Ухвала суду № 135992301, 17.04.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8658/25

Провадження № 1-кс/202/2559/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

17 квітня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 13 600 доларів США, кошти в сумі 280 100 доларів США, автомобіль «PORSCHE PANAMERA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , які вилучені у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши будь-яким особам відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

В цьому кримінальному провадженні 17 лютого 2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

09 квітня 2026 року ОСОБА_3 було повідомлено про нову підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, а також за ч. 2 ст. 209 КК України.

Прокурором зазначено, що 17 лютого 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра були проведені обшуки:

- за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де вилучені грошові кошти в сумі 13 600 доларів США;

- індивідуального сейфу АТ «Державний ощадний банк України», який перебуває в користуванні ОСОБА_3 відповідно до договору оренди індивідуального сейфа N?/305482/000240/060240/07/2024/25 від 02.07.2024, в якому вилучені грошові кошти в сумі 280 100 доларів США;

- автомобіля «PORSCHE PANAMERA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , за результатами якого вилучено вказаний автомобіль.

17.02.2026 постановою слідчого вказані речі, в тому числі грошові кошти, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор відзначає, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, за вчинення яких передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Також, на думку прокурора, вилучене майно може підлягати спеціальній конфіскації.

Крім того, під час проведення досудового розслідування потерпілі подали цивільні позови.

Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів, подальшої спеціальної конфіскації майна або конфіскації майна, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), прокурор просить накласти арешт на вилучене майно.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання був повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 , яка також є представником ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість.

Зокрема сторона захисту зазначила, що питання щодо накладення арешту на спірне майно вже було предметом судового розгляду та остаточно вирішене ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2026 року, якою скасовано попередню ухвалу слідчого судді та постановлено нову, якою клопотання прокурора задоволено частково: накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти в сумі 13 600 доларів США та автомобіль «PORSCHE PANAMERA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вилучені у ОСОБА_3 . Водночас у накладенні арешту на грошові кошти в сумі 280 100 доларів США, які належать ОСОБА_7 , та автомобіль «Mitsubishi Eclipse Cross» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_8 , відмовлено та вказане майно постановлено повернути власникам.

На думку сторони захисту, подання прокурором повторного клопотання щодо майна, правовий статус якого вже визначено судом апеляційної інстанції, свідчить про зловживання процесуальними правами та порушення принципу обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили.

Стороною захисту наголошено, що грошові кошти у сумі 280 100 доларів США не є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, під час апеляційного розгляду надані докази походження зазначених коштів та їх належності ОСОБА_7 , який не має процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а відтак втручання у його право власності шляхом накладення арешту на належне йому майно є необґрунтованим та непропорційним, суперечить як вимогам національного законодавства, так і положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з викладеним просили відмовити в задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, оцінивши доводи, на які посилається прокурор та сторона захисту, доходить до висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, а саме за фактом створення та участі у злочинній організації, заволодіння шляхом обману з використанням електронно-обчислювальної техніки грошовими коштами громадян країн Балтії (переважно Латвійської та Литовської Республік) та інших країн Європейського Союзу, легалізації (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинним шляхом.

В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, а саме створення злочинної організації, керівництво такою організацією; організація заволодіння чужим майном у формі криптовалюти шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), що вчинене в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у складі злочинної організації, в особливо великих розмірах (на суму 187 176 Євро, що еквівалентно 9 583 411,2 грн), а також подальше володіння вказаним майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, здійснення фінансових операцій та дій, спрямованих на приховування і маскування походження таких активів особою, яка достовірно знала про їх незаконне походження, що становить легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.

Під час проведення 17 лютого 2026 року санкціонованих обшуків за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 були вилучені, серед іншого, грошові кошти в сумі 13 600 доларів США.

Також в індивідуальному сейфі АТ «Державний ощадний банк України», який орендує ОСОБА_3 згідно з договором №/305482/000240/060240/07/2024/25 від 02.07.2024, вилучено грошові кошти в сумі 280 100 доларів США.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року задоволено частково клопотання прокурора та накладено арешт шляхомзаборони відчуження, розпорядження та користування нагрошові кошти в сумі 13 600 доларів США, грошові кошти в сумі 280 100 доларів США, автомобіль марки «PORSCHE PANAMERA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 . В арешті автомобіля «Mitsubishi Eclipse Cross» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_8 , відмовлено.

В подальшому ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора ОСОБА_5 задоволено частково, а саме накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти в сумі 13 600 доларів США та автомобіль «PORSCHE PANAMERA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вилучені у ОСОБА_3 . Водночас у накладенні арешту на грошові кошти в сумі 280 100 доларів США та автомобіль «Mitsubishi Eclipse Cross» реєстраційний номер НОМЕР_3 відмовлено; грошові кошти вирішено повернути ОСОБА_7 , а автомобіль ОСОБА_8 .

Звернувшись повторно з клопотанням про арешт майна, прокурор зазначає, що воно може бути предметом конфіскації, в тому числі спеціальної, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до частини 6 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з частиною 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 13 600 доларів США, кошти в сумі 280 100 доларів США та автомобіль «PORSCHE PANAMERA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 .

Слідчий суддя вважає, що прокурором підстави для накладення арешту не доведені.

Так, слідчий суддя враховує, що в межах цього кримінального провадження вже накладено арешт на грошові кошти в сумі 13 600 доларів США та автомобіль «PORSCHE PANAMERA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , які належать ОСОБА_3 .

Щодо арешту грошових коштів у сумі 280 100 доларів США, то слідчий суддя враховує, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2026 року в арешті цих грошових коштів відмовлено та вирішено їх повернути ОСОБА_7 .

Відмовляючи в накладенні арешту на це майна, апеляційний суд вважав доведеним, що зазначені грошові кошти належать ОСОБА_7 , відтак вони не мають значення речових доказів та не підлягають конфіскації.

Вказане судове рішення набрало законної сили, є остаточним та обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов?язковими до виконання на всій території України.

В пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

В основі принципу юридичної визначеності як одного з елементів верховенства права лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії»).

В даному випадку, звертаючись повторно з клопотанням про арешт грошових коштів у сумі 280 100 доларів США, прокурор не надав належних даних та доказів, що вони мають значення речових доказів або можуть бути предметом спеціальної конфіскації або конфіскації майна, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову).

Отже, накладення арешту на майно, щодо якого вже прийнято остаточне судове рішення про відмову в арешті та його повернення власнику, за відсутності нових обставин, які б виправдовували накладення арешту, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, а саме грошових коштів у сумі 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) доларів США, грошові кошти в сумі 280 100 (двісті вісімдесят тисяч сто) доларів США, автомобіля марки «PORSCHE PANAMERA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_9