Ухвала суду № 135993594, 23.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4853/26

н/п 1-кс/953/2250/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026220000000077 від 19.01.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Ялавадж, Азербайджан, громадянина України, зі слів проживає в цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та

скаргу захисника ОСОБА_6 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

захисників підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 до суду надійшло клопотання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026220000000077 від 19.01.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (справа № 953/4853/26, провадження 1-кс/953/2250/26).

Крім того, 23.04.2026 до суду надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України (справа № 953/4853/26, провадження 1-кс/953/2258/26).

Ухвалою слідчого судді 23.04.2026 об`єднано в одне провадження клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України.

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що у січні 2026 року між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулась розмова, в ході якої ОСОБА_8 , повідомив, що хотів би придбати транспортний засіб типу мікроавтобус, для керування яким необхідне водійське посвідчення із відкритою категорією «С».

В ході вказаної розмови у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане із вимаганням такої вигоди, реалізуючи який останній повідомив ОСОБА_8 , що для отримання права керування транспортними засобами категорії «С» йому необхідно сплатити ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 30 000 грн., 15 000 з яких для проходження навчання в автошколі, без її фактичного відвідування та 15 000 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме працівниками РСЦ ГСЦ МВСв Харківській, Полтавській та Сумській областях, щодо успішного складання практичного іспиту для отримання права керування транспортними засобами категорії «С», при цьому запевнивши ОСОБА_8 , що в останнього відсутня можливість успішного складання практичного іспиту та подальшого отримання водійського посвідчення із відкритою категорією «С», у разі ненадання ОСОБА_5 неправомірної вигоди і таким чином створив штучні умови для отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 . Головний сервісний центр МВС (далі - ГСЦ МВС) підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг МВС. ГСЦ МВС є головним органом у системі територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ. Регіональні сервісні центри ГСЦ МВС входять до його структури.

Згідно п. 5-1 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» централізоване оформлення, персоналізація, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки. Співробітники РСЦ ГСЦ МВС, які уповноважені на видачу посвідчень водія, є державними службовцями та визначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". Отже, відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України, працівники територіального сервісного центру МВС під час оформлення та видачі посвідчення водія є особами, уповноваженими на виконання функцій держави. 27.02.2026 під час особистої зустрічі ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 першу частину неправомірної вигоди в сумі 15 000 гривень, разом із документацією, необхідною для документального оформлення навчання в автошколі, при цьому ОСОБА_5 зазначив, що документальне оформлення навчання в автошколі буде тривати близько 2 місяців, про цьому не треба відвідувати автошколу, а другу частину суми неправомірної вигоди в сумі 15 000 гривень ОСОБА_8 потрібно буде передати необхідно буде надати вже безпосередньо після успішного проходження практичного іспиту на отримання водійської категорії. 14.04.2026 ОСОБА_5 в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 повідомив останньому, що навчання в автошколі завершено та необхідно взяти талон для проходження практичного екзамену на водійську категорію «С» у ТСЦ МВС № 6341, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26. Далі ОСОБА_8 в режимі онлайн отримав талон для проходження практичного іспиту із записом № 1084 у ТСЦ МВС № 6341 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26 на 13:00 21.04.2026 категорії С1, С, D1, D.

21.04.2026 ОСОБА_5 перед початком практичного іспиту показав ОСОБА_8 завідомо обраний маршрут, який буде обраний інструктором ТСЦ МВС, а саме маршрут № 5. Після чого ОСОБА_8 успішно склав практичний іспит для отримання права керування транспортними засобами категорії «С», складаючи іспит саме за завчасно обраним маршрутом № 5. Того ж дня, близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 38, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, з метою незаконного особистого збагачення, попередньо створивши відповідні штучні умови, з метою конспірації своєї протиправної діяльності та ускладнення фіксації процесу вчинення кримінального правопорушення, надав ОСОБА_8 вказівку передати грошові кошти у транспортному TOYOTA CAMRY д.н. НОМЕР_1 .

ОСОБА_8 на виконання вказівки ОСОБА_5 сів на заднє пасажирське сидіння вказаного транспортного засобу та передав грошові кошти ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходився у вказаному транспортному засобі. Цього ж дня ОСОБА_8 одержав посвідчення водія із відкритою категорією «С», яка була відсутня до цього.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному із вимаганням такої вигоди, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

21.04.2026 об 17 год. 07 хв. ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України на підставі п.1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

22.04.2026 об 15 год. 50 хв. ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вручено письмове повідомлення про підозру.

Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 , підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_8 ; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 27.02.2026; протоколом огляду від 21.04.2026 транспортного засобу TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено речові докази; протоколами заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 27.02.2026 та від 21.04.2026; іншими матеріалами в їх сукупності.

Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

На даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, п. 1, 2,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК. Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Фактичні обставини інкримінованого умисного, корупційного, тяжкого кримінального правопорушення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України та спростовують можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу з визначенням застави у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, та покладенням на підозрюваного обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі, заперечував щодо задоволення скарги на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України оскільки особу було затримано відповідно до протоколу затримання 21.04.2026 о 17.07 год, а повідомлення про підозру вручено 22.04.2026 о 15.50. Долучений стороною захисту відеозапис не свідчить про затримання ОСОБА_5 , в інший час, ніж той який вказано у протоколі.

Підозрюваний ОСОБА_5 , у судовому засіданні причетність до інкримінованого кримінального правопорушення визнав, від надання показів відмовився, заперечував щодо застосування запобіжного заходу.

Сторона захисту у судовому засіданні наполягала на задоволенні вимог скарги про незаконне затримання, зазначивши, що 21.04.2026 слідчим Слідчого управління ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 складено протокол затримання ОСОБА_5 , оскільки, його затримали під час вчинення злочину.

22.04.2026 о 15 годині 50 хвилин оголошено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Сторона захисту наголошує, що слідчим порушено строк оголошено повідомлення про підозру зазначений у даній нормі кримінального процесуального закону.

Так, з відеозапису з камери відеоспостереження, розташованій біля місця затримання ОСОБА_5 вбачається, що працівники поліції, провели силове затримання, поваливши останнього на землю 21.04.2026 о 15 годині 21 хвилину (копія відеозапису надається), часом фактичного затримання підозрюваного є саме - 15 годин 21 хвилина 21.04.2026, та сторона обвинувачення повинна була до 15 годин 21 хвилини 22.04.2026 вручити ОСОБА_5 письмове повідомлення про підозру.

Згідно ч. 3 ст. 278 КПК України, у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримана особа підлягає звільненню. Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. На задоволенні скарги на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України наполягали.

Проти задоволення клопотання заперечували, зазначивши, що підозра не обґрунтована, завищено правову кваліфікацію, докази про вимагання підзахисним відсутні. Стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків на які йде посилання в клопотанні, просили відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі оскільки стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість підозри, наявності ризиків. Просили врахувати відомості про особу підзахисного, наявність захворювань, наявність цивільної дружини, постійного місця проживання.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026220000000077 від 19.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

21.04.2026 об 17 год. 07 хв. ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України на підставі п.1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

22.04.2026 об 15 год. 50 хв. ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вручено письмове повідомлення про підозру.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 , 22.04.2026 об 15 год. 50 хв. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вручено письмове повідомлення про підозру.

За змістом заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19 січня 2026 року ОСОБА_8 , зазначено про вимагання у нього підозрюваним грошових коштів в розмірі 30000,00 грн., відповідні обставини ним були зазначені у протоколах допиту у якості свідка будучи попередженим про кримінальну відповідальність.

Протокол фіксації показів свідків є належним доказом на стадії досудового розслідування. Процесуальні дії під час досудового розслідування фіксуються, в тому числі, в протоколі (п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України), тому протокол, який ведеться під час вчинення стороною обвинувачення тієї чи іншої процесуальної дії, є належним засобом її фіксації.

Таким чином зі змісту наданих показів при допиті свідком ОСОБА_8 повідомлено про вимаганням ОСОБА_5 , неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій виходячи з наданих стороною обвинувачення документів (доказів на час ухвалення рішення), які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Зважуючи на такий обсяг відомостей судового провадження, які об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, оскільки наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

В контексті заперечень сторони захисту, слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри та завищення кваліфікації судом не приймаються до уваги, оскільки, як з`ясовано у судовому засіданні, маються об`єктивні дані про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 , переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує те, що, обставини кримінального правопорушення в якому він підозрюється свідчать про його схильність до вчинення злочинів, у зв`язку з чим, існують достатні підстави вважати, про завзятість його злочинних намірів.

Слідчий суддя звертає увагу, що через тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Як встановлено під час судового засідання, на цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, вирішується питання про проведення низки слідчих дій, з метою отримання доказів.

На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на час розгляду клопотання.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, 3) незаконного впливу на потерпілого та свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 належить до категорії тяжких, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає, що наявність у підозрюваного постійного місця проживання, наявність цивільної дружини, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, не може бути достатнім стримуючим фактором, який міг би беззаперечно нівелювати або зменшити наявні ризики, оскільки наявні обставини не стали для нього тим стримуючим фактором від дій, які йому інкримінуються органом досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, відомості про особу підозрюваного, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 , більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Разом з тим, враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: наявність даних, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні корупційного, тяжкого, кримінального правопорушення, за яке передбачено законом покарання від 3 до 8 років позбавлення волі, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосовує відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, доведених ризиків, приходить до висновку, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, нездатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному слід визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять тисяч) гривень 00 коп. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматись від спілкування зі свідком ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Щодо незаконного затримання ОСОБА_5 .

У судовому засіданні встановлено, що підозрюваного відповідно до протоколу затримання, 21.04.2026 об 17 год. 07 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України на підставі п.1 ч. 1 ст. 208 КПК України у присутності захисника ОСОБА_7 у протоколі зауважень з приводу вказаних обставин не зазначено.

22.04.2026 об 15 год. 50 хв. ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вручено письмове повідомлення про підозру.

Під час судового засідання захисник зазначив, що він прибув під час проведення слідчої дії приблизно о 17:30 21.04.2026, та обставини затримання його підзахисного раніше ніж вказано у протоколі йому не були відомі.

Стороною захисту долучено диск з записом, який було оглянуто в судовому засіданні, проте зі змісту відео файлу судом не було встановлено, що відбулось затримання підозрюваного, саме 21.04.2026 о 15 годині 21 хвилині, на відео зафіксовано транспортні засоби які рухались по дорозі та зупинились.

Відповідно до протоколу огляду від 21.04.2026 року у період часу з 16:09 до 16:45 проводилась слідча дія огляд транспортного засобу TOYOTA CAMRY д.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти загальною сумою 15 000 гривень, купюрами номіналом по 1000 гривень в кількості 15 штук із номерами БП4007611, ЕВ3514410, ГС2754215, ЛЄ8200259, АМ6467540, АИ2122924, ЛЄ7283319, ЯД5432771, БЛ8435880, АМ8889502, ЗН1495581, БН8718712, БМ2612187, ГН9579271, ЛЖ5089521. Учасником даної слідчої дії був підозрюваний ОСОБА_5 .

Протокол затримання було складено 21.04.2026 у період часу з 17 год. 07 хв. до 17:34.

Законодавець у статті 208 КПК України закріпив наступні норми щодо затримання уповноваженою службовою особою: 1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Письмове повідомлення про підозру вручається особі не пізніше ніж 24 години з моменту затримання особи.

Отже, враховуючи вказані норми, після того, як особу було затримано під час вчинення злочину або відразу після скоєння злочину, законодавець надав правоохоронцям час, саме 24 години з моменту затримання, для підготування та оформлення письмового повідомлення про підозру та вручення повідомлення про підозру особі. У випадку, коли у визначені 24 години з моменту затримання, особі не було вручено письмове повідомлення про підозру спричиняються наслідки щодо негайного звільнення затриманої особи.

За обставин цієї справи затримання ОСОБА_5 було здійснено за наявності правових підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 208 КПК України, уповноваженою особою. За його наслідками складено протокол.

Проте доводи викладені в скарзі не знайшли свого підтвердження, оскільки протокол затримання було складено відповідно до його змісту у присутності захисника, він ним підписаний, як зазначив захисник зауважень з приводу часу затримання підозрюваного, заявлено під час його складення не було, а тому підстави для задоволення скарги відсутні, оскільки повідомлення про підозру вручено у визначений положеннями частині 3 статті 278 КПК України час протягом 24 годин.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 206 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України відмовити.

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026220000000077 від 19.01.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 червня 2026 року.

Строк тримання під вартою обчислювати з 21 квітня 2026 року до 19 червня 2026 року.

Встановити строк дії даної ухвали до 19 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять тисяч) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава по справі №, за підозрюваного ПІБ) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідком ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 24.04.2026 о 14 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1