Рішення № 13599229, 12.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2011

Справа №2-33/6053-2010

за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а) в особі Джанкойської філії (96100, м. Джанкой, вул. Совхозна, 18 а)

до відповідача сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрний» (Красногвардійський район, м. Мар'янівка, вул. 8 Березня, 4)

про стягнення 652.71 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: не з'явився, Джанкойська філія ОП «Кримтеплокомуненерго»;

Відповідача: не з'явився, СВК «Аграрний»

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрний», та просить стягнути 652.71 грн. заборгованості за договором.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 510 від 23 березня 2009 року в частині повної та своєчасної оплати за договором та обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 202 Господарського кодексу України.

Сторони в судове засідання не з'явилися, витребувані судом документи не надали, про причини відсутності суд не повідомили. Про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином (а.с. 27-29). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

встановив:

23 березня 2009 року між Джанкойською філією орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (продавець) та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Аграрний» (покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 510, відповідно до пункту 1.1 якого продавець прийняв на себе зобов’язання продати покупцеві теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на нужди гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку,а покупець, в свою чергу - прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її за встановленими тарифами в передбачені договором строки. Сторони також зобов’язалися керуватися Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та іншими актами діючого законодавства України та АР Крим.

Теплова енергія надається покупцю відповідно до відомостей за будівлями (спорудами) та потрібностями в тепловій енергії покупця (додаток № 1). Передбачене центральне, якісне регулювання відпустку теплової енергії відповідно до графіку зміни температури води в залежності від температури зовнішнього повітря (пункт 2.1 договору)

Фактичне споживання теплової енергії по приладам обліку тепла та гарячої води підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками двох сторін та наданої покупцем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, та є невід’ємною частиною цього договору. У разі ненадання покупцем актів-довідок щомісячно у встановлений строк або відмові від підписання таких актів без обґрунтування, продавець має право провести розрахунок споживання теплової енергії розрахунковим способом по проектним навантаженням або за нормами споживання гарячої води без наступного перерахунку (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.2.2 договору передбачений обов’язок покупця виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об’ємах та в строки, передбачених цим договором, з цією метою своєчасно отримувати рахунки на оплату у продавця не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за покупну теплову енергію проводяться в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі, щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця.

Підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунки продавця (пункт 6.7 договору).

Договір укладений строком на один рік та діє з 23 березня 2009 року по 23 березня 2010 року, а в частині грошових зобов’язань покупця перед продавцем – до їх повного виконання (пункт 10.1 договору).

На виконання умов договору, у відповідності з пунктом 6.7, відповідачу виставлялися рахунки-фактури № 610510 від 15 червня 2010 року на суму 208.01 грн. (а.с.18); № 710510 від 15 липня 2010 року на суму 208.01 грн. (а.с.19); № 810510 від 15 серпня 2010 року на суму 208.01 грн. (а.с. 20).

Як стверджує позивач, відповідачем порушувалися строки оплати виставлених рахунків за теплову енергію, у зв'язку з чим за ним за період з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року склалась заборгованість в розмірі 624.03 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором в частині своєчасної та повної оплати наданої теплової енергії з’явилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії до господарського суду АР Крим із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини, які виникли у зв’язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі актів про прийом виконаних робіт за теплову енергію № 610510 за червень 2010 року, № 710510 за липень 2010 року та № 810510 за серпень 2010 року (а.с. 18-20), відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 624.03 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунки продавця (пункт 6.7 договору).

Так, згідно з пунктом 6.7 договору , відповідачу виставлялися рахунки-фактури № 610510 від 15 червня 2010 року на суму 208.01 грн. (а.с.18); № 710510 від 15 липня 2010 року на суму 208.01 грн. (а.с.19); № 810510 від 15 серпня 2010 року на суму 208.01 грн. (а.с. 20), яки оплачені відповідачем не були.

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, взяв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати його вартості, однак вони належним чином виконані не були.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати заборгованості відповідачем суду не представлено.

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутність доказів її сплати, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 624.03 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4.61 грн. та 24.07 грн. інфляційних витрат.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (а.с. 16) за договором купівлі-продажу, відповідно до якого сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції складає 648.10 грн.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який проведений вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 24.07 грн. інфляційних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 4.61 грн. за період з червня 2010 року по жовтень 2010 року.

Позивачем наданий розрахунок суми 3% річних від простроченої суми боргу (а.с. 17), який складає 4.61 грн.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який складений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних в сумі 4.61 грн. також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 17 січня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрний» (97023, Красногвардійський район, с. Марянівка, вул. 8 Березня, 8, кв. 4, р\р 26000023879001 ФАКБ «ІМЕКСБАНК», МФО 308304, ЄДРПОУ 32116076) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії (м. Джанкой, вул. Совхозна, 18, р\р 26034020213 в КФ «Експрес-Банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 26225110) 624.03 грн. заборгованості.

3. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрний» (97023, Красногвардійський район, с. Марянівка, вул. 8 Березня, 8, кв. 4, р\р 26000023879001 ФАКБ «ІМЕКСБАНК», МФО 308304, ЄДРПОУ 32116076) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії (м. Джанкой, вул. Совхозна, 18, р\р 260090202133 в КФ «Експрес-Банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 26225110) 24.07 грн. - інфляційних витрат, 4.61 грн. – 3% річних, 102.00 – державного мита та 236.00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.