Рішення № 13599624, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/78-2/28018.01.11 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк

«Фінансова ініціатива»

про стягнення 55251, 28 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача Населівська М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Фінансова ініціатива»про стягнення з останнього штрафних санкцій в сумі 55251, 28 грн., з них: 26 004, 18 грн. - пені, 24507, 57 грн. - збитки від інфляції та 4739, 53 грн. - 3% річних; крім того Позивач, відповідно до ст. 49 ГК України, просить стягнути з Відповідача на користь позивача судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2010р. у справі №40/78 (суддя: Пукшин Л.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Фінансова ініціатива»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитки від інфляції в розмірі 11 216 гривень 95 коп., 3 % річних 3 183 гривні 17 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 144 гривні 00 коп. та 61 гривня 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 06.07.10р. Київський апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2010р. у справі №40/78.

Постановою від 21.10.10р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.10р. та Постанову від 06.07.10р. Київського апеляційного господарського суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 01.11.2010 суд прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі номер 40/78-2/280, розгляд справи призначив на 16.11.2010 та зобовязав сторони надати письмове документально обґрунтоване пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 21.10.10р. Вищого господарського суду України.

Представником позивача в судовому засіданні 16.11.10р. надано суду письмові документально обґрунтовані пояснення на виконання вимог ухвали суду від 01.11.10р.

Ухвалою від 16.11.10р. суд, в звязку з неявкою представників відповідача в судове засідання, та невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 01.11.10р., відклав розгляд справи на 30.11.10р. та повторно зобовязав відповідача надати письмове документально обґрунтоване пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 21.10.10р. Вищого господарського суду України.

Представником відповідача в судовому засіданні 30.11.10р. надано суду письмові документально обґрунтовані пояснення на виконання вимог ухвал суду від 01.11.10р. та від 16.11.10р.

Представники позивача в призначене судове засідання не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Ухвалою від 30.11.10р. суд відклав розгляд справи на 14.12.10р.

Судове засідання, призначене на 14.12.10р. не відбулось, оскільки суддя, що розглядає дану справу, перебувала на лікарняному, та було перенесено на 23.12.10р., про що представники сторін розписалися у відповідній розписці.

Представником відповідача в судовому засіданні 23.12.10р. подано Заяву про продовження строку вирішення спору по даній справі на більш тривалий строк.

Ухвалою від 23.12.10р. суд відклав розгляд справи на 18.01.11р.

Від позивача 18.01.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про те, що позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача проти позову заперечували та просили в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 18.01.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2008 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” було укладено договір оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору Позивач (Орендодавець) передав, а відповідач (Орендар) прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення перукарні, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на строк та згідно умов даного Договору. Передача приміщення в оренду та повернення Приміщення з оренди здійснюється Сторонами на підставі Акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1. Договору приміщення повинні бути передані Позивачем і прийняті Відповідачем по Акту прийому-передачі в строк не пізніше 25 липня 2008 року. Акт прийому-передачі підписується уповноваженими представниками Сторін та є невідємною частиною даного Договору.

Після закінчення терміну дії даного Договору, або у випадку його дострокового розірвання Приміщення повертається Позивачу, протягом 5 робочих днів за відповідним Актом прийому-передачі, у стані, не гіршому ніж на момент його отримання (п. 3.3. Договору).

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця оренди, за офіційним курсом НБУ, який діє на перший день місяця (п.п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.3.1. Договору орендна плата нараховується з дня підписання Сторонами Акту прийому-передачі Приміщення в оренду до дня повернення Відповідачем Приміщення Позивачу по відповідному Акту прийому-передачі, відповідно до п.п. 3.1., 3.3. даного договору.

Відповідно до п.п. 4.8.1. Договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати та витрат на комунальні послуги, затрати на утримання орендованого майна, Орендар окремо сплачує від орендної плати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату виникнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, за кожен день прострочення.

18 червня 2008 року сторони уклали Договір про розірвання Договору оренди нежитлових приміщень від 25 липня 2008 року.

Відповідно до умов Договору від 18 червня 2008 року, з дати розірвання договору зобовязання Сторін припиняється, крім зобовязання Орендаря по сплаті орендної плати за період з 01 лютого 2009 року по 17 червня 2009 року і сплаті комунальних платежів.

Позивач в позовні заяві просить стягнути з Відповідача 26 004,18 грн. пені за прострочення платежу, посилаючись на п. 4.8.1. зазначеного Договору, відповідно до якого за несвоєчасну сплату орендної плати та витрат на комунальні послуги, затрати на утримання орендованого майна, Відповідач окремо сплачує від орендної плати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату виникнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до положень ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору, зобовязання припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Договір від 18.06.2008 року є угодою про порядок припинення зобов'язань за Договором оренди нежитлових приміщень від 25 липня 2008 року.

Договір від 18.06.2008 року має самостійний характер і породжує самостійні права і обовязки у сторін, у тому числі щодо відповідальності за невиконання сторонами умов цієї угоди.

Як зазначено вище, відповідно до умов Договору від 18 червня 2008 року, з дати розірвання договору зобовязання Сторін припиняється, крім зобовязання Орендаря по сплаті орендної плати за період з 01 лютого 2009 року по 17 червня 2009 року і сплаті комунальних платежів.

Враховуючи вищенаведене, оскільки пеня за прострочку виконання грошового зобовязання застосовується як відповідальність, обумовлена договором, та оскільки Договір оренди нежитлових приміщень від 25 липня 2008 року є розірваним та припиненим щодо всіх зобовязань, крім зобовязання по сплаті орендної плати за період з 01 лютого 2009 року по 17 червня 2009 року і сплаті комунальних платежів, а Договір від 18 червня 2008 року про розірвання вищенаведеного договору оренди не містить умови про сплату пені, як і умови про строк оплати платежів за цією угодою, суд вважає необґрунтованими та відмовляє задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 26004,18 грн. пені за період з 24.01.09р. до 09.11.09р. нарахованої на підставі п. 4.8.1. зазначеного Договору.

Правова позиція, аналогічна вищенаведеній, викладена в Постанові від 21.10.10р. Вищого господарського суду України, якою скасовано прийняті попередніми судами рішення по справі №40/78, а справу направлено на новий розгляд.

В постанові від 21.10.10р. Вищого господарського суду України також зазначено, що положення ст. 625 ЦК України (ч. 2) передбачають, що кредитор вправі вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних. Проте по даній справі вимога про присудження до стягнення інфляційних нарахувань та річних заявлена самостійно від вимог про стягнення боргу, і в прийнятих попередніми судами рішеннях відсутнє правове обґрунтування правомірності заявлення вимог про застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобовязання у період, після ухвалення судових рішень про примусове стягнення боргу.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з Відповідача 24507, 57 грн. - збитків від інфляції за період з 24.01.2009р. по 01.11.2009р. та 4739, 53 грн. - 3% річних за період з 24.01.2009р. по 09.11.2009р., дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

В силу ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання .

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України. (аналогічна позиція викладена в Постановах

В даному випадку у Відповідача перед Позивачем виникли зобовязання належним чином сплачувати орендну плату і сплату комунальних платежів за Договором оренди нежитлових приміщень від 25 липня 2008 року під час дії цього договору та після його розірвання в силу ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Щодо строку стягнення інфляційних та 3% річних, то Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.09р. №2/54 (за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” по Договору оренди нежитлових приміщень від 25 липня 2008 року) було стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні та 3% річних за період з 13.10.08р. по 23.01.09р., тоді як в межах даної справи позивач заявляє вимогти про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за інші періоди, а саме - 24507, 57 грн. збитків від інфляції за період з 24.01.2009р. по 01.11.2009р. та 4739, 53 грн. 3% річних за період з 24.01.2009р. по 09.11.2009р., що підтверджується наданими позивачем письмовими поясненнями щодо доданого до матеріалів справи розрахунку. Щодо справи №3/124/09 Господарського суду Миколаївської області за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” по Договору оренди нежитлових приміщень від 25 липня 2008 року, позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних взагалі не заявлялись.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, відповідно до якого, з врахуванням наданих позивачем письмових пояснень, Позивач нарахував Відповідачу 24507, 57 грн. інфляційних та 4739, 53 грн. - 3% річних.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум, а тому, зважаючи на все наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача сум збитків від інфляції в розмірі 24507,57 грн. та 3% річних в розмірі 4739, 53 грн.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду пропорційно до суми задоволених позовних вимог. В частині, в якій суд відмовив в задоволенні позову, витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Фінансова ініціатива»(м. Київ, пр. Г. Сталінграду, 21/38-А; код ЄДРПОУ 33299878) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 24507 (двадцять чотири тисячі пятсот сім) грн. 57 коп. збитків від інфляції, 4739 (чотири тисячі сімсот тридцять девять) грн. 53 коп. 3% річних, 292 (двісті девяносто дві) грн. 47 коп. державного мита та 124 (сто двадцять чотири) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 31.01.11р.