Рішення № 135995239, 21.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14211/25

н/п 2/953/1384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

30 грудня 2025 року представник ТОВ «ФК «Єврокредит» Журавльов С.Г., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 308,03 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23 липня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № TDB.2021.0001.20999 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 30 308,03 грн, з яких: заборгованість за кредитом 9 941,42 грн, заборгованість за відсотками 20 366,61 грн. 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року. 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк 07 січня 2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 січня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву.

19 січня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідачка посилалася на те, що позивач не надав оригінал або належним чином засвідчену копію кредитного розрахунку, докази на підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів, детальний та обґрунтований розрахунок заборгованості. Позивач не долучив до матеріалів позовної заяви договір про відступлення права вимоги, укладеного між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «ФК «Єврокредит», акт приймання-передачі та реєстр кредитних договорів, право вимоги за якими були відступлені позивачу, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року. За таких обставин у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року. Позовні вимоги про стягнення заборгованості заявлені зі спливом позовної давності, оскільки можливі платежі за кредитом здійснювалась не пізніше 2022 року, а позов подано до суду лише у 2025 році, тобто після спливу строку позовної давності. Крім того, заявлений позивачем розмір судових витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та явно завищеним.

03 березня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Єврокредит» Журавльова С.Г. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідачки з приводу того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження видачі відповідачці первісним кредитором грошових коштів є хибними і не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, оскільки у матеріалах справи містяться виписки з особового рахунку позичальника, які є належним доказом підтвердження факту видачі кредиту. Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документ, який містить відомості про господарську операцію, є первинним документом. Згідно з п. 63 Постанови Правління НБУ від 04.07.2018 року № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. За таких обставин виписки по особовому рахунку позичальника, що містяться в матеріалах справи, можуть бути належним доказом щодо заборгованості відповідача та підтверджувати операції по рахунку, зокрема надання Банком позичальнику коштів кредиту. Отже, надані позивачем виписки з рахунку позичальника підтверджують видачу кредиту відповідачці та користування нею кредитними коштами. До позовної заяви долучені заява-договір № TDB.2021.0001.20999 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 23 липня 2021 року, паспорт споживчого кредиту, які містять підпис відповідачки ОСОБА_1 , що вказує про її волевиявлення на отримання кредиту. Відповідно до інформації, викладеної у виписках, сформованих у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ), відповідачка ОСОБА_1 активно використовувала отриману картку, у тому числі неодноразово здійснювала погашення кредиту. Відповідачка, здійснюючи часткове погашення заборгованості, вчинила конклюдентні дії щодо визнання кредитного договору. Розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором був розрахований відповідно до умов кредитного договору та згідно з нормами чинного законодавства, що підтверджують наявні в матеріалах справи виписки з рахунку відповідачки, які відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Виписка по особовому рахунку є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості. Крім того, позивач до матеріалів позовної заяви долучив копію заяви-договору № TDB.2021.0001.20999 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Відповідно до п. 11 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору підписанням цієї заяви-договору клієнт підтверджує та запевняє, що ця заява-договір, договір з додатками (у тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так і в інших частинах договору. Позовна заява з усіма доданими до неї документами були направлені позивачем засобами поштового зв`язку (Укрпошта) на адресу відповідачки ОСОБА_1 . Також позивач на підтвердження переходу прав вимоги до відповідачки ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором надав протокол аукціону, договори про відступлення прав вимоги, витяги з реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються та Боржників/Дебіторів за такими договорами, платіжні інструкції та додатково свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, Витяги з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг. До позовної заяви долучений Витяг з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року щодо кредитного договору № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 , оскільки оригінал Додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року у повному обсязі складається з 403 аркушів та містить 19880 договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами. Додаток №1 містить інформацію щодо великої кількості кредитних договорів та боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку.Доводи відповідачки щодо пред`явлення позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» зі спливом позовної давності є безпідставними, оскільки 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було змінено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». 14 травня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04 вересня 2025 року (через три місяці з дати опублікування). Тобто, з 04 вересня 2025 року було поновлено відлік строку позовної давності. Згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 з 23 липня 2021 року по 02 грудня 2022 року, що сформована у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», яка долучена до позовної заяви, відповідачка постійно користувалася отриманою платіжною карткою, здійснювала часткове погашення заборгованості, що у будь-якому разі свідчить про переривання позовної давності. Зокрема, останній платіж відповідачка здійснила 28 грудня 2021 року на суму 2 350,00 грн: «Переказ коштів Р2Р (domestic) на картковий рахунок за договором TDB.2021.0001.20999 від 23/07/2021 по клієнту ОСОБА_1 ». Враховуючи, що строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та воєнного стану, фактично, строк позовної давності був зупинений з березня 2020 року. Таким чином, позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за вказаним вище кредитним договором і до цього часу, а отже заява відповідачки про пропуск строку позовної давності є необґрунтованою. Щодо посилань відповідачки про необґрунтованість розміру заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу зазначив, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони позивача.

23 березня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких викладені доводи, аналогічні тим, що зазначені у відзиві на позовну заяву. До заперечень на відповідь на відзив долучено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Представник позивача ТОВ «ФК Єврокредит» Журавльов С.Г. у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, при ухваленні рішення суду просила врахувати доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд встановив, що 23 липня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладений договір шляхом підписання заяви-договору № TDB.2021.0001.20999 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Згідно з п. 1.1 Договору підписанням цієї заяви-договору клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі ПАТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у місці інформування клієнта на сайті АТ «МЕГАБАНК»; згоду з умовами договору, а також положення усіх додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» та в мережі інтернет та індивідуальної частини договору, а саме - цієї заяви-договору, підписання якої клієнт приєднується до договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до публічного договору (оферти) АТ «МЕГАБАНК» про умови надання послуги «Р2Р-перекази з картки на картку» з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17 публічної частини договору.

Відповідно до умов п. 2. Договору, Банк відкриє клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, поточний рахунок № НОМЕР_2 в доларах США, поточний рахунок № НОМЕР_3 в Євро.

Пунктом 3 Договору встановлено, що картка використовується для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно з п. 4. Договору, Банк має право надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії 200 000 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 273 293 грн, строк кредиту 12 місяців, пільговий період 62 дні, базова процентна ставка 56%, процентна ставка у пільговий період 0,0001%, тип кредиту кредитна лінія, орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30%.

23 липня 2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, що є Додатком 9 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, де в п. 6 зазначено, що наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 80,00% річних від прострочення суми за весь період прострочення.

Вказаний договір підписаний відповідачкою власноручно.

27 липня 2021 року ОСОБА_1 власноручно підписала довідку на відкриття рахунків, в якій зазначено, що 27 липня 2021 року відповідачці були відкриті рахунки: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року, станом на 03 вересня 2024 року заборгованість становить 30 308,03 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом 9 941,42 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 20 366,61 грн.

Відповідачка користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку, відкритого відповідачці в АТ "МЕГАБАНК".

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211 грн 51 коп., надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

Відповідно до платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» сплатило АТ «МЕГАБАНК» 23 425 777 грн в якості оплати за лот № GL1N426240 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024.

Згідно з Витягом з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного "03" вересня 2024 року, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , у розмірі 30 308,03 грн.

Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

У п. 2 Договору № 1/12 зазначено, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1.

Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

Відповідно до платіжної інструкції № 1074 від 27.12.2024, ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» сплатило ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 8 030 000 грн в рахунок оплати згідно договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024.

Згідно з Витягом з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного "27" грудня 2024 року, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , у розмірі 30 308,03 грн.

Отже, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вказаний кредитний договір позичальниця підписала власноручно.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Суд зазначає, що відповідачка, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачкою та АТ «МЕГАБАНК» кредитного договору.

АТ «МЕГАБАНК» свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», яке в свою чергу відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року до ТОВ «ФК Єврокредит».

Застережень щодо заміни кредитора АТ «Мегабанк» на нового кредитора, яким стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», та в подальшому - ТОВ «ФК Єврокредит», кредитний договір № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року не містить, а отже є усі підстави для того, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема відступлення права вимоги.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачкою укладений договір № TDB.2021.0001.20999 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, на підставі якого АТ «МЕГАБАНК» відкрило ОСОБА_1 поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії. ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за вказаного договором, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого суду розрахунку станом на 03 вересня 2024 року склала 30 308,03 грн, з яких: 9 941,42 грн - заборгованість за кредитом, 20 366,61 грн - заборгованість за відсотками.

Заперечуючи проти позову, відповідачка не надала суду належних і допустимих доказів на спростування наданих позивачем розрахунків та на підтвердження виконання нею своїх зобов`язань у повному обсязі, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 30 308,03 грн.

Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього випливають, позовна давність обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.

Крім того, 17.03.2022 набрав чинності Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пункт 19 викладено у такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Внаслідок дії вищевказаних Законів України усі вимоги, за якими припинився (сплив) трирічний строк загальної позовної давності під час дії карантину та воєнного стану були продовжені.

Лише після 04 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону України № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

За таких обставин доводи відповідачки у частині пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року у розмірі 30 308,03 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» суд задовольняє у повному обсязі, тому з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 2422 грн 40 коп.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит»; «акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги» № 12121831 від 14 серпня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 3.3.1 договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року сума гонорару за фактичне стягнення заборгованості за цим договором становить 10% від суми фактично отриманих клієнтом грошових коштів від таких боржників, починаючи з дати прийняття судом рішень про стягнення заборгованості та судових витрат з такого боржника.

Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядається у спрощеному провадженні, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК Єврокредит» до 5 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0001.20999 від 23 липня 2021 року у розмірі 30 308 (тридцять тисяч триста вісім) гривень 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 21 квітня 2026 року.

Суддя С. В. Демченко