Рішення № 13599437, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/55914.01.11

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Зеніт" Деснянської районної у м. Києві ради

про стягнення заборгованості в розмірі 34 456,75 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 дов. № 2784 від 07.10.2010 р.

від відповідача Іщенко К.В. дов.б/н від від 01.02.2011 р.

в судовому засіданні 14.01.2011 відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 34 456,75 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує наявністю простроченого грошового зобовязання за договором поставки.

23.11.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/559, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 14.12.2010 року.

В судове засідання, призначене на 14.12.2010 року, зявився представник позивача, вимоги суду щодо надання документів по справі виконав частково. Відповідач в судове засідання не зявився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Ухвалою суду від 14.12.2010 року розгляд справи відкладено на 14.01.2011 року.

14.01.2011 року до канцелярії суду позивачем було надано Заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 21452,34 грн. основного боргу, 3683,01 грн. пені, 541,55 грн. 3% річних та 1779,85 грн. інфляційних втрат.

14.01.2011 року в судове засідання зявилися представники сторін, надали додаткові документи по справі витребувані судом.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач визнав вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 21452,34 грн., проте заперечував проти нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2009 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач, продавець) та Комунальним підприємством "Зеніт" Деснянської районної у м. Києві ради(надалі відповідач, покупець) був укладений договір поставки № б/н від 25.09.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобовязався поставляти покупцю продукти харчування, а покупець зобовязався прийняти цю продукцію та сплатити її вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору, покупець зобовязаний провести розрахунок за отриману продукцію протягом 21 банківського дня з моменту отримання продукції.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав здійснивши поставку продукції відповідачу на загальну суму 40045,90 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (копії накладних долучені до матеріалів справи).

Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару виконав частково, сплативши на користь позивача 2278,58 грн., в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 28452,34 грн.

В ході розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за Договором, у звязку з чим позивач Заявою від 14.01.2011 року уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 21452,34 грн. основного боргу, 3683,01 грн. пені, 541,55 грн. 3% річних та 1779,85 грн. інфляційних втрат.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21452,34 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3683,01 грн. пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення вимог Договору, покупець сплачує штрафну пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення починаючи з наступного дня за днем, в якому покупець повинен був розрахуватися з продавцем відповідно до п. 6.2 даного Договору.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі відповідача, який порушив зобов'язання, суд має об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд враховує, що розмір пені значно перевищує збитки позивача від інфляційних процесів.

Здійснивши перерахунок пені, за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період та беручи до уваги тяжке матеріальне становище відповідача, викликане складним бюджетним процесом, відсутність тривалий час взагалі фінансування, і зокрема фінасування на погашення штрафних санкцій, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 848,35 грн.

Крім того позивач просить суд стягнути з останнього витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 1779,85 грн. та 3 % річних в розмірі 541,55 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1779,85 грн. та 3 % річних в розмірі 541,55 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме 848,35 грн. інфляційних витрат та 277,21 грн. 3% річних.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 21452,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення 3683,01 грн. пені, 1779,85 грн. інфляційних втрат та 541,55 грн. 3 % річних, підлягають задоволенню частково, а саме 848,35 грн. пені, 848,35 грн. інфляційних витрат та 277,21 грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Зеніт" Деснянської районної у м. Києві ради (02222, м. Київ, вул.. Беретті, 4, код ЄДРПОУ 19027846) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) 21452 (двадцять одна тисяча чотириста пятдесят дві),34 грн. основного боргу, 848 (вісімсот сорок вісім),35 грн. пені, 277 (двісті сімдесят сім),21 грн. 3 % річних, 848 (вісімсот сорок вісім),35 грн. інфляційних втрат, 234 (двісті тридцять чотири),26 грн. витрат по сплаті державного мита, 160 (сто шістдесят),46 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 24.01.2011