Ухвала суду № 135993929, 23.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/64386/25-к

1-кс-14260/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), який діє в інтересах ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, вилученого 25.11.2025 під час проведення обшуку, у кримінальному провадженні № 62024000000001047 від 22.11.2024,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 62024000000001047 від 22.11.2024, яка полягає у неповерненні майна вилученого 25.11.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме у будинку АДРЕСА_1 , приміщеннях та спорудах, розташованих на земельних ділянках з наступними кадастровими номерами: 1822084100:03:002:0368, 1822084100;03:002:0563, 1822084100:03:002:0369, 1822084100:03:002:0282, 1822084100:03:002:0613, 1822084100:03:002:0564, 1822084100:03:002:0577, що за адресою: АДРЕСА_1 , які являють собою єдине домоволодіння, що належать на праві власності ОСОБА_4 .

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 25.11.2025 було проведено обшук у вказаному об`єкті нерухомого майна на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2025 у справі № 757/54922/25-к, під час виконання якої вилучено майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме:

- 5 мобільних телефонів: Xiaomi (s/n НОМЕР_1 , IMEI1 НОМЕР_2 ), iPhone 11 (s/n НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 ), Huawei YAL-L21, Lenovo Vibe, Xiaomi з флеш картою мікро СД 32 GB. (Поміщені до сейф-пакета В1008868);

- 3 флеш носії інформації та жорсткий диск: флеш-карти «Полісан», Goodram, Арасег, зовнішній жорсткий диск Maxtor model HX-M101TCB/GMR. (поміщені до сейф-пакета 2012253);

- документація: чорнові записи на 124 арк., акти, накладні, квитанції, рахунки, технічні умови, копії сертифікатів аналізу та протоколів випробувань, план газопроводів та інші документи на загальну кількість 70 арк. (поміщені до сейф пакета ДБР 030160).

На обґрунтування доводів скарги заявник зазначає, що на вказане майно арешт не накладався, а тому вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю. Також зазначено, що в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2025 надано дозвіл на відшукання документів стосовно: 1) придбання майна; 2) діяльності комісії міськради; 3) фінансово-господарської діяльності конкретних юридичних осіб (ТОВ «АОТІС», ТОВ «АНТРІЙ», ТОВ «БУДПОІНТ», ТОВ «Крафтовий світ»). Всупереч цьому, слідчим вилучено: сертифікати хімічного аналізу води та ґрунту (понад 15 арк.); технічні умови приєднання до газорозподільної системи; побутові квитанції та акти звірки лічильників. Указані документи не є документами фінансово-господарської діяльності вказаних ТОВ і не стосуються придбання нерухомості.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_5 щодо задоволення скарги заперечував, посилаючись на письмові заперечення, які долучено до матеріалів скарги, та зазначив, що дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 з метою відшукання речей та документів, які просить повернути особа, яка звернулась зі скаргою, надано 05.11.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва, тому вказане майно не має статусу тимчасово вилученого.

Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України під час розгляду скарги слідчим суддею здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.

Вивчивши скаргу, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені частиною третьою статті 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001047 від 22.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

05.11.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме у будинку АДРЕСА_1 , приміщеннях та спорудах, розташованих на земельних ділянках з наступними кадастровими номерами: 1822084100:03:002:0368, 1822084100;03:002:0563, 1822084100:03:002:0369, 1822084100:03:002:0282, 1822084100:03:002:0613, 1822084100:03:002:0564, 1822084100:03:002:0577, що за адресою: АДРЕСА_1 , які являють собою єдине домоволодіння, що належать на праві власності ОСОБА_4 , з метою відшукання речей, предметів та документів, які містять в собі відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме:

- документи стосовно придбання рухомого та нерухомого майна за 2023-2025 poки;

- документи стосовно діяльності комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Житомирської міської ради за період 2023-2025 років (містобудівельних програм, генеральних планів забудови міста, іншої містобудівної документації; дозволів на проєктування та спорудження об`єктів містобудування, виділення земельних ділянок для цих цілей; висновків щодо вилучення, надання в користування та передачу у приватну власність земельних ділянок; проєктів землеустрою; пропозицій про зупинення будівництва; документів щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об''єктів);

- документи стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «АОТІС» (код ЄДРПОУ 41812389), ТОВ «АНТРІЙ» (код ЄДРПОУ 41827730), ТОВ «БУДГІОІНТ» (код ЄДРПОУ 41077525), ГОВ «Крафтовий світ» (код ЄДРПОУ 45218294);

- мобільні телефони, сім-карти, інші засоби зв`язку, носії електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у тому числі оптичні носії інформації, флеш-накопичувачі, флеш-карти накопичувачів, пристрої зовнішньої пам`яті та інші носії інформації; комп`ютерна техніка, ноутбуки, нетбуки, планшети та інші пристрої, для подальшого вилучення з них інформації шляхом проведення відповідного експертного дослідження;

- чорнові записи, обліки (чорна бухгалтерська документація), зразки почерку та підписів.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною п`ятою статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25.10.2012).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10.10.2007).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що майно, вилучене відповідно до протоколу обшуку від 25.11.2025 у об`єкті нерухомого майна за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме у будинку АДРЕСА_1 , приміщеннях та спорудах, розташованих на земельних ділянках з наступними кадастровими номерами: 1822084100:03:002:0368, 1822084100;03:002:0563, 1822084100:03:002:0369, 1822084100:03:002:0282, 1822084100:03:002:0613, 1822084100:03:002:0564, 1822084100:03:002:0577, що за адресою: АДРЕСА_1 , які являють собою єдине домоволодіння, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2025 у справі № 757/54922/25-к, на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.

Відтак, вилучене майно не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 169 КПК України, та процедура за частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Разом з тим, заявником не конкретизовано (не наведено індивідуальний ознак, характеристик тощо) та не надано вичерпного переліку документації, яка, на його думку, підлягає поверненню відповідно до протоколу обшуку від 25.11.2025. Водночас слідчий суддя не наділений процесуальними повноваженнями виходити за межі прохальної частини скарги.

Ураховуючи зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому у її задоволені слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 16, 22, 26, 28, 100, 169, 170, 233, 234, 236, 303, 305-307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1