Рішення № 135996733, 10.04.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 523/7221/25

2/134/362/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 квітня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

24 лютого 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю цивільна справа № 523/7221/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначена справа передана до Крижопільського районного суду після скасування заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2025 року.

Позов мотивовано тим, що 12 квітня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20912-04/2024.

Крім того, 22 травня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 34093-05/2024.

Вказані кредитні договори підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер телефону, про що свідчить п. 8 договорів, адреса, реквізити та підписи сторін.

19 вересня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19092024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року до договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року в сумі 13 759,77 грн, з яких: 4 625,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 134,77 грн - заборгованість за процентами, а також за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року в сумі 28 600,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 100,00 грн - заборгованість за процентами, 2 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Крім того, 13 червня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79918456.

Договір позики укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п. 21 договору, адреса, реквізити та підписи сторін.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року в сумі 8 020,00 грн, з яких: 2 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 525,00 грн - заборгованість за процентами; 4 995,00 грн - заборгованість за пенею.

Відповідно до умов кредитних договорів та договору позики ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та позикою у порядку, визначеному цими договорами. Однак, отримавши грошові кошти, відповідач не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим у нього перед кредиторами утворилася заборгованість.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, тому ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло права вимоги за кредитними договорами та договором позики, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 50 379,77 грн заборгованості, а саме:

- за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року в сумі 13 759,77 грн, з яких: 4 625,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 134,77 грн - заборгованість за процентами;

- за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року в сумі 28 600,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 100,00 грн - заборгованість за процентами, 2 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями;

- за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року в сумі 8 020,00 грн, з яких: 2 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 525,00 грн - заборгованість за процентами; 4 995,00 грн - заборгованість за пенею.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 25 лютого 2026 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 17 березня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

У судове засідання 09 квітня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представник позивача - Москаленко М.С. просила розглянути справу за відсутності сторони позивача на підставі наявних у справі доказів. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у порядку, визначеному п. 2 ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини його неявки суду невідомі. У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 09 квітня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 квітня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 20912-04/2024.

Згідно з умовами договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів, тобто по 09 серпня 2024 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2,50 % в день (п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.4.1 договору).

У п. 1.6 кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5363-54хх-хххх-4734 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W2950 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 7.1. п. 8 договору).

Отже, за згодою сторін на підставі укладеного кредитного договору № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року, строк дії договору кредиту сторони визначили по 09 серпня 2024 року. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день.

Згідно з Графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року, сторони передбачили, що у разі користування кредитними коштами у сумі 5 000,00 грн по 09 серпня 2024 року розмір відсотків буде становити 15 000,00 грн.

Крім того, 22 травня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 34093-05/2024.

Згідно з умовами договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів, тобто по 18 вересня 2024 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,50 % в день (п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.4.1 договору).

У п. 1.6 кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5363-54хх-хххх-4734 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Також у п. 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного у Графіку платежів, або його сплати не у повному обсязі, товариство у перший день прострочення нараховує клієнту штраф у розмірі 25,00 % від суми кредиту.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0913 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 7.1. п. 8 договору).

Отже, за згодою сторін на підставі укладеного кредитного договору № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року, строк дії договору кредиту сторони визначили по 18 вересня 2024 року. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1,50 % в день.

Згідно з Графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року, сторони передбачили, що у разі користування кредитними коштами у сумі 10 000,00 грн по 18 вересня 2024 року розмір відсотків буде становити 18 000,00 грн.

19 вересня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19092024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

На підставі акта прийому-передачі Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року та згідно з витягом з Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року до договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року в сумі 13 759,77 грн, з яких: 4 625,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 134,77 грн - заборгованість за процентами, а також за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року в сумі 28 600,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 100,00 грн - заборгованість за процентами, 2 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Крім того, 13 червня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79918456,за умовами якого «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»надало позичальнику ОСОБА_1 позику у розмірі 2 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 договору позика надається строком на 14 днів, тобто по 26 червня 2024 року включно.

Згідно з п.п. 2.3 п. 2 договору сторони передбачили, що процентна ставка за користування позикою становить 1,50 % в день.

У п. 1 та п. 29 договору визначено, що позика надається шляхом її перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника № НОМЕР_1 .

Також у п. 18 сторони передбачили, що якщо сума позики, зазначена в п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов цього договору, нараховувати пеню у розмірі, визначеному п. 2 договору (2,70 % в день) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Згідно Додатку № 1 до договору позики № 79918456від 13 червня 2024 року, сторони передбачили, що у разі користування позикою в сумі 2 500,00 грн по 26 червня 2024 року розмір процентів буде становити 525,00 грн.

Договір позики підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «35414» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 22-24, п. 29 договору).

Отже, за згодою сторін на підставі укладеного договору позики № 79918456від 13 червня 2024 року, строк дії договору позики сторони визначили по 26 червня 2024 року включно. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування позикою у розмірі 1,50 % в день.

28 жовтня 2024 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі - фактор) уклали додаткову угоду № 42 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, які формуються згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (п.п. 1.1 п. 1 договору факторингу № 14/06/21).

За умовами додаткової угоди № 42 від 28 жовтня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною договору. Положення даної додаткової угоди діють виключно щодо Реєстру боржників № 35 та № 36 від 28 жовтня 2024 року, і не змінюють порядок оплати інших реєстрів.

На підставі акта прийому-передачі Реєстру боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року та згідно з витягом з Реєстру боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79918456від 13 червня 2024 року в сумі 8 020,00 грн, з яких: 2 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 525,00 грн - заборгованість за процентами; 4 995,00 грн - заборгованість за пенею.

За умовами вищезазначених кредитних договорів та договору позики ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти у визначений договорами строк та сплатити відсотки за користування кредитом та позикою.

Фінансові установи надали відповідачу грошові кошти згідно умов договорів, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за договорами не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту кредитних договорів та договору позики, усі ці договори підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Крім того, за умовами договорів їх невід`ємною частиною є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайтах товариств.

ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаних договорів, однак не виконав зобов`язань по поверненню кредиту та позики, а тому заборгованість за договорами в межах строку їх дії підлягає стягненню за рішенням суду.

Відповідачем вказані договори не оспорювались.

Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Надані позивачем вищезазначені договори факторингу, додаткові угоди до договорів факторингу, акти прийому-передачі Реєстру боржників за договорами факторингу, витяги з реєстрів боржників, які є додатками до цих договорів, свідчать про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року, кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року та договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року.

Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за вищезазначеними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «ЄАПБ» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.

Суд зауважує, що у заяві про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2025 року відповідач не заперечував факт укладення договорів та наявність заборгованості, однак зазначав про її інший (менший) розмір.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 19 вересня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року становила 13 760,00 грн, з яких: 4 625,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 135,00 грн - заборгованість за процентами. При цьому ОСОБА_1 на погашення заборгованості за договором було здійснено платежі на загальну суму 5 500,00 грн, з яких 375,00 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 5 125,00 грн - на погашення процентів.

Також відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 19 вересня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року становила 28 600,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 100,00 грн - заборгованість за процентами, 2 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. При цьому ОСОБА_1 на погашення заборгованості за договором було здійснено платіж у сумі 1 900,00 грн, які зараховано на погашення процентів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року вбачається відсутність будь-яких платежів з боку відповідача на виконання зобов`язань за цим договором.

ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договорами строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорах, в межах заявлених позовних вимог підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 4 625,00 грн заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року, 10 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року та 2 500 грнзаборгованість за основною сумою боргу за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року.

Заборгованість за процентами також підлягає стягненню, оскільки вона нарахована в межах строку дії договорів кредиту та позики, відповідно до погоджених сторонами процентних ставок та з урахуванням здійснених відповідачем платежів, що свідчить про її обґрунтованість і відповідність умовам укладених договорів.

Щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом та позикою у зв`язку з тим, що відповідач є військовослужбовцем, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині 4 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду. Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Водночас п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 26 листопада 2024 року проходить військову службу у зв`язку з мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка та довідкою Форми № 5.

З огляду на викладене, стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом та позикою за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року, кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року та договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам укладених договорів і вимогам закону, оскільки зазначені договори були укладені та проценти за ними нараховані до початку проходження відповідачем військової служби.

Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 2 500,00 грн заборгованості за штрафними санкціями за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року та 4 995,00 грн заборгованості за пенею за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 2 500,00 грн та пеня за договором позики у розмірі 4 995,00 грн нараховані у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Викладення на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» у новій редакції пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами та договорами позики у період дії воєнного стану.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути наступну заборгованість:

- за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року в сумі 13 759,77 грн, з яких: 4 625,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 134,77 грн - заборгованість за процентами;

- за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року в сумі 26 100,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 100,00 грн - заборгованість за процентами;

- за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року в сумі 3 025,00 грн, з яких: 2 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 525,00 грн - заборгованість за процентами, а всього 42 884,77 грн заборгованості за вказаними договорами.

У стягненні 2 500,00 грн заборгованості за штрафними санкціями за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року та 4 995,00 грн заборгованості за пенею за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, ціна позову становила 50 379,77 грн, позов задоволено на суму 42 884,77 грн, тобто на 85,12 % (42 884,77х 100 : 50 379,77), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 577,43 грн (3 028,00 х 85,12 %) судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість:

- за кредитним договором № 20912-04/2024 від 12 квітня 2024 року в сумі 13 759,77 грн, з яких: 4 625,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 134,77 грн - заборгованість за процентами;

- за кредитним договором № 34093-05/2024 від 22 травня 2024 року в сумі 26 100,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 100,00 грн - заборгованість за процентами;

- за договором позики № 79918456 від 13 червня 2024 року в сумі 3 025,00 грн, з яких: 2 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 525,00 грн - заборгованість за процентами, а всього 42 884,77 грн (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні, 77 копійок) заборгованості за вказаними договорами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 2 577,43 грн (дві тисячі п`ятсот сімдесят сім гривень, 43 копійки) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя