Рішення № 13599771, 19.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/27219.01.11 За позовом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів» до Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»

про розірвання договору, звільнення приміщень та стягнення 84170, 53 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Карповська Л.В., Козир А.О.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про розірвання договору оренди нерухомого майна № 51 від 01.04.2001 р., звільнення та повернення приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12, стягнення з відповідача заборгованості за вищезазначеним договором у розмірі 83349, 60 грн. та 820, 93 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відшкодування плати за землю відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та відповідно до останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 291723, 60 грн., 5809, 93 грн. - пені, розірвати договір оренди нерухомого майна № 51 від 01.04.2001 р. та зобов?язати Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-Інформ звільнити та повернути позивачу приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12. Суд прийняв вищезазначені уточнення до розгляду.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач безпідставно нараховує податок на додану вартість на суму відшкодування земельного податку. При цьому, відповідач зазначає, що позивач не надавав відповідачеві для ознайомлення ані власного розрахунку розмірів земельного податку, ані доказів сплати його до бюджету, а нарахування податку на додану вартість не підпадає під жодну із зазначених в ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»операцій, які підлягають оподаткуванню вказаним податком, тому позивачем безпідставно нараховувався податок на додану вартість відповідачеві на суму відшкодування земельного податку.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов’язати відповідача звільнити та передати позивачу майно (склад паперу, склад устаткування, склад кислот, адміністративно-побутовий корпус, спецпральню, зарядну станцію, навіс, станцію перекачки конденсату, хлораторну) взяте в оренду по договору оренди нерухомого майна від 01.04.2001 р. № 51, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12 та підписати акт приймання-передачі. Суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.

Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з?явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.01.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2001 р. між Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів»та Закритим акціонерним товариством «Видавництво «Бліц-Інформ»укладено договір оренди нерухомого майна № 51, за умовами якого позивач зобов?язався передати, а відповідач - прийняти у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 15752, 1 кв.м. по вул. Полярній, 12 у місті Києві .

Відповідно до 2.1. відповідач вступає у строкове платне користування майном з дати підписання акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору розмір орендної плати за орендовані приміщення встановлюється на рівні 4, 5 % від експертної оцінки вартості майна і становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що перерахування здійснюється відповідачем до 15-го числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції, в такому порядку: 30% - орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету та 70% орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок позивача.

Договір, відповідно до п. 11.1., укладено строком на десять років і діє з 01.04.2001 р. до 01.04.2011 р.

Згідно з п.п. 11.3., 11.6. договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу позивача, якщо відповідач: користується майном не відповідно до умов договору, навмисно погіршує стан приміщення та іншого обладнання, систематично (більше трьох разів) погіршує терміни орендної плати, передає орендоване приміщення у суборенду, не застрахував орендоване приміщення згідно з умовами договору та не надав позивачу копію договору, перешкоджає співробітникам позивача здійснювати перевірку умов виконання цього договору.

Відповідно до акту приймання приміщення від 01.04.2001 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування будівлі за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12 корисною площею 15752, 1 кв.м.

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 08.10.2001 р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 51 від 01.04.2001 р. сторони змінили назву орендаря на Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-Інформ», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Видавництво «Бліц-Інформ».

02.07.2001 р. сторони уклали додаткову угоду № 5 до договору оренди нежитлового приміщення № 51 від 01.04.2001 р., якою встановили, що відшкодування відповідачем витрат позивача на оплату податку на землю відокремленої земельної ділянки загальної площі 28109 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12 проводиться відповідачем на підставі розрахунку податку на землю. Відшкодування витрат податку на землю здійснюється щомісячно до 15-го числа після звітного місяця. У разі несвоєчасного, або не в повному розмірі розрахунку, позивач стягує з відповідача пеню в розмірі зазначеному в п. 3.6. договору.

У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими вносились зміни до договору оренди нежитлового приміщення № 51 від 01.04.2001 р. в частині розміру відшкодування земельного податку та відповідно до додаткової угоди № 11 від 08.02.2010 р. розмір щомісячної суми компенсації земельного податку, встановлено на рівні 34729, 00 грн. та податок на додану вартість у розмірі 6945, 80 грн., а загалом - 41674, 80 грн., яка застосовується з 01.01.2010 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов?язання щодо відшкодування витрат Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів»по оплаті податку на землю, у зв?язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з травня 2010 року до листопада 2010 року у розмірі 291723, 60 грн., що є істотним порушенням умов договору № 51 від 01.04.2001 р. та відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору. Крім позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов?язання у розмірі 8809, 93 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умов

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом з тим суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України визначено істотні умови договору оренди, до яких відносяться: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Тож, з наведеного вбачається, що умова про відшкодування витрат орендодавця на оплату земельного податку не відноситься до істотних умов договору оренди, а відтак - суд дійшов висновку, порушення відповідачем зобов?язань щодо відшкодування витрат позивача на оплату земельного податку не є істотним у розумінні положень ст. 651 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині розірвання договору № 51 від 01.04.2001 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки договір оренди нежитлового приміщення № 51 від 01.04.2001 р. продовжує діяти, його умови є обов’язковими для виконання сторонами, а отже вимоги позивача про зобов?язання відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його Державному підприємству «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів»задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує, що з травня 2010 року відповідач не виконує свого зобов??язання щодо відшкодування витрат Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів»по оплаті податку на землю, що спричинило виникнення заборгованості у розмірі 291723, 60 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що на суму відшкодування земельного податку не нараховується податок на додану вартість, оскільки вищевказаний платіж не відноситься до операцій, які підлягають оподаткуванню відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому вимоги позивача є безпідставними.

Суд відхиляє такі твердження відповідача з огляду на те, що обов?язок Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»відшкодовувати витрати позивача по оплаті податку на землю з урахуванням податку на додану вартість передбачений договором оренди нежитлового приміщення № 51 від 01.04.2001 р. та додатковими угодами № 5 від 02.07.2001 р. та № 11.02.2010 р., які, в свою чергу, є чинними, в судовому порядку розірвані чи визнані недійсними не були та, відповідно, є обов’язковими до виконання сторонами.

У матеріалах справи міститься банківська виписка з особового рахунку Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», з якої вбачається, що 27.05.2010 р. відповідач здійснив оплату компенсації податку на землю за травень 2010 року у розмірі 41674, 80 грн.

В іншій частині відповідач заявлених до нього вимог про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо сплати відповідно до умов договору № 51 від 01.04.2001 р. не надав.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат по оплаті податку на землю за травень 2010 року у розмірі 41674, 80 грн. визнаються судом необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 250048, 80 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання ним зобов?язання щодо відшкодування податку за землю за період з 16.06.2010 р. до 16.12.2010 р., суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до п. 3.8. договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 02.07.2001 р.) у разі несвоєчасного, або не в повному розмірі розрахунку, позивач стягує з відповідача пеню в розмірі зазначеному в п. 3.6. договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору № 51 від 01.04.2001 р. встановлено, що відшкодування витрат позивача на оплату податку за землю здійснюється до 15-го числа місяця наступного за звітним.

При цьому, як вже зазначалося вище, 27.05.2010 р. відповідач здійснив оплату компенсації податку на землю за травень 2010 року у розмірі 41674, 80 грн., а отже пеня на зазначену суму не підлягає нарахуванню, оскільки відсутнє прострочення платежу.

За таких обставин, за розрахунком суду, розмір пені за прострочення виконання відповідачем зобов?язання відповідно до умов вищевказаного договору за період з 16.07.2010 р. (дата виникнення заборгованості) до 16.12.2010 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 4109, 54 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів»задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»(02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, код ЄДРПОУ 20050164), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 16286441) заборгованість з відшкодування витрат по оплаті податку на землю у розмірі 250048, 80 (двісті п?ятдесят тисяч сорок вісім грн. 80 коп.) грн., 4109, 54 (чотири тисячі сто дев’ять грн. 54 коп.) грн. - пені, 2541, 58 (дві тисячі п??ятсот сорок одна грн. 58 коп.) грн. та 100, 80 (сто грн. 80 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 01.02.2011 р.