Ухвала суду № 13599421, 27.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

________________

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ

ПРО ПОРУШЕННЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО

27.12.2010№ 05-5- 15 / 15184 Суддя , розглянувши

заяву Державної податкової інспекції у Святошинському районі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт - Оіл"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, а саме: заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, однак зазначена стаття не передбачає можливості порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за відсутністю доказів безспірності вимог кредитора (кредиторів).

Абзац 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність – це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

До заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого рахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із закінченням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006р у справі №3/157.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що грошові вимоги ініціюючого кредитора грунтуються на акті перевірки від 31.03.2006року №156/23-20/30218911 та податковомих повідомленнях-рішеннях №0000862340/3, №0000852340/3, №000252340/3 від 26.09.2006 року.

Однак, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами тадержавними цільовими фондами" податкові повідомлення-рішення визначають суму податкового зобов"язання та не встановлюють суму податкового боргу.

За приписами ч.1 ст.1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду (ч.2 ст.1071 ЦКУ).

Таким чином, заявником не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

У заяві про порушення справи про банкрутство міститься витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якомі відомості про юридичну особу - " не підтверджені".

Проте копія вищезазначеного витягу, додана до заяви про порушення справи про банкрутство, не є належним доказом відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, оскільки:

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або осіб, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, лише наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням може слугувати доказом відсутності боржника. Зазначене відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2008 р. у справі № 23/443-б.

Проте до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Таким чином, заявником не подано належних доказів відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону.

За таких обставин, заява про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ч.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Господарського процесуального кодексу України,суд -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення

Суддя                                         Хоменко М.Г.