Рішення № 13599359, 11.01.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 р.

Справа № 15/122

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці", вул. Заводська, 3, м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області, 78200,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичанка", вул. Степана Бандери, 38, м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області, 78200,

про стягнення коштів в сумі 15297 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача Мокляк Г.Я. - юрисконсульт, довіреність № 5 від 06.01.2010 року,

від відповідача представники не з'явилися,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Дятьківці" звернулося в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичанка" про стягнення коштів в сумі 15297 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладених між сторонами договорів купівлі-продажу продукції № 194/08 від 02.01.2008 року та № 305/03/10 від 01.03.2010 року позивачем поставлено відповідачу продукцію ЗАТ "Оболонь" в тарі багаторазового використання, а відповідачем не повернуто тару багаторазового використання.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2010 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2010 року.

Ухвалами суду від 22.11.2010 року, від 02.12.2010 року та від 10.12.2010 року відкладено розгляд справи відповідно на 02.12.2010 року, на 10.12.2010 року та на 11.01.2011 року.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог вх. № 166/11 від 11.01.2011 року позивач просить стягнути з відповідача 10634 грн. 40 коп.

З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ст. 22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд задовольнив заяву і розглядає справу відповідно до змінених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2011 року позовні вимоги підтвердив, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу продукції № 194/08 від 02.01.2008 року та № 305/03/10 від 01.03.2010 року, в частині повернення тари багаторазового використання, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача в сумі 10634 грн. 40 коп., яку просить стягнути з відповідача та покласти на останнього судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 11.01.2010 року повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 15.11.2010 року, від 22.11.2010 року, від 02.12.2010 року та від 10.12.2010 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 17113256 вручено 16.11.2010 року, № 17218899 вручено 27.11.2010 року та № 17413349 вручено 08.12.2010 року.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо невиконання відповідачем вимог суду не подано.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Дятьківці" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичанка" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 194/08, предметом якого є продукція АТ "Оболонь".

01.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Дятьківці" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичанка" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 305/03/10, предметом якого є продукція АТ "Оболонь".

На виконання умов зазначених договорів позивач поставляв відповідачу протягом 2009-2010 років продукцію ЗАТ "Оболонь" в тарі багаторазового використання - кегах, ящиках та пляшці, яка є зворотною.

Відповідно до п. 6 розділу 2 Договору купівлі-продажу продукції № 194/08 від 02.01.2008 року Покупець зобов"язаний повертати Продавцю пляшки, КЕГи, вуглекислотні балони, ящики, піддони в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції, а КЕГи в термін не більше 180 діб. Пунктом 12 розділу 3 зазначеного Договору сторонами узгоджено, що в разі неповернення зворотної тари в узгоджені терміни Покупець зобов"язаний сплатити на користь Продавця вартість тари та податок на додану вартість на тару (ПДВ), обов"язково вказуючи в платіжному дорученні - "за відвантажену тару з урахуванням ПДВ", або оформляє протоколом взаємозаліку.

Згідно до п. 6 розділу 2 Договору купівлі-продажу продукції № 305/03/10 від 01.03.2010 року Покупець зобов"язаний повертати Продавцю пляшки, КЕГи, вуглекислотні балони, ящики, піддони в термін не більше 30 діб з дня отримання продукції. Пунктом 11 розділу 3 зазначеного Договору сторонами погоджено, що в разі втрати, пошкодження або неповернення в угоджений термін КЕГів, Покупець зобов"язаний сплатити іх вартість.

Окрім цього, згідно розділів 5 вищевказаних договорів, сторонами встановлено матеріальна відповідальність Покупця за неповернення Продавцю зворотної тари в терміни, які визначено договорами.

Договірні зобов'язання щодо повернення ВАТ "Дятьківці" пляшкок, КЕГ, вуглекислотних балонів, ящиків, піддонів Відповідач виконав частково.

Окрім цього 06.01.2011 року відповідач здійснив оплату тари в сумі 250 грн.

Вартість неповернутої тари становить 10884 грн. 60 коп.

На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 10884 грн. 60 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів сплати заборгованості в сумі 10884 грн. 60 коп., відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості згідно умов договорів купівлі-продажу продукції № 194/08 від 02.01.2008 року та № 305/03/10 від 01.03.2010 року, в сумі 10884 грн. 60 коп., є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього, відповідно до приписів, які встановлено ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, які понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 152 грн. 97 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичанка" про стягнення коштів в сумі 10884 грн. 60 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичанка", вул. Степана Бандери, 38, м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області, 78200, (ідентифікаційний код 13654128), на користь Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці", вул. Заводська, 3, м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області, 78200, (ідентифікаційний код 13640534), 10884 (десять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 60 коп. заборгованості згідно умов договорів купівлі-продажу продукції № 194/08 від 02.01.2008 року та № 305/03/10 від 01.03.2010 року вартості неповернутої зворотної тари, 152 (сто п"ятдесят дві) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Деделюк Б. В.

Повне рішення складено 13.01.2011 року.