Рішення № 135992616, 23.04.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5670/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач-1: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

відповідач-2: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

відповідач-3: військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивував тим, що він проходить військову службу за призовом під час мобілізації та має право на звільнення зі служби за сімейними обставинами, оскільки його батько отримав поранення під час виконання бойового завдання та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У липні 2025 року позивач подав рапорт про звільнення його з військової служби, проте відповіді від відповідачів на нього не отримав. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_4 щодо нерозгляду його рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

- зобов`язати Міністерство оборони України, військову частина НОМЕР_2 , військову частина НОМЕР_4 розглянути його рапорт та прийняти рішення про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.

Ухвалою судді від 22.08.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Міністерство оборони України не здійснює безпосереднє розміщення та управління військовими частинами, до його повноважень не належить розгляд рапортів про звільнення військовослужбовців з військової служби. Заперечуючи протиправну бездіяльність у спірних правовідносин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивач не звертався до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення його з військової служби. За наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №368 від 08.12.2024 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переведенням до іншого місця служби. Наразі командування військової частини НОМЕР_2 не має повноважень вирішувати питання про звільнення позивача з військової служби, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що до військової частини НОМЕР_4 не надходив рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами. Повідомив, що ОСОБА_1 вважається таким, що з 24.03.2025 року не виконує обов`язки військової служби та самовільно залишив військову частину. Військова частина зможе розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби (у разі подання такого рапорту) лише у разі повернення позивача до військової частини після самовільного залишення місця служби. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову. Стверджував, що неодноразово звертався до командира військової частини НОМЕР_4 з рапортами про звільнення його зі служби, а доводи відзиву про неотримання рапорту від 25.07.2025 року, надісланого на адресу Міністерства оборони України, є безпідставними.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, проживає у АДРЕСА_4 .

На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" позивач у жовтні 2022 року призваний на військову службу по мобілізації та до лютого 2023 року проходив її у складі військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №166-РС від 16.09.2023 року військова служба ОСОБА_1 була призупинена, а за наказом №368 від 08.12.2024 року він вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_6 .

Наказами командира військової частини НОМЕР_4 №381-РС від 09.12.2024 року, №396 від 09.12.2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта 2 навчального штурмового взводу навчальної штурмової роти, з 09.12.2024 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Згодом його призначено на посаду командира машини 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 3 штурмової роти НОМЕР_7 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_4 .

У березні 2025 року позивач самовільно залишив місце проходження служби та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 №1370 від 19.04.2025 року вважається таким, що з 24.03.2025 року не виконує обов`язки військової служби та самовільно залишив військову частину.

У липні 2025 року позивач підготував рапорт від 25.07.2025 року, адресований командиру військової частини НОМЕР_4 , Міністерства оборони України, у якому просив звільнити його з військової служби через сімейні обставини на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". У рапорті повідомив, що його батько ОСОБА_2 у січні 2023 року отримав поранення під час виконання бойового завдання та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Цей рапорт 25.07.2025 року надісланий з міста Кропивницького засобами поштового зв`язку на адресу Міністерства оборони України (м. Київ) та отриманий адресатом 01.08.2025 року.

Позивач, не отримавши відповіді на свій рапорт, 15.08.2025 року звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави та порядок звільнення з військової служби наведені у статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зокрема, пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану, зокрема: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У пункті 3 частині 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" наведені сімейні обставини ті інші поважні причини як підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема:

- якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. (абзац 16).

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке містить такі норми:

12. Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

225. Звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

233. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

241. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

242. Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

260. Під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка містить такі норми:

I. Загальні положення

1.5. Для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються:

1) Подання (додаток 1) ... на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

7) Клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7), рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту, - на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України).

Підготовка, подання на підпис, реєстрація, розсилка і доведення наказів по особовому складу здійснюються в службах персоналу (структурних підрозділах), підпорядкованих посадовим особам, які відповідно до пункту 12 Положення мають право видавати накази по особовому складу.

Встановлення, зміна, призупинення або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами по особовому складу у військових частинах, здійснюються за рішеннями судів, що набрали законної сили, та наказами посадових осіб про накладення дисциплінарних стягнень, виданих згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

XII. Звільнення з військової служби

12.1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

12.9. Документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:

за підставами, передбаченими ... підпунктами "б", "г", "д", "е" пункту 2 частини четвертої ... статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

12.11. Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

XIV. Особливості проходження військової служби та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період

14.29. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Командир військової частин зобов`язаний забезпечити своєчасне здавання військовослужбовцями посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

14.31. Військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини під час дії воєнного стану, не призупиняється. Такі військовослужбовці, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення зараховуються наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади.

Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19), при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються:

- копія аркуша бесіди;

- копія рапорту військовослужбовця;

- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

30) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

- копія свідоцтва про смерть особи;

- документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) є прямим начальником усього особового складу полку.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 року за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України "Про звернення громадян" та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 передбачено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.

Згідно з пунктами 2 - 9 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони "Армія+" (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці ЗСУ, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема через певні сімейні обставини або з визначених цим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу. Військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає по команді рапорт та документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення зі служби. Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Права посадових осіб щодо звільнення з військової служби та видання наказів по особовому складу про звільнення військовослужбовців у період дії воєнного стану наведені у пп.2 п.225 Положення №1153/2008.

Законом передбачена особлива процедура подання, реєстрації та розгляду рапортів військовослужбовців. Рапорт про звільнення з військової служби подається військовослужбовцем у письмовій формі (паперовій або електронній). Рапорт у паперовій формі може бути направлений засобами поштового зв`язку. Рапорт в електронній формі подається через СЕДО або портал "Армія+". Подання такого рапорту в усній формі не допускається. Рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби реєструється службою діловодства військової частини і передається для попереднього вивчення до служби персоналу та юридичної служби, які повинні вивчити рапорт та підтвердні документи, оцінити законність підстав для звільнення з військової служби. Рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту чи відмову у його задоволенні) приймає посадова особа, визначена пп.2 п.225 Положення №1153/2008, зокрема командир бригади, у військовому званні полковника і вище. Рішення по суті рапорту повинно бути прийняте у строк не більше 14 днів з дня подання рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою, містити правову підставу та обґрунтування такого рішення. Звільнення військовослужбовця з військової служби здійснюється наказом по особовому складу, а виключення із списків особового складу військової частини - наказом по стройовій частині, який є похідним від наказу по особовому складу. Для підготовки та видання таких наказів установлена відповідна процедура та передбачені відповідні повноваження командирів.

Суд установив, що позивач з жовтня 2022 року проходить військову службу в Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, з грудня 2024 року - у складі військової частини НОМЕР_4 .

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з поданням позивачем письмового рапорту від 25.07.2025 року, у якому він просив командира військової частини НОМЕР_4 звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме у зв`язку зі смертю (загибеллю) батька - військовослужбовця ОСОБА_2 .

Цей рапорт 25.07.2025 року позивач надіслав на поштову адресу Міністерства оборони України.

Представник Міністерства оборони України пояснив, що рапорт ОСОБА_1 від 25.07.2025 року про звільнення з військової служби отриманий фельд`єгерським-поштовим зв`язком 31.07.2025 року та переданий до Генерального штабу Збройних Сил України, який є головним органом військового управління у системі Збройних Сил України, для його направлення за належністю.

Військова частина НОМЕР_4 заперечила надходження до неї цього рапорту, зазначивши, що позивач не подавав командиру цієї військової частини рапорти про звільнення його з військової служби.

У ході розгляду справи суд не здобув доказів того, що рапорт позивача від 25.07.2025 року був направлений та отриманий військовою частиною НОМЕР_4 , а у цього відповідача виник обов`язок щодо його розгляду за процедурою, регламентованою Порядком №531, та прийняття рішення стосовно порушених у рапорті питань.

Суд зазначає, що обов`язковою передумовою розгляду рапорту військовослужбовця є його належне подання за підпорядкованістю "по команді". Надсилання рапорту до Міністерства оборони України не може вважатися належним способом звернення до командира військової частини НОМЕР_4 , який наділений дисциплінарною владою щодо позивача, є його прямим начальником та уповноважений вирішувати питання звільнення позивача зі служби.

Суд не заперечує право позивача на звільнення з військової служби за підставою, передбаченою пп. "г" п. 2 ч.4, абц.16 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Втім позивач не дотримався порядку подання рапорту про звільнення зі служби за сімейними обставинами, оскільки направив його засобами поштового зв`язку не за місцем служби - до військової частини НОМЕР_4 , а на адресу Міністерства оборони України.

До повноважень Міністерства оборони України не належать розгляд рапортів військовослужбовців військових частин та прийняття за ними кадрових рішень, оскільки такі повноваження належать командирам військових частин, у яких ці військовослужбовці проходять службу.

Рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами не належить до документів військовослужбовців, для обміну якими в особливий період між органами військового управління та військовими частинами використовується система електронного документообігу Міноборони.

Позивач не оскаржує дії/бездіяльність Міністерства оборони України щодо пересилання/надіслання його рапорту про звільнення за належністю, тож суд не надає їм оцінку.

Щодо вимог до військової частини НОМЕР_2 , то суд установив, що позивач вибув зі списків особового складу цієї військової частини ще у грудні 2024 року у зв`язку з переведенням до іншого місця служби. На момент подання рапорту у липні 2025 року військова частина НОМЕР_2 не перебувала у правовідносинах службового підпорядкування з позивачем, а її командир не наділений повноваженнями щодо розгляду рапорту позивача і прийняття щодо нього рішень з кадрових питань. Ба-більше, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до командира військової частини НОМЕР_2 з будь-якими рапортами, у т.ч. про звільнення зі служби, тобто доказів виникнення публічно-правового спору між позивачем та цим суб`єктом владних повноважень із зазначеного питання.

Суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідачів, тому відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

Для реалізації позивачем права на звільнення, передбаченого статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивачу слід звернутися до командира військової частини НОМЕР_4 з рапортом про звільнення з військової служби, подавши його у письмовій формі (паперовій або електронній) безпосередньо до військової частини НОМЕР_4 .

Судові витрати сторони не понесли.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ