Рішення № 135992310, 23.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17190/25

2/308/3171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., з участю:

секретаря судових засідань Віраг Е.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» код ЄДРПОУ 43311346, адреса: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 71413656 від 05.05.2025.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 05.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 71413656, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 6500,00 грн строком на 28 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,116 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника.

Другого червня 2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачкою за її ініціативою укладено Додаткову угоду № 15073960 до Договору кредиту № 71413656, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 28 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 28 днів на 56 днів (до 30.06.2025 року) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,116 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 50684, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, проте відповідачка порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 19100,08 грн, з яких: 5866,12 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1642,51 грн - заборгованість за відсотками, 11591,45 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

Зазначає, що 16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, згідно з яким ТОВ «ФК «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором кредиту № 71413656 від 05.05.2025.

На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредиту № 71413656 від 05.05.2025 у розмірі 19100,08 грн, з яких: 5866,12 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1642,51 грн - заборгованість за відсотками, 11591,45 грн - заборгованість за пенею/неустойкою та витрати, понесені на професійну правничу допомогу у 4500,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася повторно, причини неявки суду не повідомила. Відзив у визначений судом строк не подала, у зв`язку з чим суд відповідно до ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК вирішив справу на підставі наявних у ній даних та постановив заочне рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 71413656, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у сумі 6500,00 грн строком на 28 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,116% в день, дата повернення позики (останній день).

Другого червня 2025 року між сторонами за ініціативою відповідачки укладено Додаткову угоду № 15073960 до Договору кредиту № 71413656, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 28 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 28 днів на 56 днів (до 30.06.2025 року) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,116 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 50684.

Згідно з платіжною інструкцією від 05.05.2025 № 8d2320f3-09e4-4a76-8e5e-09e848e12068, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачці кредитні кошти в сумі 6500,00 грн.

16 жовтня 2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, згідно з яким ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором кредиту № 71413656 від 05.05.2025.

Згідно зі статтями 525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до часини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частини перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті третьої Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20) та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), які відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено договір позики, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При підписанні договору про надання кредиту сторони погодили умови надання всіх послуг, зокрема, суму кредиту, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним договором кредиту № 71413656 від 05.05.2025, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору у позивача, як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом та по відсоткам за користування кредитом.

З розрахунку заборгованості, долученому позивачем вбачається, що дана заборгованість складається з 5866,12 грн заборгованості за основною сумою боргу, 1642,51 грн заборгованості за відсотками, 11591,45 грн заборгованості за пенею/неустойкою.

Судом враховується, що у даній справі відповідачка здійснила часткове виконання умов кредитного договору, шляхом сплати грошових коштів в рахунок погашення заборгованості у розмірі 3159,37 гривень.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкції - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Укладений відповідачкою договір у встановленому законом порядку нею не оспорювався та не визнавався недійсним, власний розрахунок заборгованості відповідачкою не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачка не надала, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та її розміру.

Перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора також підтверджується дослідженими доказами.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо сум заборгованості за простроченими платежами по тілу кредиту і по відсотках за користуванням кредитом, а також враховує, що відповідачкою не надано відомостей, що свідчать про погашення ним заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором кредиту у добровільному порядку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 11591,45 грн, суд зазначає, що таке нарахування є необґрунтованим та суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, де зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по штрафам.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Як встановлено судом, між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику визначену цим договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта, зокрема, за позовом до ОСОБА_1.

Згідно з витягом з акту № 5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.10.2025 за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, підписаного сторонами договору, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка становить загальну суму 4500,00 гривень.

Водночас, під час розгляду справи відповідачка не заявляла клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не надала обґрунтування неспівмірності таких витрат.

Таким чином, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачкою на користь позивача суми витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень.

Крім того, беручи до уваги висновок про часткове задоволення позовних вимог позивача, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 952,29 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258, 259, 264, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 549-551, 625, 634, 635, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАРКЕТ» суму заборгованості за договором кредиту № 71413656 від 05.05.2025 у розмірі 7508,63 грн (сім тисяч п`ятсот вісім грн 63 коп), з яких:

- 5866,12 грн - заборгованість за основною сумою боргу;

- 1642,51 грн - заборгованість за відсотками;

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОММАРКЕТ» 952,29 грн (дев`ятсот п`ятдесят дві грн 29 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору, а також 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот грн 00 коп) понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева