Рішення № 135993360, 24.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14229/25

Провадження № 2/752/2393/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Білас С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та просить зняти арешт, який накладений на все її нерухоме майно в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 згідно постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіальної управління юстиції у місті Києві зі стягнення коштів на користь ПАТ «Марфін Банк» у розмірі 1 064 550,21 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що в серпні 2016р. державний реєстратор, який одночасно є державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень (арешт нерухомого майна) позивачки, предметом обтяження якого стало все нерухоме майно. Арешт накладено в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2. При цьому, як вбачається з відповіді відповідача від 04.02.2025р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю майна в боржника та повернуто виконавчий документ стягувачу. Позивачка звертає увагу на те, що з дати повернення виконавчого документу стягувачу пройшло більше ніж вісім років, що свідчить про те, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання завершилися. Позивачка звернулась до відповідача із заявою та просила внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію зняття обтяжень. Станом на день подання позовної заяви арешт не знято попри відсутність стягнення та пропуск строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Як вказує позивачка, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності

виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Позивачка зазначає, що має право реалізувати своє право власності шляхом продажу майна, однак не може цього зробити через наявність обтяження на належне їй майно, при цьому будь-які борги в неї відсутні.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.06.2025р. справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Дніпра.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2025р. ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12.06.2025р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.10.2025р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким він просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва від 01.03.2013р. у справі №2-68/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості в розмірі 1 064 550,21 грн. У рамках цього виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника та внесено обтяження №15982629 за постановою від 18.08.2016р. 26.06.2017р. виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» за відсутності майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, що не передбачає зняття арешту. Відповідач зазначає, що невиконання рішення суду з 2016р. по теперішній час є злісним ухилянням боржника від виконання ним обов`язків, покладених судовим рішенням, яке станом на дату звернення до суду не скасовано в судовому порядку, виконавчий збір боржником на користь держави не сплачено та не скасовано, витрати, понесені під час виконання рішення суду, на депозитний рахунок відповідача не сплачувались.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

12.07.2016р. державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Левіцьким Т.К. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-68/12, виданого 01.03.2013р. Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» боргу в розмірі 1 064 550,21 грн., про що винесено відповідну постанову.

18.08.2016р. державним виконавцем постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 106 455,02 грн.

18.08.2016р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за якою накладено арешт на все майно, що належить

ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 1 064 550,21 грн.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відомості про арешт внесено до Державного реєстру речових прав, а саме: номер запису про обтяження 15982629, дата державної реєстрації 18.08.2016р.

26.06.2017р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно якої на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист №2-68/12, виданий 01.03.2013р. Голосіївським районним судом міста Києва, повернуто стягувачу.

Листом від 04.02.2025р. Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено позивача про те, що перевіркою даних, що містяться в Автоматизований системі виконавчого провадження встановлено, що на виконання у Відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва від 01.03.2013р. у справі №2-68/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості в розмірі 1 064 550,21 грн. Обтяження №15982629 вносилось у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 за постановою від 18.08.2016р. Вказане провадження завершено на підставі п. 2 статті Закону України «Про виконавче провадження» за відсутності майна в боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Надати більш детальну інформацію немає можливості, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

За приписами ч. 3 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено,

що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, зазначено, що «відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства в позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи

органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20.

Боржник, як сторона виконавчого провадження, в разі незгоди з арештом, який накладений державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (висновок у постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року у справі №336/6130/20).

Як випливає з вищевикладеного, позивач має процесуальний статус боржника у виконавчому провадженні, в межах якого державним виконавцем було вжито заходи примусового характеру у вигляді накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а відтак суд приходить до висновку, що позивач з метою зняття арешту з майна повинен звернутися до суду в порядку оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03022, м. Київ, вул. Ю. Здановської, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 24.04.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА