а.с. 15, 26, 51) підтверджено факт зарахування кредитних коштів на користь позичальника.

У той же час, матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов`язань на користь первісних кредиторів або їх правонаступника.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №41575-04/2025 від 18 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 28 серпня 2025 року становить 35 376 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 13 200 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 18 квітня 2025 року до 15 серпня 2025 року) 14 256 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 1 320 грн;

-нарахований штраф 6 600 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив наступне.

Суд констатує, що заборгованість за кредитом, процентами та комісією нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору. При цьому, проценти дійсно нараховані за узгодженим сторонами розміром процентної ставки та в межах встановленого строку кредитування. Умови договору не суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (щодо обмеження денної процентної ставки).

Тому в цій частині заборгованість підлягає стягненню в нарахованому розмірі.

Що стосується нарахованого штрафу, то в цій частині слід зазначити наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань (зокрема, сплати неустойки) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

За встановленого, вказаний штраф не підлягає стягненню.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №51273-04/2025 від 23 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 28 серпня 2025 року становить 16 720 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 23 квітня 2025 року до 20 серпня 2025 року) 4 320 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 400 грн;

-нарахований штраф 8 000 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив наступне.

Суд констатує, що заборгованість за кредитом, процентами та комісією нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору. При цьому, проценти дійсно нараховані за узгодженим сторонами розміром процентної ставки та в межах встановленого строку кредитування. Умови договору не суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (щодо обмеження денної процентної ставки).

Тому в цій частині заборгованість підлягає стягненню в нарахованому розмірі.

Що стосується нарахованого штрафу, то він не підлягає стягненню (обгрунтування дивитись вище).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №7348413 від 23 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 18 вересня 2025 року становить 17 600 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 000 грн;

-заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 5 600 грн;

-нарахований штраф 7 000 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив наступне.

В частині нарахованої комісії за обслуговування кредиту суд вважає необхідним зазначити наступне.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно умов кредитного договору комісією за обслуговування кредиту охоплюються послуги за надання позичальнику (усіх без винятку) інформаційних послуг, що суперечить положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредиту є нікчемними.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредиту у вказаному договорі є безпідставним, а тому вказана комісія не підлягає стягненню.

У той же час, внесені позичальником кошти, що були безпідставно розподілені на оплату такої комісії (700 грн), підлягають перерозподілу на оплату заборгованості за кредитом.

Що стосується нарахованого штрафу, то він не підлягає стягненню (обгрунтування дивитись вище).

За встановленого, заборгованість за кредитним договором №7348413 від 23 квітня 2025 року станом на 18 вересня 2025 року складається виключно із заборгованості за кредитом у розмірі 4 300 грн (5 000 грн 700 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1 815,89 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк»):

- заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №41575-04/2025 від 18 квітня 2025 року, що утворилася станом на 28 серпня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 13 200 (тринадцять тисяч двісті) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 18 квітня 2025 року до 15 серпня 2025 року) у розмірі 14 256 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1 320 (одна тисяча триста двадцять) гривень, а всього в загальному розмірі 28 776 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят шість) гривень;

- заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №51273-04/2025 від 23 квітня 2025 року, що утворилася станом на 28 серпня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 23 квітня 2025 року до 20 серпня 2025 року) у розмірі 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) гривень; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 400 (чотириста) гривень, а всього в загальному розмірі 8 720 (вісім тисяч сімсот двадцять) гривень;

- заборгованість за Договором про споживчий кредит №7348413 від 23 квітня 2025 року, що утворилася станом на 18 вересня 2025 року, а саме - заборгованість за кредитом у розмірі 4 300 (чотири тисячі триста) гривень;

- судовий збір у розмірі 1 815 (одна тисяча вісімсот п`ятнадцять) гривень 89 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв