Рішення № 13599618, 28.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/7228.01.11 За позовом Закритого акціонерного товариства "Будмаркет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ-К"

про стягнення 57818 грн. 56 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Ковальова Л.П.- дов. № 8-12/2 від 08.12.2010 Відповідача:не з’явився

У судовому засіданні 28.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Будмаркет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ-К" про стягнення 57818 грн. 56 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 порушено провадження у справі № 61/72, розгляд справи призначено на 14.12.2010 о 17:15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 в зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи був відкладено на 21.01.2011 о 11:30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2011 продовжено строк вирішення спору у справі № 61/72 на п’ятнадцять днів та у зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи був відкладено на 28.01.2011 о 10:30.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, відповідно до останніх уточнень, поданих 26.01.2011 через відділ діловодства Господарського суду позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 54 700 грн. 00 коп., 212 грн. 65 коп. –3 % річних, 569 грн. 80 коп. –встановлений індекс інфляції та 776 грн. 16 коп. –пені.

У судовому засіданні 28.01.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання представник відповідача повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали відповідачу надсилались на адреси, що зазначені в позовній заяві та витягах з Єдиного Державного реєстру підприємств від 30.08.2010 р. та від 09.12.2010 р. (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 42;01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, буд. 6-Б, кв. 45).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМ-К" (надалі –«Поклажедавець», відповідач) та Закритим акціонерним товариством "Будмаркет" (надалі –«Зберігач», позивач) був укладений договір № 04-01/09 відповідального зберігання (надалі - Договір).

За даним договором Зберігач зобов»язується за винагороду і за рахунок Поклажедавця прийняти та зберігати майно Поклажедавця.

Згідно п. 2.1.1. Договору відповідач зобов»язувався передавати на склад позивача майно в асортименті та в кількості, які визначені в Актах прийому-передачі товарно –матеріальних цінностей на зберігання, що є невід»ємною частиною даного Договору, в яких обов»язково зазначається повне найменування майна, його кількість, вартість, загальна заставна вартість, включаючи ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, між сторонами були підписані акти від 06.04.2009, 19.05.2009, 18.06.2009, 08.07.2009, 17.07.2009, 21.07.2009, 19.08.2009, 08.09.2009, 21.09.2009 прийому-передачі, згідно яких відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання наступну продукцію: бітумну дахівку Timberline (8501), підкладки та Аксесуари (8503) на загальну суму 2693952 грн. 24 коп.

Умовами договору сторони погодили, що відповідач оплачує позивачу послуги зі зберігання майна на площі, яка вказана в рахунку-фактурі (п.3.1). Оплата здійснюється відповідачем на підставі рахунку-фактури, наданої позивачем, шляхом перерахування суми на поточний рахунок позивача наступним чином: протягом двох банківських днів з дати підписання даного Договору, але до прийняття позивачем першої партії майна, здійснюється передоплата за перший та останній місяці зберігання (п.3.3.1). Кожна наступна оплата проводиться протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури (п. 3.3.2). Послуги із розвантаження та завантаження, що передбачені даним Договором оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем від позивача рахунку (п. 3.4).

За своєю правовою природою спірний договір є договором зберігання.

Згідно зі ст. 936 Цивільного Кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського Кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 Цивільного Кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 938 Цивільного Кодексу України встановлено, що Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Стаття 946 Цивільного Кодексу України регулює питання щодо плати за зберігання, згідно якої плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Виконуючи свої зобов’язання за Договором, позивач надіслав відповідачу рахунки-фактури та акти виконаних робіт (наданих послуг) № 04-ПО/хр від 30.04.2009, № 05-ПО/хр від 30.05.2009, № 06-ПО/хр від 30.06.2009, № 07-ПО/хр від 31.07.2009, № 08-ПО/хр від 31.08.2009, № 09-ПО/хр від 30.09.2009, № 10-ПО/хр від 30.10.2009 на загальну суму 41035 грн. 85 коп.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що якщо відповідач протягом п’яти календарних днів з дати отримання не підписав акт наданих послуг, але і не надав письмово обґрунтованих заперечень щодо цього акту, вважається, що відповідач погодився з даним актом.

Оскільки відповідач не надав будь-яких заперечень щодо підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), тому наявні в справі акти свідчать про те, що відповідач погодився про те, що позивач надав йому послуги на загальну суму 41035 грн. 85 коп., що є належними засобами доказування.

Згідно правових норм, а саме ст. 946 Цивільного Кодексу України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Враховуючи положення вищезаначеної статті, позивач виставив відповідачу рахунок –фактуру № 08-Д-К/хр від 30.08.2010 на суму 47000 грн. 00 коп., оскільки майно відповідача на даний час знаходиться у позивача, проте зазначений рахунок залишився відповідачем неоплачений.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.09.2010 позивачем відповідачу було направлено претензію № 18 з вимогою сплати грошові коштів за зберігання майна.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач станом на дату подання позову відповідач своїх зобов’язань повністю не виконав.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 54700 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 776 грн. 16 коп.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 5.4 Договору, відповідно до якого встановлено, що у випадку невиконання відповідачем п.п. 3.1-3.4. даного Договору, він сплачує пеню у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 776 грн. 16 коп.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 212 грн. 65 коп. –3 % річних та 569 грн. 80 коп. – встановленого індексу інфляції суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 212 грн. 65 коп. –3 % річних та 569 грн. 80 коп. – встановленого індексу інфляції визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Закритим акціонерним товариством "Будмаркет" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ-К" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 42; код 34807697) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства "Будмаркет" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7; код 24099753) 54 700 (п’ятдесят чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп. –сума основного боргу, 212 (двісті дванадцять) грн. 65 коп. –3 % річних, 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. –встановлений індекс інфляції, 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 16 коп. –пені, 562 (п’ятсот шістдесят дві) грн. 58 коп. –державного мита та 229 (двісті двадцять дев»ять) грн. 63 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко