Ухвала суду № 135993806, 21.04.2026, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/196/26

Провадження № 1-і/593/10/2026

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 грудня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року на розгляд до Бережанського районного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 грудня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року вказаний обвинувальний акт призначено до підготовчого судового засідання на 03 березня 2026 року на 14 год. 30 хв.

Підготовче судове засідання у справі не закінчено, справу до судового розгляду не призначено.

21 квітня 2026 року прокурором подано клопотання про продовження строку дії домашнього арешту.

У клопотанні прокурор посилаючись на те, що 04 грудня 2025 року близько 17 год. 20 хв., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем Audi А6, р.н. НОМЕР_1 , рухався без пасажирів та вантажу, автодорогою Т2004 «Бережани-Підгайці-Монастириська» у напрямку м. Підгайці зі швидкістю близько 58,3...60,9 км/год.

Під час руху водій ОСОБА_5 , в порушення вимог пунктів 1.5., 1.10. (в частині визначення поняття «дорожні умови», «дорожня обстановка»), 2.3. «б» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР України), а також вимог, які наведенні у абзаці 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не ураховував дорожні умови і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян.

Рухаючись поза межами населеного пункту, у вищевказаний час та місці, водій ОСОБА_5 в порушенні вимог 12.3 ПДР України, а саме: у разі виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд передньої частини керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину дороги справо наліво відносно руху автомобіля Audi А6, р.н. НОМЕР_1 .

У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з крововиливами у речовину та під оболонку головного мозку, набряк - набубнявіння та компресія головного мозку із вклиненням стовбурових структур у великий потиличний отвір, що призвело до його смерті 16 грудня 2025 року в приміщені КНП «Бережанська ЦМЛ» Бережанської міської ради.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пункту 12.3. ПДР України, а також вимог, які наведенні у абзаці 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_6 .

У зв`язку з вказаним ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Прокурор подав клопотання про продовження строку дії домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 , посилаючись на те, що в кримінальному провадженні є достатньо доказів, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення та стосовно обвинуваченого наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України у виді можливості переховуватись від суду; незаконно впливати на експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

А тому в клопотанні просить: «Розглянути дане клопотання та продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, шляхом заборони останньому залишати своє житло з 22:00 год. по 06:00 год. (окрім випадків увімкнення сигналу повітряної тривоги з метою прибуття до укриття та перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах)», також покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав та мотивів, наведених у клопотанні.

Обвинувачений та його захисник не заперечують проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього передбачених законом процесуальних обов`язків, а також перешкоджання спробам переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.

05 лютого 2026 року прокурором було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 05 грудня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. 05 лютого 2026 року копію вказаного обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вручено обвинуваченому та його захиснику ОСОБА_4 , що підтверджується доданими до кримінального провадження розписками.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді домашнього арешту до 27.02.2026 року, вид домашнього арешту, що був застосований до обвинуваченого не зазначено. В підготовчому судовому засіданні 03 березня 2026 року прокурором було долучено до справи ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, відповідно до якої обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 23 год. 59 хв. 25 квітня 2026 року. З вказаного слідує, що під час досудового розслідування суддею слідчим було розглянуто клопотання про обрання та про продовження строку дії ОСОБА_5 запобіжного заходу і за наслідками розгляду клопотань останній прийшов до висновку про те, що в кримінальному провадженні є достатньо обставин, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Ст. 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Зважаючи на те, що обвинувачений та його захисник не заперечують існування наведених у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд, виходячи зі змісту ст. 22 КПК України, вважає такі ризики доведеними.

В ч.3 ст. 196 КПК України визначено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У поданому прокурором клопотанні не зазначено точну адресу житла, залишати яке слід заборонити обвинуваченому. Зважаючи на вказане, клопотання прокурора про продовження строку дії домашнього арешту не може бути задоволено, оскільки прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим статтею 177 цього Кодексу, наведеним в клопотанні, - таким чином в задоволенні клопотання слід відмовити та застосувати щодо ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Керуючись ст.ст. 176 179, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Зобов`язати ОСОБА_5 прибувати до суду за першою вимогою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 виконання наступних обов`язків:

- повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання;

- утримуватись від спілкування з експертами, спеціалістами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Управління Державної Міграційної Служби в Тернопільській області належний йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, -

строком на два місяці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: