Ухвала суду № 135995897, 25.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.04.2026

Справа № 334/3868/26

Провадження № 1-кс/334/1165/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

25 квітня 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62025170030002513, внесеному 19.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною четвертою статті 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, не має офіційного джерела доходу. Може вчинити дії, спрямовані на зміну або спотворення показань свідків, їх схилення для надання вигідних для себе пояснень, відмови від надання показань або узгодження позиції з іншими учасниками провадження. Підозрюваний, вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що тягне за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров`я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. З огляду на це, а також те, що підозрюваному загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім злочину. Застосувати більш м`які запобіжні заходи до підозрюваного не можливо, оскільки відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_6 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання заперечив. Пояснив, що він має психічну хворобу в вигляді шизофренії, а тому йому необхідно вживати ліки, які в умовах неволі неможливо отримати. Також його життя буде підвергатись небезпеці, оскільки в СІЗО відсутнє бомбосховище. Просив застосувати до нього домашній арешт.

Захисник адвокат ОСОБА_7 проти клопотання заперечив. Вважає, що ризики прокурором не доведені. Щодо ризику переховування - поліцейські до затримання неодноразово спілкувались з підозрюваним, видавали йому повістки. Також у клопотанні не врахована хвороба підозрюваного. Свідки підозрюваному невідомі, а отже він не має можливості впливати на них. Підозрюваний не здатен вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки має стійкі соціальні зв`язки та постійне місце проживання. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим відділенням Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 62025170030002513, внесеного 19.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною четвертою статті 408 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді курсанта 2 навчального взводу З навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 27 жовтня 2024 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, діючи в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване поблизу АДРЕСА_1 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 23.04.2026, а саме до моменту його доставлення до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

23.04.2026 о 14.50 годині ОСОБА_4 був затриманий у порядку статті 208 КПК України.

24.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, який кваліфікується як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене умовах воєнного стану.

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме матеріалами службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 , а також іншими матеріалами кримінального провадження.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити вчинення кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, не має офіційного джерела доходу. Може вчинити дії, спрямовані на зміну або спотворення показань свідків, їх схилення для надання вигідних для себе пояснень, відмови від надання показань або узгодження позиції з іншими учасниками провадження. Підозрюваний, вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що тягне за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров`я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. З огляду на це, а також те, що підозрюваному загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім злочину.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років. Також підозрюваний, не має офіційних джерел доходів.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, відсутність джерел доходів, залишення місця проходження служби, що свідчить про переховування від командування військової частини, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному можуть бути відомі місця проживання свідків, які є військовослужбовцями військової частини, в якій проходив військову службу підозрюваний, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою надання ними органу досудового розслідування показань, вигідних підозрюваному.

Підозрюваний ОСОБА_4 є раніше не судимою особою. Підозрюється у вчиненні триваючого злочину, який припинений з моменту його затримання о 14.50 годині 23.04.2026. Отже підозрюваний не може продовжити злочин, у вчиненні якого підозрюється. Таким чином ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, прокурором не доведений.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

Крім цього під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Аргументи сторони захисту не здатні спростувати висновок слідчого судді про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього підозрюваний мав можливість до розгляду цього клопотання в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 401 КК України добровільно звернутись із клопотанням до слідчого, прокурора, про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та отримати письмову згоду командира військової частини на продовження проходження ним військової служби, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, але не зробив цього.

Слідчий суддя відхиляє аргументи сторони захисту про наявність у підозрюваного психічної хвороби, на підтвердження якої до клопотання додана виписка із медичної карти хворого від 27.11.2023. Слідчий суддя зауважує, що визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності проводиться за наслідками судово-психіатричної експертизи. Дана експертиза на час розгляду клопотання не проведена. Таким чином у слідчого судді відсутні підстави для встановлення обставин вчинення підозрюваним інкримінованого йому діяння у стані неосудності та відмову у задоволенні клопотання з зазначеної підстави.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23.04.2026 ОСОБА_4 був затриманий 23.04.2026 о 14.50 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваного.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів в межах строку досудового розслідування з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 , а саме з 14.50 години 23 квітня 2026 року.

Заставу визначити в розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 266 240 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ - 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 1-кс/334/1165/26 (справа № 334/3868/26), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: (1) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 21 червня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії ухвали закінчується 21 червня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 27 квітня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1